]]>Консультація по Джйотіш - Ведичній астрології]]>
]]>Консультація по Джйотіш - Ведичній астрології]]>

Нектар відданости

Нектар відданости

НЕКТАР ВІДДАНОСТИ

книги Його Божественної Милости
А.Ч. Бгактіведанти Свамі Прабгупади
в українському перекладі:
Бгаґавад-ґїта як вона є
Шрімад-Бгаґаватам (Пісня перша, у 2-х частинах)
Крішна, Верховний Бог-Особа (у 2-х частинах)
Повчання Господа Чаітанйі
ІgрІ Ішопанішад
Наука самоусвідомлення
Подорож самопізнання
Легка подорож на інші планети
Досконалість йоґи
Путь до Кршни
Раджа-відйа — цар знання
Поза народженням та смертю
Кршна — джерело насолоди
Свідомість Крішни — найвища йоґа
Досконалі запитання — досконалі відповіді
До висот свідомости Крішни

НЕКТАР ВІДДАНОСТИ
«Бгакті-расамріта-сіндгу»
Шріли Рупи Ґосвамі
у викладі Його Божественної Милости
А.Ч. Бгактіведанти Свані Прабгупади
ачар’ї-засновника Міжнародного товариства свідомости Крішни
 

БГАКТІВЕДАНТА БУК ТРАСТ
ЯКЩО вас зацікавила ця книжка і ви бажаєте докладніше ознайомитись із засадами свідомости Крішни, звертайтеся на вказану нижче адресу. Докладніший список адрес Товариства приміщений в кінці книги.
Київ,пров. Зоряний, 16; тел. 433-83-12 © 1995 

Посвята Шести Ґосвамі Вріндавани
нана-шастра-вічаранаіка-ніпунау сад-дгарма-самстгапакау локанам хіта-карінау трібгуване манйау шаранйакарау радга-криіна-падаравінда-бгаджананандена матталікау ванде рупа-санатанау раґгу-йуґау іирї-джїва-ґопалакау
«Я складаю шанобливі поклони шістьом Ґосвамі — Шрі Сана- тані Ґосвамі, Шрі Рупі Ґосвамі, Шрі Раґгунатзі Бгатті Ґосвамі, Шрі Раґгунатзі дасі Ґосвамі, Шрі Джіві Ґосвамі та Шрі Ґопалі Бгатті Ґосвамі, які досконало вивчили всі явлені писання, що¬би задля добра всього людства встановити вічні засади релігії. За це їх шанують усі в усіх трьох світах, і вони гідні того, щоб шукати в них притулку, бо вони занурені у настрій ґопі і вико¬нують трансцендентне любовне служіння Радзі та Крішні.»  
Передмова
«Нектар відданости» — це оглядовий виклад книги «Бгакті- расамріта-сіндгу», твору на санскриті, який написав Шріла Рупа Ґосвамі Прабгупада. Він був провідним з шістьох Ґосвамі, безпосередніх учнів самого Господа Чайтан’ї Махапрабгу. Шріла Рупа Ґосвамі Прабгупада на час своєї першої зустрі¬чі з Господом Чайтан’єю був міністром у мусульманському уряді Бенгалії. Тоді він звався Дабіра Кгаса, а його рідний брат, що пізніше став відомий як Санатана, звався Сакара Малліка; брати обіймали високі посади міністрів в уряді Наваба Хусейн Шаха. За тих часів, тобто п’ятсот років тому, закони індуського суспільства були дуже суворі. Якщо люди¬на, що належала до касти брахман , наймалася на службу до мусульманського правителя, її вилучали з громади брахман. Саме таким було становище братів Дабіри Кгаси та Сакари Малліки. Вони належали до дуже високої касти сарасвата- брахман, однак через те, що вони погодилися служити в уря¬ді Хусейн Шаха, їхня громада піддала їх остракізмові. Лише ласкою Господа Чайтан’ї ці шляхетні особистості стали Його учнями і були піднесені до рівня ґосвамі, тобто обійняли най¬вище становище, доступне людині брахманічної культури. Крім того, Господь Чайтан’я прийняв Своїм учнем Харідасу Тгакуру, дарма що Харідаса народився в мусульманській ро¬дині, а пізніше зробив його ачар’єю оспівування святого іме¬ні Господа — мантри Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе / Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе. 
Засади, що ними керувався Господь Чайтан’я, універсальні. Згідно з ними становище того, хто знає науку Крішни і служить Господу, вище за становище того, хто просто народився в сім’ї брахман. Це — засадничий принцип, що даний в усіх писаннях ведичної традиції, і насамперед у «Бгаґавад-ґіті» та «Шрімад- Бгаґаватам». Рух Господа Чайтан’ї має на меті піднести кож¬ну людину до високого становища ґосвамі, надаючи їй відпо¬відної освіти та виховання, і «Нектар відданости» вчить саме цього.
Господь Шрі Чайтан’я Махапрабгу зустрівся з двома бра-тами, Дабірою Кгасою і Сакарою Маллікою, у селищі Рама- келі, що належить до округи Малдах. Після цієї зустрічі брати вирішили покинути урядову службу і приєднатися до Господа Чайтан’ї. Дабіра Кгаса (пізніше він став Рупою Ґосвамі), до-мігшись відставки, зібрав усі гроші, які заробив за час своєї служби. У «Чайтан’я-чарітамріті» сказано, що його заоща-дження в золотих монетах складали як на сучасні гроші кіль¬ка мільйонів доларів, і ті золоті монети заповнили цілий човен. Те, як Рупа Ґосвамі розподілив гроші, дуже повчаль¬не і може бути взірцем для всіх людей, а надто для відданих. Половину накопичених за життя грошей він роздав людям у свідомості Крішни, тобто брахманам та вайьинавам. Чверть багатства він віддав родичам, а решту двадцять п’ять від¬сотків лишив на непередбачені витрати та особисті потреби. Пізніше, коли Сакара Малліка також подав у відставку, обу¬рений Наваб вкинув його до в’язниці. Однак Сакара Малліка, що пізніше став Шрілою Санатаною Ґосвамі, скористався з братових заощаджень, які той лишив на особисті потреби і віддав на схованку сільському мінялі, і втік з в’язниці Ху- сейн Шаха. Так обидва брати приєдналися до Шрі Чайтан’ї Махапрабгу.
Рупа Ґосвамі вперше зустрів Господа Чайтан’ю в Праязі (нинішній Аллахабад в Індії); у цьому святому місті при ґгаті  Дашашвамедга впродовж десяти днів Господь давав йому на-станови з науки свідомости Крішни. За ці настанови, що їх Гос¬подь Чайтан’я дав Шрілі Рупі Ґосвамі Прабгупаді, йдеться у на¬шій книзі «Повчання Господа Чайтан’ї».
Пізніше Шріла Рупа Ґосвамі Прабгупада, спираючись на своє глибоке знання явлених писань, дав детальні пояснення щодо вчення Господа, підперши їх авторитетними свідоцтва¬ми з різних ведичних джерел. Шріла Шрініваса Ачар’я у своїй молитві, зверненій до шістьох Ґосвамі каже, що всі Ґосвамі були надзвичайно ерудованими вченими і досконало володіли не лише санскритом, а й багатьма іншими мовами, зокрема перською та арабською. Вони ретельно дослідили всі ве¬дичні писання, щоб на основі авторитетних положень ве¬дичної науки втвердити рух Господа Чайтан’ї Махапрабгу. Сучасний Рух свідомости Крішни заснований на авторитеті Шріли Рупи Ґосвамі Прабгупади. Через те нас називають рупануґами, тобто тими, хто йде слідами Рупи Ґосвамі Прабгу¬пади. Шріла Рупа Ґосвамі уклав «Бгакті-расамріта-сіндгу» влас¬не для того, щоб дати нам провід; а нині ми представляємо цю книгу англійською мовою під назвою «Нектар відданос- ти». Члени Руху свідомости Крішни мають змогу скористати¬ся з цієї видатної книги і завдяки тому втвердитися у свідомос¬ті Крішни.
Бгакті означає «віддане служіння». У будь-якому служін¬ні є свої привабливі риси, що спонукають здійснювати його. Кожен з нас у цьому світі обов’язково служить чомусь чи комусь, і поштовхом для такого служіння є насолода, яку ми отримуємо від служіння. Сімейна людина працює день крізь ніч, бо нею рухає прив’язаність до дружини та дітей. Філантроп працює так само, але ним рухає любов до більшої родини, а патріотом рухає любов до своєї країни та спів-вітчизників. Силу, яка рухає і філантропом, і домогоспо- дарем, і патріотом, називають расою, чи певним різновидом стосунків, смак яких дає приємність. Бгакті-раса має зовсім інший смак, відмінний від смаку звичайної раси, якою вті-шаються люди в матеріальному світі. Миряни працюють в поті чола заради того, щоб насолодитися певною расою, що власне передбачає чуттєву втіху. Але насолода від матеріаль¬ної раси скороминуща, а тому люди матеріалістичного скла¬ 
ду схильні постійно змінювати один різновид матеріальної втіхи на інший. Бізнесмену не дає радости праця цілий тиждень без відпочинку: прагнучи якоїсь переміни, він на вихід¬ні відправляється кудись, де можна забути буденні справи. Тоді, забувши на якийсь час повсякденну діяльність, він зно¬ву шукає переміни — повертається до звичайних справ. Ма¬теріалістична діяльність означає тимчасово приймати одне становище, а потім змінювати його на інше. Низка таких перемін має свою специфічну назву — бгоґа-т’яґа, тобто «по¬стійне чергування чуттєвої'втіхи та зречення від неї». Ні чуттєва насолода, ні зречення від неї не можуть бути постій¬ним станом живої істоти. Одне завжди заступає інше, і ми не можемо бути щасливими ні в якому з цих станів, бо наше вічне відначальне становище вимагає іншого. Чуттєва втіха довго не триває, і тому її називають чапала-сукга, тобто «мін¬ливе щастя». Наприклад, якщо звичайна сімейна людина тяжко працює день і ніч і їй вдається забезпечити своїй ро¬дині зручне й вигідне життя, це, безсумнівно, дає їй певну насолоду, але зі смертю тіла такому матеріальному щастю одразу настає край. Тому кажуть, що перед атеїстами Бог постає у подобі смерти. Відданий усвідомлює Бога через віддане служіння, тимчасом як атеїстові Бог являє Себе в подобі смерти. Зі смертю усьому настає край, і людина му¬сить починати нову главу життя — вже за нових умов, що можуть бути як гірші, так і ліпші за попередні. Смерть обертає внівець усі плоди, що ми здобуваємо в будь-якій сфері діяль¬носте — політичній, соціальній, національній чи міжнародній. Це — неспростовний факт.
Натомість бгакті-раса; тобто смак, яким ми насолоджуємо¬ся у трансцендентному служінні Господеві, не гине, коли вигасає термін нашого життя. Ця насолода триває вічно, і тому її називають амріта, тобто нетлінна, вічносуща. Підтвердження цьому маємо у всіх ведичних писаннях. У «Бгаґавад-ґіті» про-голошено, що поява навіть незначного розуміння бгакті-раси рятує відданого від найбільшої небезпеки, а найнебезпечнішим є втратити нагоду знову народитись людиною. Всі раси, що їх ми відчуваємо, вдаючись до суспільної діяльносте, у сфері ро-динного життя або життя більшої родини — тобто в царині альтруїзму, філантропічної діяльности, націоналізму, соціаліз-му, комунізму тощо, — ні в якому разі не можуть служити за-порукою того, що наше наступне життя буде людським. На-ступне життя ми готуємо собі нашими діями у цьому житті. В наступному житті істота отримує тіло, тип якого визначає її діяльність у теперішньому тілі. Дії людини зважує найвища вла¬да, дайва, тобто влада Бога. У «Бгаґавад-ґіті» дайвою названа відначальна причина всього сущого, а у «Шрімад-Бгагаватам» згадано за дайва-нетрена, тобто за волю, що визначає, яке тіло мусить одержати істота в своєму наступному житті. Прости¬ми словами, дайва — це «доля». Владою дайви істота отри¬мує тіло одного з 8 400 000 видів. Вибір від нашого бажання не залежить — тіло нам надається відповідно до нашої долі. Якщо наше теперішнє тіло залучене до діяльности у свідомості Крішни, то можна сподіватися, що в наступному житті ми отри¬маємо принаймні людське тіло. Людина, котора діє у свідомості Крішни, навіть якщо вона не змогла дістатися вершин бгакті- йоґи, в наступному житті народиться у вищих верствах люд¬ського суспільства, що дасть їй сприятливу можливість далі вдосконалюватися в свідомості Крішни. Тому будь-яка засно¬вана на вказівках авторитетів діяльність у свідомості Крішни є амріта, тобто вона є вічна. І саме таку діяльність розглядає «Нектар відданости».
Той, хто візьметься серйозно вивчати «Нектар відданости», матиме змогу зрозуміти, що являє собою вічна діяльність у бгакті-расі. Прийнявши бгакті-расу, чи свідомість Крішни, людина враз підноситься до життя, в якому немає турбот і неспокою, а що бгакті-раса дарує змогу існувати на транс-цендентному рівні, то звільнення втрачає для такої людини всіляку привабливість. Бгакті-раса сама по собі дає людині відчуття звільнення, тому що вона привертає до індивідуума увагу Верховного Господа, Крішни. Звичайно віддані-почат- ківці дуже хочуть побачити Крішну, Бога. Однак насправді ні побачити, ні пізнати Бога за допомогою наших теперішніх грубих матеріальних чуттів неможливо. Шлях відданого слу-жіння, що його описано в «Нектарі відданости», поступово виводить людину з матеріальних умов існування до життя на духовному рівні, на якому відданий звільняється від усіх оманних самоототожнень. Тоді його чуття, постійно перебу-ваючи у зв’язку з бгакті-расою, остаточно очищуються від скверни. Залучивши очищені чуття до служіння Господеві, істота втверджується в житті у бгакті-расі і на цьому транс-цендентному ступені життя кожна дія для задоволення Крішни дарує їй незмірне блаженство. У такому відданому служінні все розмаїття рас, або смаків, прибирає вічного характеру. Напочатку людина отримує підготовку за проводом ачар’ї, духовного вчителя, дотримуючись певних правил, що впоряд-ковують її життя, аж поки з дальшим поступом досягає етапу, на якому віддане служіння робиться природним і пе¬реростає у спонтанне бажання служити Крішні. Існує двана¬дцять різновидів рас, за що буде йтися у цій книзі. Якщо ми поновимо свої стосунки з Крішною в одній з п’яти відначаль- них рас, ми зможемо увійти у вічне, сповнене знання та бла-женства життя.
В основі життя лежить загальна для всіх схильність лю¬бити когось. Жити, нікого не люблячи, неможливо. Потреба любити живе в кожній істоті. Ця потреба, принаймні в за¬родковому стані, є навіть в такій тварині, як тигр, і безпереч¬но вона є в людині. А чого людині бракує, так це знання, куди скерувати свою любов, щоб усі стали щасливими. Нині людину вчать любити свою країну, своїх ближніх або саму себе, але геть не просвіщають щодо того, куди скерувати свою потребу любити так, щоб усі стали щасливими. Ця лан¬ка, якої бракує, — Крішна, і «Нектар відданости» саме і вчить нас, як пробудити нашу відначальну любов до Крішни та як утвердитися на цьому рівні любови до Господа, що на ньому ми зможемо по-справжньому насолоджуватися життям, сповненим блаженства.
На початку життя дитина любить батьків, пізніше в неї з’яв-ляється любов до братів та сестер, а, підростаючи, вона почи¬нає любити свою родину, громаду, націю, країну, або й ціле людство. Але задовольнити нашої потреби любити не здатна навіть любов до всього людства. Ця потреба любити лишати¬ 
меться реалізованою не до кінця, аж доки ми не дізнаємося, хто є найвищий об’єкт любови. Потреба любити може бути задоволена повністю тільки якщо вона скерована на Крішну. Ця тема становить саму сутність «Нектару відданости», кни¬ги, яка вчить нас любити Крішну в п’яти різних трансцендент¬них расах.
Як світло або звук можуть поширюватися в просторі все далі й далі, наша потреба любити теж може зростати без меж, однак ми не знаємо об’єкта любови. «Нектар відданос¬ти» вчить, як віднайти досконалу любов до кожної живої істоти, пропонуючи для цього нескладний спосіб — полюби¬ти Крішну. Встановити мир та лад у людському суспільстві так і не вдалося попри всі великі зусилля, між якими було й створення Організації Об’єднаних Націй, і все це тому, що люди не знають правильного способу, як досягнути цього. А насправді спосіб, щоб зробити це, дуже простий, однак опанувати його може тільки людина з тверезим розумом. «Нектар відданости» вчить усіх людей діяти за простим і природним методом, який дає змогу полюбити Крішну, Вер-ховного Бога-Особу. Якщо ми навчимося любити Крішну, нам вже буде неважко навчитися любити водночас і інші живі істоти. Це те саме, що підливати коріння дерева або давати їжу до шлунку — підхід, в універсальності, науковості й практичності якого переконувався кожен з нас. Адже кож¬ному відомо, що коли ми їмо, або, іншими словами, даємо їжу до шлунку, енергія, що утворюється завдяки цьому, поши¬рюється по всьому тілі. Так само коли ми підливаємо корін¬ня дерева, створювана таким чином енергія розходиться всім, хоч би й найбільшим, деревом. Неможливо напоїти дерево, поливаючи його окремі гілки, і так само неможливо нагоду¬вати кожну окрему частину тіла. «Нектар відданости» на¬вчить нас, як знайти той єдиний вмикач, за допомогою якого ми освітлимо все довкола. Якщо людина не знайде його, це означатиме, що вона не зрозуміла самої сутности людсько¬го життя.
Що стосується задоволення матеріальних потреб, нині люд-ська цивілізація зробила значний поступ у створенні матері¬ 
альних зручностей, але люди так і не стали щасливими, бо згубили з ока найголовніше. Жодні матеріальні вигоди не зроблять нас щасливими. Яскравий приклад тому — Америка: найбагатша країна світу, де люди живуть за найліпших мате-ріальних умов, породила ціле покоління розгублених і розча-рованих в житті людей. З цих сторінок я промовляю саме до таких збентежених, занурених у безнадію людей: навчіть¬ся науки відданого служіння, як її подає «Нектар відданости», і тоді, я певний, вогонь матеріального існування, що палає у ваших серцях, негайно згасне. Корінна причина нашої не- задоволености в тому, що попри значний поступ в матері-альнім способі життя наша потреба любити, яка дрімає в кожному серці, лишається нереалізована. «Нектар відданости» дасть нам практичний навід, як за життя в матеріальному світі цілковито присвятити себе відданому служінню і так виповнити всі наші бажання як у цьому житті, так і в наступ-ному. «Нектар відданости» написано не для того, щоб засу¬дити матеріалістичне життя усіх трибів — він радше являє собою спробу дати релігійним діячам, філософам і всьому людському загалові знання щодо того, як полюбити Крішну. Можна і далі жити з усіма матеріальними вигодами і водночас вчитися мистецтва любити Крішну. Нині ми вигадуємо без¬конечні способи реалізувати нашу схильність любити, однак насправді ми згубили з ока сутність всього — Крішну. Ми поливаємо всі частини дерева, але його коріння не підливає¬мо, ми намагаємося тримати наше тіло в нормальному стані за допомогою найрізноманітніших засобів, але водночас забу-ваємо давати їжу до шлунку. Якщо ми втратили з ока Крішну, це означає, що ми втратили власне «я». Істинне самоусві-домлення та усвідомлення Крішни йдуть руч-об-руч. Так, ба-чити себе вранці означає бачити схід сонця, бо без його світла не можна бачити і себе самих. Те саме з усвідомленням Крішни: без нього за самоусвідомлення не може навіть ітися.
«Нектар відданости» призначений насамперед для тих, хто вже приєднався до Руху свідомости Крішни. Я хочу щиро по-дякувати всім моїм друзям та учням, які допомагають мені по-ширювати Рух свідомости Крішни в країнах Заходу, і ще осібно хочу відзначити внесок, що його зробив мій улюблений учень Шріман Джаянанда брахмачарі. Також я хочу подякувати ке¬рівництву видавництва «ІСККОН-Прес», що доклали багато зусиль до видання цієї видатної книги.
Харе Крішна.
А.Ч. Бгактіведанта Свамі Прабгупада
13 квітня 1970 року Головний храм ІСККОН Ватсека Авеню, 3764 Лос-Анджелес, штат Каліфорнія 

 
Вступ
Молитва про успішне завершення початого: Господь Шрі Крішна — Верховний Бог-Особа, причина всіх причин, дже-рело всіх рас (стосунків), називаних нейтральними (стосун¬ки пасивного поклоніння), стосунками служіння, стосунками дружби, батьківськими стосунками, стосунками закоханих, ве-селощів, співчуття, страху, лицарськими стосунками, стосунка-ми відрази, здивування та спустошення. Він є верховна форма найвищої зваби, і Своїми трансцендентними й привабливими для всього всесвіту рисами Він полонив усіх ґопі на чолі з Таракою, Палікою, ПГямою, Лалітою і, зрештою, Шріматі Радгарані. Нехай проллється на нас Його ласка, щоб не було ніяких перешкод для виконання обов’язку, який поклав на нас Шрі Шрімад Бгактісіддганта Сарасваті Ґосвамі Прабгупада — обов’язку написати «Нектар відданости».
Я в шані схиляюся до лотосових стіп Шріли Рупи Ґосвамі та Шріли Бгактісіддганта Сарасваті Ґосвамі Прабгупади; тільки завдяки їхнім благословенням я взявся за цю працю — скласти виклад «Бгакті-расамріта-сіндгу». У цій книзі викладено підне¬сену науку відданого служіння такою, якою її поширював Шрі Чайтан’я Махапрабгу, що з’явився у цей світ п’ятсот років тому в Західній Бенгалії (Індія), щоб поширювати науку свідомости Крішни.
Шріла Рупа Ґосвамі починає цей великий твір, складаючи шанобливі поклони Шрі Санатані Ґосвамі, своєму старшому братові та духовному вчителеві, і молиться про те, щоб «Бгакті- расамріта-сіндгу» задоволила його. Далі він молиться, щоб Шрі Санатана Ґосвамі, перебуваючи в цьому океані нектару, завжди втішався трансцендентною насолодою служіння Радзі та Крішні.
Я складаю шанобливі поклони усім великим відданим та ачар’ям (святим вчителям), яких порівнюють до акул у без-межному океані нектару і яким байдуже до річок звільнення.
ХУІІ
ХУІІІ    Нектар відданости
Імперсоналісти, яких захопила думка розчинитися у бутті Все-вишнього, подібні до річок, що, впадаючи в океан, зливаються з ним. Океан можна порівняти до звільнення, а річки — до різ¬них шляхів, що ведуть до нього. Імперсоналісти живуть в річко¬вих водах, а ті води обов’язково колись впадають в океан і змі¬шуються з ним. Проте імперсоналістам невтямки, що в цьому океані, як і в річці, є безліч живих істот. Акулам, що живуть в океані, нецікаві річки, які в нього впадають. Віддані вічно жи¬вуть в океані відданого служіння, і до річок звільнення їм бай¬дуже. Іншими словами, чисті віддані вічно лишаються в транс¬цендентному океані любовного відданого служіння Господеві, і їм нема діла до інших методів, що їх порівнюють до річок, які дістаються океану тільки за якийсь час.
Шріла Рупа Ґосвамі підносить молитви до свого духовного вчителя, Шрі Санатани Ґосвамі, прохаючи оборонити «Бгакті- расамріта-сіндгу» — «Океан чистого нектару відданого слу-жіння» — від логіків-сперечальників, що непрохано втруча-ються в науку відданого служіння Господеві. їхні аргументи та логіку він порівнює до вивержень вулкану посеред океану. Такий вулкан нікому не завдає особливої шкоди, і так само ті, хто налаштований до відданого служіння Господеві вороже і хто висуває нескінченні філософські тези щодо шляхів найви-щого трансцендентного усвідомлення, не здатні збурити вели-кого океану відданого служіння.
Шріла Рупа Ґосвамі, автор «Бгакті-расамріта-сіндгу», смирен¬но запевняє, що він просто намагається поширювати свідомість Крішни по всьому світі, дарма що, як він смиренно зазначає, він вважає себе не гідним робити це. Із таким усвідомленням мають діяти всі проповідники Руху свідомости Крішни, що йдуть стопами Шріли Рупи Ґосвамі. Ні в якому разі не слід вва¬жати себе за великого проповідника — радше треба думати за себе лише як за знаряддя в руках попередніх великих ачарій, і якщо ми просто йтимем їхніми стопами, ми зможемо зробити щось вартісне задля добра стражденного людства.
«Бгакті-расамріта-сіндгу» поділена на чотири частини — як оце інколи океан умовно поділяють на чотири частини, і кож-на з цих частин своєю чергою ділиться на дрібніші підрозді¬ 
ли. «Бгакті-расамріта-сіндгу», як і звичайний океан води, поділений на західну, південну, східну та північну частини, а вже дрібніші підрозділи книги названі «хвилями». В океані завжди багато різних хвиль — і на сході, і на півдні, і на заході, і на півночі, і так само різні хвилі є у «Бгакті-расамріта-сіндгу». У першій частині маємо чотири хвилі, і перша з них — це загаль¬ний опис відданого служіння. Друга хвиля описує реґулівні за¬сади у виконанні відданого служіння, третя — віддане служін¬ня в стані екстазу. В четвертій йдеться за найвищу ціль, тобто любов до Бога. Все це докладно описане разом з ознаками, ха¬рактерними для всіх цих станів.
Авторитетний опис бгакті, тобто відданого служіння, що відповідає настановам попередніх ачарій, можна узагальнити словами Шріли Рупи Ґосвамі: «Досконале віддане служіння означає прагнення людини діяти виключно у свідомості Крішни і дійово служити Господеві з прихильности до Нього». Смисл сказаного в тому, що людина може перебувати у свідомості Крішни і водночас не мати прихильности до Господа, однак в такому разі вважати її за чистого відданого не можна. В чис¬тому відданому служінні не має бути і найменшого бажання матеріальної вигоди або чуттєвої втіхи, тому що розвиток цих бажань є ознакою кармінної діяльности та емпіричної філо¬софії. Назагал люди виконують різноманітну діяльність задля певної матеріальної користи, а більшість філософів тимчасом будують різні здогади щодо природи трансцендентного, пишу¬чи грубезні томи, в яких немає нічого, крім умоглядних припу¬щень та гри словами. Чисте віддане служіння має бути вільним від домішок кармінної діяльности та емпіричного філософству¬вання. Свідомосте Крішни, тобто відданого служіння, слід вчи¬тися від авторитетів, виконуючи спонтанне любовне служіння.
Віддане служіння — це особлива практика, воно — не засіб відходу від діяльности, з якого можуть скористатися ті, хто во-ліє лишатися бездіяльними або присвятити себе на мовчазну медитацію. Для тих, хто прагне такого, існує чимало всіляких методів, однак метод свідомосте Крішни докорінно відмін¬ний від них. Слово, яке використовує Шріла Рупа Ґосвамі — ануїиїлана, тобто «практика, яка заснована на прикладі і вка-зівках попередніх вчителів-ачарш». Коли ми кажемо «практи-ка», це передбачає якусь діяльність — адже сама свідомість без діяльности нам не зарадить. Будь-яку діяльність можна розбити на дві групи: одна група — це діяльність, що скерована на до-сягнення якоїсь цілі, а друга — на те, щоб уникнути чогось не-сприятливого. На санскриті ці різновиди діяльности називають відповідно праврітті та ніврітті, тобто позитивні та негатив-ні дії. Прикладів негативних дій є багато. Наприклад, людина хвороблива повинна стерегтися багато чого і, щоб не захворі-ти, приймати певні ліки.
Той, хто стоїть на шляху духовного поступу та практикує віддане служіння, завжди зайнятий якоюсь діяльністю — тілес-ною чи розумовою. Мислення, почуття та БОЛІННЯ — це різно-види розумової діяльности, а щоб утілити бажання в життя, потрібна діяльність грубших тілесних чуттів. Отже, наша ро-зумова діяльність повинна бути скерована на Крішну і на те, щоб задоволювати Його, ідучи стопами великих ачарій та свого духовного вчителя. Крім тілесної та розумової діяльности є ще мовна діяльність. Людина у свідомості Крішни застосовує дар говорити на те, щоб звістувати скрізь славу Господа. Це нази¬вається кіртан. Розум людини в свідомості Крішни завжди за¬нурений у думки про діяння Господа — про слова Крішни на полі битви Курукшетра або про Його різноманітні розваги зі Своїми відданими у Вріндавані. Так можна повсякчас мати ро¬зум зосередженим на діяннях Господа. Це — культура мислен¬ня у свідомості Крішни.
Різноманітну діяльність у відданому служінні ми можемо пропонувати Господеві також через посередництво нашого тіла. Однак така діяльність завжди мусить бути пов’язана з Крішною, а це можливо, якщо ми встановлюємо зв’язок з іс-тинним духовним вчителем, який безпосередньо представляє Крішну в ланцюгу учнівської послідовности. Тобто фізичну діяльність у свідомості Крішни повинен скеровувати духовний вчитель, і учень повинен з вірою виконувати його вказівки. Зв’язок з духовним вчителем встановлюється через посвячен¬ня від нього. Таке посвячення знаменує поновлення зв’язку між Крішною та людиною, котра практикує свідомість Крішни. Без посвячення від істинного духовного вчителя справжнього зв’яз¬ку зі свідомістю Крішни встановити неможливо.
Плекання свідомости Крішни не є матеріальною діяльністю. Енергії, що їх посідає Господь, поділяють на три головні групи, а саме на зовнішню, внутрішню та межову енергії. Живі істо¬ти належать до межової енергії, а матеріальне космічне прояв¬лення є виявом зовнішньої, матеріальної енергії. Крім того, іс¬нує ще духовний світ, що є виявом внутрішньої енергії Господа. Коли живі істоти, називані межовою енергією, перебувають під впливом зовнішньої енергії, вони виконують матеріальну діяльність, а коли вони перебувають під впливом внутрішньої, духовної енергії, їхню діяльність називають діяльністю у свідо¬мості Крішни. Це означає, що великі душі, або великі віддані, не влягають диктатові матеріальної енергії — вони діють під захистом духовної енергії. Будь-які дії, виконувані у відданому служінні, тобто у свідомості Крішни, підпорядковані безпосе-редньо духовній енергії. Іншими словами, енергія — це різно-вид сили, і з ласки істинного духовного вчителя ця сила може бути одухотворена.
