]]>]]>

Божественні притчі - Page 8

Теги: 

Голос належав Божественному Садівникові. Адже, як всі Безсмертні, Він міг з’являтися у будь-який час і у будь-якому місці.

Сам Він — весь складався із Світла і Спокою. Кожен Його рух і кожне слово випромінювали благодать.

“Я радий, що ти помилував цю квітку!” — сказав Він.

“Дівчина, яку я люблю, помирає…” — прошепотів юнак ледь чутно.

“Тобі сказали, щоб ти подарував їй Квітку Життя. Але Квітку Життя не можна зірвати й принести! Її можна тільки виростити з власного сердечного кохання, яке живиться Рікою Кохання!”

“Але моя кохана помирає прямо в цю мить… І я не встигну їй допомогти…“ — відповів юнак.

“Не сумуй, Я допоможу Вам. Он там — Джерело Ріки Любові. І там — струменить чисте джерело. Набери в долоні води і скажи: “Із серця свого духовного — цій воді: “Люблю тебе!” Полий потім нею квітку і скажи їй також: “Люблю тебе!” Невдовзі на пелюстках з’являться росинки. Збери росинки з квітки — цього буде достатньо, щоб зцілити твою кохану! А поки ти чекатимеш появи росинок на пелюстках, увійди в Ріку Любові — і постарайся зрозуміти Закони Любові, за якими людина на Землі може жити щасливо!”

Садівник пояснив юнакові, як зануритися в Потік Живого Світла Ріки Любові — і щез.

Юнак довго перебував в тому Потоці і вслухався у гомін Живої Ріки, хвилі якої співали і розповідали про таємниці буття — про закони Дао.

І він зрозумів те, як Любов змінює життя людське! А той, хто не має любові сердечної, — не може увійти в Ріку Любові! Душі, в яких не горить світло любові — не в змозі доторкнутися до Потоку Любові Живої — і тому позбавлені щастя.

Ті ж, хто живе, даруючи свою любов, — ті живуть і ростуть в Потоці Ріки Любові, в якому струменіють Світло, Радість, Блаженство! І щасливими можуть бути — лише вони!

І коли, наповнений щастям, юнак усвідомив усе це і сам преобразився — він побачив прозорі крапельки на пелюсток квітки. Обережно зібрав ті росинки з пелюстків — і пішов до своєї коханої. Вона вжила ліки Садівника — і зцілилася…

… Вони жили у спокої і щасті: адже в ріці Любові протікало їхнє життя.

… Коли їхній син підріс і став юнаком, він вирішив, що йому належить подякувати Безсмертному Садівникові за чудесне зцілення його матері, за життя, подароване їй, а, отже, — і йому також.

І він вирушив у дорогу, щоб відшукати ту маленьку долину в горах.

Він піднімався все вище й вище — і милувався красою, що поставала перед його зором. Величні гори вітали його своїми вершинами, які освітлювало сонце. Його обіймав ніжний вітер, що летів над простором. Його обдаровували своїми ніжними пахощами квіти, що прикрашали собою долини. Він ішов — і зорі посміхалися йому вночі, а сонце світлом своїм освітлювало кожен його день.

Він відшукав і невеличку долину в горах, де колись жив Безсмертний Садівник, і джерело, з Якого бере початок Ріка Любові.

І подумав він тоді: “Як би я хотів і сам виростити Квітку Життя — і тоді розповісти людям про той Шлях до істинного щастя!”

І тут він побачив Безсмертного Садівника, який промовив: “Нехай збудеться те, чого ти хочеш! Адже не тільки про своє власне благо ти мрієш, але і про благо інших людей! Я покажу тобі, як — із Тиші Дао — в серці духовному людському розвивається Квітка Життя! Я покажу Тобі Глибини, із яких проростає її корінь! І тоді — зможеш ти виростити свою Квітку і розповісти людям про таїну Квітки Життя — Квітки Серця, яка виростає з Безкінечного Дао і розвивається в душі людській! Ти можеш стати гарним Садівником!”

 

Сулія

Притча про любов

 

 

Жив-був чоловік. І почув він якось: “Бог є Любов!”

І вирішив він піти — Любов шукати-знайти.

І став він дослухатися: що про любов люди розповідають?

* * *

І ось що він почув:

… “Люблю я м’ясо! — один сказав. — Пішов, ягнятко зарізав — підсмажив і став їсти тіло його…”

… “Люблю я полювання ! — сказав другий. Я на льоту в будь-якого птаха вцілю! І звіра будь-якого в хащах знайду, без промаху його уб’ю і шкуру з нього здеру!”

… “А я якраз люблю хутро носити!” — одна красуня каже.

… “А я ще квіти люблю!” — друга додає… І багато квітів вона в букетах у вази розставляє — і дивиться, насолоджуючись, як вони тихенько в’януть, помирають… І про “любов” її… вони зовсім не знають!... І стали ж символом любові і краси… позбавлені коренів своїх квіти!…

… І мужчина другий розповідає:

“Я жінку свою люблю! Настільки сильна пристрасть моя, що, якщо раптом зрадить мені з іншим вона, — то я її уб’ю!”

… “Я — славу — більше за жінок усіх люблю — так полководець додає. — За слави мить — я все готовий віддати!” І він знаходить для себе ворогів — і військо посилає помирати… Готовий він за миттєвості слави особистої — людські життя відбирати…

… “Я владу люблю! — так імператор каже. — Я сам створюю закони для країни! Слухатися будуть всі моїх бажань. Все буде за велінням моїм: я — помилую або страчу, я — мир можу встановити або почати війну!”

… А ще почув чоловік:

“Ми любимо Бога! За віру нашу ми готові помирати! За віру нашу ми готові убивати!”

* * *

І вжахнувся чоловік тому, що він почув… І вигукнув він: “Але це — не може бути любов’ю!”

Й луною прокотилось в горах: “Це — не любов!...”

І зашепотіли листочки: “Це — не любов!...”

І птахи прокричали: “Це — не любов!...”

І задзюрчали річки: “Це — не любов!...”

І океанських хвиль прибій пророкотів: “То — не любов, якої хтось лише собі бажає і проливає кров!...”

І пішов чоловік далі…

* * *

… І побачив він у другій країні дитя добре. І запитав:

“Що любиш ти?”

“Я матінку свою люблю, люблю батька, люблю галявину цю в квітах! І річку цю люблю, і цей ліс! А ще люблю я співати і танцювати, люблю працювати і люблю гратися! Всі навколо радіють любові моїй! І люблять всі мене!”

… Закоханого побачив чоловік і те ж саме у нього запитав. Йому у відповідь закоханий повторив своєї любові слова, які коханій промовляв: “Будь щаслива, кохана моя! Нехай — ти тепер з іншим… Тобі я знову повторю: будь щаслива, кохана моя! Будь — щаслива! Знай: радію я за тебе!”

… Побачив чоловік садок прекрасний, неначе розквітла сама земля! І поле хлібне. І того побачив, хто все це виростив. І у нього запитав: “Що любиш ти?”

Той відповів: “Люблю я землю! І на ній вирощую сади, хліби, квітки — і мені у відповідь дають вони свої плоди

Сторінки

ДолученняРозмір
Іконка зображення bozhestvenni_pritchi.jpg69.34 КБ