]]>]]>

Наука каже, що тривалі стосунки зводяться до двох основних рис

Тривалі стосунки

Наука стверджує, що тривалі відносини зводяться до доброти і великодушності.

Кожного дня червня, найпопулярнішого місяця в році для весіль, близько 13 000 американських пар будуть говорити "так", погоджуючись на все життя на відносини, які будуть повні дружби, радості й любові і які будуть супроводжувати цих людей до кінця їхніх днів на цій землі. Звичайно, якщо не врахувати те, що це не працює для більшої частини людей.

Більшість шлюбів невдалі: або вони закінчуються розлученням і роз'єднаністю, або вироджуються в гіркоту і спустошення. Як говорить психолог Tай Таширо у своїй книзі «Наука жити довго і щасливо», яка була опублікована в цьому році, серед усіх людей, які одружуються, тільки троє з десяти залишаються в здорових щасливих відносинах.

У відповідь на кризу, коли подружні пари розлучалися з небувалою швидкістю, в 1970-х роках вчені соціальних наук вперше почали вивчати шлюби, спостерігаючи їх у взаємодії. Турбуючись про вплив цих розлучень на дітей зішлюбів, що розпались, психологи вирішили ловити у свої наукові сіті подружжя і приводити їх в лабораторії, щоб, спостерігаючи за ними, визначити складові здорових тривалих відносин.

Чи була кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своєму, як стверджував Толстой, чи у всіх нещасних шлюбів є щось спільне, що отруювало стосунки? Психолог Джон Готтман був одним з цих дослідників. За останні сорок років, він вивчив тисячі пар, щоб з'ясувати, що стимулює розвиток взаємин.

У мене нещодавно в Нью-Йорку була можливість взяти інтерв'ю у Готтмана і його дружини Джулі, теж психолога. Разом знамениті експерти з сімейної стабільності відкрили Інститут Готтмана, діяльність якого присвячена тому, щоб допомагати парам будувати і підтримувати люблячі здорові відносини, ґрунтуючись на наукових дослідженнях.

Джон Готтман почав накопичувати свої найбільш важливі висновки з 1986 року, коли зі своїм колегою Робертом Левенсон у Вашингтонському університеті він створив «Лабораторію любові» ("The Love Lab"). Готтман і Левенсон приводили в лабораторію молодят і дивилися, як вони взаємодіють одне з одним. Разом з командою дослідників вони підключали подружжя до електродів і просили розповідати про свої стосунки.

Наприклад, про те, як вони познайомилися, з яким найбільшим конфліктом вони стикалися або про спільні щасливі спогади. Поки вони говорили, електроди вимірювали кровотік, серцебиття і потовиділення кожного. Потім дослідники відправляли пари додому і через шість років відстежували, щоб дізнатися, чи залишилися вони ще разом.

З даних, які вони зібрали, Готтман розділив сімейні пари на дві основні групи: зразкові й бідові (Прим. перекладача: автори назвали ці групи masters & disasters, що можна перекласти як майстри і руйнівники відносин).

Зразкові після шести років були як і раніше разом і щасливі. Бідові сімейні пари або розпалися, або були хронічно нещасні в своїх шлюбах. Коли дослідники проаналізували зібрані дані цих сімейних пар, вони побачили чіткі відмінності між зразковими і бідовими. Бідові виглядали спокійними під час інтерв'ю, але їх фізіологія, виміряна електродами, розповідала зовсім іншу історію. Їх серцебиття було швидким, їх потові залози були активні, і у їх кровотоку була велика швидкість.

Тривалий час відстежуючи тисячі пар, Готтман виявив, що чим більше фізіологічно активними вони були в лабораторії, тим швидше їх відносини погіршувалися з часом. Але до чого ця фізіологія має відношення? Проблема була в тому, що бідові проявляли всі ознаки збудження - режиму бий-або-біжи (fight-or-flight) - у своїх відносинах. Вони сиділи поруч зі своїм чоловіком і розмовляли, але для їх тіл це було схоже на зіткнення з шаблезубих тигрів. Навіть коли вони говорили про приємні або земні аспекти їх відносин, вони були готові атакувати і захищатися. Про це повідомляло їх часте серцебиття, що робило їх більш агресивними по відношенню одне до одного. Наприклад, кожен з подружжя міг би розповісти про те, як пройшов його день, і надмірно роздратований чоловік міг сказати своїй дружині: "Чому б тобі не почати розповідати про свій день?! Це не займе у тебе багато часу.