У «Чайтан’я-чарітамріті», яку уклав Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі, Господь Чайтан’я каже, що, якщо ласкою Крішни лю-дині довелося зустріти істинного духовного вчителя, знати, що їй надзвичайно пощастило. Тому, хто серйозно налаштований щодо духовного життя, Крішна дає розум, який приводить до істинного духовного вчителя, а вже тоді ласкою духовного вчи¬теля така людина може робити поступ у свідомості Крішни. Отже все, що відбувається у свідомості Крішни, належить до сфери діяльности духовної енергії — Крішни та духовного вчи¬теля. Діяльність у свідомості Крішни не має нічого спільного з матеріальним світом. Коли ми говоримо про Крішну, ми маємо на увазі Верховного Бога-Особу разом з усіма Його численни¬ми поширеннями. Господь поширює Себе у форми повних не¬від’ємних часток, відокремлених часток і у різноманітні енер¬гії. Іншими словами, поняття «Крішна» обіймає все розмаїття сущого. Однак звичайно слово «Крішна» використовують у вужчому контексті на позначення власне Крішни та Його осо¬бистих поширень. Крішна поширює Себе у форми Баладеви,
Санкаршани, Васудеви, Аніруддги, Прад’юмни, Рами, Нрісімхи та Варахи, а також у форми численних інших втілень та не¬зліченних поширень Вішну. У «Шрімад-Бгаґаватам» сказано, що втілення Господа незліченні, як незліченні хвилі в океані. Отож Крішна включає в Себе всі ці поширення, а також Своїх чистих відданих. У «Брахма-самхіті» сказано, що всі поширен¬ня Крішни довершені і є вічними, сповненими блаженства та знання формами.
Віддане служіння означає дії у свідомості Крішни, що скеро-вані на трансцендентну насолоду Верховного Господа, Крішни. Будь-яку іншу діяльність, яка не служить трансцендентному за¬доволенню Господа, за віддане служіння визнати не можна. На¬приклад, великі демони — Гавана, Камса, Хіран’якашіпу та інші — постійно думали про Крішну, але вони думали про Нього як про свого ворога. Такого роду медитація на Господа не може бути визнана за бгакті, свідомість Крішни.
Подеколи імперсоналісти, трактуючи віддане служіння не-правильно, штучно відокремлюють Крішну від Його оточен¬ня та розваг. Так, «Бгаґавад-ґіту» розказано на полі битви Курукшетра — і от імперсоналісти обстоюють, буцім варто ці-кавитись тільки Крішною, а сама битва на Курукшетрі уваги не варта. Натомість віддані, хоча вони теж усвідомлюють, що битва на Курукшетрі сама по собі не має нічого спільного з їхньою діяльністю, на відміну від імперсоналістів визнають, що «Крішна» охоплює набагато ширше коло понять, аніж прос¬то «Сам Крішна». Крішна невіддільний від Своїх супутників і атрибутів. Наприклад, якщо сказано «дай поїсти цій озброєній людині», це означає, що їсти буде людина, а не зброя. Те саме й у свідомості Крішни: відданого цікавлять оточення та пев¬ні місця (як, наприклад, поле битви Курукшетра), якщо вони пов’язані з Крішною, але це зовсім не означає, що його ціка¬вить перше-ліпше поле битви. Відданих цікавить Крішна, Його мова, Його настанови тощо. Поле битви Курукшетра цікаве відданим лише тому, що воно пов’язане з Крішною.
Отже, ми зробили спробу в загальних рисах пояснити, що таке свідомість Крішни. Не усвідомивши цього, неможливо правильно зрозуміти, чому саме відданих так цікавить битва 
Вступ    ххііі
на Курукшетрі. Якщо людині цікавий Крішна, їй цікаві і Його різні розваги та діяння.
Відмітні риси чистого відданого, як їх подає Шріла Рупа Ґо- свамі у «Бгакті-расамріта-сіндгу», можна узагальнити дальши-ми словами: відданий виконує служіння з любов’ю до Крішни, і його служіння завжди пов’язане з Крішною. Щоб заховувати чистоту діяльносте у свідомості Крішни, треба бути цілковито вільному від матеріальних бажань та схильносте до емпірич-ного філософствування. Всі бажання поза бажанням служи¬ти Господеві вважають за матеріальні, а терміном «емпіричне філософствування» позначають ті умоглядні міркування, які зрештою приводять до концепції порожнечі або імперсона- лістського світогляду. Такого роду світогляд нічого не дає сві-домій Крішни людині. Прийти до висновку, що слід поклоня-тися Васудеві, Крішні, трапляється дуже і дуже рідко кому. Це підтверджує і сама «Бгаґавад-ґіта». Отже, філософські розду¬ми мають у кінці кінців привести до Крішни й до усвідомлення того, що Крішна — це все суще, причина всіх причин і що тому слід віддатися Йому. Якщо філософські вправи приводять до цієї найвищої цілі, то їх можна назвати сприятливими, але якщо людина приходить до висновків філософії порожнечі або імперсоналізму, то всі ті розмірковування аж ніяк не є бгакті.
За карму, або діяльність заради насолоди її плодами, часто вважають ритуали та обряди. Є багато людей, яких дуже ва¬бить до ритуальних дій, що їх описують Веди. Однак якщо лю¬дина просто прив’язана до такий ритуальних дій, але Крішни не усвідомлює, її діяльність не можна вважати за сприятливу для свідомосте Крішни. Насправді свідомість Крішни може бу-дуватися виключно на слуханні про Господа, оспівуванні Його, пам’ятуванні про Нього тощо. У «Шрімад-Бгаґаватам» змальо-вані дев’ять методів, поза котрими будь-яка інша діяльність не є сприятливою для свідомосте Крішни. Маючи це на увазі, лю-дина завжди повинна стерегтися падіння з духовного рівня.
Шріла Рупа Ґосвамі у своєму визначенні бгакті вживає слово джнана-кармаді. Кармаді, тобто кармічну діяльність, скла-дає вся та діяльність, що не здатна допомогти людині прийти рівня чистого відданого служіння. Крім того, численні форми  
так званого зречення також не є сприятливими для виконання відданого служіння у свідомості Крішни.
Далі Шріла Рупа Ґосвамі цитує з «Нарада-панчаратри» таке визначення: «Людина повинна бути вільною від усіх матері-альних самоототожнень і за допомогою практики свідомости Крішни цілковито очиститись від усієї матеріальної скверни. Така людина повинна повернутися до свого відначального ста-ну, за якого вона використовує свої чуття у служінні володарю чуттів». Отже, коли ми використовуємо наші чуття у служінні істинному володареві чуттів, така діяльність розцінюється як віддане служіння. Зараз ми перебуваємо в зумовленому стані, і тому наші чуття зайняті в служінні нашим тілесним потребам. А коли ми будемо використовувати ті самі чуття, виконуючи накази Крішни, все, що ми робитимем, називатиметься бгакті.
Доки людина вважає, що зв’язана з якоюсь родиною, громадою чи людиною, про неї кажуть, що вона живе в полоні оманних самоототожнень. Однак, усвідомивши, що вона не на-лежить ні до якої родини, країни чи громади, а вічно пов’язана з Крішною, людина приходить розуміння, що їй слід використо¬вувати свою енергію не на діяльність задля так званих родини, громади чи країни, а на діяльність для Крішни. Ось що означає чистота цілей і чисте віддане служіння у свідомості Крішни. 
Частина перша  
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
Відмітні риси чистого відданого служіння
У Десятій пісні «Шрімад-Бгагаватам» (29.12-13) Шріла Капіладева, повчаючи свою матір, змальовує відмітні риси чис-того відданого служіння так: «Люба мамо! Ті, хто з чистою від-даністю служать Мені, не прагнучи матеріальної вигоди і не цікавлячись умоглядними філософськими роздумами, так за-глибили свій розум у служіння Мені, що і на мислях не мають прохати в Мене чогось, крім як бути заглибленими у це слу-жіння. Вони не прагнуть навіть жити разом зі Мною у Моїй обителі».
Існує п’ять різновидів звільнення, а саме: стати єдиним з Вер¬ховним Господом, жити на одній з Ним планеті, мати зовніш¬ність як у Господа, втішатися тими ж багатствами, що й Господь , і жити у товаристві Господа. Але відданий не хоче жодного з цих різновидів звільнення, а за матеріальну втіху не варто й згадувати. Він просто з любов’ю служить Господу і тим задо¬волений. Така є властивість чистої відданости.
У вищезгаданих повчаннях із «Шрімад-Бгаґаватам» Капіла-дева змальовує справжнє становище чистого відданого, а також визначає головні риси відданого служіння. Дальший опис відмітних рис відданого служіння, що його робить Рупа Ґосвамі, ґрунтується на свідченнях з різних священних писань. Рупа Ґосвамі стверджує, що чисте віддане служіння має шість відмітних рис. Вони такі:
1)    чисте віддане служіння негайно тамує усі матеріальні страждання;
2)    чисте віддане служіння є закладиною усього сприятливого;
3)    чисте віддане служіння саме по собі дарує трансцендентне блаженство;
4)    досягнути чисто го відданого служіння дається дуже рідко; 
5)    для тих, хто виконує чисте віддане служіння, навіть звіль-нення нічого не варте;
6)    чисте віддане служіння — це єдиний засіб, що дає змогу привабити Крішну.
Крішна є всепривабливий, але чисте віддане служіння при-ваблює навіть Його Самого. Це означає, що чисте віддане слу-жіння трансцендентно могутніше за Самого Крішну, тому що воно — це внутрішня енергія Крішни.
Тамування матеріальних страждань
У «Бгаґавад-ґіті» Господь каже, що людина повинна віддати¬ся Йому, а все інше відкинути. Там-таки Господь також обіцяє, що захистить душі, які віддалися Йому, від усіх наслідків їхньої гріховної діяльности. Шріла Рупа Ґосвамі каже, що страждання через гріховну діяльність приходять внаслідку як наших тепе¬рішніх гріхів, так і гріхів, вчинених у минулих життях. Здебіль¬шого ми чинимо гріховно через невігластво. Але незнання не виправдання, що дозволить уникнути наслідків, тобто дальшої гріховної діяльности. Гріховні дії бувають двох різновидів: до¬зрілі й ті, що ще не визріли. Дозрілі гріховні дії — це ті, через які ми страждаємо тепер. Численні наслідки гріховних дій, які ми заховуємо всередині себе і за які ми ще не відстраждали, вважають за недозрілі. Наприклад, людину, що вчинила зло¬чин, можуть не заарештувати одразу. Але тільки-но її викрито, ув’язнення їй не уникнути. Так само, за деякі з наших гріхов¬них дій на нас чекає страждати в майбутньому, тимчасом як за інші, що вже дозріли, ми страждаємо нині.
Так утворюється ланцюг гріховних вчинків та супутніх їм страждань, і через свої гріхи зумовлена душа страждає жит¬тя у життя. В теперішньому житті вона пожинає плоди гріхов¬ної діяльности свого минулого життя й водночас створює май¬бутні страждання — на наступне життя. Наочним прикладом дозрілих гріховних вчинків людини є її страждання від хроніч-них хвороб, страждання через судову справу, що проти неї по-рушено, через народження у низькій чи здеґрадованій родині, неосвіченість або потворність.
Наші теперішні страждання зумовлені численними наслід-ками нашої колишньої гріховної діяльности, а в майбутньому ми страждатимем через гріхи, які чинимо тепер. Проте зупи-нити дію наслідків гріховних вчинків можна — якщо вдатися до свідомости Крішни. На свідчення цього Рупа Ґосвамі ци¬тує Одинадцяту пісню «Шрімад-Бгаґаватам» (14.19). Цей вірш стосується повчань Господа Крішни Уддгаві. Господь каже: «Любий Уддгаво! Віддане служіння Мені — наче жарке полу-м’я, що спалює на попіл хоч скільки палива». Отже, як вогонь спалює дощенту будь-яку кількість палива, так і віддане слу-жіння Господу в свідомості Крішни на силі спалити дощенту паливо усіх гріховних вчинків. Згадаймо «Ґіту»: Арджуна вирі¬шив, що битися у війні буде для нього гріхом, але він бився на полі бою з наказу Крішни, і через те його участь у битві стала відданим служінням. А раз так, то Арджуна впливові наслідків гріховних дій у тій битві не влягав.
Шріла Рупа Ґосвамі Прабгупада наводить ще одну цитату з «Шрімад-Бгаґаватам» (3.33.6), у якій Девахуті, звертаючись до свого сина Капіладеви, каже: «Любий Господи! Існує дев’ять різновидів відданого служіння, і перші з них — це слухати й оспівувати. Кожний, хто слухає про Твої розваги, хто оспівує Твою славу, вшановує Тебе, схиляючись перед Тобою, і так ви-конує якийсь з дев’яти різновидів відданого служіння, стає гід-ний відправляти жертвопринесення, навіть якщо він народився в родині собакоїдів [найнижчих із людей]». Тож чи зможна то річ, щоб людина, яка дійсно присвятила себе на віддане служін¬ня і повністю перебуває у свідомості Крішни, не очистилась? Ні, це неможливо. Отож немає ніякого сумніву в тому, що той, хто з відданістю служить Господу в свідомості Крішни, вже повністю очистився від скверни матеріальної гріховної діяль¬ности. Отже, віддане служіння має силу спалити всі наслідки гріховних вчинків людини, хоч би в якому стані ті наслідки перебували. Проте відданий завжди пильнує, щоб не зроби¬ти якогось гріховного вчинку, і це — відмітна риса відданого. Тобто «Шрімад-Бгаґаватам» запевняє, що, виконуючи віддане служіння, навіть виходець з родини собакоїдів стає гідний бра¬ти участь в обрядових відправах, на які вказують Веди. З дано¬го твердження неважко зрозуміти, що вихідці з родин собако- їдів взагалі не годні виконувати яґї, тобто жертвопринесення. Існує особлива каста священиків, що відповідають за прове¬дення ритуальних обрядів, які рекомендовані у Ведах. Це — брахмани. Якщо людина не є брахманою, відправляти такі об¬ряди вона не може.
Народжується людина у брахманічній сім’ї чи у сім’ї соба- коїдів, залежить від її минулої діяльности. Народження у сім’ї собакоїдів свідчить, що у минулому людина жила гріховно. Але якщо навіть така людина стає на шлях відданого служіння і починає оспівувати святі імена Господа — Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе/Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе, вона робиться гідною відправляти ве¬дичні обряди. Це означає, що наслідки її гріховних дій зведено внівець.
У «Падма Пурані» сказано, що є чотири різновиди наслід¬ків гріховних дій. Ось їхній перелік: 1) наслідки, які ще не пло-доносили; 2) наслідки, що перебувають у формі зародку; 3) на-слідки, що вже дозріли; 4) наслідки, що майже дозріли. Також сказано, що для тих, хто віддався Верховному Богові-Особі, Вішну, і почав з відданістю служити Йому у повноті свідомости Крішни, наслідки гріховних дій всіх чотирьох різновидів при¬пиняють існувати.
Наслідки, що описані як «майже дозрілі», стосуються до страждань, яких ми вже зазнаємо, а наслідки, що «перебувають у зародковому стані», — це ті, які лежать в глибині серця разом з певним запасом гріховних бажань. Санскритське слово кутам означає, що вони майже готові утворити зародок, тобто дати наслідок. «Недозрілі наслідки», які ще не виявили себе, — їхнє сім’я ще не дало проросту. Із цього твердження «Падма Пурани» стає зрозумілим, що матеріальна скверна є річ дуже тонка. Те, як вона починає вкривати людину, як захоплює її цілковито і які наслідки це дає, а також те, як ці наслідки впли¬вають на неї, змушуючи страждати, є ланками одного довгого ланцюга. Коли людина підхоплює якусь хворобу, здебільшого дуже важко визначити, яка причина цієї хвороби, як відбуло¬ся зараження та як хвороба протікає. Однак страждання, що
її супроводжують, не з’являються зненацька. На це потрібний певний час. Коли лікар знає засоби запобігти зараженню орга-нізму, він вводить запобіжну вакцину — а безпосередня діяль-ність у свідомості Крішни є дійовою вакциною, яка зупиняє плодоношення насінин гріховних вчинків.
У зв’язку з цим важливими є слова Шукадеви Ґосвамі з його оповіді про життя Аджаміли, що її наведено у Шостій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (2.17). Аджаміла ріс доброчесним хлоп- чиком-брахманою, але молодим цілком деградував через зв’я¬зок з повією. Наостанку свого нечестивого життя цей гріш-ник просто вигукнув «Нараяна» [одне з імен Крішни] і завдяки тому був врятований від пекла. Шукадева звертає увагу на таке: протидією на гріховну діяльність є аскетизм, доброчинна діяль¬ність та виконання обрядів, однак усі ці засоби неспроможні знищити в серці насінин гріховних бажань, про що і свідчить історія життя Аджаміли за його молодости. Ці насінини грі¬ховних бажань можна знищити єдино за допомогою свідомости Крішни, і досягти цього легко: треба просто, як це радить Шрі Чайтан’я Махапрабгу, оспівувати маха-мантру, тобто мантру Харе Крішна. Іншими словами, якщо людина не стала на шлях відданого служіння, їй дарма сподіватись цілковито очиститись від усіх наслідків своєї гріховної діяльности.
Виконуючи ведичну ритуальну діяльність, роздаючи милостиню та вдаючись до суворих аскез, людина може на якийсь час звільнитися від наслідків своїх гріховних вчинків, однак за якийсь час вир гріховної діяльности знову засмоктує її. Так лю-дина, що, не знавши стриму у статевій втісі, захворіла на ве-неричну хворобу, мусить лікуватися за допомогою досить не-приємних процедур і завдяки їм на якийсь час виліковується. Проте викорінити з серця бажання насолоджуватися сексом вона не здатна, а тому знову робить те саме і зрештою зно¬ву захворює. Отже, медичні лікувальні засоби можуть тимча¬сово потамувати страждання, які викликає венерична хвороба, але доки людина не навчиться розуміти огидливість безладно¬го статевого життя, доти вона буде змушена далі і далі страж¬дати. Подібно до цього ритуальні відправи, доброчинна діяль¬ність та аскези, що їх радять Веди, можуть тимчасово утримати людину від гріховного способу життя, але доки її серце не очи¬щене, вона буде змушена знову й знову діяти гріховно.
У «Шрімад-Бгаґаватам» наведено ще один приклад — із слоном. Слон заходить у озеро й старанно миється, ретельно очищуючись від бруду, але, щойно вийшовши на берег, набирає пороху і обсипається ним. Те саме і з людиною, яку не виховано в свідомості Крішни: вона не може остаточно позбути¬ся бажання діяти гріховно. Ні йоґа, ні філософські роздуми, ні кармічна діяльність не на силі очистити від гріховних бажань. Зробити це можна тільки заглибившись у віддане служіння.
У Четвертій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (39.22) є інше свід-чення. Санат-кумара каже: «Любий царю! Оманне его людини таке могутнє, що тримає її в матеріальному світі наче туго зв’язану міцною линвою. Розірвати вузли цієї линви приступно тільки відданим, бо вони присвятили себе на діяльність у свідомості Крішни. Для інших, тих, хто не перебуває в свідо-мості Крішни, а намагається натомість стати великими місти-ками чи видатними виконавцями усталених обрядів, зробити такий поступ, який роблять віддані, неприступно. Отже, обо-в’язком кожної людини є вдатися до діяльности в свідомості Крішни і так розплутати тугий вузол оманного его та матері-альної діяльности».
Цей тугий вузол оманного его затягується через невігластво. Доки ми не усвідомлюємо своєї істинної сутности, ми прирече¬ні діяти неправильно і чимдалі сильніш покриваємось матері¬альною скверною. Але свідомість Крішни може розвіяти це не¬вігластво, давши справжнє знання, як про те сказано у «Падма Пурані»: «Чисте віддане служіння в свідомості Крішни—це найвище просвітлення, і від того просвітлення в нашому серці наче схоплюється лісова пожежа, у полум’ї якої згоряють усі змії несприятливих бажань». Тут маємо порівняння з лісовою пожежею, нестерпний жар якої винищує усіх змій у лісі. У лісі повзає безліч змій, і коли спалахує пожежа і сухе листя на зем¬лі займається, зміям порятунку немає. Чотириногі тварини ще можуть втекти чи принаймні спробувати зробити це, але змії гинуть одразу. Яскраве полум’я свідомости Крішни — як та лі¬сова пожежа: воно таке потужне, що всі змії невігластва одра¬зу гинуть.
Свідомість Крішни є сприятлива всіма сторонами
Шріла Рупа Ґосвамі подає визначення сприятливости. Він каже, що справді сприятливою є діяльність задля щастя всіх людей у світі. Можна бачити, що нині є люди, які діють доб-рочинно, як на погляд суспільства, певної громади чи нації. Зроблено навіть спробу допомогти світові через Об’єднані Нації. Але внаслідок того, що обмежена сферою національних інтересів діяльність неодмінно має численні вади, всеохопна програма поліпшення добробуту людей усього світу практич¬но нездійсненна. Рух свідомости Крішни, проте, поістині чудо-вий: через нього в світ може прийти найвище добро. Кожного може привабити цей рух, і так само кожний може дізнати його сприятливого впливу. Тому Рупа Ґосвамі та інші обізнані вчені східні в тому, що широке поширення по світі Руху свідомости Крішни, тобто практики відданого служіння, є найвищою доб-родійною діяльністю задля щастя усього людства.
Дальша цитата з «Падма Пурани» може послужити доказом на силу того, що Рух свідомости Крішни здатний приверну¬ти увагу всього світу і що відчути задоволення від свідомости Крішни можуть усі й кожен: «Слід зрозуміти, що той, хто ви-конує віддане служіння, хто повністю занурений у свідомість Крішни, здійснює найвище служіння для добра усього світу та на вдоволення кожного. І він догоджає не тільки людям — він догоджає навіть деревам і тваринам, бо й вони приваб¬люються до свідомости Крішни». Як це може бути, видно з діяльности Господа Чайтан’ї. Коли Він подорожував крізь ліс Джгарікганду у центральній Індії з місією поширення Свого руху санкіртани, тигри, слони, олені й усі інші дикі тварини кожне як могло танцювали й співали «Харе Крішна» разом з Ним.
Крім того людина, що перебуває в свідомості Крішни і ви-конує віддане служіння, має змогу розвинути в собі усі добрі якості, що, як правило, притаманні півбогам. Шукадева Ґосвамі каже у П’ятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (12.18): «Дорогий царю! Ті, хто має непохитну віру в Крішну й перебуває поза будь-якою двоїстістю, можуть розвинути в собі усі добрі якості півбогів. А що відданий перебуває на високому рівні свідомос- ти Крішни, то навіть півбоги шукають нагоди бути в його то-варистві, а звідси можна зрозуміти, що в його тілі виявляються всі ознаки якостей, которі притаманні півбогам».
З іншого боку, ті, хто не є свідомий Крішни, добрих якостей не мають. Людина може бути високоосвіченою з академічного погляду, але з огляду на її повсякденну діяльність можна висно- вити, що насправді її рівень не вищий за рівень тварин. Хоч би яка високоосвічена була людина за матеріальними уявлення¬ми, вона, якщо не здолає вийти за межі розумової діяльности, буде змушена діяти на матеріальному рівні і так лишатиметь¬ся нечистою. Нині вищої освіти в світських університетах на¬бувають мільйони, але ці освічені люди не здатні прийняти сві¬домість Крішни й розвинути високі якості півбогів.
Наприклад, у свідомості Крішни юнак, хай і не дуже освіче-ний, тобто без університетського диплому, враз відмовляється від незаконного статевого життя, азартних ігор, облишає їсти м’ясо й вживати дурманні засоби, а тимчасом люди, які не пере¬бувають у свідомості Крішни, хай навіть і високоосвічені, час¬то є п’яницями, ласими до м’яса, жінок та азартних ігор. Це — наочне свідчення того, що свідома Крішни людина до найвищої міри розвиває в собі добрі якості, тоді як той, хто не перебу¬ває в свідомості Крішни, тих якостей не розвиває. Ми бачимо, що в свідомості Крішни навіть юнаків та дівчат не ваблять кі¬нотеатри, нічні бари, вистави з роздяганням, ресторани, винні крамниці тощо. Вони стають цілковито вільними і не марнують свого дорогоцінного часу на цигарки, вино, театр та танці.
Звичайно далека від свідомости Крішни людина не може вси¬діти на місці навіть півгодини. Певна система йоґи вчить, що варто людині відчути в собі тишу, вона зрозуміє, що вона — Бог. Можливо, матеріалістам такий метод підходить, але впро¬довж якого часу їм вдасться перебувати у тиші? Вони можуть штучно змусити себе увійти у так звану медитацію, але щой¬но сеанс такої медитації закінчено, вони знову повертають¬ся до старого — незаконного статевого життя, різного роду азартних ігор, далі їдять м’ясо і роблять багато інших безглуз¬дих речей. Натомість у свідомості Крішни людина мало-помалу робить поступ, не обтяжуючи себе так званою мовчазною ме¬дитацією. Просто заглибившись у свідомість Крішни, вона са¬мохіть облишає таку безглузду діяльність і розвиває у собі під¬несені якості. Ці піднесені якості розвиваються у того, хто стає чистим відданим Крішни. Висновок сказаному такий: без свідо- мости Крішни людина навряд чи може мати по-справжньому добрі якості.
Щастя в свідомості Крішни
Шріла Рупа Ґосвамі, проаналізувавши різні джерела щастя, поділив його на такі три категорії: 1) щастя, що його дає мате-ріальна втіха; 2) щастя, що його дає ототожнення з Верховним Брахманом; 3) щастя, яке можна відчути в свідомості Крішни.
У тантра-шастрі Господь Шіва каже своїй дружині Саті: «Моя люба дружино! Той, хто віддався лотосовим стопам Ґовінди і відтак розвинув у собі чисту свідомість Крішни, залег¬ке розвиває всі досконалості, яких тільки прагнуть імперсона- лісти, і над усе він ще насолоджується щастям, звідати яке при¬ступно лише чистим відданим».
Щастя, якого дізнають на шляху відданого служіння, найвище, бо воно вічне. Щастя, здобуте через різного роду мате-ріальну досконалість або усвідомлення себе як Брахмана, — це щастя нижчого ґатунку, бо воно минуще. Не існує жодного за-собу запобігти падінню з рівня, на якому дізнають матеріаль-ного щастя, причому завжди лишається загроза впасти навіть з рівня відчуття духовного щастя, якого досягають через ото-тожнення з безособистісним Брахманом.
Відомо багато прикладів того, як визначні санн’ясі-майаваді (імперсоналісти) — високоосвічені особи, що майже сягнули рівня самоусвідомлення — беруться до політичної чи філан-тропічної діяльности. Причина цього в тому, що безособистісне усвідомлення не дає звідати смаку найвищого трансцендентно¬го щастя, і тому вони змушені опускатися на матеріальний рі¬вень і вдаватися до такої світської діяльности. Є багато прикла¬дів, і насамперед в Індії, коли майаваді-санн’ясі знову сходили на рівень матеріальної діяльности. Натомість людина, що всім серцем перебуває в свідомості Крішни, ніколи не повертаєть¬ся на жодний з матеріальних рівнів. Відданий завжди знає, що ніяку матеріальну доброчинність, хоч би якою привабливою й спокусливою вона виглядала, не можна порівняти з духовною діяльністю в свідомості Крішни.
Містичної досконалости, що її набувають по-справжньому розвинуті йоґи, налічують вісім різновидів. Аніма-сіддгі — це здатність ставати крихітним, таким, що можна пройти навіть крізь камінь. Сучасні науково-технічні засоби також дозво-ляють нам робити це: ми вміємо рити тунелі для транспорту, просвердлювати гори тощо. Отже, аніма-сіддгі, або різнови¬ду досконалости, який дозволяє входити у камінь, матеріальна наука також досягла. Так само всі інші йоґа-сіддгі, або різнови-ди містичної досконалости, являють собою матеріальні мистец-тва. Наприклад, є різновид йоґа-сіддгі, який розвиває здатність ставати надзвичайно легким, так що людина може ширяти у повітрі або ходити по воді. Сучасні вчені також досягли цього. Вони літають у повітрі, пересуваються поверхнею води і подо-рожують глибоко під водою.
Якщо порівняти всі ці містичні йоґа-сіддгі з матеріалістич-ними досягненнями, з’ясуємо, що вчені-матеріалісти прагнуть тих самих різновидів досконалости, що і йоґи. Отже, ніякої по-сутньої різниці між містичною і матеріалістичною досконаліс-тю немає. Один німецький вчений колись зауважив, що сучас-ні науковці вже досягли тих так званих досконалостей у йозі, а тому ці досконалості йому геть нецікаві. Він, і це свідчить за його неабиякий інтелект, поїхав до Індії вчитися, як за допо-могою бгакті-йоґи (відданого служіння) усвідомити свої вічні стосунки з Верховним Господом.
Звичайно, серед різновидів містичної досконалости є такі, відтворити які вченим-матеріалістам поки що не під силу. На-приклад, йоґ-містик може увійти на планету Сонце по соняч-ному промені. Цей різновид досконалости називають лаґгіма.
Деякі йоґи можуть торкнутися Місяця пальцем. Сучасні астро-навти навчилися досягати Місяця за допомогою космічних ко-раблів, однак дається це з великим накладом праці, тимчасом як той, хто володіє містичною досконалістю, може просто прос¬тягнути руку і зараз торкнутися Місяця. Цю сіддгі називають прапті, або здобуття. За допомогою прапті-сіддгі досконалий йоґ-містик може не лише торкнутися Місяця — він може прос¬тягнути руку куди схоче й узяти все, що тільки забажає. Він може сидіти десь і на своє бажання зірвати плід із саду, що за тисячі кілометрів від того місця. Це — прапті-сіддгі.
Сучасні вчені створили ядерну зброю і можуть зруйнувати за її допомогою якусь незначну частину цієї планети — але йоґ за допомогою йоґа-сіддгіу що її названо ішітау здатний своєю во¬лею створити або знищити цілу планету. Інший різновид міс¬тичної досконалосте, ваьиітау дозволяє підкорити своїй владі будь-кого. Це свого роду володіння мистецтвом гіпнозу, і опи¬ратися такому гіпнозу практично неможливо. Іноді бачимо, що якийсь йоґу котрий, можливо, досягнув певної вправносте у цьому різновиді містичної досконалосте ваиіітау виходить до людей, каже усілякі нісенітниці, оволодіває їхніми умами, ви-користовує їх як хоче, а потім бере їхні гроші й зникає.
Є ще один різновид містичної досконалосте, він називається пракам'я (магія або чаклунство). Силою пракам'ї йоґ може ро-бити все, що йому заманеться. Наприклад, він може примусити воду входити у його око, а потім виливатися звідти. Просто на своє бажання він може робити усілякі дива.
Різновидом містичної досконалости найвищого ступеня є камавасаїта. Це також магія, але якщо силою пракам'ї можна робити чуда в межах матеріальної природи, то камавасаїта до-зволяє йоґу йти проти законів природи, тобто робити немож-ливе. Безумовно, йоґу володіючи такою матеріальною йоґічною досконалістю, може впродовж якогось часу почуватися надзви-чайно щасливим.
Люди, зачаровані мішурним блиском сучасного матеріаліс-тичного прогресу, немудро вважають, що Рух свідомости Крішни призначений для людей не вельми розумово розви-нутих. «Ліпше я дбатиму за матеріальні зручності — матиму вигідну квартиру, сім’ю та насолоджуватимусь статевим жит-тям», — думають вони. Такі люди не розуміють, що їхньому зручному матеріальному становищу кожної миті може прийти край. Через своє невігластво вони не усвідомлюють, що справжнє життя — вічне. Тимчасові блага для тіла не є ціл¬лю життя: то тільки через пітьму невігластва людей зачаровує мішурний блиск матеріальних досягнень. Щодо цього Шріла Бгактівінода Тгакура казав, що поступ матеріального знання отуплює людей, бо своїм мерехтінням він примушує їх забути свою істинну сутність, а це для людини — справжня згуба, бо насправді життя дане їй на те, щоб вирватися з лабетів мате-ріальної скверни. І що більший поступ у матеріальному розу-мінні робить людство, то сильніше заплутується воно в тенета матеріального існування, гублячи усіляку надію на порятунок зі свого нещасливого становища.
