]]>]]>

Аня Карлова (4 роки) про любов

Аня Карлова

Аня Карлова – незвичайна дівчина, світла душа, хвора від народження, але яка формулює свої думки так, начебто вона не в дошкільному віці, а в дорослому. Та й не всі дорослі доростають до того, щоб писати так, як це робить вона.

Розповідає Аніна мама Таня:

Бути мамою принцеси

Я Таня. Я ще мама двох прекрасних дівчаток. Старша доросла, дуже любима Женя. І молодша Аня, яка з недавніх пір називає себе принцесою. Це властиво багатьом чотирирічним дівчаткам. Але Анька - особлива. У самому широкому сенсі цього слова. У неї стільки діагнозів, скільки немає у всіх її батьків і сестри разом узятих. Вона з тих дітей, які змушені спостерігати світ зі сторони.

І міркування її і вірші абсолютно особливі. Вірші з'явилися нещодавно. Не минуло й року з того часу, коли вона написала своє перше слово. І пройшов рік з тих пір, коли ми, нарешті помітили, що вона самостійно читає друкарський шрифт (їй на той час виповнилося 3 роки). Тобто прийшло вміння читати книги. Читанням ми займалися не заради читання, а заради стимуляції і розвитку зору.

Як побічний ефект прийшло читання зі страшною швидкістю (вона читає 10-20 сторінок за хвилину) А писати на клавіатурі вчили, щоб краще спілкуватися в сім'ї з нерозмовляючою дитиною. Тут побічно з'явилися вірші... Вона пише (далі буду вживати слово "говорить". Бо це її мова, з єдиною відмінністю, що вона письмова), так от вона каже, що вірші приходять з космосу.

Я не можу знайти іншого пояснення тому, що в цій маленькій голівці народжуються думки, властиві людям, що прожили не один і не два десятки років. Як це не дивно, дитинства молодшій додає старша. Женя суворо стоїть на сторожі і не дає нам занадто заглибитися в нетрі розвитку, коли дитина ще Вінкс не подивилася і хто такий Шрек не знає...

]]>Живий Журнал Аніної мами Тані]]>

Аня Карлова

Пише Аня (4 роки) - переклад з російської:

Я знаю про любов все. Вам здається дивно, що така маленька - і про любов. А я тільки нею і живу. Не про ту любов, де люди зустрічаються, розходяться. Це не так цікаво. Я про любов, як енергію життя. Вона бузкова, коли спокійна і чорно лілова, коли в гніві. Вона приходить не до всіх. І їх - обділених відразу видно. Вони гризуться і злоблять. І провокують конфлікти. І просто вампірять кого тільки можна. Їм не вистачає енергії емоцій. Емоції кохання - найсильніші. А емоції страху і болю і образи яскраві, але слабкіші і живлять ненадовго. Якщо порівняти з їжею, то це як харчуватися тільки гострим і солодким. Спочатку багато відчуттів, а потім швидко знову голод. Тому що така їжа не насичує і до того ж виснажує ресурси.

А любов вона як хліб і каша. Завжди смачно і без неї ніяк. Дітям любов потрібна для будівництва душі. Вона дає їм стрижень сили на все життя. Вони потім своїм дітям його передадуть. І їм мало їжі та освіти. Можна і без наук, але люблячи...

Завжди видно любиму людину - вона світиться бузковим і вона широка, а нелюбима ніяк не світиться і вузька і шкода її. Тому люди заводять собак і кішок. Щоб запасти любові безумовної про всяк випадок. Це допомагає. Рятує від голоду, як консерви і сухарі. Але проблема в тому що любов не можна засушити і діставати по чорним дням. Перебитися. Нею треба ділитися безперервно. Ось тоді вона гріє і живе в тобі. Мої волонтери, які на паттернінги приходять - ось хто світиться. Вони дають і дають людям, а сили у них все більше і більше. Ось таке спостереження.

]]>Живий Журнал Ані]]>

ДолученняРозмір
Іконка зображення anya_karlova.jpg70.78 КБ
Іконка зображення anya_karlova1.jpg423.58 КБ