]]>]]>

Дейл Карнегі "Як завойовувати друзів та впливати на людей" - Page 66

Одного разу я найняв декоратора, і він зробив драпірування для деяких кімнат у моєму домі. Коли я отримав рахунок, у мене перетяло дихання.

Через кілька днів до мене завітала знайома. Побачивши мої штори і дізнавшись про їхню ціну, вона вигукнула з тріумфом:

—           Що? Це жахливо. Він, мабуть, на вас добряче нажився.

Так воно й було. Вона сказала правду, але небагато людей го¬тові слухати правду, яка викликає сумнів щодо їхньої розсудли¬вості. Як і будь-яка людина, я намагався захистити себе. Я сказав, що найкраще не буває дешевим, що не можна задешево отримати високу якість і артистичне виконання і т. ін.

Наступного дня завітала інша знайома й прийшла в захоплення від побаченого. Вона з ентузіазмом висловила намір прикрасити свій дім таким же вишуканим драпіруванням. Цього разу моя ре¬акція була зовсім іншою:

—           Правду кажучи, я не повинен був дозволяти собі подібну розкіш. Надто дороге задоволення. Я жалкую, що замовив їх.

Ми легко виправдовуємо будь-які свої помилки. Але якщо нами керує почуття тактовності й шляхетності, то ми визнаємо право на помилки й інших, відчуваючи гордість за свою великодушність і широту поглядів.

Горацій Грілі, відомий в Америці видавець часів Громадянської війни, був завзятим супротивником політики Лінкольна. Він був переконаний, що може примусити Лінкольна погодитись із ним, розгорнувши кампанію різкої критики, насміхань та образ. Місяць за місяцем, рік у рік Грілі вів цю газетну війну, і закінчив бруталь¬ну, саркастичну статтю про Лінкольна того дня, коли постріл Бута скоротив життя президента.

Чи могли всі ці напади примусити Лінкольна погодитися з Грі-лі? Ні в якому разі. Насміхання й образи не сприяють злагоді.

Якщо ви бажаєте отримати кілька чудових порад про те, як поводитися з людьми, керувати собою і вдосконалювати свою

103

особистість, читайте «Автобіографію Бенджаміна Франкліна» — один із класичних творів американської літератури й одну з най-цікавіших історій життя людини. У ній Бен Франклін розповідає про те, як він подолав глибоко укорінену звичку сперечатися й пе¬ретворився на одного з найдипломатичніших людей в американ¬ській історії.

Одного разу, коли Бен Франклін був ще невправним юнаком, один літній квакер відвів його вбік і огрів купою гірких для його самолюбства істин:

«Бене, ти нестерпний. Твої думки образливі для кожного, хто з тобою незгодний. Ти настільки невитриманий у ви-словах, що їх уже ніхто не хоче слухати. Навіть твої друзі вважають, що вони краще почуваються, коли тебе немає серед них. Ти так багато знаєш, що вже не знайдеться людини, яка могла б тобі щось підказати, але ж і немає людини, яка б праг¬нула неприємностей та незручних становищ. Таким чином, у тебе немає шансів розширити коло своїх знайомих, а воно в тебе й нині вузьке».

Найцікавіша річ — це те, як Бен Франклін поставився до цієї різкої розмови. Він був достатньо дорослим і достатньо мудрим, щоб правильно сприйняти нарікання. Він зрозумів, що вади, які були йому викладені, прирікали його до помилок і конфліктів у сус¬пільному житті. Тоді він різко «розвернувся». Він почав змінюва¬ти свою образливо-нетерплячу манеру обходження з людьми.