У книзі «Харі-бгакті-судгодая» наведено молитву великого відданого, Прахлади Махараджі, до Господа Нрісімхадеви (вті-лення Господа у подобі напівлева-напівлюдини): «Знову й зно-ву я молюся біля Твоїх лотосових стіп, мій Господи, і про¬хаю Тебе просто дати мені силу віддано служити Тобі. Благаю одного — аби моя свідомість Крішни міцнішала і зрештою ста-ла непохитною, бо щастя, що його дозволяє дізнати свідомість Крішни та віддане служіння, таке всеохопне, що обіймає і щас-тя, що його дають усі інші різновиди досконалости — в релігії, в економічному розвиткові, чуттєвій втісі і навіть у звільненні з матеріального існування».
Насправді чистий відданий не прагне жодного з цих різно-видів досконалости, бо щастя, що його він дізнає, виконую¬чи віддане служіння в свідомості Крішни, є трансцендентне й таке безмежне, що ніяке інше щастя не може зрівнятися з ним. Сказано-бо, що цілий океан щастя, яке приносить будь-яка інша діяльність, ніщо проти однієї краплини щастя свідомості Крішни. Отож, той, хто розвинув хоча б дещицю чистого від-даного служіння, без труду відкидає геть будь-яке інше щастя, що його дають релігія, економічний розвиток, чуттєва втіха чи навіть звільнення.
Кголавеча Шрідгара, великий відданий Господа Чайтан’ї, був бідняк з бідняків. Він жив з того, що торгував чашками з листя бананових дерев, і прибуток з того мав мізерний. Незважаю¬чи на те п’ятдесят відсотків свого прибутку він витрачав на по¬клоніння Ґанзі, а на решту якось існував. Одного разу Господь Чайтан’я відкрив Свою істинну тотожність цьому Своєму до¬віреному відданому і запропонував дати йому все, чого тіль¬ки той забажає. Але Шрідгара відповів Господеві, що не хоче ніякого матеріального багатства. Він був цілком щасливий у своєму становищі і бажав одне що непохитної віри у лотосо¬ві стопи Господа Чайтан’ї та відданости їм. Ось таким є стано¬вище чистих відданих. Якщо вони мають змогу щоденно, двад¬цять чотири години на добу, виконувати віддане служіння, їм не потрібне вже ніщо інше, навіть щастя звільнення, тобто злиття з Усевишнім.
У «Нарада-панчаратрі» сказано також, що кожному, хто хоча б трохи навчився відданому служінню Господеві, вже не має діла ні до якого іншого різновиду щастя, яке дають релі-гійність, економічне процвітання, чуттєва втіха і навіть звіль-нення будь-якого з п’яти різновидів. Усе щастя, джерелом якого є релігійність, економічне процвітання, звільнення або чуттєва втіха, навіть не наважується зазирнути у серце чистого відда¬ного. Сказано, що як оце фрейліни королеви та весь її почет з усією повагою й шаною супроводжують королеву, так і радо¬щі, що їх дає релігійність, економічний розвиток, чуттєва вті¬ха й звільнення, невідступно супроводжують віддане служіння Господу. Іншими словами, хоч би з якого джерела поставало щастя, чистому відданому воно буде приступне, однак він ба¬жає одного — служити Крішні. Навіть якщо попри все у нього виникає якесь інше бажання, Господь виконує його, не чека¬ючи, поки відданий попрохає.
Рідкісність чистого відданого служіння
На підготовчім ступені духовного життя людина має вдава-тися до різного роду аскез, покут та інших подібних засобів, які допомагають прийти самоусвідомлення. Але практика цих ме¬тодів сама по собі ще не на силі піднести людину до рівня відда¬ного служіння, навіть якщо вона вже позбулася матеріальних бажань. Також і прагнення самотужки стати на рівень відда¬ного служіння навряд чи вивінчаеться успіхом — адже Крішна не схильний винагороджувати відданим служінням першого- ліпшого. Матеріальне щастя і навіть звільнення Крішна може запропонувати практично будь-кому, але дарувати віддане слу¬жіння Він погоджується геть не часто. Насправді можливість виконувати віддане служіння отримують лише ласкою чистого відданого. У «Чайтан’я-чарітамріті» («Мадг’я» 19.151) сказано: «Піднестись на рівень відданого служіння можна тільки ласкою духовного вчителя — чистого відданого — і милістю Крішни. Іншого способу немає».
Підтвердження тези про рідкісність відданого служіння зна-ходимо у тантра-шастрі. Господь Шіва каже Саті: «Люба Саті! Великий філософ, володіючи різними методами духов-ного пізнання, здатний розбити кайдани матеріального рабства. Відправляючи обрядові жертвопринесення, які радять Веди, людина може піднятися на рівень, де діятиме виключно доб¬рочесно й відтак якнайповніше насолоджуватиметься найліп¬шими матеріальними благами. Але при тому немає жодної га¬рантії, що всі такі старання приведуть людину до відданого служіння Господеві, хоч би вона докладала до цього великих зусиль, здійснюючи згадану вище діяльність впродовж тисяч народжень».
Те саме каже у «Шрімад-Бгаґаватам» Прахлада Махараджа: самих власних зусиль чи повчань з вищих джерел ще не досить, щоб піднестись на рівень відданого служіння. На це треба мати благословення пилу з лотосових стіп чистого відданого, якого не торкається скверна матеріальних бажань.
У П’ятій пісні (6.18) «Шрімад-Бгаґаватам» Нарада каже Юдгіштгірі таке: «Любий царю! Господь Крішна, кого нази-вають Мукунда, є вічний захисник Пандав та Яду. Крім того, Він ваш духовний вчитель і керівник у будь-якому починанні. Для вас Він — єдиний Бог, кому ви поклоняєтесь. Він — дуже дорогий і любий вам, і саме Він керує усією вашою діяльніс¬тю — і кожного окремо, і цілої вашої родини. І над усе іноді Він ще виконує ваші накази, ніби Він — ваш посланець. Лю¬бий царю, ви [брати Пандави] просто не уявляєте свого щас¬тя: інші не можуть навіть мріяти про ласку, яку являє вам Вер¬ховний Господь». Смисл цього вірша у тому, що Господь легко дарує звільнення, але рідко погоджується благословити душу відданим служінням, бо через віддане служіння відданий підко- рює собі Його Самого.
Щастя, що його дає злиття з Усевишнім
Шріла Рупа Ґосвамі каже, що якщо брахмананду, тобто щас-тя злиття з Усевишнім, побільшити у мільярд разів, те щас¬тя буде ніщо проти навіть молекули щастя з океану відданого служіння.
У «Харі-бгакті-судгодаї» Прахлада Махараджа, заспокою¬ючи Господа Нрісімхадеву молитвами, каже: «Любий Госпо¬ди всесвіту! Коли я поруч з Тобою, я відчуваю трансцендент¬не блаженство, немовби потопаю в океані щастя. Тепер щастя брахмананди, якщо його порівняти з оцим океаном блаженст-ва, видається мені не більшим від калюжки у сліді теляти». Подібне висловлювання є в «Бгавартга-діпіці», коментарі Шрідгари Свамі на «Шрімад-Бгаґаватам»: «Любий Боже, де-яким щасливцям, що плавають в океані нектару відданости Тобі, втішаючись надзвичайним смаком описів Твоїх розваг, напевно відомий екстаз, який одразу зводить внівець цінність щастя, що його дають релігійність, економічне процвітання, чуттєва втіха та звільнення. Для такого трансцендентного від-даного все інше щастя поза блаженством відданого служіння важить не більше від соломини на дорозі».
Чисте віддане служіння приваблює Крішну
Шріла Рупа Ґосвамі запевняє, що віддане служіння приваб-лює навіть Самого Крішну. Крішна приваблює кожного, але віддане служіння приваблює Самого Крішну. Найвище вира-ження віддане служіння має в особі Радгарані. Крішну нази-вають Мадана-мохана, це означає, що Своєю красою Він за-тьмарює тисячі Купідонів. Однак Радгарані привабливіша від Нього, бо Вона приваблює навіть Крішну. Тому віддані нази-вають Її Мадана-мохана-мохані — та, що приваблює того, хто приваблює самого Купідона.
Виконувати віддане служіння означає йти стопами Радгарані. Віддані, які живуть у Вріндавані, віддають себе під опіку Радгарані, так сподіваючись дійти досконалости у відданому служінні. Іншими словами, віддане служіння — діяльність не від цього матеріального світу, воно перебуває безпосередньо під наглядом Радгарані. В «Бгаґавад-ґіті» знаходимо підтвер¬дження того, що махатми, великі душі, перебувають під за¬хистом дайві пракріті, внутрішньої енергії Господа, тобто Радгарані. Отже, віддане служіння, перебуваючи безпосеред¬ньо у владі внутрішньої енергії Крішни, приваблює навіть Самого Крішну.
Цю істину підпирає і Сам Крішна, коли в Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (14.20) каже: «Любий Уддгаво! Знай, що віддане служіння, яке виконують Мої віддані, дуже приваб¬лює Мене. Такого не на силі дати ні містична йоґа, ні філо¬софський пошук, ні обрядові жертвопринесення, ні вивчення «Веданти», виконання суворих аскез або роздача у милостиню всього свого майна. Певно що усе це чудові різновиди діяльнос- ти, але вони приваблюють Мене незрівнянно менше від транс-цендентного любовного служіння, що його здійснюють Мої віддані».
Як Крішну зачаровує віддане служіння Його відданих, описує Нарада у Сьомій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (10.48-49). Там Нарада звертається до царя Юдгіштгіри, який прослав¬ляє піднесені риси вдачі Прахлади Махараджі. Відданий завж¬ди вміє скласти ціну якостям інших відданих. Юдгіштгіра Маха- раджа високо відгукувався про якості Прахлади, і це є ознакою чистого відданого. Чистий відданий ніколи не вважає себе за великого, він завжди думає, що інші віддані вищі за нього. Цар думав: «Прахлада Махараджа — оце справжній відданий Гос¬пода, тоді як я — ніщо»; і ось коли він думав так, до нього звер¬нувся Нарада. «Дорогий царю Юдгіштгіро, — сказав він, — ви [брати Пандави] — єдині у цьому світі люди, кому відоме щас¬тя. Верховний Бог-Особа з’явився на цій планеті і товаришує з вами, наче звичайна людина. Він з вами завжди, за будь-яких обставин, Він живе з вами, недоступний очам інших. Інші не можуть збагнути, що Він є Верховний Господь — а Він живе з вами як ваш племінник, друг і навіть діє як ваш посланець. Отже знай, що у цьому світі немає людей, щасливіших од вас».
У «Бгаґавад-ґіті», коли Крішна явив Арджуні Свою всесвіт-ню форму, той молився: «Любий Крішно, я ставився до Тебе як до свого брата в перших й через те часто виявляв непова¬гу до Тебе, запросто звертаючись до Тебе «Крішно» або «дру¬же». Але насправді Ти такий великий, що осягнути Твоєї вели¬чі мені не під силу». Ось таким було становище Пандав: хоча Крішна є Верховний Бог-Особа, найбільший серед великих, Він лишався з царственними братами, приваблений їхньою від¬даністю, дружбою та любов’ю. Це — свідоцтво величі віддано¬го служіння. Воно приваблює навіть Верховного Бога-Особу. Бог великий, але віддане служіння вище від Бога, бо приваб¬лює Його Самого. А люди, які не виконують відданого служін¬ня, ніколи не зможуть збагнути, який то незрівнянний скарб — з любов’ю служити Господеві. 
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
Початкові ступені бгакті
У «Бгакті-расамріта-сіндгу» Шріла Рупа Ґосвамі описує дальші три категорії відданого служіння: практичне віддане служіння, віддане служіння, супроводжуване екстазом, і віддане слу¬жіння у чистій любові до Бога. Кожну з цих категорій можна ще пошарувати на підкатегорії. Взагалі вважають, що прак¬тичне віддане служіння виконують у двох різних настроях, від¬дане служіння, супроводжуване екстазом, — у чотирьох, а від¬дане служіння у чистій любові до Бога — в шести. Ці настрої Шріла Рупа Ґосвамі пояснює далі.
Продовжуючи, він висуває дальше положення: кожну особу, що здатна прийняти свідомість Крішни, тобто виконувати віддане служіння, можна віднести до якоїсь з груп відповідно до її уподобань у відданому служінні. Рупа Ґосвамі каже, що від-дане служіння — це процес, який не переривається, триваючи з попереднього життя. Не можна почати відданого служіння, до того не бувши якось з ним пов’язаним. Приміром, у цьому житті я зробив певний поступ у відданому служінні. І хоча я виконував служіння не найдосконаліше, жодний з набутків не буде втрачений. Свій дальший поступ у відданому служінні я почну в наступному житті з того самого місця, на якому зу-пинився у цьому житті. Отак віддане служіння триває, ніколи не перериваючись. Але навіть якщо такої послідовности немає і якщо людину просто випадком зацікавили настанови чисто¬го відданого, її таки можна залучити до служіння, і шлях по¬ступу у відданому служінні завжди відкритий для неї. У будь- якому разі тим, хто з природи має схильність слухати і вивчати «Бгаґавад-ґіту» та «Шрімад-Бгаґаватам», віддане служіння ви-конувати простіше, ніж тим, в кому вкорінилася звичка до філософствування та умоглядних розмірковувань.
Висновки Рупи Ґосвамі спираються на численні авторитетні 
твердження вчених мудреців минулих часів. Усі сходяться на тому, що звичайно людина діє відповідно до системи переко-нань, яка сформувалася на основі її власних міркувань та ви-сновків. Однак хтось інший, якщо він вправніший у мистецтві логічної аргументації, може спростувати такі висновки і втвер- дити свою теорію. Як із цього видно, арґументативний метод аж ніяк не може бути надійним способом прийти до правиль-них висновків. Тому «Шрімад-Бгаґаватам» радить кожному йти за авторитетами.
Далі буде поданий загальний опис відданого служіння, який зробив Шріла Рупа Ґосвамі у «Бгакті-расамріта-сіндгу». Дещо вище сказано, що служіння можна згрупувати у три катего¬рії, а саме: практичне віддане служіння, віддане служіння, су-проводжуване екстазом, і віддане служіння у чистій любові до Бога. Звідси Шрі Рупа Ґосвамі пропонує розглянути врегульо-ване практичне віддане служіння.
Робити щось на практиці означає використовувати чуття у якійсь конкретній діяльності. Отож виконувати практичне від-дане служіння означає залучати різні органи наших чуттів до служіння Крішні. Одні чуття існують для збору інформації, а інші — для того, щоб діяти згідно з висновками наших мислен¬ня, відчуття й воління. Отже, виконувати практичне служіння означає використовувати як розум, так і чуття у практичному відданому служінні. Ця практична діяльність аж ніяк не призна¬чена сформувати щось для нас неприродне. Наприклад, коли дитина вчиться ходити, тобто практично опановує мистецтво ходіння, це не є чимось неприродним. Здатність ходити вже закладена в дитині від народження, і, щоб навчитися впевне¬но триматися на ногах, їй досить кількох практичних занять. І так само віддане служіння Верховному Господеві як природний інстинкт закладене в кожній живій істоті. Навіть нецивілізова- ні люди, як оце різні аборигени, чують благоговіння і трепет перед чудесними виявами дії законів природи, відчуваючи, що за усіма чудесними явищами стоїть якась вища сила. Отже, ця свідомість, хоча і приспана під покровом матеріальної скверни, притаманна кожній живій істоті. Коли людина очищує свою свідомість від скверни, її свідомість стає свідомістю Крішни.
Щоб почати ходити, дитині досить трохи практики; так само існують визначені методи, які дозволяють використовувати на-ші чуття та розум так, щоб пробудити нашу приспану свідо-мість любови до Крішни. Але тому, в кому від природи не закладено здатности ходити, не придадуться ніякі практичні за-няття. Подібне маємо й у випадку зі свідомістю Крішни: вона теж не може бути просто наслідком практики. Такої практики не існує. Але для тих, хто хоче розвинути вже притаманну нам від природи здатність виконувати віддане служіння, існують певні методи, які, якщо їх прийняти і наслідувати, допоможуть пробудити цю нашу приспану здатність. Сукупність цих прак-тичних методів називають садгана-бгакті.
Стан живої істоти, що її зачарувала матеріальна енергія, не є її нормальним станом — це радше стан божевілля. У «Шрімад- Бгаґаватам» сказано: «Зумовлена душа перебуває в стані боже-вілля, бо повсякчас робить те, що зміцнює кайдани її рабства і примушує страждати». Первісний, природний стан духовної душі — бути сповненою вічности, блаженства, знання і радос- ти. Душа стала нещасною, занурилась у невігластво і втратила свою вічність єдино через те, що заплуталася в матеріальній діяльності. Усе це є наслідком вікарми. Слово вікарма озна¬чає «діяльність, якої слід уникати». Отож ми повинні прак-тикувати садгану-бгакті, а це значить вранці влаштовувати манґала-араті (ритуал поклоніння Божествам), уникати пев-них різновидів матеріальної діяльности, вшановувати поклона-ми духовного вчителя та дотримувати багатьох інших правил та настанов, які ми послідовно обговорюватимем далі. Трима-тись цих правил допоможе нам вилікуватись від божевілля. Так само як психічної хвороби позбуваються, виконуючи приписи психіатра, садгана-бгакті зціляє від божевілля зумовлену душу, що живе під чаром майі, матеріальної ілюзії.
Шрі Нарада Муні згадує за садгану-бгакті у Сьомій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (1.32). Він каже цареві Юдгіштгірі: «Лю-бий царю! Людина повинна будь-що тримати розум зосередже-ним на Крішні». Це означає перебувати в свідомості Крішни. А вже знайти конкретні методи та засоби, що допоможуть лю-дині тримати розум зосередженим на Крішні, — це обов’язок ачар’ї, тобто духовного вчителя. Так людина починає практи¬ку садгани-бгакті.
Шрі Чайтан’я Махапрабгу дав нам авторитетну, зорієнтова-ну саме на це, програму, стрижнем якої є повторення мантри Харе Крішна. Повторювати імена Господа — надзвичайно мо-гутній метод: він дає змогу негайно відчути ваблення до Крішни. Це — початок садгани-бгакті. Слід так чи так зосере-дити розум на Крішні. Великий святий Амбаріша Махараджа, хоча й був царем і тому мав багато відповідальних обов’язків, вмів тримати розум завжди зосередженим на Крішні; і той, хто, як Махараджа Амбаріша, намагається зосереджувати свій ро¬зум на Крішні, дуже швидко й успішно відроджуватиме свою одвічну свідомість Крішни.
В садгані-бгакті, практичному відданому служінні, можна далі виділити ще два рівні. Перший — це служіння у відповід-ності до реґулівних засад: учень мусить строго та безвідмовно дотримуватися різних реґулівних правил, керуючись у цьому настановами духовного вчителя або свідоцтвами авторитетних священних писань. Цей рівень називається вайдгі, або рівнем строго впорядкованого служіння. Учень має робити все без ніяких заперечень чи відмов. Другий рівень садгани-бгакті на-зивається раґануґа. Раґануґа починається від того моменту, як учня, що дотримує реґулівних засад, починає дещо більше ва-бити до Крішни, і відтак він вже виконує віддане служіння з природного почуття любови. Наприклад, людині, що виконує віддане служіння, приписано прокидатись рано-вранці і викону¬вати араті (воно є ритуалом, що входить до обряду поклонін¬ня Божествам). Напочатку відданий діє так, корячись наказові духовного вчителя, але згодом у ньому розвивається природне бажання робити це. Розвинувши таке бажання, він старається прикрашати Божества якнайкраще, дбати про переміну Їхньої одежі і будує різні плани, що, як він гадає, допоможуть йому виконувати віддане служіння якнайліпше. Хоча вважають, що таке любовне служіння належить до категорії практичного служіння, воно є добровільним і невимушеним. Отже, прак¬тичне віддане служіння, садгана-бгакті, має два рівні — стро¬го впорядкованого служіння та спонтанного служіння.
Рупа Ґосвамі дає дальше визначення першому рівневі прак-тичного відданого служіння: «Терміном вайдгі-бгакті позна-чають служіння Господу з почуття обов’язку, коли людина ви-конує його просто корячись наказові духовного вчителя та до-тримуючись приписів шастр, але ні ваблення до Господа, ні спонтанного бажання виконувати любовне служіння Йому не має».
Засадничі принципи вайдгі-бгакті описані у Другій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (1.5). Там Шукадева Ґосвамі напучує при¬реченого на смерть Махараджу Парікшіта щодо того, як тому слід діяти. Коли Махараджа Парікшіт зустрів Шукадеву Ґо¬свамі, йому лишалося жити лише тиждень, і він був розгубле¬ний, не знавши, що йому слід робити перед тим, як покину¬ти тіло. Щоб бути при останніх днях царя, до нього прийшли численні мудреці, але дати цареві ясних, конкретних настанов ніхто з них не міг. Один Шукадева Ґосвамі сказав йому пев¬но: «Любий царю! Якщо ти хочеш за тиждень зустріти свою смерть без страху (бо насправді кожний боїться зустрічі зі смер¬тю), ти повинен не зволікаючи почати слухати, оспівувати й згадувати про Бога». Тому, хто повторює та слухає «Харе Крішна» і завжди пам’ятає Господа Крішну, смерть, дарма що може прийти щомиті, вже не страшна.
Шукадева Ґосвамі стверджує, що Крішна — це Верховний Бог-Особа. Тому він радить людям завжди слухати оповіді про Крішну. Він не радить слухати оповіді про півбогів та вдава-тись до оспівування їхніх імен. Філософи-майаваді (імперсо- налісти) обстоюють, що немає різниці, яке ім’я — Крішни чи когось із півбогів — повторювати, бо наслідки будуть ті самі. Але насправді це не так. Згідно із «Шрімад-Бгаґаватам», яким його передано через учнівську послідовність, людина повинна слухати лише про Господа Вішну (Крішну) й оспівувати тіль¬ки Його.
Отож Шукадева Ґосвамі на пораду Махараджеві Парікшіту сказав, що той, хто хоче зустріти смерть без страху, мусить ви-користовувати всі приступні засоби, які забезпечують можли-вість слухати й згадувати про Верховного Бога-Особу, Крішну, та оспівувати Його. Він також вказує на те, що Верховний
Бог-Особа є сарватма. Сарватма означає «Наддуша кожно¬го». Також він каже, що Крішна є іьивара, тобто верховний во-лодар, що перебуває в серці кожної істоти. Тому якщо ми тим чи іншим способом привабились до Крішни, Він захистить нас від будь-якої небезпеки. «Бгаґавад-ґіта» запевняє, що той, хто став відданим Господа, ніколи не загине. Інші, проте, рокова- ні на поразку. Така «поразка» означає, що істота, отримавши людську форму життя, але не зумівши скористатись з неї і ви-йти з круговороту народжень та смертей, втратила сприятливу нагоду. Така людина знати не знає, куди далі поженуть її зако-ни природи.
Припустімо, жива істота отримала людське тіло, але свідо- мости Крішни не розвинула. За таких обставин вона знову му-сить повертатися до круговороту народжень та смертей і знову проходити через 8 400 000 видів життя, бо так і не віднайшла своєї духовної тотожности. Жоден не знає, ким він стане у наступному житті — рослиною, диким звіром, птахом або ки-мось ще, адже форм життя існує багато. Рупа Ґосвамі радить: щоб відродити нашу одвічну природну свідомість Крішни, ми повинні у найглибшому зосередженні скерувати свій розум на Крішну і так крім усього позбутися й страху смерти. Ми не знаємо, куди підемо після смерти, бо цілковито залежимо від законів природи. Наказувати природі може лише Крішна, Вер-ховний Бог-Особа. Тому якщо ми з усією серйозністю шука-тимем притулку в Крішни, нам більше не треба буде боятися знову опинитися у круговороті перероджень у численних видах життя. Щирий відданий неодмінно буде перенесений до обите¬лі Крішни, — сказано в «Бгаґавад-ґіті».
У «Падма Пурані» також вказано на цей самий метод. Там сказано, що людина повинна завжди пам’ятати Господа Вішну. Коли істота завжди думає про Крішну, це називають дг’яною, медитацією. Медитація полягає в зосередженні розуму на Вішну. «Падма Пурана» радить завжди за допомогою медита¬ції тримати розум зосередженим на певній формі Вішну і не забувати Його ні на мить. Такий стан свідомости називається самадгі, трансом.
Треба спробувати збудувати своє життя так, щоб незалеж¬но від своєї діяльности мати змогу постійно пам’ятати Вішну (Крішну). Це і є свідомість Крішни. А вже будемо ми зосере-джувати розум на чотирирукій формі Вішну чи на дворукій формі Крішни, різниці немає. «Падма Пурана» радить будь- що постійно думати про Вішну і ні за яких обставин не забу¬вати Його. Власне, це — найпосутніша з усіх реґулівних засад. Адже коли є наказ від вищого авторитету робити щось, вод-ночас має бути і заборона. Коли нам кажуть, що ми повинні завжди пам’ятати Крішну, це водночас і заборона: ніколи не за¬бувайте Його. У цих простих наказі й забороні — сутність усіх реґулівних засад.
Цей реґулівний принцип стосується членів усіх вари та аиірамів, людей всіх класів і родів зайнять. Варн існує чотири: брахмани (священнослужителі та інтелігенція), кшатрії (вої¬ни та керівники держави), вайш’ї (комерсанти та фермери) і іиудри (робітники та слуги). Загальноприйняті також чотири аиірами, а саме брахмачар’я (учні), ґріхастга (домогосподарі), ванапрастга (люди, що відійшли від справ) і санн’ясі (зречени- ки). Реґулівні засади призначені не лише для брахмачарі (не¬одружених учнів) — дотримувати їх повинні усі. Не важить, хто ви — початківець-бршглшчар/ або санн’ясі, людина найви¬щого рангу в суспільстві. Правило постійно пам’ятати Верхов¬ного Бога-Особу і не забувати Його ні на мить призначене для всіх, і кожен мусить неухильно дотримувати його.
Якщо дотримуватися цього правила, додержання решти пра-вил та настанов приходить саме собою. Усі інші правила та на-станови слід розглядати як допоміжні, що служать цій головній засаді. В Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (5.2-3) наве¬дені настанови щодо правил та приписів, а також сказано за кінцеві наслідки дотримання тих приписів. Чамаса Муні, один з дев’ятьох мудреців, що прийшли повчати царя Німі, мовив до нього: «Чотири суспільні уклади, а саме брахмани, кшатрії, вайш’ї та шудри, вийшли з різних частин всесвітньої форми Господа: брахмани — з голови, кшатрії з рук, вайш’ї з живота, а шудри — з ніг. Санн’ясі постали з голови, ванапрастги — з рук, ґріхастги — з живота, а брахмачарі — з ніг».
Поділ суспільства на різні соціальні верстви та духовні ста-ни відповідно до рівня духовного поступу відповідає якостям конкретних індивідуумів. «Бгаґавад-ґіта» проголошує, що чо-тири суспільні верстви та чотири духовні стани створив Сам Господь, враховуючи різні індивідуальні якості людей. Як різ¬ні частини тіла виконують різні функції, так і члени різних су-спільних і духовних станів виконують різного роду діяльність у відповідності до своїх якостей та становища. Однак осеред¬дя усієї діяльности завжди те саме — Верховний Бог-Особа. «Бгаґавад-ґіта» підтверджує: «Він є Верховний, що насолоджу-ється». Отож брахмана людина чи ьиудра, вона має діяти так, щоб це давало задоволення Верховному Господу. Дальший вірш із «Шрімад-Бгаґаватам» підтверджує це: «Кожний пови-нен виконувати визначені йому обов’язки, але чи досконалою є наша діяльність, перевіряють за тим, чи задоволений з неї Гос¬подь». Отже, у вірші дана порада діяти відповідно до свого ста¬новища і старатися своїми діями задовольняти Найвищу Особу, бо інакше ми неминуче впадемо і втратимо своє становище.
Брахманам, наприклад, як тим, що вийшли з голови Господа, визначено поширювати трансцендентні звуки Вед, що їх інак¬ше називають ьиабда-брахма. Брахмани — голова суспільства, і тому вони мають поширювати скрізь трансцендентну звукову вібрацію, а також споживати їжу від імені Верховного Господа. У Ведах сказано, що коли брахмана їсть, слід розуміти, що це через нього споживає їжу Сам Бог-Особа. Проте це не означає, що брахмана повинен лише їсти від імені Господа, а проповіду¬вати світові послання «Бгаґавад-ґіти» йому не обов’язково. Як сказано в самій «Ґіті», Крішні дорогий насправді той, хто про¬повідує світові послання «Бгаґавад-ґіти». Такий проповідник є справжнім брахманою, а отже, годуючи його, ми годуємо без¬посередньо Верховного Господа.
Кшатрія повинен захищати людей від навали майї В цьому його обов’язок. Наведемо такий приклад: Махараджа Парік- шіт, побачивши, що чорний чоловік замірився вбити корову, негайно заніс свого меча, щоб покарати того чорного чолові¬ка, чиє ім’я було Калі*. Ось так повинен діяти кшатрія. Він
Не плутати з Калі, яка уособлює руйнівні сили матеріальної природи.
може чинити насильство, якщо це потрібно для безпеки гро-мадян. В «Бгаґавад-ґіті» Господь Крішна дає Арджуні прямий наказ застосовувати силу на полі битви Курукшетра, і робити це він мав саме щоб захистити мирне населення.
Вайш'ям визначено виробляти сільськогосподарські продук-ти, продавати, обмінювати й розподіляти їх. А робітнича верст¬ва, тобто ьиудри, — це люди, що мають інтелект менш розвину¬тий, ніж у брахман, кьиатрій чи вайиіій, через що їм визначено допомагати цим вищим верствам своєю фізичною працею. Зав¬дяки такому влаштованню стають можливими співпраця й ду¬ховний поступ усіх верств суспільства. Якщо ж співпраця від¬сутня, суспільство занепадатиме. Саме таким є стан людськости за сучасної доби, називаної Калі-юґою, епохою чвар і ворожне¬чі. Ніхто не виконує визначених йому обов’язків, а просто на¬димається з того, що називається брахманою (інтелектуалом) або кшатрією (воїном чи державним діячем). Насправді такі люди взагалі не мають ніякого статусу. Не розвинувши в собі свідомости Крішни, вони не мають ніякого зв’язку з Верхов¬ним Богом-Особою. Отож наш Рух свідомости Крішни має на меті допомогти суспільству повернутися до свого нормально¬го стану, за якого всі люди скрізь у світі зможуть жити щас¬ливо і, плекаючи свідомість Крішни, мати собі з життя велику користь.
Господь Шрі Крішна пояснює Уддгаві, що, дотримуючи на-станов, які існують для суспільних та духовних станів людсько-го суспільства, люди зможуть діяти на задоволення Верховного Бога-Особи, а вже якщо Він буде задоволений, все суспіль¬ство матиме достатньою мірою і без ніяких труднощів усе, що потрібне для життя. Все буде саме так тому, що зрештою це Верховний Бог-Особа підтримує усі інші живі істоти. Якщо всі члени суспільства виконують визначені для них обов’язки і при тому лишаються свідомими Крішни, то, безсумнівно, це забез¬печить усім їм мирне й щасливе життя. Коли усі життєві по¬треби будуть задоволені, цілий світ перетвориться на духовну обитель Вайкунтгу, царство Бога. Тоді людське суспільство ще навіть тут, на Землі, стане щасливим усіма сторонами — і задля цього кожен його член має просто йти за приписами «Шрімад- Бгаґаватам» і виконувати свої обов’язки в свідомості Крішни.
