]]>Діагностика життєвого призначення]]>
]]>Діагностика життєвого призначення]]>

Бгаґавад-Ґіта (Божественна пісня) - Page 2

Бгагавадгіта (Божественна пісня): з санскриту / переклад та примітки М. Ільницького; передмова Г. Дідківської, альманах «Зерна» – Париж; Львів; Цвікау, 1999. – 101 с.

«Бгагавадгіта» – частина індійського епосу «Махабгарата» – одна з найвидатніших пам’яток літератури й філософської думки людства, створена коло двох з половиною тисяч років тому.

В поемі ставляться проблеми морального вибору, вірності обов’язку, духовного вдосконалення людини на шляху до Бога.

Повний поетичний переклад твору українською мовою окремим виданням публікується вперше. Бгаґавад-Ґіта — або, в перекладі із санскриту, Пісня Господня — є найважливішою частиною давньоіндійського епосу, що називається Магабгарата. В Магабгараті описуються події приблизно 7-тисячолітньої давнини.

Бгаґавад-Ґіта — великий філософський твір, який для історії Індії мав приблизно таку ж роль, яку Новий Завіт — для країн європейської культури. В обох цих книгах з великою потужністю проголошено принцип Любові-Бгакті, як основи духовного вдосконалювання людини. Бгаґавад-Ґіта також подає нам цілісне уявлення про фундаментальні питання філософії, зокрема, що таке людина, Бог, про сенс життя людини та принципи її еволюції. 

Читати онлайн:

ПІСНЯ ПЕРША

ПЕРЕД БОЄМ НА ПОЛІ КУРУ

1. На Куру, священному полі, зійшлися дві лави.

Ой що ж це вчинили пандави, а чи каурави?

2. Дурйодгана бачить: пандави до бою готові.

До свого наставника він підійшов і промовив:

3. «Учителю, глянь: нас війська облягли, ніби тучі.

Привів їх сюди син Друпади — кмітливий твій учень.

4. В них воїни — Арджуні рівня, тугі у них луки.

Вірата, Юдгана — знавці бойової науки.

5. Дивись, Чекітана і Кеші стоять у долині,

Пуруджіт і Шайб’я — мов тури в подобі людини.

6. Міцний Юдгаманью, а з них Уттамайджа — дивися! —

Ну хто може стримати їх бойові колісниці!

7. І наших найкращих звитяжців, готових до січі,

Тобі поіменно назву, о народжений двічі:

8. Ти, вчителю, Бгішма та Кріпа — його не здолати! —

Ашватгама, Карна, Вікарна і син Сомадатти.

9. Та й інших немало життям ради мене не важить,

Дзвенить їхня зброя, і кожний у битві відважний.

10. Все ж нашої сили, що Бгішма збирає, замало,

Щоб силу під проводом Бгіми вона подолала.

11. Хто став — відповідно до стану і здійснених звершень —

Разом і осібно всі Бгішму пильнуймо найперше!»

12. Тут витязь, щоб дух укріпити, взяв мушлю велику —

І голос полинув, сильніший левиного рику.

13. І бубни, і сурми, й литаври лунали потому,

Луна навкруги розляглася, сильніша від грому.

14. Враз, білими кіньми запряжена, мчить колісниця,

В ній — Крішна і Арджуна, сяють їх доблесні лиця.

15. Сурмить Крішна в мушлю, і Арджуна вторить на зміну,

І Бгіма, наводячи острах, — у флейту тростинну.

16. Той звук підхопив і шле далі син Кунті вухатий,

Там Накула грати почав з Сухадевою-братом.

17. Тут лучник із Кеші, вояка міцний, волохатий,

А там он нащадок Сатьяки, кого не здолати.

18. Сурмили Друпада й нащадки його незліченні,

І син довгорукий Субгатри — на мушлі священній.

19. Той клич долітає до неба, пронизує уші,

Синам Дгрітараштри тривогою сповнює душі.