"У зразкових, навпаки, був низький рівень фізіологічного збудження. Вони відчували себе спокійно і в контакті одне з одним, що переходило в теплі і ласкаві прояви, навіть коли у них була перепалка. Це не означає, що у зразкових були за замовчуванням фізіологічні дані краще, ніж у бідових; це означає, що зразкові створювали атмосферу довіри й інтимності, яка робила їх обох більш емоційними і завдяки цьому їм було фізично комфортно.

Тривалі стосунки

Готтман хотів знати більше про те, як зразкові створюють цю культуру любові й інтимності, і як бідові знищують її. У наступному дослідженні в 1990 році він задумав лабораторію в студентському містечку Вашингтонського університету, щоб вона була схожа на прекрасне усамітнення в готелі типу «нічліг і сніданок». Він запросив 130 пар молодят, щоб вони провели день на самоті, і спостерігав за ними, як вони робили те, що пари зазвичай роблять у відпустці: готували, прибирали, слухали музику, їли, спілкувалися і тусувалися.

І Готтман зробив найважливіше відкриття в цьому дослідженні, чому деякі відносини процвітають, а інші в'януть. І це відкриття потрапило прямо в яблучко. Протягом усього дня, партнери беруть прохання про взаємодію, які Готтман назвав "запрошення". Наприклад, скажімо, чоловік - любитель спостерігати за птахами - побачив щигля, який літає по двору. Він може сказати своїй дружині: "Подивися на прекрасне оперення цього птаха!" Він тут не просто повідомляє про птаха: він запитує відповідь від його дружини - ознака інтересу або підтримки, сподіваючись, що через цю птицю відбудеться миттєве встановлення контакту. У дружини тепер є вибір. Вона може відповісти або "повернувшись до" чоловіка, або "відвертаючись від" нього, як про це говорить Готтман. Хоча птах-запрошення може здатися чимось незначним і неважливим, воно дійсно може багато чого розповісти про здоров'я відносин.

Чоловік подумав, що птах був досить важливим, щоб поговорити про нього, і питання в тому, чи поважає і визнає це його дружина. Люди, які повернулись до своїх партнерів в дослідженні, залучалися, проявляючи інтерес і підтримку у відповідь на це запрошення. Ті, хто не повернувся до партнера - відвернувшись - не реагували або реагували мінімально і продовжували робити те, що вони робили, наприклад, дивитися телевізор або читати газету. Іноді вони реагували з явною ворожістю, кажучи щось на кшталт: "Припини відривати мене, я читаю».

Ці запрошення-взаємодії мають глибокий вплив на сімейне благополуччя. Сімейні пари, розірвавши шлюб протягом наступних шести років, «поверталися до партнера» у відповідь на запрошення 33% всього часу. Тільки три з десяти запрошень до емоційного зв'язку були зустрінуті з душевною близькістю. Партнери, які через шість років ще були разом, «поверталися до» свого чоловіка 87% часу. У дев'яти випадках з десяти вони задовольняли емоційні потреби свого партнера.

Спостерігаючи ці типи взаємодій, Готтман може з імовірністю до 94% передбачити про будь-якій парі - багатій чи бідній, бездітній чи ні - зруйнуються їх відносини, чи будуть вони разом і нещасні або разом і щасливі кілька років потому.

Багато що з цього зводиться до душевності, яку пари привносять у відносини. Вони виявляють доброту і великодушність або презирство, критику і неприязнь? "У зразкових є звичка розуму," - пояснив Готтман в інтерв'ю, - «яка полягає в наступному: вони сканують соціальне середовище в пошуках того, що вони можуть цінувати і за що говорити «спасибі». Вони будують цю культуру поваги та вдячності дуже цілеспрямовано. Бідові ж сканують соціальне середовище в пошуках помилок своїх партнерів ".

«Це не просто сканування середовища", - підхопила Джулія Готтман, - "Це сканування партнера на те, що він робить правильно або сканування партнера на те, що він робить невірно і критика замість його поваги і вираження вдячності." Вони виявили, що презирство - це фактор номер один, який розлучає пари. Люди, зосереджені на критиці своїх партнерів, упускають цілих 50 відсотків позитивних речей, які робить їх чоловік, і бачать негатив, коли його немає. Люди, які холодні зі своїми партнерами, навмисно ігноруючи іншого або відгукуючись мінімально, псують взаємини, так як змушують свого партнера відчувати себе нікчемним, незначущим і невидимим, ніби його немає. Люди, які відносяться до своїх партнерів з презирством і критикують їх, не тільки вбивають любов у відносинах, але вони також вбивають здатність свого партнера боротися з вірусами і раком. Це ознака кінця відносин.