Так само каже Господь Шрі Крішна в Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (27.49), звертаючись до Уддгави: «Любий Уддгаво! Усі люди якось діють — або так, як це визначають священні писання, або просто як то ведеться в миру. Якщо пло¬ди тих чи інших своїх дій вони присвячуватимуть Мені, покло- няючись Мені в свідомості Крішни, то само по собі вони ста¬нуть дуже щасливі і у цьому світі, і в наступному. Хай не буде сумніву в цьому». З цих слів Крішни можна висновити, що в того, хто діє в свідомості Крішни, всі бажання здійснювати¬муться якнайдосконаліше.
Отож великою перевагою нашого Руху свідомости Крішни є те, що його учасникам немає потреби якось визначати себе, зараховуючи до брахман, кшатрій, вайшій, шудр, брахманарі, ґріхастг, ванапрастг чи санн’ясі. Кожен може жити з того, з чого він жив раніше. Приєднавшись до нашого руху, люди¬на має одне що почати поклонятися Господу Крішні плодами своєї діяльности. Завдяки цьому все прийде до ладу і кожний у цьому світі стане щасливим і вмиротвореним. У «Нарада- панчаратрі» реґулівні засади відданого служіння описані так: «Будь-які дії, якщо вони схвалені у священних писаннях і мають на меті задовольнити Верховного Бога-Особу, відпо-відають реґулівним засадам відданого служіння. Це визнають святі вчителі. Той, хто систематично виконує таке служіння Верховному Богові-Особі за проводом істинного духовного вчителя, поступово піднесеться на рівень служіння у чистій лю¬бові до Бога». 
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
Придатність до прийняття відданого служіння
Спілкуючись з махатмами, великими душами, які до решти присвятили себе відданому служінню Господу, в серці людини може прокинутись якесь ваблення до Шрі Крішни. Водночас вона може і далі заховувати сильну прив’язаність до діяльнос¬те задля насолоди її плодами та до матеріальної чуттєвої втіхи і не бути готовою зректися багатьох речей. За таких умов лю¬дина, якщо вона вже відчуває стійкий потяг до Крішни, стає придатною виконувати віддане служіння.
Якщо в людині через спілкування з чистими відданими роз-вивається потяг до свідомості Крішни, це свідчить про те, що їй неабияк пощастило. Як то підтверджує Господь Чайтан’я, на¬сінину відданого служіння з ласки істинного духовного вчите¬ля та Крішни отримують лише щасливці. Щодо цього Господь Крішна каже в Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (20.8): «Любий Уддгаво! Коли істота приваблюється до Мене, це — виняткова удача. І навіть якщо така істота не здатна цілковито зректися кармінної діяльносте або не має неподільного потягу до відданого служіння, її служіння швидко дає плоди».
Відданих можна поділити на три розряди. Відданого першо-го (найвищого) розряду описують так. Він добре обізнаний у науці, що викладена у священних писаннях, а також володіє мистецтвом аргументації, спираючись в доказах на свідоцтва з цих писань. Він може з довершеною розважливістю представ-ляти думку писань щодо конкретних питань і вміє переконли-во аналізувати способи виконання певного відданого служіння. Він має досконале усвідомлення того, що кінцевою метою жит¬тя є досягнути рівня трансцендентного любовного служіння Крішні, і знає, що Крішна — єдиний об’єкт, гідний поклоніння  
й любови. Відданий першого розряду — це той, хто неухильно дотримується правил та приписів за проводом істинного духов¬ного вчителя, хто приймає його настанови всім серцем і ко¬риться його наказам у згоді зі сказаним в священних писаннях. Такого відданого, котрий, набувши відповідної підготовки, го¬товий проповідувати і сам стати духовним учителем, вважають за відданого першого розряду. Відданий першого розряду ні¬коли не відхиляється від заповідей, що дані від вищих автори¬тетів, він, спираючись на докази і логіку, досліджує священні писання і набуває непохитної віри в них. Коли ми кажемо «до¬кази, логіка», ми маємо на увазі доводи і висновки, засновані на свідченнях священних писань. Відданого першого розряду не цікавить сухе умоглядне теоретизаторство, що на нього люди лише марнують свій час. Іншими словами, до першого розряду залічують зрілих відданих, що розвинули непохитну рішучість виконувати віддане служіння.
Відданого другого розряду розпізнають за такими ознаками: він ще не оволодів як слід доводами, що почерпнуті з явлених писань, однак має непохитну віру в кінцеву мету. З цього опи-су зрозуміло, що відданий другого розряду має непохитну віру у віддане служіння Крішні, але часами виявляється неспромож-ний спростувати твердження опонентів доводами та висновка-ми з явлених писань. Разом з тим в його серці не виникає що-найменшого сумніву в тому, що Крішна є найвищим об’єктом поклоніння.
Початківець, або відданий третього розряду, — це той, чия віра ще не зміцніла і хто крім того не осягнув висновків явле-них писань. Трапляється, що під впливом когось іншого, хто володіє сильним апаратом доказів, початківець відмовляється від своїх переконань або змінює їх. На відміну од відданого другого розряду, який так само не вміє висувати аргументів та свідоцтв із писань, але разом з тим має тверду віру в кінцеву мету, початківець твердої віри в кінцеву мету не має. Тому його називають відданим-неофітом.
Детальніша класифікація відданих-початківців подана в «Бгаґавад-ґіті». Там сказано, що до відданого служіння беруть-ся чотири типи людей: ті, хто в скруті, хто потребує грошей, допитливі, а також мудрі — вони звертаються до Господа по допомогу, бажаючи задоволити свої відповідні потреби. Вони йдуть до певного місця поклоніння і там молять Бога поменши¬ти тягар їхніх нещасть, поліпшити їхнє матеріальне становище або задовольнити цікавість. Мудру людину, яка просто усвідом¬лює велич Бога, також зараховують до початківців. Якщо такі віддані-неофіти спілкуватимуться з чистими відданими, вони зможуть піднятися на рівень відданих другого чи й першого розряду.
Прикладом відданого-початківця є Дгрува Махараджа. Він узявся до відданого служіння Господу тому, що хотів успад-кувати царство по своєму батькові. Однак зрештою він, вже повністю очистившись, відмовився прийняти від Господа жод-не матеріальне благословення. Подібне було і з Ґаджендрою: у великій для нього скруті він почав молитися до Крішни про по¬рятунок і так зробився чистим відданим. А Санаку, Санатану, Сананду і Санат-кумару можна віднести до категорії праведних мудреців — і їх теж привабило віддане служіння. Те саме було і з мудрецями з Шаунакою на чолі, що зібралися у лісі Наймі- шаран’я. Люди допитливі, вони невтомно розпитувалися в Сути Ґосвамі про Крішну. Завдяки цьому вони отримали змогу спіл¬куватися з чистим відданим і так самі стали чистими віддани¬ми. Отже, шлях духовного вдосконалення є саме такий: хоч би в якому становищі перебували, ми зможемо швидко піднестись на рівень відданих другого чи й першого розряду за умови, що нам пощастить спілкуватися з чистими відданими.
Чотири типи відданих, що їх описано в сьомій главі «Бгаґавад-ґіти», зараховують до категорії доброчесних людей. Не бувши доброчесним, розпочати віддане служіння не вийде. Як пояснюється в «Бгаґавад-ґіті», прийняти свідомість Крішни може лише той, хто впродовж тривалого часу діяв доброчесно, завдяки чому гріховні наслідки його дій були цілковито знище¬ні. Іншим це неприступно. Відповідно до рівня доброчестя від- даних-початківців поділяють на чотири групи: ті, хто в скруті, ті, хто потребує грошей, допитливі й мудрі. А якщо людина взагалі далека від доброчесної діяльности, то, опинившись у скруті, вона стає агностиком, комуністом чи кимось на зразок того. Не маючи твердої віри в Бога, така людина вважає, що самотужки зможе вийти зі скрутного становища, якщо відкине будь-яку віру в Бога.
Господь Крішна однак пояснює в «Ґіті», що з цих чотирьох типів неофітів Йому найдорожчий мудрець, бо така людина, якщо вона вже чує потяг до Крішни, ніколи не прагне вза¬мін якихось матеріальних благ. Мудрець, що відчув потяг до Крішни, не бажає від Нього жодної нагороди — він не про¬хає Крішну ні про полегшення своїх страждань, ні про гроші. Це означає, що від самого початку в основі дій мудрої людини було ваблення до Крішни, тобто, більшою чи меншою мірою, почуття любови до Нього. Крім того, завдяки своїй мудрості й знанню шастр (священних писань) така людина здатна також усвідомити, що Крішна є Верховний Бог-Особа.
У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що після численних народжень, ставши по-справжньому мудрою, людина віддається Васудеві  (Крішні), знаючи точно, що Він є першоджерелом і причиною всіх причин. Тому вона припадає до лотосових стіп Крішни і, міцно тримаючись за них, поступово розвиває любов до Нього. Хоча Крішні дуже дорогий насамперед такий мудрець, тих, хто належить до інших трьох груп, також вважають за дуже вели-кодушних, тому що вони, попри що страждають або потребу-ють грошей, щоб зарадити своїм проблемам, ідуть до Крішни. Тому до них слід ставитись як до великодушних, широкогляд- них махатм.
Доки людина не піднялась до рівня ґяні, мудреця, вона не зможе строго дотримувати методу поклоніння Верховному Богу-Особі. Недалекі люди, або ті, що загубили свій розум під чаром майі, під впливом ґун природи прив’язуються до покло-ніння певним півбогам. Мудрецем є той, хто ясно усвідомлює, що він є духовна душа, а не тіло. Усвідомлюючи, що він є дух, а Крішна — це верховний Дух, він розуміє, що близькі стосун-ки варто мати не зі своїм тілом, а з Крішною. Ті, хто в скру¬ті, а також ті, хто потребує грошей, сприймають життя на ті¬лесному рівні, тому що і страждання, і нестача грошей мають стосунок до тіла. Людина допитлива перебуває на рівні дещо вищому за стражденних або шукачів зиску та хто потребує грошей, але цей рівень так само матеріальний. Натомість муд¬рець, який шукає Крішну, знає напевно, що він сам є духовна душа, Брахман, а Крішна — це Верховна душа, Парабрахман. Він знає, що духовна душа, бувши обмежена та підлегла, завж¬ди повинна узгоджувати свої дії з безмежною найвищою ду¬шею, Крішною. Такими є стосунки мудрої людини з Крішною.
Правильно буде висновити, що той, хто вивищився над спри¬йняттям життя на тілесному рівні, вже здатний виконувати чис¬те віддане служіння. «Бгаґавад-ґіта» також підтверджує, що, усвідомивши Брахман, істота звільняється від матеріального неспокою і, однаковим оком дивлячись на всіх живих істот, стає гідною розпочати віддане служіння.
Ми вже казали за те, що існує три різновиди щастя: мате-ріальне, духовне та щастя у відданості. Віддане служіння та щастя, що його супроводжує, стають досяжні тільки якщо істо-та повністю звільнилася від прив’язаности до матеріального. І той, хто прагне матеріальної втіхи, і той, хто хоче злитися во-єдино з Усевишнім, сприймає життя на матеріальному рівні. Ім- персоналісти ж неспроможні оцінити духовного щастя, що його дає спілкування й обмін знаками любови з Верховним Богом- Особою, і тому для них кінцевою метою є злитися з Господом воєдино. Але їхній світогляд — це лише продовження матеріа¬лістичного сприйняття життя. У матеріальному світі кожен на¬магається вивищитися над своїми сусідами чи співвітчизника¬ми. Коли люди сприймають життя з матеріального рівня, між ними — чи то між громадами, чи то між спільнотами або на¬ціями — триває змагання за верховенство. Меж намогам виви¬щення практично немає — аж до того, що індивідуум дійсно бажає злитися воєдино з найвищим серед усіх, тобто з Верхов¬ним Господом. Але й ця ідея є так само матеріальною, хіба що вона дещо вишуканіша проти інших.
Натомість досконалий духовний світогляд полягає в повно-му усвідомленні свого відначального становища і знанні про те, як застосувати свої можливості у трансцендентному любовно¬му служінні Господеві. Кожен мусить зрозуміти, що він обме¬жений, а Господь — безмежний і що тому стати по-справжньо¬му єдиним з Господом неможливо, хоч би як цього прагнути. Це просто неможливо. Ось чому той, хто має хоч найменше бажання чи прагнення тішити свої чуття, набуваючи чимдалі більшої, однаково, з матеріального чи духовного погляду, зна- чущости, ніколи не звідає чудового істинного смаку відданого служіння. Шріла Рупа Ґосвамі тому порівнює людину, яка має це бажання бгукті (матеріальних надбань) та мукті (бажан¬ня звільнення) з нещасним, кого тримають під чарами заклять чорної магії: в обох випадках людина в біді. Бгукті — це мате¬ріальна втіха, а мукті — це звільнення від матеріальних тур¬бот і злиття з Господом. Ці бажання переслідують людину, наче привиди й відьми: доки в нас лишається матеріальне бажання втішатися в цьому світі або духовне — розчинитися у Всевиш¬ньому, доти звідати справжнього трансцендентного смаку від¬даного служіння нам не вдасться.
Чистому відданому геть байдуже до звільнення. Господь Чайтан’я Махапрабгу молився до Крішни: «Любий сину Нанди! Мені не треба ніякого матеріального щастя — ні численних по¬слідовників, ні надзвичайних розкошів та багатства, ні вродли¬вої дружини, і я не бажаю покласти край своєму матеріаль¬ному існуванню. Хай я народжуватимусь знову й знову, єдине, про що я благаю Тебе, — це щоб Моя відданість Тобі вічно за¬лишалася непохитна».
Уславлення розваг Господа, Його імені, якостей, форм то¬що так заполонює увагу чистого відданого, що мукті нітрохи не цікавить його. Шрі Білваманґала Тгакура сказав: «Якщо я віддано служитиму Тобі, мій Господи, я зможу відчувати Твою присутність скрізь. Що ж стосується до звільнення, то, здаєть-ся, воно стоїть біля моїх дверей з молитовно складеними рука-ми, чекаючи на мої накази». Отже, для чистих відданих звіль-нення та духовне розкріпачення не є чимось важливим.
З цією темою тісно пов’язані слова Капіладеви, що їх міс-тить двадцять п’ята глава Третьої пісні «Шрімад-Бгаґаватам». Капіладева радить своїй матері Девахуті: «Люба матінко! Коли
Мої чисті віддані споглядають Мене, Мої різноманітні форми, краса Мого обличчя, риси Мого тіла зачаровують їх. Мій сміх, Мої розваги, Мій погляд видаються їм надзвичайно прекрасни-ми, і тому їхній розум ніколи не сходить з думок про Мене, а життя своє вони цілковито присвятили Мені. Хоча такі люди не бажають собі ні звільнення, ні матеріального щастя, Я однак даю їм місце у найвищій обителі серед Своїх наближених».
Це свідчення з «Шрімад-Бгаґаватам» — запорука того, що чистий відданий обов’язково колись піднесеться на рівень спіл¬кування з Верховним Богом-Особою. Шріла Рупа Ґосвамі за¬уважує щодо цього: той, кого насправді привабила краса лото¬сових стіп Шрі Крішни або служіння Йому і чиє серце, зваблене Ним, завжди повне трансцендентного блаженства, нізащо не прагнутиме звільнення, яким так дорожать імперсоналісти.
Подібне свідчення є також у Третій пісні (4.15) цієї ж кни¬ги. Там Уддгава, звертаючись до Господа Крішни, каже: «Лю¬бий Господи! Для тих, хто присвятив себе на трансцендентне любовне служіння Тобі, геть не важать здобутки, що їх дають релігійність, поліпшення матеріальних умов існування, чуттєва втіха або звільнення, дарма що щастя, яке походить з оцих різ-них джерел, вони можуть здобути без ніяких зусиль. Але попри це я, любий Господи, не прагну нічого з того. Я прохаю в Тебе тільки одного: зроби так, щоб я мав непохитну віру в Тебе і відданість Твоїм лотосовим стопам».
Та сама тема звучить і далі у Третій пісні (25.34), коли Капіла- дева каже Своїй матері: «Люба матінко! Віддані, чиї серця завжди вщерть повні служінням Моїм лотосовим стопам і які ладні зробити будь-що задля Мого задоволення, а надто ті віддані-щасливці, які збираються, щоб громадою прославляти Мене, пізнавати у своєму гурті Мої якості, розваги та форми і які в такий спосіб насолоджуються трансцендентним блажен-ством, ніколи не бажають злитися воєдино зі Мною. Та й що казати про злиття зі Мною, якщо, коли їм пропонують ста-новище, подібне до Мого у Моїй обителі, пишноти як у Мене Самого або навіть тіло як у Мене разом з можливістю спілкува-тися зі Мною, вони відмовляються прийняти будь-що з цього, бо цілковито задоволені тим, що з відданістю служать Мені».
У Четвертій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (9.10) цар Дгрува каже: «Любий Господи! Трансцендентне блаженство, яким на-солоджуються чисті віддані, медитуючи на Твої лотосові стопи, незрівнянно вище від трансцендентного блаженства, що його завдяки самоусвідомленню дізнають імперсоналісти. Тож хіба можуть кармічні діячі, які прагнуть щонайбільше піднятися на вищі райські планети, зрозуміти Тебе, і невже можна порівня-ти їхнє щастя до щастя відданих?» 
РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ
Віддане служіння перевищує звільнення будь-якого різновиду
Зрозуміти, наскільки глибокою є прив’язаність відданого до відданого служіння Верховному Богу-Особі, можна з дальших слів Махараджі Прітгу (Аді-раджі), які наведені в Четвертій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (20.24). Він молиться до Верховного Бога-Особи: «Любий Господи! Якщо після звільнення в мене не буде можливости слухати про велич Твоєї Господньої Ми- лости, чути, як чисті віддані з глибини своїх сердець підносять хвалу Твоїм лотосовим стопам, і якщо я не матиму можли¬вости пити цей мед трансцендентного блаженства, я нізащо не прохатиму звільнення чи так званого духовного розкріпачення. Я просто вічно молитимусь Твоїй Господній Милості, прохаю¬чи дати мені мільйони язиків й мільйони вух, бо тоді я зможу постійно оспівувати Твою трансцендентну велич і слухати про Твою славу».
Імперсоналісти бажають зануритися у буття Всевишнього; але якщо вони втратять свою індивідуальність, вони не мати-муть змоги слухати про велич Господа та оспівувати її. Вони не мають ніякого уявлення про трансцендентну форму Всевиш-нього, а тому їм зовсім не приступно оспівувати Його транс-цендентні діяння та слухати про них. Іншими словами, тільки той, хто вивищився над звільненням, може звідати справжньо-го смаку трансцендентної величі Господа, і тільки такій особис¬тості під силу осягнути трансцендентну форму Господа.
Подібне до наведеного вище твердження містить і П’ята піс-ня «Шрімад-Бгагаватам» (14.44). Шукадева Ґосвамі, звертаю-чись до Махараджі Парікшіта, каже: «В царя Бгарати, вели¬кої душі, прив’язаність до служіння лотосовим стопам Крішни була такою міцною, що він залегке відмовився від влади над ці- 
лою Землею і відкинув прив’язаність до своїх дітей, товариства, друзів, царських пишнот та вродливої дружини. Доля була при¬хильною до нього: сама богиня процвітання рада була запро¬понувати йому всі можливі матеріальні блага, однак він так і не прийняв для себе ніяких матеріальних благ». Шукадева Ґосвамі дає надзвичайно високу оцінку такому ставленню царя Бгара- ти, вихваляючи його словами: «Кожен, чиє серце приваблене до трансцендентних якостей Верховного Бога-Особи, Мадгу- судани, не дбає навіть про звільнення, якого прагнуть численні великі мудреці, а за матеріальне багатство годі й казати».
У Шостій пісні «Бгаґаватам» (11.25) є подібне твердження. Врітрасура, звертаючись до Господа, каже таке: «Любий Госпо-ди! Якби я покинув виконувати трансцендентне служіння Тобі, я міг би, можливо, піднятися на планету Дгрувалоку [Поляр¬на зоря] чи стати правителем над усіма планетними система¬ми всесвіту. Але мені нічого того не треба. Я не бажаю ні во-лодіння містичними силами йоґи, ні духовного розкріпачення. Я хочу, мій Господи, одного — мати змогу вічно спілкуватися з Тобою і вічно виконувати трансцендентне служіння Тобі».
Господь Шіва в Шостій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (17.28), звертаючись до Саті, каже так: «Моя мила Саті! Ті, хто від¬дався Нараяні [Крішні], не бояться нічого. І коли піднімаються на вищі планетні системи, і коли звільняються від матеріаль¬ної скверни, і коли їх зіштовхують до пекельних умов жит¬тя — власне, за будь-яких обставин — вони не бояться нічого. Просто завдяки тому, що вони знайшли притулок біля лото-сових стіп Нараяни, будь-яке становище в матеріальному світі для них не зугірш іншого».
Шоста пісня «Шрімад-Бгаґаватам» (18.74) містить слова Індри, царя райських планет, що, звертаючись до матері Діті, висловився подібно: «Люба матінко! Ті, хто відкинув усі бажан¬ня і просто віддано служить Господеві, вміють здобути справж¬ню користь. Такі люди справді діють тільки на добро собі, і слід розуміти, що вони великі знавці з питань духовного поступу, який веде до рівня найвищої досконалости».
У Сьомій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (6.25) наведено слова Прахлади Махараджі: «Любі друзі, ви, що народилися в бать-ків-безбожників! Якщо ви зможете задовольнити Верховного Бога-Особу, Крішну, будьте певні, що вам вдалося те, що при-ступне тільки ліченим людям у цьому світі. Зрозумійте: якщо ви діятимете так, що вами буде задоволений Верховний Гос-подь Крішна, будь-яке бажання, яке тільки є в глибині вашо¬го серця, безсумнівно здійсниться. Тоді навіщо вивищуватись за допомогою кармінної діяльности, якщо усі її плоди прихо¬дять до нас самі по собі, під впливом ґун матеріальної приро¬ди? І навіщо вам духовне розкріпачення або звільнення від пут матерії? Якщо ви завжди оспівуєте славу Верховного Господа і повсякчас смакуєте нектар, що точать Його лотосові стопи, то нічого з того вам вже не потрібне». Цими словами Прахла- да Махараджа дає зрозуміти, що той, хто черпає задоволен¬ня, оспівуючи трансцендентну славу Господа та слухаючи про неї, вже має більше, аніж всі матеріальні благословення укупі, включно з наслідками доброчесної кармінної діяльности, жерт-вопринесень і навіть звільнення з пут матерії.
Подібно до цього у тій самій Сьомій пісні (8.42), коли півбоги моляться до Господа Нрісімхадеви, Індра, цар райських пла¬нет, мовить: «Верховний владико! Ці демони хотіли позбавити нас нашої частки плодів ритуальних жертвопринесень, але Ти з’явився у подобі Господа Нрісімхадеви і тим розігнав усі наші страхи. Поістині тим, що ми маємо свою частку з офіри, ми зобов’язані Тобі і тільки Тобі, тому що це саме Ти, верховний володарю, насолоджуєшся усіма жертвопринесеннями. Ти — Наддуша кожної живої істоти, і тому Ти є справжній володар усього. Довгий час наші серця стискав страх перед цим демо¬ном Хіран’якашіпу, але Ти зглянувся на нас і вбив цього демо¬на. Так Ти вигнав страх з наших сердець і дав нам змогу знову примістити в них образ Твоєї Господньої Милости. Ми вико¬нуємо трансцендентне любовне служіння Твоїй Господній Ми¬лості, а тому не сумуємо за багатством, що у нас вкрали демони: воно нічого не варте. Відданих не цікавить навіть звільнення, а вже матеріальне багатство і поготів. По суті, плодами жерт¬вопринесень насолоджуємося не ми. Наш єдиний обов’язок — завжди служити Тобі, бо це саме Ти є той, хто насолоджуєть¬ся усім».
Смисл слів Індри в тому, що жодній живій істоті, від Брахми починаючи і найдрібнішим мурашкою закінчуючи, не визначе¬но насолоджуватися матеріальними пишнотами. Живі істоти просто повинні пропонувати усе що можна верховному воло¬дарю, Богові-Особі. І з того вони матимуть благо для себе, яке тоді приходитиме до них само по собі. Тут слушно буде навести той самий приклад з різними частинами тіла, які допомагають збирати різні продукти і готувати їжу, щоб зрештою запропо¬нувати її шлунку. Коли їжа потрапила до шлунка, решта час¬тин тіла мають втіху рівною мірою. Так само обов’язок кожно¬го полягає в тому, щоб задовольняти Верховного Господа, бо якщо задоволений Він, то само собою задоволені будуть усі.
Подібний за змістом вірш є у Восьмій пісні «Шрімад-Бга- ґаватам» (3.20). Ґаджендра каже: «Любий Господи! Досі мені не траплялося відчути трансцендентного блаженства, яке су-проводжує віддане служіння Тобі, і тому я звернувся був до Тебе, прохаючи допомоги. Але я знаю, що ті, хто став Твоїми чистими відданими через служіння лотосовим стопам великих душ, звільнились від усіх матеріальних бажань і живуть зану-рені в океан трансцендентного блаженства а тому завжди задо-волені, просто прославляючи Твої сприятливі якості. їм нема чого більше прагнути і нема за що молити Тебе».
У Дев’ятій пісні «Бгаґаватам» (4.67) є місце, де Господь Вай- кунтги, відповідаючи Дурвасі Муні, каже: «Мої чисті віддані завжди задоволені тим, що заглиблені у віддане служінням Мені, і тому не бажають навіть звільнення п’яти різновидів, а саме: 1) стати єдиним зі Мною, 2) жити на одній зі Мною пла-неті, 3) володіти щедротами, як у Мене, 4) мати тіло, як у Мене, 5) набути можливости спілкуватися зі Мною. їх не цікавлять навіть ці стани звільнення, а отже з цього зрозуміло, чого вар¬ті для них матеріальні пишноти або матеріальне звільнення».
У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (16.37) є подібна мо-литва. Наґа-патні (дружини змія Калії) кажуть там: «Любий Господи! Пил Твоїх лотосових стіп справді чудесний! Кожно-му, кому пощастить здобути благословення цього пилу, стають не цікаві райські планети, влада над усіма всесвітами, доско-налість у містичній йозі і навіть звільнення з пут матеріали- ного існування. Іншими словами, кожний, хто над усе шанує пил Твоїх лотосових стіп, геть байдужий до досконалости будь- якого рівня».
Подібне твердження містить і Десята пісня (87.21). Там труті (уособлені Веди) моляться до Господа: «Любий Госпо¬ди! Духовне знання осягнути дуже важко. Ти з’явився тут та¬ким, який Ти є, власне щоб пояснити нам це найскладніше з питань духовного пізнання. Твої віддані відмовилися від зруч¬ностей родинного вогнища заради того, щоб спілкуватися із звільненими ачар'ями [вчителями], і тепер повністю занурили-ся у любовне служіння Твоїй Господній Милості, а тому так зване звільнення їх нітрохи не цікавить».
Пояснюючи цей вірш, зауважимо, що посідати духовне знан¬ня означає усвідомлювати себе і Наддушу, інакше Верховне «Я». Індивідуальна душа і Наддуша якісно єдині, а тому оби¬дві вони відомі як Брахман, дух. Але знання щодо Брахмана осягнути дуже складно. Філософів, які намагаються пізнати душу, є багато, але зробити відчутного поступу на цьому шля¬ху вони неспроможні. «Бгаґавад-ґіта» свідчить, що з мільйонів хіба хтось один намагається опанувати духовне знання, а з бага¬тьох тих, що намагаються це робити, лише один чи якісь лічені знають Верховного Бога-Особу як Він є. Отже, цей вірш каже, що духовного знання набути дуже важко, і тому, щоб зробити його доступнішим, Верховний Господь приходить Сам у Своїй справжній одвічній формі як Шрі Крішна і дає безпосередні вказівки Своїм наближеним, як, наприклад, Арджуні, даючи змогу скористатися з цього духовного знання всьому людсько¬му загалові. Ще вірш, котрий ми пояснюємо, свідчить, що звіль¬нення означає повну відмову від матеріальних зручностей.
Імперсоналістів задовольняє і просто звільнення, тобто їм досить вивільнитись з матеріального оточення, натомість для відданих відмова від матеріалістичного способу життя є абсо-лютно природною, а крім того вони ще мають змогу насо-лоджуватися трансцендентним блаженством, слухаючи про чу-десні діяння Господа Крішни і оспівуючи їх.
В Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (20.34) є місце, де Господь Крішна каже Уддгаві: «Любий Уддгаво! Віддані, що знайшли притулок у любовному служінні Мені, непохиіні у своєму служінні і не мають жодного іншого бажання поза ба-жанням служити Мені. Навіть якщо їм пропонують духовні щедроти чотирьох різновидів , вони відмовляються прийняти їх. То хіба можуть вони хотіти чогось від цього матеріального світу?» Господь Крішна в іншому місці «Бгаґаватам» (11.14.14) каже ще таке: «Любий Уддгаво! Той, чию свідомість спов-нюють тільки думки про Мене і Мої діяння, не прагне посіс¬ти навіть трону Брахми чи Індри, не хоче панувати хоч би й над усесвітом, не бажає володіти ніякими різновидами містич¬ної досконалости і не шукає навіть звільнення». У Дванадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (10.6) є вірш, де Господь Шіва каже до Деві: «Моя мила Деві! Цей великий мудрець, брахмана Мар- кандея, набув непохитної віри й відданости Верховному Богу- Особі і відтак не бажає собі ніяких благословень, навіть звіль-нення з матеріального світу».
Близьке до цього твердження містить і «Падма Пурана», в якій описані обрядові чинності, що їх виконують протягом місяця карттіка (жовтень-листопад). За звичаєм протягом цього місяця у Вріндавані всі щодня моляться Господу Крішні у Його подобі Дамодари. Дамодара — це Крішна в образі ди-тини, якого мати Яшода зв’язала мотузкою. Дама означає «мо-тузки», а удара означає «живіт». Отож, Яшода, коли неслухня-ний Крішна якось дуже розсердив її, обв’язала Його мотузкою навколо живота, і тому Крішну називають Дамодара. Протя¬гом місяця карттіка до Дамодари моляться: «Любий Господи! Ти — Господь над усіма, і Ти даруєш усі благословення». Є ба¬гато півбогів — Господь Брахма, Господь Шіва та інші, які іноді благословляють своїх відданих. Наприклад, Господь Шіва дав численні благословення Гавані, а Хіран’якашіпу отримав бла-гословення від Господа Брахми. Але й самі Господь Шіва і Гос-подь Брахма теж залежать від благословення Господа Крішни, а тому Крішну називають Господом всіх тих, хто здатний обда-ровувати благословеннями. Отож Господь Крішна на силі за-довольнити будь-яке бажання Своїх відданих, але відданий у своїй молитві до Крішни каже: «Я не прохаю в Тебе жодних матеріальних благ чи навіть звільнення. Я прохаю іншої лас¬ки: дозволь мені завжди тримати в думках цю Твою форму, у якій я бачу Тебе зараз — форму Дамодари. Твоя краса і вро¬да надзвичайні, і тому мій розум бажає одного — завжди спо-глядати цей чудовий образ». У цій самій молитві є ще й такі слова: «Любий Господи Дамодаро! Якось Ти, розважаючись як неслухняний хлопчик у домі Нанди Махараджі, розбив горщик з квасним молоком. Мама Яшода, щоб покарати Тебе, прив’я-зала Тебе до хатньої жорнової ступи. І тоді Ти дарував звіль-нення двом синам Кувери, Налакуварі й Маніґріві, які стояли на подвір’ї Нанди Махараджі як два дерева арджуна. Маю до Тебе єдине прохання: хай Твої розваги, що проливають ласку на всіх, проллють її і на мене».
