Чак Фіні – скромний мільярдер без яхт та хмарочосів
Цю людину можна назвати найбільшим філантропом сучасності.
Він народився у простій ірландській сім'ї в Нью-Джерсі, США. Батько ― страховик, мати ― доглядальниця. Ніхто не пророкував маляті велике майбутнє. Із дитинства Чак намагався сам заробляти на кишенькові витрати. Де двір від снігу очистить, де газон подстриже, буває, і ключки для гольфу носить.
Відслужив в армії, пройшов війну в Кореї, закінчив університет і вирушив до Франції вивчати політологію. Там він непогано влаштувався: продавав парфуми, алкоголь і цигарки американським морякам і вчився в університеті Гренобля. Трохи пізніше Чак Фіні відкриває свою справу ― «Duty Free Shoppers». Саме він заснував ці усім відомі крамниці безмитної торгівлі. Спочатку в Гонконзі і Гонолулу. Коли японцям дозволили подорожувати в 1964 році, вони масово почали досліджувати інші країни, а по дорозі, закуповувалися в крамницях Чака Фіні. Спочатку, правда, Фіні підкуповував турагентів, щоб ті заводили своїх туристів саме у «Duty Free Shops». Вже через 4 роки після старту торговельна мережа Чака Фіні охоплювала 27 країн!
Сьогодні на його рахунку було б уже більше 7 млрд. доларів, але він живе на копійки. Не так багато у світі незвичайних людей, але Чак Фіні, безсумнівно, один із них. За останні 30 років він віддав майже все своє багатство на благодійність. Він допомагає людям і соціальним організаціям різних країн і не збирається цього припиняти, поки не витратить таким чином усі свої гроші. Кредо Чака Фіні звучить так: «витрачай свої гроші, поки живий». І благодійність, на його думку, найкращий спосіб це зробити. Адже від хороших вчинків отримуєш набагато більше задоволення, ніж від рахунку в банку.
Протягом 15 років дуже активної благодійної діяльності Фіні вдавалося зберігати повну анонімність. Він передавав зі свого фонду сотні мільйонів доларів університетам, будував лікарні, бібліотеки, дослідницькі центри, але ніхто з одержувачів анонімних грантів не знав, хто стоїть за цими грошима. Законодавство Бермуд не вимагає розкриття даних про власників приватних фондів, зареєстрованих на островах.
Правда відкрилася 23 січня 1997 року, коли кореспондент New York Times Юдіт Міллер опублікувала статтю He Gave Away $ 600 Million, and No One Knew («Він роздав $ 600 млн, про що ніхто не знав»).
Наступні 10 років благодійний фонд Фіні діяв більш відкрито. За даними на 2007 рік, в США були витрачені $ 2 млрд, в Ірландії і Північній Ірландії - $ 1 млрд, в Австралії і В'єтнамі - по $ 200 млн. Судячи з звітності фонду, в 2007 році пожертвування перевищили $ 650 млн, а в 2008 році - $ 720 млн.
Є ще одна сторона благодійності Чарльза – політична. Чарльз за походженням – ірландець. Широко відомо, що «філантроп століття» приватним чином (не через фонд) підтримує організацію під назвою Sinn Fein - «політичне крило» Ірландської республіканської армії, яка бореться за незалежність Ірландії від Британії. Офіційно Фіні перерахував партії $ 250 тис., в результаті чого став її найбільшим американським спонсором.
Фіні можна назвати Джеймсом Бондом благодійності. Він об'їздив весь світ, провертаючи приховану операцію по позбавленню від капіталу в $ 7,5 млрд. Його благодійний фонд The Atlantic Philanthropies вклав $ 6,2 млрд в освіту, науку, охорону здоров'я, захист громадянських прав і утримання будинків престарілих в США, Австралії, В'єтнамі, Південній Африці, на Бермудських островах і в Ірландії. Мало хто з наших сучасників робив пожертвування такого масштабу, і ніхто з людей з таким станом, як у нього, не вкладав у благодійність весь свій капітал за життя.
Решту $ 1,3 млрд будуть витрачені до 2016 року, і до 2020-го діяльність фонду буде завершена. У той час як титани світового бізнесу готові на все, лише б ще більше розбагатіти, Фіні з подвоєною віддачею працює над власним розоренням. Він не чекає смерті, щоб віддати те, що йому належить. Білл Гейтс каже: «Фіні - ідеальний зразок для наслідування і кращий приклад того, як можна робити добро при житті».
Фіні робить так, щоб благодійні установи змагалися за його пожертвування, вимагаючи від них докладних і чітких бізнес-планів. Якщо в проекті щось іде не за планом, Фіні урізає фінансування. Обіцяючи значні пожертви, він примушує державу та інших жертводавців не відставати від нього. До прикладу, у 1997 році Фіні запропонував вкласти $ 100 млн у розвиток університетів Ірландії, але тільки за умови, що уряд теж інвестує значні кошти. І все вийшло: вкладення The Atlantic Philanthropies, $ 226 млн, принесли системі університетської освіти $ 1,3 млрд державних грошей.
У Фіні немає власної машини, він часто їздить на метро, хоча зізнається, що живучи в Гонконзі недовго володів уживаним «Ягуаром». Яхти у нього теж немає, тому що, як він каже, його заколисує. Фіні носить годинник Casio на гумовому ремінці за 15 доларів. Його колишня дружина і п'ятеро дітей, щоправда, живуть в особняках, що коштували багато мільйонів доларів: вони розділили між собою $ 140 млн від продажу Duty Free Shoppers. Але сам Фіні живе в квартирах, що належать The Atlantic Philanthropies, в Дубліні, Брісбені і Сан-Франциско.
Особливість способу мислення Фіні виявляються навіть у тому, як він платить податки. Він намагався піти від їх сплати з того моменту, як заснував бізнес в Ліхтенштейні і оформив свою холдингову компанію на Бермудах на ім'я своєї дружини-француженки, при цьому його турбувала зовсім не особиста вигода: просто, заощадивши на податках, можна більше віддати на благодійність.
Незвичайні люди на дорозі не валяються, тому Голлівуд вирішив зняти фільм про незвичайну долю мільярдера, пише «Forbes». Скоріш за все, головну роль отримає Денні Де Віто.
Чак Фіні не просто думає, як зробити цей світ кращим, він діє і радіє кожному долару, який йому вдалося вкласти у добру справу.
Документальний фільм про життя Чарльза Фіні (англійською):