«Я взяв собі за правило,— пише Франклін,— зовсім відмовитись від прямих заперечень на висловлену іншими думку і від будь- яких заперечень та стверджень зі своґо боку. Я заборонив собі вживання таких категоричних слів, як «звичайно», «безсумнівно» і т. ін., замінивши їх на «уявляю собі», «вважаю», «припускаю, що це має бути і так, і так», «нині мені це уявляється таким». Коли хто-небудь стверджував щось, безумовно помилкове з моєї точки зору, я відмовлявся від задоволення рішуче заперечити і тієї ж миті показати абсурдність пропозицій, а починав говорити про те, що в деяких випадках і за певних умов його думка могла б бути пра¬вильною, але в даному випадку вона бачиться мені деякою мірою невідповідною і т. ін. і т. ін. Незабаром я переконався в корисності цієї зміни в манерах — розмови, в яких я брав участь, стали наба¬гато спокійнішими. Скромна манера, в якій я почав пропонувати свої думки, допомогла тому, що їх почали сприймати без запере¬чень. Помилившись, я тепер не потрапляв у скрутне становище, як раніше, і, будучи правим, набагато легше вигравав, приписав¬ши собі помилки інших.

104

Така манера, яку я спочатку засвоював не без деякого насильства над собою, з часом стала звичкою, тому, мабуть, протягом наступно¬го п’ятдесятиліття ніхто не чув, щоб я заявляв щось у незаперечній формі. І саме цій звичці (після того, як вона стала усталеною ри¬сою мого характеру) я зобов’язаний тим, що при обговоренні нових або зміні старих суспільних настанов моя думка так рано набула ваги серед моїх друзів-співвітчизників, і вплив виявився значущим в суспільній раді, коли я став її членом.

Я впевнений у тому, бо був поганим оратором, цілком позбав-леним красномовства, часто вагався в доборі слів, ледве говорив правильною мовою, але в більшості випадків мені щастило обсто¬ювати свої позиції».                .

Як діє метод Бена Франкліна у світі бізнесу? Розглянемо два приклади.

Катерін А. Алред із Кінгз-Монтани, Північна Кароліна, голов-ний інженер прядильної фабрики, розповіла на наших курсах, як вона розв’язувала складні проблеми до і після нашого тренування:

«Частиною моїх обов’язків було встановлення та підтримка ін¬тенсивних систем і стандартів для наших операторів таким чином, щоб вони могли заробити більше грошей за виробництво пряжі. Система, якою ми користувались, працювала добре, коли ми ви¬робляли тільки два або три види пряжі, але нещодавно ми розши¬рили свої можливості до виробництва дванадцяти варіантів. Ста¬ра система стала неадекватною. Я розробила нову систему, щоб оператори могли отримувати гроші в залежності від класу пряжі. З моєю новою системою я прийшла на збори, щоб показати її пе¬реваги і відповісти на всі запитання. Але мені не пощастило! Я так захопилася доведенням переваг нової системи, що не приділила уваги скаргам і наріканням працівників. Після наших курсів я доб¬ре зрозуміла, якої помилки я припустилася. Я скликала нові збо¬ри і цього разу спочатку запитала, які проблеми бачать вони. Ми обговорили всі питання, і я поцікавилась їхньою думкою щодо поліпшення ситуації. Висунувши кілька основних пропозицій, я за¬пропонувала розробити самим цю систему. Наприкінці зборів, ко¬ли я представила мою систему, вони прийняли її з ентузіазмом.

Я переконана нині, що нічого доброго не буде, якщо прямо ска¬зати людині, що вона неправа. Ви тільки зачепите її самоповагу і самі опинитесь у скрутному становищі».

Візьмемо інший приклад і запам’ятаймо, що наведені приклади відібрані як типові з досвіду багатьох тисяч різних людей.

Р. В. Кроулі — комівояжер нью-йоркської лісопромислової фір¬ми Гарднера і Тейлора — не заперечував, що протягом кількох ро¬ків затято сперечався з контролерами з якості лісоматеріалів

Сторінки

ДолученняРозмір
Іконка зображення deyl_karnegi_yak_zavoyovuvati_druziv_ta_vplivati_na_lyudey.jpg143.94 КБ