За цим віршем стоїть така історія. Колись двоє синів Кувери (скарбничого півбогів), що дуже пишалися багатством свого батька, на райській планеті розважалися гольцем в озері з кіль-кома дівчатами раю. Саме тоді повз те озеро проходив великий святий Нарада Муні. Йому було прикро дивитись на те, що ро-били сини Кувери. Коли дівчата побачили Нараду, вони хапли-во накрилися одежею, але сини Кувери не зробили і цього: оби¬два, сп’янілі від вина, геть забули сором. Розгніваний Нарада прокляв їх: «Ви відбігли розуму — то станьте деревами, бо си¬нами Кувери ви бути не гідні». Почувши прокляття, юнаки стямились і стали прохати Нараду вибачити їхню образу. Тоді Нарада сказав: «Гаразд! Ви таки станете деревами, але то бу¬дуть дерева арджунау що стоятимуть на подвір’ї Нанди Маха¬раджі. Належного часу Сам Крішна з’явиться як годованець Нанди і тоді дарує вам звільнення». Іншими словами, проклят¬тя, яке наклав Нарада, насправді було для синів Кувери бла¬гословенням: він непрямо провістив, що Сам Господь Крішна подарує їх Своєю ласкою. Відтак обидва сини Кувери стояли двома величезними деревами арджуна на подвір’ї Нанди Маха¬раджі, аж нарешті Господь Дамодара, аби виповнилося бажан¬ня Наради, потягнув між дерев ступу, до якої був прив’язаний, так що та застрягла між ними, і, з силою смикнувши, повалив їх. Коли дерева впали, з них вийшли Налакувара та Маніґріва, і від того часу вони стали великими відданими Господа.
У «Хаяшірша-панчаратрі» є таке місце: «Любий Господи, Верховний Боже-Особо! Я не хочу ніякого благословення за свою побожність, не треба мені ніякого поліпшення матеріаль-них умов існування, ані чуттєвої втіхи чи звільнення. Прохаю одного: дозволь мені бути вічним слугою біля Твоїх лотосо¬вих стіп. Будь ласка, зглянься на моє прохання і даруй мені це благословення».
У тій самій «Хаяшірша-панчаратрі», коли Нрісімхадева хо¬тів дати благословення Прахладі Махараджі, Прахлада попро¬хав у Господа одного: вічно лишатися Його відданим. У зв’язку з цим Прахлада Махараджа покликається на приклад вічно¬го слуги Господа Рамачандри Ханумана, який також служить взірцем відданого, який ніколи не прохав від Господа ніяких ма¬теріальних благословень. Хануман завжди лишався невідрив¬но заглибленим у служіння Господу. Всі віддані подосі вша¬новують Ханумана як ідеального слугу. Прахлада Махараджа також схиляється перед Хануманом. Є відомий вірш, його ска¬зав Хануман: «Любий Господи! Якщо Твоя воля, врятуй мене від матеріального існування або даруй можливість зануритися у Твоє буття, але я не хочу ні того, ні іншого. Я не хочу нічого з того, що може послабити мій зв’язок з Тобою як слуги з па¬ном, навіть і звільнення».
Близький за змістом уривок маємо в «Нарада-панчаратрі»: «Любий Господи! Я не бажаю досконалости жодного рівня, на який підносяться, виконуючи релігійні обряди, не хочу і поліп-шувати умови свого існування, втішати чуття чи досягти звіль-нення. Молю в тебе одного: тримай мене біля Своїх лотосо¬вих стіп. Я не хочу звільнення ніякого різновиду — ні салок'ї (жити на Твоїй планеті), ні саруп’ї (мати тіло, як у Тебе). Я благаю лише Твоєї ласки, щоб Ти дозволив мені завжди з лю-бов’ю служити Тобі».
Так само у Шостій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (14.5) є міс¬це, де Махараджа Парікшіт запитує у Шукадеви Ґосвамі: «Лю¬бий брахмано! Мені здається, що демон Врітрасура, за якого ти оповідав, був надзвичайно гріховною істотою, а розум його був цілковито огорнутий ґунами страсти й невігластва. То як він зміг піднестися на рівень такої досконалости у відданому служінні Нараяні? Я чув, що навіть великі особистості, які у повноті знання виконували суворі аскези і так звільнилися, му-сять докладати великих зусиль, щоб стати відданими Господа. З цього зрозуміло, що такі особистості дуже рідкісні і натрапи-ти їх майже неможливо. Отож для мене велике диво, що Вріт- расура став таким піднесеним відданим Господа!»
У наведеному вище вірші головною є така думка: звільне¬них осіб, що занурюються у буття безособистісного Брахмана, відносно багато, але віддані Верховного Бога-Особи, Нараяни, трапляються надзвичайно рідко. З мільйонів звільнених осіб лише лічені щасливці стають відданими.
У Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (8.20) цариця Кунті мо¬литься до Господа Крішни, коли Він від’їжджає до Двараки: «Любий Крішно! Ти такий великий, що осягнути Тебе не здат-ні навіть могутні вчені мудреці, які посідають неосяжне знан-ня, і парамахамси [повністю звільнені душі]. Тож навіть якщо такі великі мудреці, котрі трансцендентні щодо всіх наслідків дій у матеріальному світі, неспроможні пізнати Тебе, то невже нам, жінкам, кого вважають не за вельми розумних, під силу осягнути Твою велич? Хіба нам приступно збагнути Тебе?» У даному вірші варто звернути увагу на такий момент: великі звільнені особистості усвідомити Бога-Особу не здатні — це можуть лише віддані, як оце цариця Кунті з її великим смирен-ням. Вона жінка (а жінок вважають за менш розумних проти чоловіків), однак вона усвідомлювала велич Крішни. Таким є смисл цього вірша.
Ще у «Шрімад-Бгаґаватам» (1.7.10) є дуже важливий вірш, який називають атмарама-шлока. У ньому сказано, що транс-цендентні якості Господа Крішни приваблюють навіть тих, хто цілковито очистився від матеріальної скверни.  Смисл цього вірша в тому, що звільнена душа не має навіть найменшого ба-жання до матеріальної втіхи — вона цілковито вільна від усіх матеріальних бажань, і водночас її необорно тягне слухати про розваги Господа та усвідомлювати їх. З цього можна зробити висновок, що велич і розваги Господа не є чимось матеріаль-ним. А інакше хіба атмарами, що відомі як звільнені особис-тості, привабилися б до таких розваг? Саме це заслуговує на найбільшу увагу в згаданому вірші.
З вищесказаного зрозуміло, що відданий не бажає звільнення жодного різновиду. Ступенів звільнення є п’ять, а саме: 1) зли¬тися воєдино з Господом, 2) жити на одній планеті з Господом, 3) мати тіло, подібне до тіла Господа, 4) володіти тими ж щед¬ротами, що й Господь, 5) постійно спілкуватися з Господом. Ми обговорювали це дещо раніше. З цих п’яти ступенів звільнення першого, саюдж’ї, або занурення у буття Господа, віддані шу¬кають найменше. Решта чотири різновиди звільнення, хоча і їх віддані не прагнуть, все ж не суперечать ідеалам відданого слу¬жіння. Буває й таке, що звільнені особистості, які вже досягли якогось з цих чотирьох ступенів звільнення, також розвивають в собі любов до Крішни й досягають планети Ґолока Врінда- вана у духовному світі. Іншими словами, ті, хто вже піднявся на планети Вайкунтги і отримав звільнення якогось з чотирьох різновидів, також можуть за певних обставин розвинути любов до Крішни і так здобути дозвіл увійти на Крішналоку.
Особи, що перебувають у якомусь із чотирьох станів звільнення, теж можуть проходити через різні стадії існування. На початку вони можуть бажати щедрот, як у Крішни, але на стадії зрілости визначальним почуттям стає любов до Крішни, якою вона виявлена у Вріндавані і яка досі дрімала у їхньому сер¬ці. Тому чисті віддані ніколи не приймуть звільнення саюдж'я (коли індивідуум зливається з Усевишнім), але іноді вони мо-жуть прийняти як сприятливий якийсь із решти чотирьох різ-новидів звільнення.
Із багатьох типів відданих Верховного Бога-Особи того, кого приваблює первісна форма Господа Крішни у Вріндавані, вважають за найпіднесенішого, першорядного відданого. Тако-го відданого ніколи не приваблюють пишноти Вайкунтги, ба й навіть Двараки, столиці, в якій правив Крішна-цар. Шріла Рупа
Ґосвамі висновлює, що віддані, яких приваблюють розваги Гос-пода у Ґокулі (Вріндавані), є віддані найвищого рівня.
Відданий, якого вабить до певної форми Господа, нізащо не погодиться спрямувати свою відданість на якусь іншу Його форму. Наприклад, Хануман, відданий Господа Рамачандри, знає, що жодної різниці між Господом Рамачандрою та Гос-подом Нараяною немає, але служити він хоче лише Господу Рамачандрі. В основі цього лежить специфічність смаків кон-кретних відданих. Форм Господа дуже багато, однак серед них усіх форма Крішни є первісною. Усі віддані різних форм Гос-пода є відданими, однак водночас додається, що серед усіх від-даних відданих Крішни мають за чільних. 
РОЗДІЛ П’ЯТИЙ
Чистота відданого служіння
Усі попередні настанови, які Шріла Рупа Ґосвамі подав у формі загальних положень, можна підсумувати так: доки людина заховує матеріальні нахили або бажання розчинитися у духов¬нім сяйві, доступ у царство чистого відданого служіння для неї закритий. Далі Рупа Ґосвамі стверджує, що віддане служіння трансцендентне щодо всіх матеріальних оцінок і що воно не є привілеєм жодної певної країни, суспільної верстви чи ста¬ну і не обмежене ніякими обставинами. Як сказано в «Шрімад- Бгаґаватам», віддане служіння є трансцендентне і не має собі причини. Віддане служіння здійснюють, не сподіваючись жод¬ної винагороди за нього, і немає таких матеріальних обставин, які могли б стримати його. Воно відкрите, без розрізнень, для всіх і кожного, і воно є природним зайняттям усіх живих істот.
У середні віки, після того, як Господь Ніт’янанда, великий супутник Господа Чайтан’ї, пішов з цього світу, певні особи із священницької верстви проголосили себе нащадками Ніт’я- нанди і стали називати себе кастою ґосвамі. Далі вони прого-лосили, що виконувати віддане служіння і поширювати його є привілеєм виключно їхньої касти, ніт’янанда-вамші. Так вони користалися своїм робленим впливом протягом довгого часу, аж нарешті Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура, могут¬ній ачар’я сампрадаї Ґаудія-вайьинав, стер на порох їхню тео¬рію. Деякий час тривала запекла боротьба, в якій Бгактісіддган¬та Сарасваті зрештою здобув перемогу, після чого запанувала правильна і доцільна ідея, що виконувати віддане служіння можуть не тільки ті, хто належить до певного вузького кола осіб. Крім того було втверджено, що кожний, хто виконує від-дане служіння, вже перебуває на рівні брахмани високого кла- 
су. Так боротьба Шріли Бгактісіддганти Сарасваті Тгакури за свідомість Крішни завершилася перемогою.
Саме завдяки його авторитетові стати членом громади Ґау- дія-вайишав нині може кожний, з будь-якої частини світу чи й усесвіту. Кожний чистий вайьинава перебуває на трансцен-дентному рівні, а отже вже набув найпіднесеніших якостей, які тільки існують у матеріальному світі, тобто вже прийшов на рі-вень суни добра. Наш Рух свідомости Крішни у західному сві¬ті уґрунтований саме на цих підвалинах, закладених від Шріли Бгактісіддганти Сарасваті Ґосвамі Прабгупади, нашого духов-ного вчителя. Спираючись на його авторитет, ми закликаємо приєднуватися до нас людей з будь-якої частини західного сві-ту. Так звані брахмани заявляють, що народжений не в брах- манічній сім’ї не має права носити священний шнур і не може стати вайшнавою високого класу. Але ми цієї теорії не при-ймаємо, тому що її не підтримує Рупа Ґосвамі і вона не оперта на свідчення священних писань.
Шріла Рупа Ґосвамі зокрема згадує тут, що кожній людині від народження дане право взятись до відданого служіння й усві¬домити Крішну. Перед цим він вже наводив багато свідчень із різних священних писань; зокрема, він цитує дальший ури¬вок із «Падма Пурани». Мудрець Васіштга каже царю Діліпі: «Любий царю! Право виконувати віддане служіння має кож¬ний, так само як кожен має право робити рано-вранці омо- віння у місяць маґга [грудень-січень]». Ще одне свідчення міс¬тить «Сканда Пурана», там у розділі «Каші-кганда» сказано: «В країні за назвою Маюрадгваджа людям найнижчої касти, яких вважають нижчими від иіудр, також дають посвячення у вайшнавський культ відданого служіння. І коли ці люди належ¬но одягнуті, мають тілаку на тілі, вервицю в руках і намисто з туласі на шиї, здається, що вони прийшли прямо з Вайкунтги. Вони виглядають такими прекрасними, що звичайні брахмани просто тьмяніють перед ними».
Отже, кожен вайшнава вже є брахманою. Цю думку підтри-мує також Санатана Ґосвамі у своїй книзі «Харі-бгакті-віласа», яку вайшнави мають за підручник з науки відданого служіння. Там сказано чітко: кожен з тих, хто отримав належне посвя-чення у вайшнавський культ, запевно стає брахманою — так само, як перетворюється на золото метал камса (з якого відли-вають дзвони), коли до нього домішують ртуть. Істинний ду-ховний вчитель, що йде шляхом, на який вказали авторитети, на силі навернути до вайшнавізму будь-яку людину і тим дати їй змогу природно досягнути найвищого становища в суспіль-стві, тобто стати брахманою.
Шріла Рупа Ґосвамі, втім, застерігає, що людині, яка отримує належне посвячення від істинного духовного вчителя, не слід гадати, що таке посвячення є вершиною її розвитку. Це так не є: людина повинна і далі старанно дотримувати усіх правил та приписів. Якщо учень прийняв духовного вчителя і взяв від нього посвячення, а після того покинув дотримуватись правил та приписів відданого служіння, він обов’язково знову впаде. Треба бути дуже пильному і завжди пам’ятати про те, що ми є невід’ємною часткою трансцендентного тіла Крішни і що наш, як невід’ємних частин, обов’язок — служити цілому, Крішні. Якщо ми не служимо Крішні, то обов’язково знову впадемо. Іншими словами, посвячення саме по собі ще не підносить лю¬дину до становища першорядного брахмани. Людина повинна також виконувати свої обов’язки і неухильно дотримуватись реґулівних засад.
Крім того, каже Шрі Рупа Ґосвамі, якщо людина систематич-но виконує віддане служіння, для неї падіння буде просто не-можливим. І навіть якщо під тиском несприятливих обставин вайшнава падає, йому непотрібно вдаватися до праяшчітти, чи ритуальних процедур, призначених на очищення. Якщо вайшнава впав, відхилившись від засад відданого служін¬ня, йому немає потреби вдаватись до очищувальних обрядів праяшчітта задля того, щоб знову очиститись — йому тре¬ба просто далі йти шляхом відданого служіння, дотримуючись його правил та приписів, і цього досить, щоб поновити своє становище у відданому служінні. В цьому полягає незбагненна тайна вайшнавізму (культу відданого служіння).
Піднятися на рівень духовної свідомости можна трьома шля-хами — через кармуу ґяну та бгакті. Ритуалістична обрядова діяльність належить до категорії карми. Філософські розмірко-вування — це ґяна, але тому, хто став на шлях бгакті, шлях відданого служіння Господу, більше не потрібні ні карма, ні Ґяна. Вже пояснювалося, що чисте віддане служіння не має до-мішок карми або ґ'яни. Бгакті має бути чисте від прив’язанос- ти до ритуалів та філософського теоретизаторства.
У зв’язку з цим Шріла Рупа Ґосвамі наводить свідчення з Оди¬надцятої пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (21.2). Господь Крішна каже Уддгаві: «Різницю між придатністю та непридатністю до виконання відданого служіння можна визначити так. Ті, хто зробив певний поступ у відданому служінні, вже ніколи знову не вдаються по допомогу до кармінної діяльности або філософ-ських розмірковувань. Твердо триматися відданого служіння і додержуватися реґулівних засад, встановлених від вищих авто-ритетів та ачарій, є свідоцтвом найвищої придатности викону-вати віддане служіння».
Підперти це твердження можна іншою цитатою з Першої пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (5.17). Там Шрі Нарада Муні каже В’ясадеві: «Якщо людина не виконує визначених їй відповідно до її становища обов’язків, але просто приймає притулок без-посередньо у лотосових стіп Харі [Крішни], це не є помилкою з її боку, і за кожних обставин її становище є безпечним. І на-віть якщо така людина, що стала на шлях відданого служіння, падає через погане товариство або якщо вона помирає перед-часно, не пройшовши до кінця шлях відданого служіння, вона однак нічого не втрачає. Натомість той, хто просто виконує свої обов’язки відповідно до свого становища в системі варн та ашрамів, але робить це поза зв’язком із свідомістю Крішни, не здобуває від людської форми життя тої користи, яку вона може дати». Смисл сказаного в тому, що на всі зумовлені душі, які вганяють за чуттєвою втіхою, не розуміючи, що ця гонит¬ва ніколи не очистить їх від матеріальної скверни, чекає одна «нагорода» — знов і знов народжуватися та помирати.
У П’ятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» Рішабгадева недвознач-но каже своїм синам: «Ті, що виконують кармічну діяльність, знову й знову мусять народжуватися і помирати, аж доки роз-винуть у собі почуття любови до Васудеви, бо інакше не може бути й мови за те, щоб вони звільнилися з-під влади суворих законів матеріальної природи». Отже, можна висновити, що той, хто з усією серйозністю й сумлінням виконує свої обов’яз-ки у системі вари та ашрамів, але не плекає в собі любови до Верховного Бога-Особи, Васудеви, просто марнує своє життя в людському тілі.
Підтвердження тому маємо в Одинадцятій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» (11.32). Господь звертається до Уддгави: «Любий Уддгаво! Кожного, хто у цілковитій відданості приходить до Мене по притулок і дотримує Моїх настанов, покинувши визна¬чені для його становища в суспільстві обов’язки, слід вважати за найпіднесенішого з людей». З цього твердження Верховного Бога-Особи випливає, що людей, яких приваблює доброчин¬ність, моральність, готовність до самопожертви та взагалі ба¬жання якось поліпшити політичне та соціальне становище за¬галу, вважають добрими людьми лише за мирськими мірками. З «Шрімад-Бгаґаватам» та інших автентичних писань ведич¬ної традиції ми дізнаємося далі, що людина, котра просто діє в свідомості Крішни і виконує віддане служіння, стає набагато вищою від будь-кого з добродійників, моралістів, альтруїстів, жертводавців тощо.
За це саме, хіба навіть ще виразніше, каже Карабгаджана Муні, слова якого наведені в Одинадцятій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» (5.41). Він звертається до Махараджі Німі: «Лю¬бий царю! Хай навіть людина покинула виконувати свої обо¬в’язки, що визначені їй відповідно до її варни та аьираму, але якщо вона прийняла притулок лотосових стіп Господа та ціл¬ковито віддалась Йому, вона більше нікому нічого не винна і не зобов’язана виконувати різного роду обов’язки щодо великих мудреців, предків, живих істот, родини і суспільства. Крім того, їй нема жодної потреби турбуватися виконувати яґ’ї [жертво¬принесення] п’яти різновидів, що дають змогу звільнитися від занечищення гріху. Саме те, що вона здійснює віддане служін¬ня, звільняє її від усіх зобов’язань». Пояснити сказане можна так: з’явившись на світ, людина заборговує одразу стільком іс¬тотам. Вона в боргу перед великими мудрецями, тому що з їхніх авторитетних творів та коментарів вона черпає для себе безмір користи. Як-от ми, наприклад, користуємося книгами, які написав В’ясадева. В’ясадева дав нам усі Веди. До того, як він записав Веди, ведичне знання передавалося відусно: учні швидко запам’ятовували і вивчали мантриу просто почувши їх, а не вичитуючи їх з книг. В’ясадева, зваживши на коротку пам’ять людей цієї епохи та їхню нездатність запам’ятовувати всі повчання духовного вчителя, вирішив, що Веди варто за¬писати. Тому він передав нам усе ведичне знання у формі чис¬ленних книг — Пуран, «Веданти», «Махабгарати» та «Шрімад- Бгаґаватам».
Є й багато інших мудреців — Шанкарачар’я, Ґаутама Муні, Нарада Муні тощо. Ми зобов’язані і їм, бо користуємось з їхнього знання. Так само ми в боргу перед своїми предками, бо кожний з нас народився у певній сім’ї, користується усіма відповідними перевагами й успадковує по своїх предках майно. Тому ми маємо обов’язки перед предками і після їхньої смерти повинні офірувати їм пінду (прасад). Ще ми зобов’язані перед цілим людським загалом, нашими родичами, друзями і навіть тваринами, наприклад коровами та собаками, за їхнє вірне слу¬жіння нам.
Отже, ми маємо обов’язки перед півбогами, предками, муд-рецями, тваринами і суспільством взагалі. Ми мусимо сплати¬ти ті борги, відповідно відслуживши тим, кому ми зобов’язані. Але якщо людина береться до відданого служіння Господу, її борги одразу скасовуються; відколи вона віддалася Верховно¬му Богові-Особі, вона більше не має ані боргів, ані обов’язків.
У «Бгаґавад-ґіті» Господь також каже: «Покинь усі свої за-йняття і просто віддайся Мені. Я запевняю тебе, що захищу від усіх наслідків твоїх гріхів». Хтось може подумати, що відданість Верховному Богові-Особі є перешкодою на шляху виконання інших обов’язків. Але Господь ще і ще повторює: «Не вагай¬ся. Не думай, що, облишивши усі інші свої зайняття, ти зана¬пастиш собі життя. Не думай так. Я захищатиму тебе зусебіч». Так запевняє Господь Крішна в «Бгаґавад-ґіті».
Ще одне свідчення є в «Аґаст’я-самхіті»: «Як для звільненої душі чи й є потреба дотримуватись даних в писаннях реґулів- них правил, так само і тому, хто самовіддано служить Госпо- деві Рамачандрі, немає потреби виконувати обрядові чинності, описані у доповняльних ведичних писаннях». Іншими словами, віддані Господа Рамачандри або Крішни вже є звільненими ду¬шами, а тому їм вже не треба виконувати всю ту різноманітну діяльність, що описана у розділах Вед, які присвячені ритуаль¬ним відправам.
Ще в Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (5.42) Кара- бгаджана Му ні, звертаючись до царя Німі, каже: «Любий царю! Той, хто відмовився од поклоніння півбогам і зосередив свої сили виключно на відданому служінні Верховному Богові- Особі, стає дуже дорогий Господеві. І якщо випадково або через непорозуміння він вчинить щось недозволене, йому не треба вдаватися до жодного очищувального обряду. Господь, що перебуває в його серці, прощає йому випадкову помил¬ку і зсередини виправляє його». У багатьох місцях «Бгаґавад- ґіти» також знаходимо підтвердження тому, що Верховний Бог- Особа, Крішна, особливо дбає про Своїх відданих, і Він Сам проголошує, що немає того, що змусило б Його відданих впас-ти, бо Він Сам завжди обороняє їх. 
РОЗДІЛ шостий Як слід виконувати віддане служіння
Шріла Рупа Ґосвамі каже, що його старший брат (Санатана Ґосвамі) укладав свою «Харі-бгакті-віласу» як посібник для вайишав і що в цій книзі він згадує багато правил і припи¬сів, яких ті повинні дотримуватися. Певна частина цих пра¬вил належить до числа загальнопоширених і значущих, і зараз Шріла Рупа Ґосвамі задля нашого добра говоритиме за ці пер-шорядної значущости речі. Мається, що Шріла Рупа Ґосвамі пропонує розглянути засадничі положення, не вдаючись у де-талі. Наприклад, необхідність прийняти духовного вчителя — це засадничий принцип, а вже як конкретно учень виконує вка¬зівки свого духовного вчителя, це радше подробиці. Наприк¬лад, може трапитись, що учень діє згідно з повчаннями свого духовного вчителя, і ці повчання можуть дещо відрізнятися від повчань іншого духовного вчителя; це — відмінність у дета¬лях. Натомість засадничий принцип — прийняття духовного вчителя — однаковий скрізь, хоча деталі можуть бути різні. Шріла Рупа Ґосвамі не хоче вдаватися у подробиці: його ціль — ознайомити нас з головними засадами.
Він називає такі засадничі принципи: 1) Прийняти притулок лотосових стіп істинного духовного вчителя. 2) Отримати по¬свячення від духовного вчителя і вчитися у нього того, як вико¬нувати віддане служіння. 3) Коритися наказу духовного вчите¬ля з вірою та відданістю. 4) Йти стопами великих анарій (вчи¬телів), діючи за проводом свого духовного вчителя. 5) Розпи¬туватися в духовного вчителя щодо того, як робити поступ у свідомості Крішни. 6) Бути готовим відмовитися од усього матеріального задля вдоволення Верховного Бога-Особи, Шрі Крішни (це означає, що, виконуючи віддане служіння Крішні, ми маємо бути готові відмовитися і від того, розлучитися з 
чим не хотіли б, а також приймати те, що, можливо, нам не подобається). 7) Жити у священному місці прощі — у Двараці, у Вріндавані тощо. 8) Приймати лише необхідне, тобто мати з матеріальним світом якомога менше справ. 9) Постити на екадаші. 10) Вшановувати священні дерева, як-от баньян.
Ці десять пунктів є підготовчими: без них розпочати регульо¬ване віддане служіння неможливо. Якщо відданий-неофіт до¬тримуватиме цих десяти вищезгаданих засад, він зробить швид¬кий поступ у свідомості Крішни.
Дальша низка настанов складає такий список: 1) Слід рішу¬че відмовитися від спілкування з невідданими. 2) Не слід давати повчань тому, хто не має бажання до відданого служіння. 3) Не слід надто захоплюватися спорудженням пишних храмів чи мо¬настирів. 4) Не слід старатися читати надто багато книжок, і не можна допускатися думки, щоб жити з лекцій або стати про¬фесійним декламатором «Шрімад-Бгаґаватам» чи «Бгагавад- ґіти». 5) Слід бути уважним у звичайних справах та стосунках з іншими. 6) Не можна перейматися відчаєм за втрат чи надто радіти за здобутків. 7) Не можна зневажати півбогів. 8) Не го-диться без потреби завдавати страждань жодній живій істоті.
9)    Слід старанно уникати будь-яких образ при оспівуванні свя¬того імені Господа або під час поклоніння Божеству в храмі.
10)    Слід бути абсолютно нетерпимим до всякого блюзнірства щодо Верховного Бога-Особи Крішни чи Його відданих.
Якщо не дотримувати десяти вищезгаданих засад, піднятися до рівня садгани-бгакті (практичного відданого служіння) не-можливо. Отож Шріла Рупа Ґосвамі називає назагал двадцять положень, і кожне з них дуже важливе. Із цих двадцятьох по-ложень перші три — а саме знайти притулок у справжнього духовного вчителя, отримати посвячення од нього й служити йому з великою повагою і шаною — мають за найважливіші.
Далі йдуть такі важливі пункти: 1) Слід прикрашати своє тіло тілакою, бо це є прикметою вайишав (смисл цього в тому, що коли хтось бачить ці знаки на тілі вайишави, він одразу зга-дує про Крішну. Господь Чайтан’я сказав, що вайшнава — це той, самий вигляд кого нагадує усім про Крішну. Тому істот¬но, щоб вайшнава ставив тілаку на тілі, бо це нагадує іншим про Крішну). 2) Ставлячи тілаку, відданий іноді може напи¬сати «Харе Крішна» на своєму тілі. 3) Слід приймати квіти й гірлянди, що запропоновані Божеству та духовному вчителю, і носити їх на тілі. 4) Треба навчитися танцювати перед Божест-вом. 5) Слід навчитися кланятися перед Божеством та духов-ним вчителем, коли бачимо їх. 6) Прийшовши до храму Гос-пода Крішни, треба постояти. 7) Коли Божества виносять з храму і ведуть їх гуляти, відданий повинен негайно приєдну-ватися до процесії. (Щодо цього можна зауважити, що в Індії, особливо у храмах Вішну, заведено, що крім великого Божест-ва, яке постійно перебуває у центральній частині храму, є ще кілька менших Божеств, яких ввечері виносять на прогулянку. В деяких храмах є звичай утворювати ввечері велику процесію, яку супроводжує гра оркестру; Божества сидять на оздоблених тронах, віддані везуть їх на візку чи несуть на паланкіні, три-маючи над Ними парасоль. Божества виходять на вулицю і гу-ляють біля храму, а тимчасом люди підходять запропонувати їм прасад. Усі люди, що живуть поруч, супроводжують процесію, і це видовище справді чудове. Коли Божества виходять гуляти, служителі храму звітуються перед Ними: стільки за день зібра-но грошей, стільки витрачено. Ідея така, що Божества — це власники усього храмового господарства, а священнослужите¬лі та інші люди, які доглядають храм, — це слуги Божеств. Ця традиція, що їй слідують і досі, йде від сивої давнини. Ось тому тут згадано, що коли Божества виходять на прогулянку, люди повинні приєднуватися до процесії.) 8) Відданий повинен відві¬дувати храм Вішну щонайменше раз або двічі на день, вран¬ці і ввечері. (Жителі Вріндавани неухильно дотримують цієї традиції. Усі віддані міста щоранку й щовечора заходять у різ¬ні храми. Тому вранці і ввечері по всьому місті можна бачити чималі юрми людей. У Вріндавані близько п’яти тисяч храмів. Звичайно, обійти їх усі неможливо, але принаймні дванадцять найважливіших великих храмів, що їх заснували Ґосвамі, слід відвідувати щодня.) 9) Слід обходити навколо храмової спору¬ди щонайменше тричі. (У кожному храмі передбачено мож¬ливість обходити навколо храму. Деякі віддані обходять храм більш як тричі — десять-п’ятнадцять разів — залежно від своєї обітниці. Ґосвамі мали звичай обходити навколо пагорба Ґовар- дгани.) Слід також робити парікраму навколо всієї Вріндавани. 10) Відданий повинен поклонятися Божеству в храмі у відпо-відності до реґулівних засад. (Слід систематично пропонувати араті й прасад, одягати Божества тощо.) 11) Відданий повинен особисто служити Божествам. 12) Відданий повинен співати. 13) Він повинен брати участь у санкіртані. 14) Відданий пови-нен повторювати святі імена Бога. 15) Він повинен молитися. 16) Він повинен проказувати відомі молитви. 17) Відданий по-винен куштувати маха-прасад (їжу з тарілки, яку пропонували безпосередньо Божествам). 18) Він повинен пити чаранамріту (воду від купання Божеств, що її пропонують гостям). 19) Слід вдихати аромат курінь та квітів, запропонованих Божеству. 20) Слід торкатися лотосових стіп Божества. 21) Слід спогляда¬ти Божество з великою відданістю. 22) Слід у певні години дня виконувати араті (аратріка). 23) Треба слухати про Господа та Його розваги, що описані в «Шрімад-Бгаґаватам», «Бгаґавад- ґіті» та інших таких книгах. 24) Відданий повинен молитися до Божества, прохаючи в Нього милости. 25) Слід пам’ятати про Божество. 26) Слід медитувати на Божество. 27) Треба бути го¬товим добровільно брати на себе якесь служіння для Божест ва. 28) Слід думати про Господа як про найближчого друга. 29) Слід пропонувати усе Господу. ЗО) Слід пропонувати Бо¬жествам сприятливі речі (їжу, одежу). 31) Слід ризикувати усім задля Крішни і докладати всіх зусиль на користь Крішни. 32) За всіх обставин слід бути відданою Богові душею. 33) Слід поли¬вати деревце туласі. 34) Слід систематично слухати «Шрімад- Бгагаватам» та інші такі книги. 35) Слід жити у священному місці — Матгурі, Вріндавані чи Двараці. 36) Слід пропонувати служіння вайишавам (відданим). 37) Рівень відданого служіння має відповідати можливостям конкретного відданого. 38) В мі¬сяць карттіка (жовтень-листопад) слід взяти на себе якісь до¬даткові обов’язки у відданому служінні. 39) На Джанмаштамі (день явлення Крішни в цей світ) слід виконувати якесь додат¬кове, особливе служіння. 40) Усе, що ми робимо, слід робити з великою увагою і відданістю Божеству. 41) Слід читати і насо-лоджуватись смаком «Бгаґаватам» у товаристві відданих, а не між сторонніми людьми. 42) Слід спілкуватися з тими віддани-ми, що зробили більший поступ у служінні. 43) Слід оспівува-ти святе ім’я Господа. 44) Слід жити в окрузі Матгура.
