]]>]]>

365 притч на щодень - Page 6

Зрозумів правитель слова мудреця, підніс святобливо очі до неба і прошепотів:

-       Так, неосяжна для нас мудрість Господня.> 

«О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбагненні його постанови і недослідимі його дороги!» (Рим. 11, 33)

13 СІЧНЯ

СКУЛЬПТУРА ХРИСТА

Один скульптор виготовив прекрасну статую Христа, але хтось із його знайомих, розглядаючи її, зауважив:

-       Не розумію я вашої скульптури. Знаю, що ви майстер своєї справи, але ця скульптура недоладна і непропорційна. Хіба ви цього не помічаєте?

-       Ви не бачите її так, як я, - відповів митець. - Бачи­те, біля підніжжя є місце? Якщо ви станете там на коліна, І звідтіля глянете на скульптуру, то побачите все у пра­вильних пропорціях. 

Коли знайомий, стоячи навколішки, глянув на скульп­туру знизу вгору, вона відкрилася йому зовсім по-інакшому.

Скульптор зображав Христа таким, яким бачив Його у молитві.

14 СІЧНЯ

БОГА НЕ ОБДУРИШ

Одного разу дроворуб рубав над річкою дерево і зронив у неї сокиру. Заплакав він з горя, але йому об’явився Гос­подь і спитав:

-        Чому ти плачеш?

-       Як же мені не плакати, коли я зронив сокиру в річку і не можу більше заробляти на хліб для своєї сім’ї.

Тоді дістав Господь з річки золоту сокиру спитав:

-        Це твоя сокира?

-        Ні, це не моя сокира, - відповів дроворуб.

Господь дістав з річки срібну сокиру і спитав:

-        Може це твоя сокира?

-        Ні, і це не моя сокира, - відповів дроворуб.

Врешті Господь дістав з річки залізну сокиру.

-        Так, це моя сокира, - зрадів дроворуб.

-    Бачу, що ти чесна людина і виконуєш мої заповіді, - сказав Господь, - тому бери собі у віддяку всі три сокири.

Так жив собі дроворуб у гаразді. Але тут, на лихо, впала в річку його жінка. Він знову гірко заплакав.

-        Чому ти плачеш? - запитав Господь.

-        Як же мені не плакати, коли в річку впала моя жінка.

Тоді дістав Господь з річки королеву краси і спитав:

-        Це твоя жінка?

-        Так, це моя жінка, - радісно відповів дроворуб.

Господь розсердився:

-        Ти ж збрехав мені, чи не так?

-       Бачиш, Господи, - відповів дроворуб, - сталося маленьке непорозуміння. Якби я відповів, що це не моя жінка, то ти дістав би з річки другу красуню, а я знову сказав би, що то не моя жінка. Опісля ти дістав би мою жінку, і якби я сказав, що це вона і є моя дружина, ти віддав би мені всіх трьох, і що би я мав з ними робити?

Хай що би ми не казали, але Господь дивиться просто в серце. Ми не встигнемо і помислити, а Він вже знає на­міри нашого серця. Його годі обдурити.

15 СІЧНЯ

ПРОПОВІДЬ БІЛЯ КАМІНА

Один парафіянин, який раніше щонеділі брав участь у літургії, перестав ходити до церкви. Минав час, чоловік не з’являвся в церкві, і священик вирішив навідатися до нього. Двері в його будинок були відчинені, і священик зайшов до оселі. Колишній парафіянин сидів сам-однісінький перед каміном. Побачивши священика, він кивнув йому головою, привітавшись, і жестом запросив сісти. Зручно примос­тившись, священик розглядав полум’я, що гарно вигравало в каміні. Чоловіки мовчали. За кілька хвилин священик зненацька підвівся, взяв щипці, схопив ними палахкотли­ву головешку і відклав її убік, далеко від вогню. Опісля сів знову. Мовчанка тривала. Самотня головешка перестала палати і тільки ледве червоніла, а згодом зовсім охолола і почорніла. Священик знову встав, узяв щипці і поклав охололу головешку назад у вогнище. За мить вона запалала так само, як і решта. Відклавши щипці, священик мовчки попрямував до виходу, і коли дійшов до порогу, почув:

-     Дякую за відвідини і проповідь. Цієї неділі я обов’яз­ково прийду.

16 СІЧНЯ

ПРИТЧА ПРО ВИКОНАННЯ ЗАПОВІДЕЙ

Якось один чоловік спитав у мудреця:

-     Чому я мушу виконувати заповіді, якщо жодної види­мої користи з цього не маю?

-     Занедужавши, ти кличеш лікаря, - відповів мудрець, - і лікар дає тобі ліки. Хіба ти завжди розумієш, чому він дає тобі саме ці, а не інші ліки? Але ти довіряєш лікареві, який лікує твоє тіло, і п’єш ліки. Чому ж ти менше довіряєш Богові, який дбає про твою душу?

17 СІЧНЯ

МОЛИТВА ЗА ЗВИЧАЄМ

У домі одних багачів перестали молитися перед їдою. Якось до них у гості прийшов проповідник. Стіл був накри­тий дуже вишукано: найкращі фруктові соки і дуже смачні страви. Сім’я і гість сіли за стіл. Всі подивилися на про­повідника, думаючи, що помолиться він. Але проповідник сказав:

-      За столом мусить помолитися голова родини, бо ж він перший молільник у сім’ї.

Запанувала неприємна мовчанка, тому що в цій сім’ї ніхто не молився. Батько відкашлявся і сказав:

-      Бачите, любий проповіднику, ми не молимося, бо в мо­литві перед їдою завжди повторюється те саме. Молитви за звичаєм перетворюються у пусті слова.

Проповідник здивовано глянув на всіх, але тут семирічна дівчинка сказала:

-      Татку, невже мені більше не треба після пробудження приходити до тебе і казати: «Доброго ранку»?

18 СІЧНЯ

ДВІ ЗОЛОТІ РИБКИ

Дві золоті рибки жили в скляній посудині. Ліниво пла­вали по колу. Вони мали час для філософських роздумів. Якось одна рибка запитала в іншої:

-        Ти віриш у Бога?

-        Звісно!

-        Як ти дізналася про Нього?

-        А хто, з твого погляду, міняє нам щодня воду?

Життя тече, як тиха ріка, і це - диво. Але ми звикли до див. Кожен день- це новий дар, чистий аркуш, який треба написати. Бог щодня «міняє нам воду».

19 СІЧНЯ

ПРИТЧА ПРО ТЕ, ЯК МИ НЕ ПОМІЧАЄМО БОГА У СВОЄМУ ЖИТТІ

Чоловік шепотів: «Господи, поговори зі мною!»

І лугові трави співали.

Але чоловік не чув.

Чоловік вигукнув тоді: «Господи, поговори зі

Сторінки

ДолученняРозмір
Іконка зображення 365_pritch_na_shchoden.jpg37.69 КБ