З іншого боку, зміцнює пари доброта. Незалежні від цих дослідження показали, що доброта (поряд з емоційною стабільністю) є найбільш важливим прогностичним фактором задоволеності у шлюбі і його довговічності. Доброта спонукає кожного партнера відчувати турботу, розуміння і визнання - відчувати себе коханими. "Моя насолода безмежна, як море", - говорить шекспірівська Джульєтта, - "Моя любов така глибока; чим більше віддаю тобі, тим більше я маю. І те, і інше нескінченне."Ось як ще працює доброта: є багато доказів, що показують, що чим більше добра хтось отримує або є його свідком, тим добрішим стає він сам. І це призводить до висхідної спіралі любові і великодушності у відносинах.

Є два способи думати про доброту. Ви можете думати про це, як про фіксовану межу: або вона є, або ні. Або можна вважати, що доброта- це м'яз. У деяких людей цей м'яз від природи сильніший, ніж у інших, але він може ставати сильнішими у будь-якої людини, якщо його тренувати.

Зразкові схильні думати про доброту, як про м'язи. Вони знають, що повинні проявляти її, щоб підтримувати у формі. Іншими словами, вони знають, що хороші відносини вимагають постійної старанної роботи.

"Якщо ваш партнер висловлює якусь потребу", - пояснила Джулі Готтман, "а ви втомилися, емоційно переобтяжені або засмучені, тоді приходить на допомогу великодушність, і коли партнер запрошує до взаємодії, ви як і раніше, повертаєтеся до нього." В цей момент можливо бути легше відвернутися від вашого партнера і зосередитися на айпеді, книзі або телевізорі, пробурмотіти "ага" і жити далі, але зневага маленькими моментами емоційного зв'язку буде повільно псувати ваші стосунки. Нехтування створює між партнерами дистанцію і плодить образи на того, хто ігнорує.

Найважчий час для тренування доброти - це, звичайно, час самого конфлікту. Але це і найважливіший час для прояву доброти. Дозвіл презирству й агресії виходити з-під контролю під час конфлікту може завдати непоправної шкоди відносинам. "Бути добрим не означає не виражати гніву," - пояснила Джулі Готтман, - "але доброта повідомляє про те, як ми обираємо його висловити. Ви можете накидатися з лайкою на свого партнера. Або ви можете пояснити, що вам боляче, і чому ви гнівайтесь - цей спосіб добріший. "

Джон Готтман ретельно вивчив ту саму лайку: "Бідовий буде говорити в конфлікті інакше. Бідовий скаже: «Ти спізнився! Та що з тобою?! Ти прямо як твоя мама». Зразкові будуть говорити: «Я відчуваю себе кепсько, коли ти запізнюєшся. І я знаю, що це не твоя вина, але мене дійсно дратує, що ти знову запізнився.

"Для сотень тисяч пар, які одружуються в червні щороку, і для мільйонів пар, які зараз разом, неважливо в шлюбі вони чи ні, урок цих досліджень ясний: якщо ви хочете мати стабільні, здорові відносини, завчасно проявляйте і часто тренуйте м'яз доброти. Коли люди думають про те, як практикувати доброту, вони часто думають про маленькі акти душевної щедрості, такі як дарувати один одному маленькі подарунки або розтирати один одному спину.

У той час, як ці дії є чудовим прикладом великодушності, доброта може також бути вбудована в основу системи відносин через спосіб, яким партнери взаємодіють одне з одним кожного дня, і неважливо масажують вони при цьому спини, дарують шоколад чи ні. Один із способів тренувати доброту - бути великодушним до намірів вашого партнера.

З дослідження Готтманом ми знаємо, що бідові бачать негатив у відносинах, навіть коли його там немає. Розгнівана дружина може припустити, наприклад, що коли її чоловік залишив сидіння унітазу піднятим, він навмисно намагався її зачепити. Але можливо він просто по неуважності забув опустити сидіння. Або, скажімо, дружина спізнюється на вечерю (знову), і чоловік припускає, що вона недостатньо його цінує, не приходить на їхню зустріч вчасно після того, як він узяв на себе працю замовити столик і піти з роботи раніше, щоб вони могли провести романтичний вечір удвох. Але виявляється, дружина запізнилася, тому що зупинилася біля магазину, щоб в цей особливий для них вечір привезти йому подарунок. Уявіть, як вона приєднується до нього за вечерею, натхнена тим, що привезла чоловікові подарунок, тільки щоб зрозуміти, що він у жахливо кислому настрої, тому що невірно витлумачив те, що було мотивацією її поведінки. Здатність інтерпретувати дії і наміри свого партнера милосердно може пом'якшити гостроту конфлікту.

"Навіть у відносинах, де люди незадоволені, майже завжди є щось хороше, і люди намагаються зробити щось правильно," - сказав мені психолог Tай Таширо, - "У більшості випадків партнер намагається робити правильні речі, навіть якщо робить це погано. Так що цінуйте наміри".

Ще одна потужна стратегія доброти пов'язана із загальною радістю. Одна з явних ознак бідових пар, які вивчав Готтман, їх нездатність приєднуватися до гарних новин іншого. Коли одна людина в парі з приємним хвилюванням поділилася гарною новиною, наприклад, у нього підвищення на роботі, інша відреагує черствою незацікавленістю, дивлячись на годинник або завершуючи розмову коментарем: "Ну, добре". Всі ми чули, що партнери повинні підтримувати одне одного у важкий період життя. Але дослідження показує, що підтримувати одне одного, коли справи йдуть добре, - це насправді більш важливо для якості відносин.

Тривалі стосунки

Спосіб реагування на хороші новини партнера може мати драматичні наслідки для відносин. В одному дослідженні 2006 року психолог-дослідник Шеллі Гейбл і її колеги привозили молоді пари дорослих у лабораторію, щоб обговорити недавні позитивні події їхнього життя. Психологи хотіли знати, як партнери будуть реагувати на хороші новини одне одного. Вони виявили, що, загалом-то, пари відповідали одне одному на хороші новини чотирма різними способами, які вони назвали: пасивно-деструктивний, активно-деструктивний, пасивно-конструктивний і активно-конструктивний. Припустимо, одна дружина нещодавно отримала чудові новини про те, що вона прийнятадо медичного інституту. Вона скаже щось на кшталт: "Мене взяли! Це найкраще, що я могла вибрати, медінститут! "Якщо її партнер відповість пасивно-руйнівним чином, він буде ігнорувати її слова. Наприклад, він може сказати щось на кшталт: "Ви не повірите, я вчора дізнався відмінну новину, я виграв безкоштовну футболку!» Якщо її партнер відповість в пасивно-конструктивному ключі, він визнає, що новина хороша, але без інтересу, стримано. Типова пасивно-конструктивна відповідь: "Добре, сонечко". Але він так само пише своєму приятелеві в смс. У третьому виді реакції, активно-деструктивному, партнер міг би так опустити цінність щойно отриманих хороших новин своєї дружини: "Ти впевнена, що зможеш впоратися з навчанням? І яка приблизно вартість? Медінститут - це так дорого!" І нарешті, активно-конструктивну відповідь. Якщо її партнер відповість так, він перерве те, що він робив, і всім серцем звернеться до неї: "Як здорово! Вітаю! Коли ти дізналася? Вони тобі подзвонили? Які предмети будеш вчити в першому семестрі?" Серед чотирьох стилів відповідей активно-конструктивна відповідь - найдобріша. У той час як інші стилі відповідей вбивають радість, активно-конструктивне реагування дозволяє партнеру насолодитися своєю радістю і дає парі можливість посилити хороші новини. Мовою Готтманів активно-конструктивну відповідь - це спосіб "повернутися до" партнеру на його запрошення (коли він поділився гарною новиною), а не "відвернутися від" нього. Активно-конструктивне реагування вкрай важливе для здорових відносин.

У дослідженні 2006 року Гейбл і її колеги продовжили досліджувати ці пари через два місяці, щоб побачити, чи були вони ще разом. Психологи виявили, що єдина різниця між парами, які залишилися разом, і тими, які розпалися, полягала в активно-конструктивних відповідях.

]]>Джерело]]>

ДолученняРозмір
Іконка зображення trivali_sosunki.jpg52.97 КБ
Іконка зображення trivali_stosunki1.jpg63.12 КБ
Іконка зображення trivali_stosunki2.jpg113.15 КБ