Отож перелічені реґулівні засади складають шістдесят чо-тири пункти. Ми вже казали, що перші десять реґулівних за¬сад є найважливішими. Потім названі десять другорядних ре-ґулівних засад, а також сорок чотири додаткові. Отже, загалом налічується шістдесят чотири пункти, яких потрібно дотриму-вати у практиці відданого служіння. Із цих шістдесяти чоти-рьох пунктів п’ять — а саме поклонятися Божеству, слухати «Шрімад-Бгаґаватам», спілкуватися з відданими, брати участь у санкіртані й проживати в Матгурі — мають найбільшу вагу.
Ці шістдесят чотири пункти відданого служіння мають охоп-лювати усю нашу тілесну, розумову та мовну діяльність. Як стверджувалося на початку, головною засадою відданого слу-жіння є обов’язкове застосування усіх наших чуттів у служінні Господу. Як саме використовувати їх у відданому служінні, опи¬сано вище у шістдесяти чотирьох пунктах. Тепер Шріла Рупа Ґосвамі наводитиме свідчення з різних священних писань, під¬пираючи достовірність вищезгаданих положень. 
РОЗДІЛ сьомий
Свідчення щодо засад відданого служіння
Прийняти притулок в істинного духовного вчителя
В Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (3.21) Прабуддга каже Махараджі Німі: «Любий царю! Знай напевне, що в мате-ріальному світі щастя немає. Той, хто гадає, що тут можна зна-йти щастя, помиляється, бо цей світ — це місце страждань та злигоднів. Якщо ж хтось серйозно поставив собі за мету досяг-нути справжнього щастя, він мусить знайти істинного духов-ного вчителя і через посвячення прийняти в нього притулок. Духовного вчителя можна розпізнати по тому, що він усвідо-мив суть священних писань, глибоко обдумавши їхні положен-ня і зусебічно проаналізувавши їх, а тому здатний перекону-вати інших в істинності висновків писань. Слід знати, що такі великі особистості, знайшовши притулок у Верховного Бога й облишивши усі матеріальні міркування, є істинними духовними вчителями. Знайти такого істинного духовного вчителя мусить кожний, хто бажає, щоб призначення його життя було випов¬нене, тобто хто хоче увійти в царину духовного блаженства».
Смисл сказаного такий: не слід приймати духовним вчителем першого-ліпшого невігласа, який сам не бере проводу припи¬сів священних писань, чиї якості сумнівні, хто не наслідує засад відданого служіння або не вийшов з-під впливу шести посеред¬ників чуттєвої втіхи. Ці шість посередників чуттєвої втіхи — язик, статеві органи, шлунок, гнів, розум й мова. Кожному, хто навчився панувати над цими шістьма посередниками чуттєвої втіхи, дозволено мати учнів по всьому світі. Прийняття тако¬го духовного вчителя є вирішальним моментом у поступі в ду¬ховному житті. Той, кому поталанило знайти притулок в істин¬ 
ного духовного вчителя, обов’язково подолає шлях духовного спасіння — в цьому немає сумніву.
Прийняти посвячення від духовного вчителя і
отримувати від нього настанови
Мудрець Прабуддга, звертаючись до царя, вів далі: «Шанов-ний царю! Учень повинен ставитись до духовного вчителя не просто як до духовного провідника, а й як до повноважного представника Верховного Бога-Особи та Наддуші. Іншими сло-вами, учень має приймати духовного вчителя як Бога, тому що вчитель є зовнішнім проявленням Крішни. Це підтверджують усі священні писання; і саме так повинен ставитись учень до свого духовного вчителя. Слід серйозно вивчати «Шрімад- Бгаґаватам» і ставитись до духовного вчителя з найглиб¬шою повагою та шаною. Слухати та обговорювати «Шрімад- Бгагаватам» — це складові релігійного життя, завдяки яким людина має змогу піднестися на рівень служіння Верховному Богу-Особі і любови до Нього».
Учень має зосередитись на тому, щоб усіма своїми діями за-довольняти істинного духовного вчителя. Тоді опанувати ду-ховне знання буде нескладно. Підтвердження цьому подибуємо скрізь у Ведах, і Шріла Рупа Ґосвамі далі ще пояснить, що від-даному, який має непохитну віру в Бога та духовного вчителя, усе відкривається саме собою.
Служити духовному вчителю з вірою та переконаністю
Щодо посвячення від духовного вчителя в Одинадцятій піс¬ні «Шрімад-Бгаґаватам» (17.27) Господь Крішна каже: «Любий Уддгаво! До духовного вчителя слід ставитись не просто як до Мого представника, але як до Мене Самого. Його ні в якому разі не можна ставити на один рівень із звичайною людиною. Ніколи не можна заздрити на духовного вчителя, як заздрять одне на одного звичайні люди. До духовного вчителя завж¬ди слід ставитись як до представника Верховного Бога-Особи; служачи духовному вчителю, відданий служить усім півбогам».
Йти стопами святих особистостей
У «Сканда Пурані» знаходимо пораду йти стопами поперед-ніх анарій та святих особистостей, тому що ми зможемо досягти бажаного тільки якщо йтиметемо їхніми слідами, і при цьому нашому поступу не стануть на заваді ні невдачі, ні скорботи.
Відоме писання «Брахма-ямала» свідчить: «Якщо хтось охо-чий удавати з себе великого відданого і разом з тим нехтує ав-торитет священних писань, то хоч би що така людина роби¬ла, вона не матиме змоги робити поступ у відданому служінні. Натомість її дії будуть лише збурювати розум тих, хто щиро вивчає науку відданого служіння». На позначення тих, хто не дотримується ретельно приписів явлених священних писань, використовують загальний термін сахаджії. Для таких людей все видається легкоздобутнім, вони щодо всього мають свої власні теорії і при тому не дотримують приписів священних писань. Такі люди лише заважають іншим виконувати віддане служіння.
Дехто з тих, кого не цікавить ані віддане служіння, ані дум-ка священних писань, можливо, не погодяться з нами. За при-клад можна взяти філософів-буддистів. Господь Будда з’явився на світ у родині могутнього царя-киїатрїї, але що його філосо-фія не узгоджувалась з Ведами, вона не мала визнання. Лише за протекції царя-індуса, Махараджі Ашоки, буддизм поширив¬ся всією Індією та сусідніми з нею країнами. Однак пізніше із строгою доктриною прийшов великий вчитель Шанкарачар’я, і тоді буддизм практично повністю був витіснений за межі Індії.
Буддисти, а також ті релігійні діячі, котрих не обходять ви-сновки священних писань, іноді кажуть, що є багато вірних Гос¬пода Будди, які віддано служать йому, а отже їх слід вважати за відданих. Відповідаючи на це, Рупа Ґосвамі каже, що послідов¬ників Будди за відданих визнати не можна. Так, Господа Будду визнають за втілення Крішни, однак його послідовники і по¬слідовники інших подібних утілень не вельми обізнані у Ведах. Зрозуміти Веди означає дійти висновку щодо верховної влади Бога-Особи. Отож засади релігії, яка заперечує верховну владу Бога-Особи, слід відхилити, бо інакше це означатиме визнати слушність атеїзму. Атеїсти не шанують авторитету Вед і зне¬важають великих ачарій, які, дбаючи про загальне добро, ви¬кладають людям вміщене у Ведах знання.
«Шрімад-Бгаґаватам» визнає Господа Будду за втілення Крішни, але знов-таки у «Шрімад-Бгаґаватам» сказано, що Гос-подь Будда прийшов, щоб увести в оману атеїстів. Отже, його філософія призначена ввести в оману атеїстів, а тому прийма¬ти її не слід. Можуть спитати: «Навіщо це Крішні пропагува¬ти атеїзм?» Відповідь у тому, що Верховний Бог-Особа волів покласти край насильству, яке тоді чинилося во ім’я Вед. Так звані служителі культу лицемірно прикривалися Ведами, аби виправдовувати свої насильницькі дії, як оце поїдання м’яса. Тому Господь Будда прийшов, щоб відвернути падших людей від хибно витлумачуваних Вед. Крім того, Господь Будда про-повідував атеїстичні ідеї безбожницьки налаштованим людям для того, щоб вони пішли за ним, і таким хитрим способом за-лучав їх до відданого служіння собі, Господеві Будді, тобто до відданого служіння Крішні.
Розпитуватися щодо одвічних засад релігії
У «Нарадія Пурані» сказано: «Якщо хтось справді поважно ставиться до відданого служіння, то усі його задуми здійснюва-тимуться без найменшої затримки».
Бути готовому відмовитись від усього матеріального задля вдоволення Крішни
«Падма Пурана» стверджує: «На того, хто відмовився втіша-ти свої матеріальні чуття і прийняв засади відданого служіння, ждуть щедроти Вішнулоки [царства Бога]».
Жити у святому місці
У «Сканда Пурані» сказано також, що на того, хто прожив у Двараці шість місяців, місяць чи хоча б два тижні, жде під-несення на планети Вайкунтгалоки, а також усі пишноти, що пов’язані зі звільненням саруп’я-мукті (привілей мати чотири- руке тіло, як у Нараяни).
У «Брахма Пурані» сказано: «Трансцендентного значення Пурушоттама-кшетри, обителі Господа Джаґаннатги, площа якої становить двісті квадратних кілометрів, практично немож-ливо описати. Навіть півбоги з вищих планетних систем бачать жителів Джаґаннатга Пурі у такій самій подобі, яку мають на-сельники планет Вайкунтг. Це означає, що півбоги бачать жи-телів Джаґаннатга Пурі чотирирукими».
На зібранні великих мудреців у лісі Наймішаран’я Сута Ґо- свамі, розповідаючи «Шрімад-Бгаґаватам», описав значення річки Ґанґи так: «Води Ґанґи завжди мають аромат і присмак листочків туласіу що запропоновані лотосовим стопам Шрі Крішни. Отож води Ґанґи линуть, поширюючи скрізь славу Гос¬пода Крішни. Скрізь, де тільки плине Ґанґа, все освячується і ззовні, і зсередини».
Приймати лише найнеобхідніше
«Нарадія Пурана» вчить: «Тому, хто ставиться до відданого служіння серйозно, не слід приймати речей більше, ніж кон¬че потрібно». Смисл сказаного в тому, що не можна нехтувати правилами відданого служіння, але водночас не варто прийма-ти надмірних зобов’язань чи надто суворих обітниць у відда-ному служінні, дотримувати які нам буде не під силу. Наприк-лад, кажуть, що мантру Харе Крішна треба повторювати на вервиці щонайменше сто тисяч разів щодня. Але якщо це не-можливо, то слід зменшити це число відповідно до наших мож¬ливостей. Назагал ми радимо нашим учням повторювати на вервиці щонайменше шістнадцять кіл мантри щоденно, і ця обітниця має бути виконана. Але якщо якогось дня ви не змог-ли повторити навіть цього числа кіл, ви повинні надолужити це, дочитавши решту наступного дня. Кожен відданий повинен дотримувати своєї обітниці неухильно. Якщо хтось нехтує до¬тримувати обітниці, це певне свідоцтво його недбалого став¬лення до відданого служіння, що своєю чергою є образою у служінні Господеві. Якщо ми не робимо нічого, щоб запобіга¬ти образам, ми не зможемо зробити ніякого поступу у віддано¬му служінні. Ліпше від самого початку з’ясувати, як ми може¬мо узгодити реґулівні засади зі своїми можливостями, і відтак неухильно дотримувати своєї обітниці. Це дасть змогу робити поступ у духовному житті.
Тримати піст на екадаші
У «Брахма-вайварта Пурані» сказано, що той, хто постить на екадаші, звільняється від усіх наслідків своїх гріховних дій і набуває якостей доброчестя. Треба не просто постити, голов¬не — щоб піст допомагав зміцнити віру в Ґовінду, Крішну, та сприяв розвиткові любови до Нього. Насправді ми постимо на екадаші на те, щоб у цей день звести тілесні потреби до міні-муму і вивільнений завдяки тому час використати на служіння Господу — на оспівування Його імен чи на якесь подібне слу-жіння. Найліпше, якщо у дні, коли ми постимо, ми будемо весь час згадувати про розваги Ґовінди та оспівувати Його святе ім’я.
Вшановувати дерево баньян
«Сканда Пурана» вказує, що відданий повинен пропонувати воду деревцю туласі й дереву амалака. Він повинен вшанову-вати корів і брахман, а також слугувати вайшнавам — склада¬ти їм шанобливі поклони й думати про них. Усі ті чинності до-помагають відданому послабити вплив наслідків своїх минулих гріховних дій.
Відмова від спілкування з невідданими
Один з відданих Господа Чайтан’ї, бувши домогосподарем, якось запитав у Господа, як має поводитися вайшнава. На це Господь Чайтан’я відповів, що вайшнава повинен старатися якомога уникати спілкування з невідданими. Далі Він пояснив, що невідданих є два класи: одні не визнають, що Крішна є вер-ховний володар, а інші надто загрузли в матеріальному. Іншими словами, тих, хто шукає матеріальних втіх або не визнає вер¬ховної влади Господа, називають авайшнавами, і їхнього това¬риства слід завжди уникати.
У «Кат’яяна-самхіті» стверджується, що ліпше бути замкне-ним у залізній клітці чи сидіти посеред полум’я, ніж жити з не- відданими, які уперто не хочуть визнавати верховної влади Гос¬пода. «Вішну-рахас’я» щодо цього також каже, що ліпше вже стискати в обіймах змію, тигра чи крокодила, ніж спілкуватися з тими, ким рухають матеріальні бажання і хто поклоняється різним півбогам.
Писання вчать, що задля досягнення якогось матеріального блага людина може вшановувати певного півбога. Наприклад, тому, хто хоче вилікуватися від хвороби, раджено поклонятися богові Сонця, задля того, щоб мати вродливу дружину, — Умі, дружині Господа Шіви, а щоб стати високоосвіченим, слід по-клонятися богині Сарасваті. Так само в «Шрімад-Бгагаватам» перелічені різні півбоги і вказано, кому з них слід поклонятися задля здійснення певних матеріальних бажань. Але таких ша-нувальників півбогів, хоч би якими вірними відданими півбогів вони були, теж мають за невідданих. За відданих їх ні в якому разі визнавати не можна.
Майаваді (імперсоналісти) твердять, що не важить, якій фор-мі Господа поклоняються індивідууми, бо в кінці усі вони до-сягають того самого. Але в «Бгаґавад-гіті» сказано недвознач-но, що шанувальники півбогів досягнуть зрештою лише планет цих півбогів, тоді як віддані Самого Господа будуть піднесені до обителі Господа, царства Бога. Отже, «Ґіта» по суті засуджує таких не вельми далекоглядних шанувальників півбогів. Ска-зано, що через свою хіть вони відбігли розуму і тільки тому поклоняються півбогам. Отож у «Вішну-рахас’я» переконливо засуджені шанувальники півбогів через наведене вище порів-няння, що ліпше жити серед найнебезпечніших звірів, аніж то-варишувати з такими людьми.
Не приймати недостойних учнів, не споруджувати
багато храмів і не читати багато книжок
Смисл цього обмеження в тому, що вчителеві дозволяється мати багато учнів, але йому не годиться ставати зобов’язаним будь-кому з них за якусь послугу чи покровительство. Крім того, не варто надто захоплюватися спорудженням нових хра-мів або намагатися читати усілякі книги за винятком тих, що сприяють нашому поступові у відданому служінні. По суті, той, хто старанно вивчатиме «Бгаґавад-ґіту», «Шрімад-Бгаґаватам», «Повчання Господа Чайтан’ї» і цей «Нектар відданости», ма¬тиме досить знання, щоб опанувати науку свідомости Крішни. Читати інші книги потреби немає — це зайвий клопіт.
У Сьомій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (13.8) Нарада Муні, об-говорюючи з Махараджею Юдгіштгірою різноманітні обов’яз-ки членів різних суспільних верств і станів, зокрема нагадує правила для санн'ясі, людей, що зреклися матеріального сві¬ту. Тому, хто прийняв санн'ясу, заборонено приймати в учні людей недостойних. Насамперед санн'ясі повинен з’ясувати, чи щиро можливий учень прагне розвивати свідомість Крішни. Якщо щирости немає, таку людину не слід приймати учнем. Однак Господь Чайтан’я, виявляючи безпричинну милість, ра-див усім істинним духовним вчителям звістувати свідомість Крішни скрізь у світі. Тому санн'ясі, хто є виконавцем місії Гос¬пода Чайтан’ї, вільно говорити про свідомість Крішни скрізь, і якщо якась серйозна людина бажатиме стати учнем, санн'ясі обов’язково прийме її.
Слід зауважити, що поширювати вчення свідомости Крішни можливо тільки за умови, що число учнів зростатиме. Тому санн'ясі в лінії Чайтан’ї Махапрабгу іноді беруть на себе ризик приймати в учні людей, які, строго кажучи, не відповідають вимогам до справжнього учня; згодом, проте, ласкою істинно-го духовного вчителя такий учень поступово вдосконалюється. Однак якщо хтось набирає якомога більше учнів задля зміцнен-ня власного престижу чи щоб зажити оманної слави, він неод-мінно впаде і відійде від свідомости Крішни.
Так само істинний духовний вчитель не має потреби читати багато книг, бо зазвичай це роблять з метою виявляти свою ерудованість чи завойовувати популярність публічними лекція-ми. Всього такого слід ретельно уникати. Також вказано, що така діяльність не має захоплювати санн'ясі. Життєписи різних ачарій у лінії від Шрі Чайтан’ї Махапрабгу свідчать про те, що ачар'ї ніколи не докладали надміру зусиль до спорудження хра¬мів. Однак якщо хтось хоче служіння, ці самі неохочі до спору¬дження храмів ачар'ї надихають таких людей будувати величні храми. Наприклад, коли Махараджа Мансінґг (головнокоман¬дувач імператора Акбара) запропонував Рупі Ґосвамі своє по- кровительство, Рупа Ґосвамі нараяв його спорудити величний храм для Ґовіндаджі, що коштував величезних грошей.
Отже, істинний духовний вчитель не повинен брати на себе відповідальности за спорудження храмів, але якщо хтось має гроші і бажає застосувати їх на служіння Крішні, то ачар'я, як оце у випадку з Рупою Ґосвамі, може використати гроші відда-ного на спорудження чудового розкішного храму для служін¬ня Господу. На жаль, буває, що не гідна бути духовним учите¬лем людина звертається до заможних людей по пожертву на спорудження храму. Якщо такі духовні вчителі, що не мають належних якостей, замість того, щоб ширити світом свідомість Крішни, використовують ці гроші на те, щоб зручно жити в розкішних храмах, це є неприйнятним. Іншими словами, ду-ховному вчителеві не слід надто захоплюватися спорудженням храмів просто во ім’я так званого духовного поступу. Радше його найпершим і найвищим обов’язком повинна бути пропо-відь. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Ґосвамі Махараджа ра-див, щоб духовний вчитель видавав книги. Якщо хтось має гро¬ші, то ліпше замість будувати дорогі храми використати ті гро¬ші на видавництво авторитетних книг різними мовами, що допоможе поширювати Рух свідомости Крішни.
Бути чесному у повсякденних справах і заховувати рівновагу за втрат і здобутків
У «Падма Пурані» сказано так: «Тих, що перебувають у сві-домості Крішни, не повинні тривожити матеріальні здобутки або втрати. Навіть якщо ми втрачаємо щось з матеріального погляду дороге для нас, ми не повинні журитися, замість того в своєму серці ми повинні завжди думати про Крішну». Смисл сказаного в тому, що в матеріальному світі кожна зумовле¬на душа завше заглиблена у роздуми про матеріальне, а тому вона має звільнитися від таких думок і цілковито поринути в свідомість Крішни. Як ми вже пояснювали, основою свідомос-ти Крішни є постійне пам’ятання про Крішну. Людині не па- 
сує побиватися через матеріальні втрати, натомість їй треба завжди тримати свій розум зосередженим на лотосових стопах Господа.
Відданий не має коритися впливові журби чи ілюзії. «Падма Пурана» містить дальші слова: «В серці людини, якою запану-вало горе чи гнів, Крішна ніколи не виявить Себе».
Півбоги
Не слід нехтувати виявляти шану півбогам. Можна не бути відданим півбогів, але не можна виявляти до них неповаги. На¬приклад, вайьинава не є відданим ні Господа Шіви, ані Господа Брахми, але він має виявляти пошану до цих півбогів, що по¬сідають таке високе становище. Згідно з вайшнавською філо¬софією слід ставитись з пошаною навіть до мурашки, а вже до таких піднесених особистостей, як Господь Шіва і Господь Брахма, і поготів.
У «Падма Пурані» сказано: «Крішна, Харі, є повелитель усіх півбогів, а тому Він є той, хто гідний усієї шани. Це однак не означає, що можна виявляти неповагу до півбогів».
Не завдавати страждань жодній живій істоті
У «Махабгараті» сказано: «На того, хто не стає причиною страждань або збентеження для жодної живої істоти і ставить¬ся до всіх так, як люблячий батько до рідних дітей, — чиє серце настільки чисте, — обов’язково проллється ласка Верховного Бога-Особи».
У так званому цивілізованому суспільстві часами чути за-клики покласти край жорстокому ставленню до тварин — і це коли скрізь діє організована мережа різниць. Вайишава — не з таких поборників. Він ніколи не погодиться з забоєм тварин, бо старається не завдавати страждань навіть найдрібнішій істоті. 
РОЗДІЛ восьмий
Образи у відданому служінні та як їх уникати
У доповняльних ведичних писаннях поданий перелік тридця¬ти двох образ, що їх можливо припуститися у служінні Госпо¬ду: 1) Не можна в’їжджати до храму Божества у повозі, на па¬ланкіні або входити у взутті. 2) Обов’язково треба святкувати різні свята, що призначені на задоволення Верховного Бога- Особи — Джанмаштамі, Ратга-ятру тощо. 3) Не можна уника¬ти схилятися в поклоні перед Божеством. 4) Не можна входити до храму, де поклоняються Господу, не помивши попередньо рук і стіп після того, як поїли. 5) Не можна входити до храму тому, хто осквернений. (Згідно з ведичними писаннями, коли хтось із членів родини помирає, всю родину вважають на пев¬ний час оскверненою, причому тривалість стану оскверненос- ти залежить від статусу цієї родини. Визначено, що для родин брахман період осквернення триває дванадцять днів, для чле¬нів родин кьиатрій та вайьиій — п’ятнадцять, для ьиудр — трид¬цять днів.) 6) Складаючи поклон, не можна спиратися на од¬ну руку. 7) Не слід обходити нічого і нікого по колі перед Шрі Крішною. (Обходити храм треба починати справа від Божест¬ва і йти навколо. Правило щонайменше тричі на день обходи¬ти храмову споруду треба виконувати, обходячи храм зовні.) 8) Не слід випростувати ніг перед Божеством. 9) Не слід сидіти перед Божеством, обхопивши руками щиколодки чи коліна або тримаючи себе за лікті. 10) Не можна лежати перед Божеством Крішни. 11) Не слід приймати прасад перед очима Божества. 12) Ні в якому разі не можна казати неправди перед Божест¬вом. 13) Не слід голосно розмовляти перед Божеством. 14) Не слід розмовляти з іншими перед Божеством. 15) Не можна кри¬чати або голосити перед Божеством. 16) Не можна сваритися 
чи битись перед Божеством. 17) Не слід картати когось перед Божеством. 18) Не слід давати жебракам милостиню перед очи-ма Божества. 19) Не слід грубо розмовляти з іншими перед Бо-жеством. 20) Не слід мати на собі накидку із звірячого хутра перед Божеством. 21) Не можна уславлювати або вихваляти когось перед Божеством. 22) Не можна нікому казати образ-ливих слів перед Божеством. 23) Не слід випускати гази перед Божеством. 24) Треба поклонятися Божеству відповідно до власних можливостей. (У «Бгаґавад-гіті» сказано, що Господь задоволений навіть якщо відданий піднесе Йому якийсь лис-точок чи трохи води. Цей припис від Господа прийнятний для всіх, і дотримуватися його доступно навіть найбіднішій людині. Але це не означає, що людина, яка має можливості вшановува¬ти Господа щедро, також може задовольнити Його скромним підношенням з води та листя. Хто має відповідні можливості, повинний пропонувати Господеві гарні прикраси, запашні кві¬ти, смачні страви і виконувати усі обряди. Негаразд пропону¬вати Господу трохи води та листочок і разом з тим витрачати великі гроші на чуттєве задоволення.) 25) Не слід їсти ніякої їжі, якщо вона спершу не запропонована Крішні. 26) Обов’яз¬ково треба пропонувати Крішні свіжі фрукти і зернові відпо¬відно до сезону. 27) Коли страву зготовано, не можна пропо¬нувати її нікому, спершу не запропонувавши Божеству. 28) Не слід сидіти спиною до Божества. 29) Складаючи поклон духов¬ному вчителеві, не слід проказувати молитву нечутно — по¬клонившись, її треба проказувати вголос. ЗО) Коли присутній духовний вчитель, слід не пропустити нагоди прославити його. 31) Не слід вихваляти себе перед духовним вчителем. 32) Не слід гудити півбогів перед Божеством.
Тут перелічено тридцять дві образи. Окрім цих образ є й інші, що їх згадано у «Вараха Пурані». Вони такі: 1) Не можна торкатися до Божества у темній кімнаті. 2) Виконуючи ритуал поклоніння Божеству, слід точно дотримуватись усіх правил і приписів. 3) Перед тим, як увійти у храм до Божества, потрібно попередити про свій прихід якимось звуком. 4) Не можна про¬понувати Божеству жодної їжі, якщо на неї подивився собака чи ще якась нижча тварина. 5) Виконуючи ритуал поклонін¬ня, слід зберігати мовчанку. 6) Не можна переривати ритуалу поклоніння Божеству, щоб помочитись чи випорожнити шлу¬нок. 7) Не слід пропонувати Божеству запашні куріння, не за¬пропонувавши квітів. 8) Не можна пропонувати Божеству кві¬тів без запаху. 9) Треба щодня старанно чистити зуби. 10) Не можна заходити в храм безпосередньо після статевих зносин. 11) Не можна торкатися до жінки під час її менструального періоду. 12) Не можна заходити до храму після того, як торк¬нулися мертвого тіла. 13) Не можна заходити до храму в оде¬жі червоного чи синього кольору чи в нечистій одежі. 14) Не слід входити до храму після того, як бачили труп. 15) Не слід випускати гази у храмі. 16) Не можна гніватися в храмі. 17) Не можна входити до храму після відвідин крематорію. 18) Не можна відригувати у храмі перед Божеством. Тобто доки їжу цілком не перетравлено, до храму входити не слід. 19) Не слід курити маріхуани чи анаші. 20) Не можна приймати опіуму чи інших дурманних речовин. 21) Не слід входити до кімнати Божества або торкатися Божества, перед тим намастивши тіло маслом. 22) Не слід виявляти неповаги до будь-якого священ¬ного писання, що проголошує верховну владу Господа. 23) Не слід обговорювати писань, що суперечать Ведам. 24) Не можна жувати бетель перед Божеством. 25) Не слід пропонувати кві-тів, які тримали у нечистому горщику. 26) Не можна виконува¬ти ритуал поклоніння Господу, сидячи просто долі; треба мати якесь сидіння чи килимок. 27) Не слід торкатися Божества, не зробивши перед тим омовіння. 28) Не слід прикрашати своє чоло тілакою з трьох горизонтальних ліній. 29) Не слід входи¬ти до храму, не обмивши попередньо рук та стіп.
Є ще інші правила: не слід пропонувати Божествам їжі, яку готував невідданий, не дозволено виконувати ритуал покло-ніння Божествам в присутності невідданого. Також слід вша-новувати півбога Ґанапаті, який усуває перешкоди на шляху відданого служіння. «Брахма-самхіта» стверджує, що Ґанапаті поклоняється лотосовим стопам Господа Нрісімхадеви, і тому для відданих сприятливо вшановувати його, бо це знищує пе-решкоди на шляху відданого служіння. Отже, віддані повинні поклонятись Ґанапаті. Божеств не дозволяється купати у воді, якщо її торкнулися нігтями чи пальцями. Якщо на тілі висту-пив піт, відданий не може поклонятися Божеству. Є також ба-гато інших заборонних приписів. Наприклад, не можна насту-пати на чи переступати через квіти, запропоновані Божествам, а також присягатися іменем Бога. Усіх цих образ, що трап-ляються у процесі виконання відданого служіння, слід якомога ретельніше уникати.
«Падма Пурана» стверджує, що Господь готовий зусебіч за-хищати навіть найбільшого грішника, якщо той просто від-дасться Йому. Отже визнано, що, віддавши себе Верховному Богу-Особі, людина звільняється від усіх наслідків своїх гріхів. І навіть той, чиє ставлення до Верховного Бога-Особи було образливим, теж може звільнитись від наслідків цього, якщо просто прийме притулок святих імен Господа: Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе/Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе. Іншими словами, повторення «Харе Крішна» викорінює будь-які гріхи; але людина, яка чи-нить образу проти самих святих імен Господа, втрачає усяку надію на спасіння.