20. Вже стріли метнули в повітря два стани ворожі.

В пандавів на стягу знак Мавпи стоїть на сторожі.

21. Тут Арджуна очі до Крішни звертає: «О Боже!

Негайно спини колісницю між станів ворожих.

22. На тих подивитися хочу, що стали стіною,

З ким маю ще нині ставати до смертного бою.

23. З ким маю рубатися без милосердя й пощади,

Кого сюди вів Дгрітараштри підступний нащадок».

24. З уст Арджуни Крішна почув благородне благання —

Між військ колісницю раптово спинив без вагання.

25. При Бгішмі, при Дроні ворожі показує лави.

«Дивися, — говорить, — усе це війська кауравів».

26. У Арджуни серце стиснулось від болю й розпуки:

Побачив обличчя дідів, і батьків, і онуків.

27. У лавах ворожих — брати, свояки, побратими;

І кревного кревний вбиватиме стрілами злими.

28. Так Арджуна мовив, скорботою сповнений: «Боже!

Побачивши рід свій, ставати до бою не можу.

29. Щось тисне у грудях, нараз пересохло у роті,

Все тіло тремтить і волосся — неначе із дроту.

30. Горить моя шкіра, а серце пронизує мука,

Туманиться розум, в руках я не втримаю лука.

31. Знамення зловісні я бачу навколо щомиті…

Кому на добро будуть кревні мої перебиті?!

32. Не хочу ні царства, ні слави, о Господи правий,

Бо щастя — не в царстві, ані в насолоді, ні в славі,

33. Раз тих, задля кого держава і влада нам мила,

Чекає по смерті холодна і темна могила.

34. Діди, і батьки, і сини, і онуки-пагіння,

Дядьки, і свати, й свояки — від одного коріння.

35. Не хочу їх смерті, нехай в нагороду дістану

Не царство, а право трьома управляти світами.

36. Убивши синів Дгрітараштри, гріх візьму на душу,

Не радість відчую, а тяжко каратися мушу.

37. Вбивати рідню — чи близьку чи далеку — негоже,

Бо знищивши рід, ми нещасними станемо, Боже!

38. Хоча каурави, засліплені від віроломства,

Вже стріли свої занесли над майбутнім потомства,

39. А роду загибель — найбільше у світі нещастя,

Невже нам уникнути злочину свого не вдасться?!

40. Як рід розпадеться, то зникнуть законів кордони,

Свавілля й злочинство творитимуть власні закони.

41. А де беззаконня, там будуть вбивати і красти,

Там жони повіями стануть, змішаються касти.

42. А касти порушені — в пеклі опиниться кожний,

Забудуться предки, жертовники згаснуть порожні.

43. Хто рід загубив, одступився од віри святої,

Зневажив закони й сім’ї предковічні устої,

44. Хто касти змішав, тим нема на землі покаяння,

Ті підуть у пекло — так мовить священне писання.

45. О горе: у нас нині намір злочинний на мислі,

Заради корони над родом загроза нависла.

46. Хай радше беззбройного вб’ють мене стріли ворожі,

Ніж маю на світі каратися вічно, о Боже!»

47. Так гірко промовивши і заточившись від муки,

На дно колісниці впав Арджуна й випустив лука.

 

ПІСНЯ ДРУГА

ДИСПУТ АРДЖУНИ Й КРІШНИ

1. Облитому слізьми, пойнятому горем невтішним,

Так Арджуні мовив тоді повелитель наш Крішна:

2. «Той, хто у нещасті здригнувся душею, — не воїн.

Арієць такий лиш ганьби і зневаги достоїн.

3. Геть слабість із серця — вона воякові не личить!

Геть сумнів — до битви священний обов’язок кличе!»

4. «Та як же, скажи, я пронизувать стрілами стану

І Бгішму, і Дрону достойних з ворожого стану?

5. Вже радш

Сторінки

ДолученняРозмір
Іконка зображення bgagavadgita.jpg74.17 КБ