]]>]]>

365 притч на щодень - Page 23

 

ХТО АВТОР

Один священик прочитав монахам прекрасний текст, що зворушив усіх.

Монахи відразу спитали: - Хто його написав?

- Якщо я скажу, що Ісус, то ви будете умлівати над текстом, щоранку класти на нього квіти і бити поклони. Якщо я скажу, що написав його патріярх, то ви відчуєте велику шанобу, але не будете поклонятися перед ним так, як перед словами Ісуса. Якщо я скажу, що автором був простий монах, то ви, мабуть, здивуєтеся. А якщо дізна­єтеся, що текст написав ваш кухар, то тільки посмієте­ся, - відповів священик.

9 БЕРЕЗНЯ

ЖИТТЯ ПІСЛЯ ПОЛОГІВ

У животі вагітної жінки розмовляють двоє малюків.

Один каже:

-      Ти віриш у життя після пологів?

-     Певна річ. Усім очевидно, що життя після пологів іс­нує. Ми тут, аби стати досить сильними і готовими до то­го, що нас чекає згодом.

-     Це дурість! Жодного життя після пологів бути не може! Ти хіба можеш уявити таке життя?

-     Я не знаю подробиць, але вірю, що там буде більше світла, і що ми, можливо, ходитимемо самі і їсти ротом.

-     Яка дурниця! Ніхто не може ходити і їсти ротом! Це геть смішно! Ми ж маємо пуповину, що нас годує.

-     Я певен, що так і буде. Все просто виглядатиме тріш­ки інакше.

-     Але ж звідти ще ніхто і ніколи не повертався! Життя просто закінчується пологами. І взагалі, життя - це одне суцільне страждання в темряві.

-     Ні! Ні! Я добре не знаю, як буде виглядати наше життя після пологів, але у всякому разі ми побачимо маму і вона піклуватиметься про нас.

-      Маму? Ти віриш у маму? І де ж вона?

-      Ми - це вона! Вона повсюди навколо нас, ми перебу­ваємо в ній і завдяки їй рухаємося та живемо, без неї ми просто не можемо існувати.

-      Нісенітниця! Не бачив я ніякої мами, а тому її просто немає.

-      Тоді скажи, завдяки чому ми існуємо?

-      Цього я ще не можу вичерпно пояснити. От підросте­мо ще трохи, і я знайду пояснення для всього! І якщо вона так піклується про нас, то чому не допомогла нам? Чому ми мали стільки клопотів?

-      Не згоден я з тобою. Бо часом, коли все навколо стихає, можна почути, як вона співає, і гладить наш світ. Я твердо вірю, що наше справжнє життя почнеться тільки після пологів.


10 БЕРЕЗНЯ
 
МУДРИЙ ПЕНСІОНЕР
 
Один мудрий старий пан вийшов на пенсію і купив собі скромний будиночок поряд зі школою. Вперше за кілька тижнів свого заслуженого відпочинку він жив у тиші й при­віллі, поки не почався навчальний рік. Уже наступного дня троє хлопчаків, повні сили й енергії, почали ходити вули­цею і калатати по всіх сміттєвих контейнерах, що там сто­яли. Ця металева музика тривала день у день, поки мудрий старий не вирішив, що пора діяти.

Якось він перестрів юних музикантів і спинивши їх, сказав:

- Діти, ви такі милі. Мені подобається, що ви виказуєте свою радість до життя. У вашому віці я сам так робив. Чи не зробите мені послугу? Я дам кожному з вас по доларові, якщо пообіцяєте приходити сюди щодня і калатати далі.

Діти нестямилися від радості і далі стукали по контей­нерах. За декілька днів старий знову прийшов до дітей, але вже з сумною посмішкою.

-      Економічний занепад витрусив мого гаманця. Тепер я зможу платити вам лише п’ятдесят центів.

Юним бешкетникам це не припало до вподоби, але вони пристали на пропозицію і продовжували свої денні навали.

Ще за кілька днів винахідливий чоловік знов прийшов до хлопчаків, що барабанили у сміттєві баки.

-      Слухайте, мені затримують пенсійні виплати, а тому я можу давати лише по двадцять п’ять центів. Ну як?

-      Жалюгідний четвертак? - вигукнув головний заво­діяка. - Якщо ви думаєте, що ми згодимося марнувати час, гупаючи тут за четвертак, то ви зійшли з розуму! Не буде цього, пане! Ми йдемо!

І старий до останку днів своїх тішився миром і спокоєм.

«Будьте, отже, мудрі, як змії» (Мт 10,16).

11 БЕРЕЗНЯ

РИБАЛКА І БІЗНЕСМЕН

Якось одного разу бізнесмен стояв на причалі в малень­кому селі і стежив, як рибалка у вутлому, човнику спіймав велетенського тунця. Бізнесмен привітав рибалку з цим успіхом і запитав, скільки часу потрібно, щоб спіймати таку рибу.

-       Кілька годин, не більше, - відповів рибалка.

-      Чому ж ти не зостався в морі довше і не спіймав ще кілька рибин? - здивувався бізнесмен.

-      Однієї вистачить, щоб моя сім’я прожила завтрашній день, - відповів той.

-       Але що ти робиш решту дня? - не вгавав бізнесмен.

-    Я сплю до обіду, потім йду на кілька годин пориба­лити, а згодом бавлюся зі своїми дітьми, і опісля ми з дру­жиною влаштовуємо собі сієсту. Ввечері я йду в село на прогулянку, п’ю вино і граю з друзями на гітарі. Я тішуся життям, - пояснив рибалка.

-    Я - випускник Гарварду, - сказав бізнесмен. - Я допо­можу тобі. Ти все робиш неправильно. Ти маєш рибалити цілий день, а тоді придбати собі великого човна.

-       А що далі?

-    Далі ти будеш ловити ще більше риби, і зможеш купи­ти собі кілька човнів, навіть кораблів, і одного чудового дня матимеш цілу флотилію.

-       А далі? - спитав рибалка.

-    Далі, замість того, щоб продавати рибу посереднику, ти будеш привозити рибу просто на завод і, збільшивши прибутки, відкриєш власний бізнес.

-       А далі?

-    Потім ти покинеш це забуте Богом село і переселиш­ся у велике місто, і, можливо, одного дня зможеш відкрити величезний офіс і стати директором.

- 1 скільки на це треба часу?

- Років 15-20.

-       А що ж далі?

-    А далі, засміявся бізнесмен, - далі настане найприєм­ніше. Ти зможеш продати свою компанію за кілька міль­йонів і дуже розбагатіти.

-А далі?

- &nbsp

Сторінки

ДолученняРозмір
Іконка зображення 365_pritch_na_shchoden.jpg37.69 КБ