Образ, що їх можна припуститися, оспівуючи святе ім’я Гос¬пода, налічується десять: 1) Ганити відданих, що присвятили своє життя на поширення святого імені Господа. 2) Вважати, що імена півбогів (Господа Шіви, Господа Брахми тощо) рівно- могутні чи незалежні від імені Господа Вішну. (Іноді атеїстич¬но налаштовані люди обстоюють, що Верховний Бог-Особа Вішну нічим не вищий за будь-кого з півбогів. Відданий, про¬те, знає, що жодному півбогу, хоч би який великий він був, не зрівнятися з Верховним Богом-Особою і не стати незалежно¬му від Нього. Отже, якщо хтось думає: «Якщо я повторювати¬му «Калі»  або «Дурґа», то це буде те саме, що й повторювати «Харе Крішна», він чинить найбільшу образу.) 3) Не корити¬ся наказам духовного вчителя. 4) Ганити писання ведичної тра¬диції або літературу, що не має розбіжностей з відначальними положеннями Вед. 5) Вважати славу оспівування мантри Харе Крішна виплодом уяви. 6) Витлумачувати святе ім’я Господа.
7)    Чинити гріховно, сподіваючись, що сила оспівування свято¬го імені Господа звільнить від наслідків цих гріхів. (Не слід га¬дати, що раз оспівування святого імені Господа очищує від усіх наслідків гріховної діяльности, то можна і далі діяти гріхов¬но, а потім нейтралізовувати наслідки таких дій, повторюючи «Харе Крішна». Такий умонастрій є дуже образливий, і його слід якомога уникати.) 8) Вважати повторення «Харе Крішна» за сприятливу ритуалістичну діяльність, яку у Ведах у розді¬лі карма-канда пропонують виконувати заради певних матері¬альних наслідків. 9) Описувати невіруючим велич святого іме¬ні Господа. (Оспівувати святе ім’я Господа може кожний, але розповідати за трансцендентну могутність Господа початківце¬ві не слід. Люди гріховні не на силі поцінувати трансцендентну славу Господа, і тому ліпше не розповідати їм про це.) 10) Не мати цілковитої віри в оспівування святих імен і, навіть вислу-хавши численні повчання щодо цього, далі триматися своїх ма-теріальних прив’язаностей.
Кожний відданий, який вважає себе за вайшнаву, мусить сте¬регтися чинити ці образи, і тоді йому вдасться швидко досяг¬нути бажаного успіху. 
РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ
Дальший розгляд засад відданого служіння
Не терпіти блюзнірства щодо Господа та Його відданих
Ні в якому разі не можна терпіти блюзнірства щодо Господа чи Його відданих. Стосовно цього в Десятій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» (74.40) Шукадева Ґосвамі каже Парікшіту Махара- джі: «Любий царю! Якщо людина, почувши слова блюзнірства в бік Господа чи Його відданих, не йде геть з цього місця, вона втрачає усі плоди своєї доброчесної діяльности».
В одному вірші «Шікшаштаки», яку склав Господь Чайтан’я, сказано: «Відданий повинен бути терплячішим за дерево і сми-реннішим від травинки. Він повинен щиро вшановувати інших і не приймати жодних почестей для себе». Проте попри що Гос¬подь Чайтан’я, гравши роль відданого був надзвичайно смирен¬ний та покірливий, Він, почувши, що Шрі Ніт’янанду поранено, негайно кинувся до місця події, щоб убити кривдників, Джаґая та Мадгая. Те, що Господь Чайтан’я повівся так, дуже повчаль¬но. З Його поведінки видно, що вайіинава має бути смиренним і покірливим, коли йдеться про його власну особу; але якщо заторкнуто честь Крішни чи Його відданого, він не стане тер¬піти і найменшої кривди.
Є три способи повести себе, коли трапляється бути присут-нім при блюзнірстві. Якщо хтось ганить Господа і відданих, тре¬ба бути достатньо вмілим, щоб переконливими доказами змуси¬ти його замовчати. Якщо ми неспроможні подолати кривдників у такий спосіб, тоді замість далі покірно слухати слова огуди ми маємо накласти на себе руки. І нарешті, якщо відданий не може вдатися ні до першого, ні до другого способів, є третій спосіб: треба негайно піти з цього місця геть. Якщо ж відда¬ний не вдався до жодного з цих трьох заходів, він втрачає своє становище. 
Мати на тілі тілаку і намисто з туласі
У «Падма Пурані» сказано, що вайшнава повинен прикраша-ти своє тіло тілакою і намистом з туласі: «Побачивши того, хто носить на шиї намисто з туласі, позначає дванадцять час-тин свого тіла, як храми Вішну, характерними атрибутами Вішну [чотири предмети у чотирьох руках Господа Вішну— мушля, булава, диск і лотос] і чий лоб прикрашений вішну- тілакою, слід знати, що це один з відданих Господа Вішну в цьому світі. Сама присутність таких відданих у цьому світі очи¬щує його, і хоч би де вони перебували, те місце стає не зугірш Вайкунтги».
У «Сканда Пурані» є подібне твердження: «Якщо людину прикрашає тілака або ґопі-нандана [різновид глини, що нага-дує землисту глину, яку використовують як фільтр у валян¬ні сукна; таку тілаку виготовляють у деяких місцях Врінда- вани], на тілі її написані святі імена Господа, а на шиї та грудях вона носить намисто з туласі, ямадути не сміють наближати¬ся до цієї людини». Ямадути — посланці царя Ями (повелите¬ля смерти), що карає грішників. Посланці Ямараджі ніколи не приходять по вайшнав. У «Шрімад-Бгаґаватам», в оповіді про звільнення Аджаміли, сказано, що Ямараджа суворо заказав своїм помічникам наближатися до вайшнав. Вайшнави — поза сферою повноважень Ямараджі.
У «Падма Пурані» також зазначено: «Той, чиє тіло прикра-шене святими іменами Господа, що нанесені сандаловою пас-тою, звільняється од усіх наслідків своїх гріховних вчинків і після смерти іде на Крішналоку жити в товаристві Верховного Бога-Особи».
Приймати Гірлянди з квітів
Далі вказано, що слід носити квіткові гірлянди, які були за-пропоновані Божеству. У зв’язку з цим в Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (6.46) Уддгава каже Крішні: «Любий Крішно! Я брав собі речі, якими Ти користувався і якими вті-шався — квіткові гірлянди, священні предмети, шати й прикра¬си, і я споживав лише рештки Твоєї їжі, бо я — Твій слуга.
Тому я певний, що чар матеріальної енергії не вкриє мене». Смисл сказаного в тому, що людина, якщо її звичкою стало прикрашати своє тіло знаками тілаки, нанесеними глиною ґопі-нандана або сандаловою пастою, і якщо вона носить гір-лянди, що були запропоновані Крішні, вже не вляже чарові ма-теріальної енергії, і під час її смерти слуги Ямараджі вже точно не прийдуть по неї. Навіть якщо хтось не дотримує усіх вай- шнавських приписів, але їсть рештки запропонованої Крішні страви, кріїина-прасад, він поступово набуде належних якос-тей, щоб піднятися до рівня вайіинави.
Щодо цього у «Сканда Пурані» Господь Брахма каже Нараді: «Любий Нарадо! Усі, хто надягає на себе квіткові гірлянди, які носив Крішна, обов’язково звільняться від усіх хвороб та інших наслідків своєї гріховної діяльности і поступово очистяться від скверни матерії».
Танцювати перед Божеством
У «Дварака-махатм’ї» Господь Крішна вказує на важливість того, щоб відданий танцював перед Божеством: «У того, хто в радісному пориві танцює переді Мною, поринаючи в океан екстазу відданости, і виявляє різні тілесні ознаки екстазу, зго-ряють вщент усі до одного наслідки гріховних дій, що накупчи- лися за тисячі і тисячі років». У цій самій книзі Нарада ствер¬джує: «Хоч би хто була людина, але коли вона плескає в долоні і танцює перед Божествами, виявляючи ознаки екстазу, всі пта¬хи її гріховних вчинків знімаються і відлітають геть». Коли лю¬дина плескає у долоні, птахи розлітаються, і так само птахи усіх гріховних вчинків, що сидять на нашому тілі, розлітають¬ся, якщо ми просто, плескаючи у долоні, танцюємо перед Бо¬жеством Крішни.
Вшановувати Божество поклонами
У «Нарадія Пурані» щодо вшанування Божества поклона¬ми сказано: «Ні в якому разі не можна вважати, що викона¬вець великих ритуальних жертвопринесень рівний тому, хто просто вшановує Господа, схиляючись перед Ним у поклоні».
Особа, що здійснила багато великих жертвопринесень, обов’яз-ково споживатиме плоди такої благочестивої діяльности, але коли вони вичерпаються, вона буде змушена знову народити¬ся на Землі, тимчасом як той, хто хоч раз шанобливо схилив¬ся перед Божеством, вже не повернеться до цього світу — він піде просто до царства Крішни.
Вставати, вітаючи Господа
У «Брахманда Пурані» сказано: «Якщо хтось під час свята колісниць Ратга-ятра бачить колісницю, що везе Господа, і під-німається з місця, щоб привітати Його, він очищується від усіх наслідків своїх гріховних дій».
Іти за Божеством
У «Бгавіш’я Пурані» є твердження, подібне до наведеного вище: «Якщо навіть і найнижча з походження людина на свято Ратга-ятру супроводжує колісницю з Божествами спереду або ззаду, вона неодмінно досягне становища, в якому зможе вті-шатися всіма щедротами Вайкунтги нарівні з Вішну».
Відвідувати храми Вішну та ходити місцями прощі
У Пуранах сказано: «Ті, хто відвідує святі місця прощі, як оце Вріндавана, Матгура чи Дварака, поістині гідні хвали. Такі відвідини святих місць допоможуть їм перетнути пустелю ма-теріального існування».
Ми вже пояснювали, що у Вріндавані, Матгурі і Двараці всі віддані мають змогу відвідувати різні храми, які є в цих свя¬тих місцях. За те, яку користь дає відвідування храмів Господа Крішни, йдеться у книзі «Харі-бгакті-судгодая»: «Чисті віддані, чиє чисте віддане служіння в свідомості Крішни саме спону¬кає їх іти до храму, щоб побачити Божество Вішну, напевно не будуть знову вкинуті до в’язниці материного лона». Зумовлена душа забуває, яких мук ще до свого народження вона зазнава¬ла в утробі матері, але насправді це дуже неприємний досвід. Тому, хто хоче уникнути страждань, пов’язаних зі становищем істоти в матеріальному світі, радять у настрої відданости відві-дувати храм Вішну. Тоді людині буде нескладно звільнитися від страждань, що пов’язані з народженням у матеріальному світі.
Обходити довкола храм Вішну
У «Харі-бгакті-судгодаї» сказано: «Той, хто обходить по колу Божество Вішну, виходить з кола повторюваних народжень і смертей у матеріальному світі». Зумовлена душа в матеріально¬му світі йде по колу крізь повторювані народження та смерть, але цьому ходінню по колі можна покласти край, якщо просто обходити по колі Божества у храмі.
В Індії існує традиція дотримувати чатурмас’ї протягом чо-тирьох місяців дощової пори року (що припадає приблизно на липень, серпень, вересень і жовтень), починаючи від міся¬ця іиравана. Святі особи, які звичайно не мають звичая затри-муватись довго на одному місці, бо подорожують, поширюю¬чи скрізь свідомість Крішни, впродовж цих чотирьох місяців лишаються десь в одному місці, здебільшого у якомусь зі свя-тих місць прощі. У цей період вони строго дотримуються пев-них особливих правил і приписів. У «Сканда Пурані» сказано, що, якщо протягом цього періоду хтось обходить навколо хра-му Вішну принаймні чотири рази, слід знати, що він вже обі-йшов цілий усесвіт та відвідав усі святі місця, повз які течуть води Ґанґи. Той, хто дотримує визначених для чатурмас’ї реґу- лівних засад, отримує змогу швидко піднятися на рівень відда-ного служіння.
Арчана
Арчана означає ритуал поклоніння Божеству в храмі. Ви-конуючи ритуал храмового поклоніння Божеству, людина тим підтверджує, що вона є не тіло, а духовна душа. У Десятій піс-ні «Шрімад-Бгаґаватам» (81.19) розказано, як Судама, набли-жений друг Крішни, коли йшов до дому брахмани, шепотів до себе: «Той, хто просто поклоняється Крішні, вже звідав усю можливу втіху, яку дають райські розкоші, звільнення, пану-вання над планетними системами всесвіту, усі багатства цього матеріального світу та містичні сили, що приходять унаслідку практикування йоґи».
Ці слова Судама бурмотів до себе після цілої низки подій. Шрі Крішна наказав Своєму другові Судамі піти до когось із брахман попросити їжі. Брахмани саме здійснювали велике жертвопринесення, і тому Шрі Крішна сказав Судамі зверну-тись до них, сказавши, що, мовляв, Крішна з Баларамою голод-ні і хочуть їсти. Коли Судама прийшов до брахман, ті відмови-лися дати їжу, але їхні дружини, почувши, що Шрі Крішна хоче їсти, взяли багато смачних страв і чимшвидше пішли до Нього, щоб запропонувати їх Йому. У «Вішну-рахас’я» також сказа¬но: «Хто, живучи у матеріальному світі, поклоняється Вішну, отримує змогу без труднощів досягти Вайкунтгалоки — вічно¬го й блаженного царства Бога».
Служити Господу
«Вішну-рахас’я» стверджує: «Будь-хто з тих, що намагають¬ся влаштувати поклоніння Господу якнайліпше, так, як це роб¬лять для царя його наближені, після смерти неодмінно буде під-несений до обителі Крішни». В Індії храми і справді так само пишні, як палаци. Вони не схожі на звичайні споруди: адже поклонятися Крішні треба з такою самою пишнотою, що нею оточують царя в його палаці. Отож у Вріндавані є сотні хра¬мів, і у тих храмах Божествам поклоняються з усією можливою пишнотою. В «Нарадія Пурані» сказано: «Якщо хтось затри-мався у храмі Господа принаймні на кілька хвилин, він неод-мінно досягне трансцендентного царства Бога».
Отже, висновок буде такий, що заможні люди повинні спору¬джувати прекрасні храми і дбати про пишне поклоніння Вішну, бо тоді загал радо йтиме до таких храмів, а це означатиме, що всі ті люди матимуть сприятливу можливість танцювати перед Господом, оспівувати Його святе ім’я чи принаймні чути святе ім’я Господа. Завдяки таким влаштуванням кожному буде дана можливість бути піднесеним до царства Бога. Іншими словами, навіть звичайна людина, просто відвідуючи такий храм, мати¬ме можливість отримати найвищі благословення, а вже віддані, що постійно слугують Господу в повній свідомості Крішни, і поготів.
Щодо цього в Четвертій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (21.31) наведені такі слова царя Прітгу, що звертається до своїх під-даних: «Дорогі мої громадяни, прошу, не забувайте, що Вер-ховний Бог-Особа, Харі, — це спражній визволитель усіх пад- ших зумовлених душ. Жодному півбогові не до снаги стати таким визволителем, бо півбоги самі зумовлені. Одній зумовле¬ній душі ніколи не звільнити іншої зумовленої душі. Звільнити того, хто є зумовлений, на силі лише Крішна або Його істин¬ний представник. Води Ґанґи течуть від пальця на нозі Господа Вішну і, спадаючи на Землю та інші планети, звільняють усі грішні зумовлені живі істоти. То хіба є потреба обговорювати питання про звільнення в стосунку тих, що без останку при¬святили себе на служіння Господеві? Нема жодного сумніву в тому, що вони одержать звільнення, навіть якщо накопичили гори гріховних наслідків з багатьох життів». Іншими словами, той, хто поклоняється Божествам, може бути звільнений прак¬тично від усіх нагромаджених за незліченні колишні народжен¬ня наслідків своїх гріховних дій. Ми вже описали, як поклоня¬тись Божествам, і дотримуватись цих правил та приписів слід з усією серйозністю.
Співати
У «Лінґа Пурані» стосовно уславлення Господа і співу пісень про Нього сказано: «Брахмана, що не припиняє оспівувати сла¬ву Верховного Бога-Особи, неодмінно буде піднесений до оби¬телі Господа. Господу Крішні такий спів до серця більше, ніж навіть ті молитви, що їх пропонує Йому Господь Шіва».
Виконувати санкіртану
Коли хтось вголос співає славу діянням Господа, Його якос-тям, формі тощо, таке оспівування називається санкіртаною. Санкіртаною називають також соборне оспівування святого імені Господа.
«Вішну-дгарма» вихваляє таке оспівування громадою свято-го імені: «Любий царю! Ім’я «Крішна» таке сприятливе, що кожний, хто виспівує це святе ім’я, разом звільняється від будь-якого впливу наслідків гріховної діяльности, що їх нако-пичив протягом багатьох життів». Це — істина. «Чайтан’я- чарітамріта» також підтверджує: «Святе ім’я Крішни, раз ви-мовлене, може протидіяти стільком наслідкам гріховних вчин-ків, що їх людина навіть не здатна зробити». Грішник, хоч би скільки гріхів він вчинив, не здатний скоїти їх стільки, щоб їх усі не спалило б ущент вимовлене раз ім’я «Крішна».
У Сьомій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (9.18) Прахлада Маха- раджа підносить до Господа таку молитву: «Любий Господи Нрісімхо! Аби я зумів піднятися до рівня Твого слуги, я міг би слухати про Твої діяння. Ти є верховний друг і верховне Бо-жество на поклоніння. Твої розваги трансцендентні, і, просто слухаючи за них, можна звести внівець дію всіх наслідків своїх гріховних учинків. А тому мені до всіх тих наслідків моїх грі-ховних учинків байдуже, бо, просто слухаючи про Твої розва-ги, я повністю звільнюсь від скверни матеріальних прив’язанос¬тей». Є дуже багато пісень, що прославляють діяння Господа. Наприклад, «Брахма-самхіта», яку проспівав Господь Брахма, «Нарада-панчаратра», дана від Шрі Наради Муні, і «Шрімад- Бгаґаватам», який вийшов з вуст Шукадеви Ґосвамі. Будь-хто, слухаючи ці пісні, може без труду звільнитися від корости ма¬теріального занечищення. Слід зробити так, щоб змогу чути ці пісні про Бога мали всі без винятку. Вони прийшли до нас з давніх-давен, крізь мільйони років, і люди й подосі мають можливість співати їх і здобувають собі з того найвище благо. Отож чому б нам не скористатися з цього дару і так сягнути звільнення?
У Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» є місце (5.22), де Нарада Муні каже своєму учню В’ясадеві: «Любий В’ясо! Знай, що для всіх, хто накладає на себе суворі покути та вдається до суворих аскез, для всіх тих, хто вивчає Веди, здійснює великі жертвопринесення, декламує ведичні гімни, обмірковує транс-цендентне знання і діє доброчинно, найвищою нагородою за всю таку праведну діяльність є дар можливости спілкуватися з відданими та в їхньому гурті оспівувати славу Господа». Отже, як вказано тут, прославляти і оспівувати Господа є найпіднесе- нішою для живої істоти діяльністю.
Читати джапу
Повторення мантри, або ведичного гімна, стиха і повільно називають джапою, а повторення цієї ж мантри уголос на-зивають кіртаною. Наприклад, коли ми промовляємо маха- мантру (Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе / Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе) упівго¬лоса, так, щоб було чутно тільки нам самим, це називають джапою. А голосне скандування цієї мантри, так щоб чули інші, називається кіртаною. Маха-мантра придатна як для джапи, так і для кіртани. Джапу практикують для власного добра, а кіртана дає добро усім, хто її чує.
У «Падма Пурані» сказано: «Для кожного, хто стиха або вго-лос повторює святе ім’я, негайно відкриваються усі шляхи до звільнення, ба й до небесного блаженства».
Бути впокореною душею
У «Сканда Пурані» стосовно впокорености лотосовим сто-пам Господа сказано, що серйозні віддані приносять свою по-кірність Крішні такими трьома способами: 1) сампрартга- натміка, з великим почуттям молячись до Всевишнього;
2)    дайняводгіка, смиренно передаючи себе на ласку Господа;
3)    лаласамайі, прагнучи досконалости певного рівня. Таке прагнення досконалости певного рівня у духовному житті не є прагненням чуттєвої втіхи. Коли індивідуум деякою мірою усвідомив свої природні стосунки з Верховним Богом-Особою, він починає розуміти своє справжнє становище і відтак хоче відновити його — бути другом, слугою, кимось із батьків або коханою Крішни. Це — лаласамайі, або палке прагнення до-сягнути власного природного становища. Коли жива істота, прийшовши рівня досконалости в духовному поступові й отри-мавши одкровення, усвідомлює свої справжні стосунки з Гос-подом, ця покірливість лаласамайі приводить на рівень доско-налого звільнення, який позначають терміном сварупа-сіддгі.
У «Падма Пурані» таке відчуття покірливости Господу, яке характеризує емоційний стан відданих, виражене в такій молит¬ві: «Мій Боже! Відомо, що дівчата мають природний потяг до юнаків, а юнаків, цілком природно, вабить до дівчат. Я молюся біля Твоїх лотосових стіп, щоб мій розум так само завжди тяг¬нувся до Тебе без жодних спонук». Наведений приклад є дуже слушний. Коли юнак бачить дівчину чи навпаки, між ними ви¬никає природний потяг — викликати його жодними штучними способами не потрібно. Природний потяг вже присутній вна¬слідок статевого збудження, і молодих людей не потрібно спе¬ціально навчати, аби він з’явився. Це матеріальний приклад; а відданий, молячись до Господа, прохає в Нього, щоб у ньому розвинувся подібний спонтанний любовний потяг до Верхов¬ного Господа, потяг, який не мотивували б ніякі корисливі ба¬жання. Такий природний потяг до Господа якраз і є доскона¬лою стадією самоусвідомлення.
У цій же «Падма Пурані» йдеться також про впокореність у великім смиренні. Там сказано: «Любий Боже! Більшого гріш-ника, ніж я, не знайти. І в цілому світі немає кривдника більшо¬го, ніж я. Я скоїв стільки гріхів, кривди й образ, що, коли при¬ходжу сповідуватись у своїх гріховних вчинках перед Тобою, мене переповнює сором». Чутися так для відданого цілком при¬родно. Що стосується зумовленої душі, немає нічого дивного у тому, що в минулому вона накоїла чимало гріхів; їй слід визна¬ти це перед Господом і покаятися. Щойно відданий щиро зро¬бить це, Господь прощає його. Але це не означає, що можна, покладаючись на безпричинну ласку Господа, знову й знову чи¬нити ті самі гріхи і при тому розраховувати, що Господь знову й знову прощатиме їх. Мислити так може тільки геть безсо¬ромна людина. Відданий недвозначно каже тут: «Коли я при¬ходжу сповідатись у своїх гріховних вчинках, мене переповнює сором». Отже, якщо хтось не соромиться своєї гріховної діяль- ности і далі чинить ті самі гріхи, сподіваючись, що Господь ви¬бачить його, це вищою мірою безрозсудно. Такий умонастрій засуджений скрізь у ведичних писаннях. Ніхто не стане запере¬чувати, що оспівування святого імені Господа добіла відмиває нас від усіх наслідків наших минулих гріховних вчинків. Але не варто розраховувати, буцім, відмившись через оспівування від усіх гріхів, можна знову взятися до гріховної діяльности, споді¬ваючись нового очищення. Це безрозсудство, і така налашто- ваність у відданому служінні є неприйнятною. Хтось, можли¬во, гадає: «Впродовж тижня я буду грішити, а в неділю піду до церкви чи до храму, покаюся у скоєних гріхах і так змию їх з себе, а тоді знову грішитиму». Думати так безрозсудно, це — велика образа, і, звичайно ж, такого автор «Бгакті-расамріта- сіндгу» аж ніяк не схвалює.
У «Нарада-панчаратрі» описано покірливість, супроводжу-вану прагненням досконалости. Відданий каже: «Любий Боже! Коли вже настане той благословенний день, як Ти попрохаєш мене обмахувати віялом Твоє тіло? Коли Ти накажеш мені: «Роби це отак» — саме як приємно Тобі?» Цей вірш виражає прагнення відданого особисто обмахувати віялом тіло Верхов-ного Бога-Особи. Це означає, що відданий бажає стати особис-тим супутником Верховного Господа. Звичайно, кожний відда-ний у будь-якому становищі — чи то слуги, чи то друга, чи то коханої — завжди має можливість безпосередньо спілкуватися з Господом. Але відповідно до свого індивідуального смаку від¬даний бажає мати взаємини з Господом якогось одного певного типу. У даному випадку відданий прагне стати слугою Бога і об¬махувати Господа віялом, як це робить уособлення Його внут¬рішньої енергії, Лакшмі, богиня процвітання. Він також благає Бога-Особу ласкаво вказати Своєму слузі, як саме слід обма¬хувати Його. Така впокореність, в основі якої лежить транс¬цендентне бажання, або лаласамайі-віґяпті, є найвищим рів¬нем досконалости духовного усвідомлення.
У цій же «Нарада-панчаратрі» інший відданий виражає свою впокореність словами: «Любий лотосоокий Господи! Коли на-стане той день, щоби я на березі Ямуни безупинно, неначе безу¬мець, виспівував Твоє святе ім’я, і коли сльози безперервно котитимуться мені з очей?» Це — приклад іншого досконало¬го рівня. Господь Чайтан’я також прагнув, щоб «кожна мить здавалася як вічність, а весь світ — порожнім, як не бачитиму Тебе, мій Господи». Молитва має бути щирою, і відданий по¬винен сповнитися палкого прагнення виконувати своє індиві¬дуальне служіння Господу. Цього вчать усі великі віддані, і на¬самперед Господь Чайтан’я.
Іншими словами, слід навчитися усією душею плакати за Гос¬подом. Слід навчитися цієї нескладної речі — розвинути в собі палке бажання служити Господу певним способом і справді плакати й благати служіння. Це — лаул’ям, цими сльозами ми платимо за найвищу досконалість. Хто розвинув у собі лаул'ям, або палке бажання зустрітися з Господом і служити Йому у пев¬ний спосіб, той вже заплатив за вхід до царства Божого. Ма¬теріальними підрахунками вартости вхідного квитка до царст¬ва Бога не визначити. Увійти туди можливо лише заплативши за це лаул'ям лаласамайі, тобто розвинувши у собі нестримно палке бажання.
Промовляти відомі молитви
Згідно з думкою великих вчених-мудреців у «Бгаґавад-ґіті» є багато авторитетних молитов, а надто в її одинадцятій главі, в якій Арджуна молиться до всесвітньої форми Господа. Молит-вами називають також усі вірші у «Ґаутамія-тантрі». «Шрімад- Бгаґаватам» містить сотні молитов до Господа. Отож відда¬ний повинен вибрати якісь з цих молитов і проказувати їх. У «Сканда Пурані» описано велич таких молитов: «Відданим, чий язик завжди прикрашають молитви до Господа Крішни, навіть великі святі й мудреці завжди віддають шану, і таких відданих вшановують навіть півбоги».
Люди недалекі замість того, щоб поклонятися Крішні, вда-ються до поклоніння різним півбогам, мавши на меті досягти певної матеріальної вигоди. Але тут сказано, що навіть пів¬боги вшановують того відданого, з чиїх вуст завжди лунають молитви Господеві. Чистим відданим нічого не треба від жод-ного півбога — то радше півбоги жадають підносити молитви до чистих відданих.
У «Нрісімха Пурані» сказано: «Кожний, хто приходить до храму і перед Божеством Господа Крішни промовляє різні мо-литви, одразу звільняється од усіх наслідків своєї гріховної діяльности і безумовно стає гідний увійти на Вайкунтгалоку».
Приймати в їжу прасад
У «Падма Пурані» сказано щодо цього зокрема таке: «Той, хто шанує прасад і регулярно споживає його (але не перед Самим Божеством) та п’є чаранамріту [воду, що змішана з на* сінням деревця туласі і запропонована лотосовим стопам Гос-пода], може зразу ж здобути плоди доброчесної діяльности, що їх отримують звичайно лише по десятьох тисячах жертовних обрядів».
Пити чаранамріту
Чаранамріту одержують вранці, коли Господа обмивають перед тим, як вдягти на день. Водою, в яку додають ароматич¬ні масла та пелюстки квітів, обмивають Його лотосові стопи, і коли вона стікає з Його стіп, її збирають і змішують з юґуртом. Така чаранамріта не лише духмяна, а й має незмірну духовну цінність. У «Падма Пурані» сказано, що навіть той, хто ніко¬ли не мав можливости дати милостині, ані здійснити жодного великого жертвопринесення, ані вивчати Веди чи поклоняти¬ся Господу, інакше кажучи, той, хто ніколи не здійснив жод¬ного побожного вчинку, стає гідним увійти до царства Бога, якщо просто п’є чаранамріту з храму. В храмах чаранамріту зазвичай тримають у великій мисці. Віддані, що приходять до храму вшанувати Божества, смиренно приймають три краплі чаранамріти і відчувають від того велике щастя і трансцен-дентне блаженство.
Вдихати запах курінь та квітів, запропонованих Божеству
У «Харі-бгакті-судгодая» щодо курінь, запропонованих у храмі, сказано: «Вдихаючи приємний аромат курінь, запропо-нованих Божеству, віддані зціляються від наслідків дії на них отрути матеріального занечищення, як людина, яку вкусила отруйна змія, повертається до тями, понюхавши певну лікарсь-ку траву». Смисл цього вірша такий: в лісах росте певна тра¬ва, і є цілителі, які вміють її використовувати, щоб повернути до свідомости і вилікувати людину, котру вкусила змія. Просто нюхаючи цю траву, людина звільняється від наслідків дії змії-ної отрути. Отже, порівняння є цілком доречним: коли, зайшов¬ши до храму, ми вдихаємо аромат запропонованих Божеству курінь, ми тої ж миті повністю очищуємося від матеріальної скверни.
Кожний відданий, йдучи до храму, повинен принести щось Божеству — якісь плоди, квіти, куріння й т. ін. Якщо він не має можливости запропонувати гроші, можна запропонувати щось інше. В Індії за звичаєм усі господарі та господині, що вранці відвідують храм, приносять Божествам силу усіляких ре-чей. Принаймні запропонувати Господу трохи рису чи борошна може будь-хто. Це, власне, такий припис: приходячи побачити святу особу і так само Божество у храмі, слід робити їм якесь підношення. Підношення може бути дуже коштовним чи, нав¬паки, дуже скромним. Квітка, якийсь плід, трохи води — що хто може, але кожний мусить запропонувати щось. Отже, коли відданий приходить вранці з підношенням для Божеств, він не¬одмінно вдихне чудовий аромат запропонованих Господеві ку¬рінь і тої ж миті очиститься від наслідків дії отрути матеріаль¬ного існування.
Тантра-шастра повідомляє: «Коли аромат гірлянди, запропонованої в храмі Божеству, проникає у ніздрі людини, з неї враз спадають пута гріховної діяльности. І навіть якщо люди¬на вже звільнилась від гріховної діяльности, все ж, нюхаючи квіти, що лишились після служіння Божествам, вона може під-нестись ще вище — з рівня майаваді (імперсоналіста) на рівень відданого».
Відомо кілька таких прикладів, і найяскравішим серед них є приклад чотирьох Кумар. Вони були імперсоналістами- майаваді, але, вдихнувши запах запропонованих квітів і курінь у храмі, стали відданими. Із наведеного вище вірша зрозуміло, що майаваді, або імперсоналісти, не очищені повністю — вони більшою чи меншою мірою забруднені.
