]]>]]>

Експеримент "кам'яне обличчя"

Експеримент кам'яне обличчя

Намагаючись дізнатися більше про двосторонню систему емоційного спілкування, яка визначає взаємодію немовляти з тим, хто найбільше піклується про нього протягом перших 6 місяців життя, Едвард Тронік придумав лабораторний експеримент, основним завданням якого було вивчення взаємних очікувань батьків і маленьких дітей.

В оригінальному варіанті цього експерименту, названого «експериментом із кам'яним обличчям», батьків просили посидіти і пограти з їх 3-місячними дітьми так, як вони це роблять зазвичай.

Потім експериментатор просив батька чи матір припинити спілкування з дитиною. Матір чи батька інструктували продовжити дивитися на малюка, але надати своєму обличчю застиглого  або відсутнього виразу.

У немовляти це викликало подив, і воно намагалось вплинути на батька посмішкою, гулінням і руховою активністю. Під час цих спроб батькочи мати продовжували зберігати кам'яний вираз обличчя. Через кілька хвилин поведінка немовлят починала змінюватися. Вони відверталися в сторону, починали смоктати палець і виглядали страждаючими. Хтось із дітей реагував на байдужість батька пхиканням, що переходило у безперервний плач, а у інших немовлят текли слюні, з'явилася гикавка (усе це явно мимовільні реакції).

Хоча батько чи мати залишався як і раніше поруч, він раптово, в порушення всіх очікувань дитини, ставав емоційно недоступним - зміна, з якою немовляті було важко впоратися. В кінці експерименту батько чи мати відновлювали звичайну гру з дитиною, доки до тієї не повертався гарний настрій. Цей експеримент демонструє вагомість і важливість емоційного спілкування між батьками і дітьми 3-місячного віку.

Дивитись експеримент: