]]>]]>

Нектар відданости - Page 4

ду схильні постійно змінювати один різновид матеріальної втіхи на інший. Бізнесмену не дає радости праця цілий тиждень без відпочинку: прагнучи якоїсь переміни, він на вихід¬ні відправляється кудись, де можна забути буденні справи. Тоді, забувши на якийсь час повсякденну діяльність, він зно¬ву шукає переміни — повертається до звичайних справ. Ма¬теріалістична діяльність означає тимчасово приймати одне становище, а потім змінювати його на інше. Низка таких перемін має свою специфічну назву — бгоґа-т’яґа, тобто «по¬стійне чергування чуттєвої'втіхи та зречення від неї». Ні чуттєва насолода, ні зречення від неї не можуть бути постій¬ним станом живої істоти. Одне завжди заступає інше, і ми не можемо бути щасливими ні в якому з цих станів, бо наше вічне відначальне становище вимагає іншого. Чуттєва втіха довго не триває, і тому її називають чапала-сукга, тобто «мін¬ливе щастя». Наприклад, якщо звичайна сімейна людина тяжко працює день і ніч і їй вдається забезпечити своїй ро¬дині зручне й вигідне життя, це, безсумнівно, дає їй певну насолоду, але зі смертю тіла такому матеріальному щастю одразу настає край. Тому кажуть, що перед атеїстами Бог постає у подобі смерти. Відданий усвідомлює Бога через віддане служіння, тимчасом як атеїстові Бог являє Себе в подобі смерти. Зі смертю усьому настає край, і людина му¬сить починати нову главу життя — вже за нових умов, що можуть бути як гірші, так і ліпші за попередні. Смерть обертає внівець усі плоди, що ми здобуваємо в будь-якій сфері діяль¬носте — політичній, соціальній, національній чи міжнародній. Це — неспростовний факт.
Натомість бгакті-раса; тобто смак, яким ми насолоджуємо¬ся у трансцендентному служінні Господеві, не гине, коли вигасає термін нашого життя. Ця насолода триває вічно, і тому її називають амріта, тобто нетлінна, вічносуща. Підтвердження цьому маємо у всіх ведичних писаннях. У «Бгаґавад-ґіті» про-голошено, що поява навіть незначного розуміння бгакті-раси рятує відданого від найбільшої небезпеки, а найнебезпечнішим є втратити нагоду знову народитись людиною. Всі раси, що їх ми відчуваємо, вдаючись до суспільної діяльносте, у сфері ро-динного життя або життя більшої родини — тобто в царині альтруїзму, філантропічної діяльности, націоналізму, соціаліз-му, комунізму тощо, — ні в якому разі не можуть служити за-порукою того, що наше наступне життя буде людським. На-ступне життя ми готуємо собі нашими діями у цьому житті. В наступному житті істота отримує тіло, тип якого визначає її діяльність у теперішньому тілі. Дії людини зважує найвища вла¬да, дайва, тобто влада Бога. У «Бгаґавад-ґіті» дайвою названа відначальна причина всього сущого, а у «Шрімад-Бгагаватам» згадано за дайва-нетрена, тобто за волю, що визначає, яке тіло мусить одержати істота в своєму наступному житті. Прости¬ми словами, дайва — це «доля». Владою дайви істота отри¬мує тіло одного з 8 400 000 видів. Вибір від нашого бажання не залежить — тіло нам надається відповідно до нашої долі. Якщо наше теперішнє тіло залучене до діяльности у свідомості Крішни, то можна сподіватися, що в наступному житті ми отри¬маємо принаймні людське тіло. Людина, котора діє у свідомості Крішни, навіть якщо вона не змогла дістатися вершин бгакті- йоґи, в наступному житті народиться у вищих верствах люд¬ського суспільства, що дасть їй сприятливу можливість далі вдосконалюватися в свідомості Крішни. Тому будь-яка засно¬вана на вказівках авторитетів діяльність у свідомості Крішни є амріта, тобто вона є вічна. І саме таку діяльність розглядає «Нектар відданости».
Той, хто візьметься серйозно вивчати «Нектар відданости», матиме змогу зрозуміти, що являє собою вічна діяльність у бгакті-расі. Прийнявши бгакті-расу, чи свідомість Крішни, людина враз підноситься до життя, в якому немає турбот і неспокою, а що бгакті-раса дарує змогу існувати на транс-цендентному рівні, то звільнення втрачає для такої людини всіляку привабливість. Бгакті-раса сама по собі дає людині відчуття звільнення, тому що вона привертає до індивідуума увагу Верховного Господа, Крішни. Звичайно віддані-почат- ківці дуже хочуть побачити Крішну, Бога. Однак насправді ні побачити, ні пізнати Бога за допомогою наших теперішніх грубих матеріальних чуттів неможливо. Шлях відданого слу-жіння, що його описано в «Нектарі відданости», поступово виводить людину з матеріальних умов існування до життя на духовному рівні, на якому відданий звільняється від усіх оманних самоототожнень. Тоді його чуття, постійно перебу-ваючи у зв’язку з бгакті-расою, остаточно очищуються від скверни. Залучивши очищені чуття до служіння Господеві, істота втверджується в житті у бгакті-расі і на цьому транс-цендентному ступені життя кожна дія для задоволення Крішни дарує їй незмірне блаженство. У такому відданому служінні все розмаїття рас, або смаків, прибирає вічного характеру. Напочатку людина отримує підготовку за проводом ачар’ї, духовного вчителя, дотримуючись певних правил, що впоряд-ковують її життя, аж поки з дальшим поступом досягає етапу, на якому віддане служіння робиться природним і пе¬реростає у спонтанне бажання служити Крішні. Існує двана¬дцять різновидів рас, за що буде йтися у цій книзі. Якщо ми поновимо свої стосунки з Крішною в одній з п’яти відначаль- них рас, ми зможемо увійти у вічне, сповнене знання та бла-женства життя.
В основі життя лежить загальна для всіх схильність лю¬бити когось. Жити, нікого не люблячи, неможливо. Потреба любити живе в кожній істоті. Ця потреба, принаймні в за¬родковому стані, є навіть в такій тварині, як тигр, і безпереч¬но вона є в людині. А чого людині бракує, так це знання, куди скерувати свою любов, щоб усі стали щасливими. Нині людину вчать любити свою країну, своїх ближніх або саму себе, але геть не просвіщають щодо того, куди скерувати свою потребу любити так, щоб усі стали щасливими. Ця лан¬ка, якої бракує, — Крішна, і «Нектар відданости» саме і вчить нас, як пробудити нашу відначальну любов до Крішни та як утвердитися на цьому рівні любови до Господа, що на ньому ми зможемо по-справжньому насолоджуватися життям, сповненим блаженства.
На початку життя дитина любить батьків, пізніше в неї з’яв-ляється любов до братів та сестер, а, підростаючи, вона почи¬нає любити свою родину, громаду, націю, країну, або й ціле людство. Але задовольнити нашої потреби любити не здатна навіть любов до всього людства. Ця потреба любити лишати¬ 
меться реалізованою не до кінця, аж доки ми не дізнаємося, хто є найвищий об’єкт любови. Потреба любити може бути задоволена повністю тільки якщо вона скерована на Крішну. Ця тема становить саму сутність «Нектару відданости», кни¬ги, яка вчить нас любити Крішну в п’яти різних трансцендент¬них расах.
Як світло або звук можуть поширюватися в просторі все далі й далі, наша потреба любити теж може зростати без меж, однак ми не знаємо об’єкта любови. «Нектар відданос¬ти» вчить, як віднайти досконалу любов до кожної живої істоти, пропонуючи для цього нескладний спосіб — полюби¬ти Крішну. Встановити мир та лад у людському суспільстві так і не вдалося попри всі великі зусилля, між якими було й створення Організації Об’єднаних Націй, і все це тому, що люди не знають правильного способу, як досягнути цього. А насправді спосіб, щоб зробити це, дуже простий, однак опанувати його може тільки людина з тверезим розумом. «Нектар відданости» вчить усіх людей діяти за простим і природним методом, який дає змогу полюбити Крішну, Вер-ховного Бога-Особу. Якщо ми навчимося любити Крішну, нам вже буде неважко навчитися любити водночас і

Сторінки