Це підпирає «Шрімад-Бгаґаватам»: «Той, хто не змив із себе усіх наслідків гріховної діяльности, не може стати чистим від-даним. Чистий відданий не має більше сумнівів щодо вищо- сти Бога-Особи і тому присвячує себе свідомості Крішни та відданому служінню». Близьке до цього твердження містить «Аґаст’я-самхіта»: «Щоби наші ніздрі стали чисті, ми повинні використовувати кожну можливість вдихати аромат квітів, за-пропонованих у храмі Крішні».
Торкатися Божества
«Вішну-дгармоттара» містить твердження щодо торкання до лотосових стіп Господа. Там сказано: «Право торкатися тіла Божества має лише той, хто посвячений на вайьинаву і хто ви-конує віддане служіння у свідомості Крішни». В Індії за часів політичного руху Ґанді була розгорнута ціла кампанія за дозвіл входити до храму людям нижчого походження, як оце підмі-тальникам вулиць і чандалам, яким за ведичними стандартами до храму входити заборонено через їхні нечисті звички. Разом з тим їм надано сприятливі можливості спілкуватися з чисти¬ми відданими, через яке вони можуть піднятися до найвищого ступеня відданого служіння. Хоч би хто з походження була лю-дина, двері храму для неї не закриті, але спочатку вона мусить очиститися. Це треба визнати. Ґанді хотів штучно зробити лю-дей низького походження чистими, просто назвавши їх химер-ним іменем харіджани («сини Бога»), через що довго не вляга-лася боротьба між власниками храмів та послідовниками Ґанді.
Але так чи інакше, прийнятий нині закон — а саме що будь- яка людина, яка очистилася, може входити до храму — є зако-ном усіх священних писань. Так воно і має бути. Ті, хто отримав належне посвячення і як належить дотримується всіх правил та приписів, може входити до храму і торкатися тіла Божест¬ва — але не будь-хто. А той, хто у згоді з вищенаведеними при¬писами і правилами торкається тіла Божества, негайно звіль¬няється від скверни своїх гріхів, й усі його бажання швидко виповнюються.
Споглядати Божество
У «Вараха Пурані» один відданий, здіймаючи хвалу спогляданню Божества Шрі Крішни в храмі, каже: «Любий мій
Васундгаро! Той, хто був у Вріндавані і споглядав Божество Ґовіндадеви, вже не постане перед судом Ямараджі; йому до-зволено увійти на найвищу планетну систему, в обитель пів- богів». Це означає, що навіть пересічна людина, яка приїхала до Вріндавани просто з цікавости і випадком зазирнула до яко-гось храму, а найпаче до храму Ґовіндадеви, досягає духовного царства, і навіть якщо ні, то вона напевно підіймається на ви¬щі планетні системи. Отже, навіть просто відвідуючи Божест¬во Ґовінди у Вріндавані, ми робимо великий поступ на шляху доброчесного життя.
Відправляти араті та святкувати свята Господа
У «Сканда Пурані» описано наслідки споглядання араті (ритуалу поклоніння) Божеству: «Якщо хтось під час араті споглядає лице Господа, він звільняється від усіх наслідків своїх гріховних дій, вчинених за багато мільйонів минулих років. Йому прощається навіть вбивство брахмани й подібні тяжкі гріхи».
Ми вже казали за те, що є різні свята, які слід святкувати. Це — день явлення Крішни, день явлення Господа Рама- чандри, а також дні явлення визначних вайьинав, свята Джгу- лана-ятра (коли Господа гойдають на гойдалці) та Дола-ятра (розваги Господа у березні). У дні цих свят, даючи усім людям змогу побачити Господа, Його саджають на колісницю, і Він їде вулицями міста. «Під час таких свят, — сказано у «Бгавіш’я Пурані», — якщо навіть нандала (собакоїд) просто із цікавос¬ти споглядає Господа, коли Його везуть на колісниці, такого нандалу вважають за одного з наближених Вішну».
В «Аґні Пурані» сказано: «Будь-яка особа, що радіє, спосте-рігаючи ритуал поклоніння Божеству в храмі, неодмінно досягне плодів крія-йоси, за які йдеться у писанні «Панчаратра». Крія-йоґа багато в чому нагадує практичне віддане служіння, але вона особливо призначена для ноґ/в-містиків. Іншими сло-вами, практикуючи цю йогу, йоґи-містики поступово підні-маються на рівень відданого служіння Господу. 
РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ
Практичні вказівки щодо того, як слухати і пам'ятати про Господа
Як слід слухати про Господа
Свідомість Крішни та віддане служіння починається зі слухання (на санскриті шраванам). Треба, щоб кожний мав мож-ливість приходити на зібрання відданих і слухати про Господа. Слухання є надзвичайно важливий чинник поступу в свідомості Крішни. Якщо людина дозволяє трансцендентним звуковим вібраціям входити через вухо, серце в неї швидко очищуєть¬ся від будь-якої скверни. На першорядній важливості слухати про Господа наголошував і Господь Чайтан’я. Таке слухання очищує серце покритої скверною душі, завдяки чому та отри¬мує можливість приступитися до відданого служіння й осягну¬ти свідомість Крішни.
Яскраве свідоцтво щодо важливости слухання про Господа містить «Ґаруда Пурана». Там сказано: «Зумовлене життя в матеріальному світі нагадує стан людини, що знепритомніла від укусу змії. А подібність цих станів у тому, що з обох них люди¬ну можна вивести звуками мантри». Людина, яку вкусила змія, не вмирає одразу: спочатку вона непритомніє і певний час пе¬ребуває в коматозному стані. А в матеріальному світі кожний також перебуває наче в глибокому сні, бо ніхто не знає нічо¬го ні про себе та свою істинну сутність, ані про свої обов’язки та стосунки з Богом. Отже, якщо людина живе матеріалістич¬ним життям, це означає, що її вжалила змія майі (ілюзії), а так, тобто без свідомости Крішни, ми перебуваємо наче в стані не- притомности. Того, хто знепритомнів від зміїного укусу, можна повернути до життя, прочитавши над ним певні мантри, і є такі 
люди, що знаються на цьому. А вийти зі стану непритомности, яким є існування в матеріальному світі, та прийти до свідомос- ти Крішни можна просто слухаючи звуки маха-мантри: Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе / Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе.
У Четвертій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (29.40) подані слова Шукадеви Ґосвамі, який, наголошуючи на важливості слухати про діяння Господа, каже Махараджі Парікшіту: «Любий царю! Людині слід лишатися там, де великі ачар'ї [святі вчителі] опо-відають про трансцендентні діяння Господа, і вбирати вухами потік нектару, що стікає з подібних до місяця облич цих під-несених особистостей. Той, хто безнастанно жадібно всотує ці трансцендентні звуки, неодмінно звільниться від усього матері¬ального — голоду, спраги, страху, журби — і остаточно вийде з-під чару ілюзії матеріального існування».
Шрі Чайтан’я Махапрабгу також радив цей процес слухан¬ня. Він зголошував, що це — спосіб самоусвідомлення саме для теперішньої доби, епохи Калі. За цієї доби людям дуже важ¬ко строго дотримувати реґулівних засад і вивчати Веди, що було загальноприйнятним способом самоусвідомлення за попе-редніх епох. Однак якщо просто слухати трансцендентні зву¬ки, що линуть з вуст великих відданих та ачарій, саме це пов¬ністю очистить серце людини від матеріальної скверни. Тому Чайтан’я Махапрабгу радив просто слухати авторитетів з ду-ховної науки, тобто справжніх відданих Господа. Слухати про-фесійних декламаторів не дасть жодної користи. Але якщо ми будемо слухати тих, хто на ділі усвідомив себе, то ріки некта-ру, наче ті, що плинуть на Місяці, ввіллються у наші вуха. Ось такий смисл має метафора з наведеного вище вірша.
У «Бгаґавад-ґіті» сказано: «Людина матеріалістичного скла-ду може відмовитися од своїх матеріальних прагнень лише якщо втвердиться у свідомості Крішни». Облишити свої за-йняття здатний тільки той, хто знайшов собі до діла щось ліп-ше. В матеріальному світі кожний бере участь в ілюзорній діяльності нижчої енергії, але той, кому випадає звідати сма¬ку описів діянь Крішни, що розігруються через посередництво вищої енергії, забуває всі свої колишні втіхи нижчого ґатунку.
Крішна просто промовляє на полі битви Курукшетра — і ма- теріалістам здається, ніби це Він говорить до Свого друга, але насправді то з вуст Шрі Крішни плине ріка нектару. Арджуна всотав через слух звукові вібрації, що линуть з вуст Крішни, і так повністю звільнився від ілюзії, тобто від усіх матеріальних проблем.
У Дванадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (3.15) сказано: «Хто прагне чистого бездомісного відданого служіння Господу Крішні, що Його прославляють через трансцендентні звукові вібрації, повинен завжди слухати про Його славу і трансцен- дентні якості. Тоді усе несприятливе, що тільки є в серці, на-певно зникне».
Сподіватися ласки Господа
У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (14.8) сказано: «Любий мій Господи! Кожен з тих, хто постійно жде, аби Ти пролив на нього Свою безпричинну милість, хто смиренно зносить страж¬дання, що їм причиною наслідки його минулих лихих вчинків, зі щирим серцем складаючи Тобі шанобливі поклони, напев¬но стає гідний звільнення і має повне право претендувати на нього».
Кожний відданий повинен закарбувати в пам’яті це твердження із «Шрімад-Бгаґаватам». Немудро було б сподіватися не¬гайного звільнення від наслідків своїх лихих вчинків. Жодна зумовлена душа не є вільною від дії на неї таких наслідків, бо матеріальне існування власне й означає, що ми далі й далі стаждаємо або насолоджуємося через наслідки своєї минулої діяльности. Той, хто поклав край своїм матеріальним діям, вже ніколи не народиться у матеріальному світі. Але таке можли¬ве, тільки якщо ми почали діяти в свідомості Крішни — адже лише така діяльність не тягне за собою наслідків. І коли наша діяльність у свідомості Крішни стає досконалою, нам більше не загрожує народитись у матеріальному світі. Відданий, котрий ще не до решти звільнився від наслідків своєї колишньої грі¬ховної діяльности, повинен тому з усією серйозністю далі діяти у свідомості Крішни, навіть якщо перед ним постають численні перешкоди. Коли виникають якісь перешкоди, відданий пови¬нен просто думати про Крішну і сподіватись Його ласки. Це — єдина розрада для відданого. Якщо відданий живе в такім умонастрої, він обов’язково повернеться до обителі Господа. Отак діючи, він здобуває собі дозвіл увійти до царства Бога. Точне слово, використане в цьому вірші — дайа-бгак. Дайа-бгак на-зивають сина, який є законним спадкоємцем по своєму бать-кові. Те саме з чистим відданим: він, виконуючи свої обов’яз-ки в свідомості Крішни, готовий зносити будь-які труднощі, і це дає йому законне право з часом увійти до трансцендентної обителі.
Як пам’ятати про Господа
Якщо хтось так чи інакше зумів зосередити розум на своїх вічних стосунках з Крішною, такі стосунки з Господом назива-ють пам’ятуванням. У «Вішну Пурані» сказано: «Кожна жива істота, котра пам’ятає про Верховного Бога-Особу, заслуговує усього найсприятливішого для себе. Тому я прохаю ласки завж-ди пам’ятати про Господа, нерожденного і вічного». У «Падма Пурані» щодо пам’ятування сказано так: «Я хочу схилитися в шанобливім поклоні перед Верховним Господом Крішною, бо знаю, що той, хто пам’ятатиме Його в годину смерти чи упро-довж життя, обов’язково звільниться від усіх наслідків своїх гріховних дій».
Як слід медитувати
Медитувати на Господа означає зосереджувати свій розум на формі Господа, Його якостях, діяннях та на служінні Йому. Ме¬дитувати не значить зосереджуватись на чомусь безособистіс- ному чи робити свій розум порожнім. Згідно з Ведами медита¬ція — це постійне зосередження на формі Вішну.
У «Нрісімха Пурані» щодо медитації на форму Господа сказано таке: «Медитацію, єдиним об’єктом якої є лотосові стопи Верховного Бога-Особи, визнано за трансцендентну, поза ме-жами матеріального досвіду, страждань і щастя. За допомогою такої медитації навіть найгірший негідник може позбутися усіх наслідків свого гріховного життя».
У «Вішну-дгармі» теж йдеться про медитацію на трансцен-дентні якості Господа. Там сказано: «Ті, хто постійно діє в сві-домості Крішни і хто пам’ятає трансцендентні якості Господа, звільняються від усіх наслідків своєї гріховної діяльности і, очистившись, стають достойні увійти до царства Бога». Інши-ми словами, увійти до царства Бога, не очистившись спочатку від усіх гріховних наслідків, неможливо. А щоб звільнитися від наслідків своїх гріховних дій, треба просто згадувати Господні форму, якості, розваги тощо.
У «Падма Пурані» щодо медитації на діяння Господа сказано: «Кожний, хто постійно медитує на чудові розваги і диво-вижні діяння Господа, неодмінно очищується від усієї матері-альної скверни».
Деякі Пурани свідчать: той, хто просто медитує на діяльність у відданому служінні, вже досягнув бажаного і віч-на-віч ба-чить Верховного Бога-Особу. Щодо цього у «Брахма-вайварта Пурані» подано історію про одного брахману, що жив у місті Пратіштганапурі (Південна Індія). Цей брахмана був убогий, а однак він був задоволений у своєму серці, розуміючи, що він не має грошей та маєтків тільки внаслідку своїх минулих лихих вчинків і що зрештою на все воля Крішни. Отож його нітрохи не засмучувала власна бідність, і жив він тихо та мирно. Він був простосердою людиною, і часами він відвідував лекції, на яких слухав, що кажуть великі, свідомі своєї суті, душі. На однім з тих зібрань він, з вірою слухаючи про діяльність вайиінав, до¬відався, що виконувати служіння можна навіть у медитації. Ін¬шими словами, якщо хтось фізично не здатний робити те, що визначено для вайшнави, він може діяти як вайшнава в медита¬ції і тим одержати ті самі результати. Брахмана, що був далеко не заможним, вирішив просто подумки виконувати по-царськи пишне віддане служіння і так розпочав в медитації служити Господу.
Він робив омовіння в річці Ґодаварі, а потім сідав десь у від-людному місці при березі, виконував йоґічну пранаяму, тобто дихальні вправи, і зосереджувався в медитації. Ці дихальні вправи є механічним способом, що допомагає зосередити ро-зум на певному об’єкті, і саме на це призначені вони та йоґічні асани. Колись кожна навіть звичайна людина вміла зосереджу-ватися в медитації і так пам’ятати про Господа. Отож цей брахмана практикував таку йоґу. Якось, зосередившись на образі Господа в своєму розумі, він заглибився в медитацію і почав уявляти, що гарно вбирає Господа в пишні шати, надя¬гає на Нього різні прикраси, корону та інші розкішні аксесуа¬ри. Вбравши Господа, він схилився перед Ним у шанобливім поклоні. Господь вже був пишно вбраний, і тоді брахмана взяв¬ся уявляти собі, що старанно миє і прибирає храм. Закінчивши прибирання храму, він почав медитувати на те, що, мавши ба¬гато золотих й срібних дзбанів, він несе усі ті дзбани до річки і там набирає в них святу воду. Ба більше, він брав воду не тіль¬ки з Ґодаварі, а й з Ґанґи, Ямуни, Нармади та Кавері. Звичай¬но вайиінава, виконуючи ритуал поклоніння Господу, спочатку збирає воду з усіх цих священних річок за допомогою певної мантри. Але цей брахмана замість проказувати мантру уяв¬ляв, що сам іде і набирає води з усіх цих річок у золоті й срібні дзбани. Далі він готував усе необхідне на ритуал поклоніння — квіти, плоди, куріння та сандалову пасту — і все це складав перед Божеством. Усю воду, квіти, духмяні предмети та смачні страви він з любов’ю пропонував Божествам, аби цілковитого задоволити їх. Потім він виконував араті і весь ритуал строго у відповідності з тим, як це приписує стандарт поклоніння.
Такий обряд він виконував щодня; це тривало впродовж ба-гатьох років. Якось цей брахмана уявив у медитації, що приго-тував солодкий рис з молоком та цукром і запропонував страву Божеству. Однак він не був задоволений своїм підношенням, бо рис був щойно зготований і певно що гарячий. (Цю стра¬ву не подають гарячою. Що холодніший солодкий рис, то він смачніший.) Рис був щойно приготований, і брахмана вирішив торкнутися горщика пальцем, щоб пересвідчитися, чи можна пропонувати страву Господу. Доторкнувшись до горщика з со¬лодким рисом, він відчув, що обпік пальця. Це перервало його медитацію. Глянувши на свій палець, брахмана побачив, що той обпечений, і занімів від подиву, не розуміючи, як це мог¬ло статися. Він же торкнувся гарячого горщика в медитації — і тому ніяк не міг добрати, як трапилось, що він посправжки обпік собі пальця.
Поки він так роздумував, на Вайкунтзі Господь Нараяна, си-дячи поруч богині процвітання Лакшмі, почав лукаво усміхати¬ся. Побачивши усмішку на лиці Господа, присутні богині про¬цвітання, що слугували Господеві, почали з цікавости запиту¬вати в Нього про причину тої усмішки. Господь, однак, нічого не відповів, але негайно послав по брахману. Літак з Вайкун- тги за мить доставив брахману до Господа Нараяни. І вже коли брахмана став перед Нараяною і богинями процвітання, Гос¬подь пояснив усім, що трапилося. Брахмані поталанило: він отримав вічне місце на Вайкунтзі і можливість завжди мати товариство Господа та Його богинь процвітання Лакшмі. Це свідчить про те, що Господь є усепроникливим, хоча і перебу¬ває завжди в певному місці, в Своїй обителі. Перебуваючи на Вайкунтзі, Господь був водночас присутній у серці брахмани, коли той поклонявся Йому в медитації. Отже, можна висно- вити, що від Своїх відданих Господь приймає усе, навіть якщо віддані пропонують це Йому в медитації. Тож віддані Господа завжди досягають бажаного. 
РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ
Аспекти трансцендентного служіння
Слугування
На думку кармі (тих, що виконують визначену в писаннях діяльність задля насолоди її плодами) слугувати Господу озна-чає пропонувати Йому плоди своєї діяльности. Але згідно з ачар’ями-вайьинавами (Рупою Ґосвамі та іншими) слугувати означає постійно робити якісь послуги Господу.
У «Сканда Пурані» сказано, що тих, хто прихильні до ри-туальної обрядової діяльности і живуть строго у відповіднос¬ті до поділу суспільства на чотири стани духовного життя та чотири фахові верстви, вважають за відданих. А якщо віддані дійсно залучені до безпосереднього служіння Господу, то вже бгаґавати, тобто чисті віддані. Виконавців кармінної діяльнос-ти, а саме тих, хто діє згідно з обов’язками, що визначені для них відповідно до поділу суспільства на фахові верстви та стани духовного життя, зараховувати до категорії чистих відданих не можна. Разом з тим через те, що вони пропонують плоди своєї діяльности Господу, їх вважають за відданих. А якщо відданий не прагне собі жодної користи зі служіння і служить Господу спонтанно, з любови до Нього, його слід вважати за чистого відданого.
Кожна зумовлена душа, що потрапила до матеріального сві-ту, більшою або меншою мірою бажає панувати над матеріаль-ною природою. Система варнашрами і визначені кожному в межах цієї системи обов’язки задумані так, щоб дати змогу зумовленій душі насолоджуватися матеріальним світом відпо-відно до свого бажання чуттєвої втіхи і водночас поступово  
наближатися до рівня духовного усвідомлення. Поле діяльності в межах визначених системою варн та аьирамів обов’язків дуже широке, і вся така діяльність належить до категорії від¬даного служіння у свідомості Крішни. Віддані, що живуть сі¬мейним життям, часто поруч із своїми обов’язками у відданому служінні вдаються до ведичної обрядової діяльности, але і те, і те призначене задовольнити Крішну. Отже, виконуючи пев¬ні ведичні обряди, віддані-домогосподарі роблять це, щоб дати задоволення Крішні. А, як ми вже розглядали, будь-яку діяль¬ність, яка скерована на задоволення Верховного Бога-Особи, слід вважати за віддане служіння.
Далі Шріла Рупа Ґосвамі пояснює, кого вважають придатним для того, щоб виконувати віддане служіння. Він каже, що віддані, яких зараховують до початківців, тобто тих, хто вже має іскру любови до Бога, але в кого вона жевріє ледь-ледь, вже не шукають чуттєвої втіхи, причому смак до неї змен-шується пропорційно до того, як міцніє їхня відданість. Але доки людина має хоч скількісь бажання діяти заради чуттє¬вої втіхи, вона повинна жертвувати Крішні плоди своєї діяль-ности. Це також розцінюватиметься як служіння Господу, в якому Господь грає роль пана, а виконавець діяльности — роль Його слуги.
У «Нарадія Пурані» пояснюється, чому таке слугування можна називати трансцендентним. Там сказано, що людину, тіло, розум і мова якої постійно зайняті у відданому служінні, вважають за звільнену особистість, і більше того — за звільне-них вважають навіть тих, хто не залучений безпосередньо до відданого служіння, а ще тільки бажає його.
Віддане служіння в стосунках дружби
У відданому служінні в стосунках дружби можна виділити два різновиди. До першого належать стосунки, коли відданий виступає в ролі довіреного слуги Господа, а до другого — коли відданий грає роль доброзичливця Господа. Відданий, що має міцну віру у віддане служіння Господу, у своєму житті завжди керується усіма правилами та реґулівними засадами відданого служіння і твердо знає, що завдяки цьому колись піднесеться на рівень трансцендентного існування.
Другий різновид стосунків дружби у відданому служінні—це стати доброзичливцем Верховного Бога-Особи. В «Бгаґавад- ґіті» вказано, що для Господа проповідник є найдорожчим Його слугою. Кожний, хто йде до людей з проповіддю священного послання «Ґіти», надзвичайно дорогий Крішні, і серед людей немає рівного йому.
У «Махабгараті» Драупаді каже: «Любий Ґовіндо! Ти обіцяєш, що Твій відданий ніколи не загине. Я вірю Твоєму сло¬ву і тому за будь-яких нещасть просто згадую цю Твою обі¬цянку. Так я і живу». За цими словами стоїть те, що Драупаді та її п’ятьом чоловікам, Пандавам, завдав багато горя їхній двоюрідний брат Дурйодгана та інші люди. Ці випробовуван¬ня були настільки жорстокими, що навіть Бгішмадева, довіч¬ний брахмачарі і великий воїн, часами плакав на гадку про них. Його завжди вражало, що Пандави, люди винятково праведні, і Драупаді, сама богиня удачі, були змушені витерпіти стільки лиха — і це при тому, що Крішна був їхнім другом. Такі ви-пробовування випадають мало кому, а проте це не бентежило Драупаді. Вона усвідомлювала, що Крішна — їхній друг і тому врешті-решт вони будуть врятовані.
Подібне твердження містить Одинадцята пісня «Шрімад- Бгаґаватам» (2.53). Там Хаві, син царя Рішабги, звертаючись до Махараджі Німі, каже: «Шановний царю! Якщо людина ні на мить не припиняє служити лотосовим стопам Найвищої Особи (а мати це служіння прагнуть навіть великі півбоги — Індра та інші) і при тому має тверду переконаність, що немає нічого ба- жанішого і нічого, що заслуговувало б шани більшої, ніж це служіння, цю людину вважають за першорядного відданого».
Шрі Рупа Ґосвамі каже, що відданий-початківець, котрий роз¬винув в собі хоч трохи любови до Бога, вже безперечно має всі підстави сподіватися, що його буде залучено до відданого слу¬жіння. Мавши таку певність у своїх сподіваннях, що стає його сокровенним джерелом натхнення виконувати віддане служін¬ня, відданий міцно утверджується у своєму відданому служінні.
Іноді можна бачити, що чистий відданий лягає в храмі перед
Господом, слугуючи Йому в якості довіреного друга. Таку дружню поведінку відданого можна вважати за спонтанну (раґануґа). Згідно з реґулівними засадами ніхто не має права лежати у храмі Верховного Бога-Особи, однак коли це робить-ся зі спонтанної любови до Бога, це можна розглядати як від-дане служіння у стосунках дружби.
Віддача усього Господу
Повна віддача себе Господу описана в Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (29.34). Там Господь каже: «Того, хто ціл¬ковито віддався Мені, геть відмовившись від усіх інших зайнять, захищаю Я Сам і за цього життя, і за наступного. Іншими сло¬вами, Я радо допомагаю йому чимдалі вдосконалюватися в ду¬ховному житті. Слід розуміти, що така особа вже досягла сту¬пеня сарьиті [тобто володіє щедротами, як Сам Усевишній]».
«Бгаґавад-ґіта» також підтверджує, що коли людина від-дається лотосовим стопам Крішни, Крішна починає опікувати-ся нею безпосередньо і дає запоруку того, що захистить її від усіх наслідків її гріховних дій. Крім того, Він напучує віддано-го з середини його серця, щоб той міг хутко прийти духовної досконалости.
Така самозреченість називається атма-ніведана. Слово атма різні авторитети визначають по-різному. Цим словом іноді по-значають духовне «я» (душу), іноді — розум, а іноді — тіло. Тому цілковита самозреченість на користь Господа означає від-датися Йому не тільки як духовна душа, а й віддати на служін-ня Йому своє тіло й розум. Про це співає Шріла Бгактівіно- да Тгакура в одній чудовій пісні. Як цілковито віддана Господу душа, він пропонує Йому всього себе, кажучи: «Розум мій, до-машні справи, тіло моє і все, чим я володію, я віддаю, любий Господи, на служіння Тобі. Роби з ними що волієш. Ти — най-вищий володар усього, отож, як Твоя воля, убий мене чи обо-рони — все у Твоїй владі. У мене ж немає нічого, на що я б міг претендувати як на свою власність».
Шрі Ямуначар’я, молячись до Господа, виражає подібну ідею такими словами: «Любий Господи! Я можу жити у будь-якому
тілі, бути людиною чи півбогом — мені однаково, ким бути, бо всі ці тіла є бічними утворами трьох ґун матеріальної при-роди; я ж, кому довірено володіти кожним з цих тіл, віддаю себе Тобі».
Як саме людина може запропонувати своє тіло Господу в акті самозречення, сказано в «Харі-бгакті-вівеці». Відданий каже: «Любий Господи! Проданій тварині немає потреби турбуватись про свої їжу та житло — і я, наче така продана тварина, біль¬ше не думаю, як утримувати себе». Іншими словами, відданому не потрібно турбуватися про те, щоб утримувати себе чи свою родину. Віддавшися Господеві тілом і душею, ми повинні завж¬ди пам’ятати, що єдиною нашою турботою є служити Йому.
Шріла Рупа Ґосвамі каже, що віддане служіння у стосунках дружби і віддане служіння у повній самовіддачі виконувати дуже складно. Тому бачити такі взаємини з Господом трап-ляється нечасто. Лише досконалі віддані здатні виконувати таке служіння. На підсумок можна сказати, що бачити людину, в якій повна самозреченість поєднувалася би зі щирою екста-тичною відданістю Господу, трапляється дуже й дуже нечасто, адже необхідною умовою є цілковите передання себе на волю Господа.
Пропонувати Господу те, що ми любимо найбільше
В Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (11.41) Господь Крішна каже Уддгаві: «Любий друже! Якщо хтось пропонує Мені найліпше з того, що має, або щось таке, що він дуже лю-бить, він має з того вічне благо».
Докладати усіх можливих зусиль заради Крішни
Як можна діяти задля вдоволення Господа в усіх сферах жит¬тя, описано у «Нарада-панчаратрі». Там сказано, що той, хто дійсно виконує віддане служіння, не повинний цуратися ніякої діяльности — ні тої, що визначена в священних писаннях, ні тої, що потрібна, щоб заробляти собі на прожиття. Іншими сло¬вами, відданий повинен не тільки виконувати свої обов’язки у відданому служінні, як їх визначено у священних писаннях, а й здійснювати у свідомості Крішни обов’язки свого повсякденно¬го життя. Якщо відданий керує якоюсь великою установою чи підприємством, він може пропонувати плоди, що має від своєї матеріальної власности, на служіння Господу.
Стати відданою душею
Щодо повної самовіддачі у «Харі-бгакті-віласі» сказано: «Любий Господи! Той, хто віддався Тобі, хто твердо знає, що він — Твоя власність, і у кого таке знання проявлене у відпо-відній діяльності тіла, розуму та мови, здатний по-справжньому звідати смаку трансцендентного блаженства».
У «Нрісімха Пурані» Господь Нрісімхадева каже: «Кожного, хто молиться Мені і шукає у Мене захисту, Я беру в Свою опі-ку і завжди захищаю від усіх нещасть».
Служити туласі та іншим священним деревам
«Сканда Пурана» підносить хвалу священному деревцю туласі. Там сказано: «Я складаю шанобливі поклони деревцю туласі, яке може негайно очистити нас від усіх незліченних грі¬хів. Навіть якщо просто дивитись на туласі чи торкатись до неї, це звільнює від усіх страждань та хвороб. Якщо кланяти¬ся туласі та поливати її, можна бути певними, що нам ніколи не доведеться стати перед судом Ямараджі [повелителя смерти, що карає грішників]. Той, хто посадив десь туласі, неодмінно стане відданим Господа Крішни. А коли листочки туласі з лю-бов’ю пропонують лотосовим стопам Крішни, це служить ви-явом довершеної любови до Бога».
В Індії усі індуси, навіть якщо вони не вайишави, радо дбають про туласі. Люди дбайливо вирощують туласі навіть у ве¬ликих містах, дарма що тримати там туласі вельми складно. Вони поливають і вшановують це священне деревце, бо зна-ють, що поклонятися туласі є дуже важливою складовою від-даного служіння.
У «Сканда Пурані» є ще таке свідоцтво щодо туласі: «Туласі є сприятливою всіма сторонами. Просто дивитися на неї, прос-то торкатися, просто згадувати її, молитися їй чи кланятися їй, слухати про неї або посадити це деревце — усе це надзвичай¬но сприятливе. Кожний, хто має з туласі якісь з вищезгаданих стосунків, вічно живе у світі Вайкунтги». 
РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ
Дальший опис аспектів трансцендентного служіння
Слухати явлені священні писання
Згідно зі Шрілою Рупою Ґосвамі кожну книгу, яка висвітлює питання поступу у відданому служінні, вважають за явлене свя¬щенне писання. Шріла Мадгвачар’я терміном «явлені писання» позначав також «Рамаяну», «Махабгарату», Пурани, Упаніша¬ди, «Веданту» та інші твори, що дані у згоді з відначальними положеннями цих явлених писань.
У «Сканда Пурані» сказано: «Той, хто постійно вивчає пи-сання, які містять вайшнавську науку про віддане служіння, гід¬ний людської хвали, і Господь Крішна напевно задоволений з нього. Дбайливо тримаючи таку літературу вдома і вшановую¬чи її, така людина звільняється від усіх наслідків своїх гріхов¬них дій і стає об’єктом поклоніння навіть для півбогів».
Нараді Муні також колись сказали: «Любий Нарадо! В домі того, хто пише вайшнавські твори чи просто має такі книги, живе Сам Господь Нараяна».
У Дванадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (13.15) сказано: «У «Шрімад-Бгагаватам» вміщено суть усієї філософії «Веданти». Кожний, хто так чи так розвинув бажання читати «Шрімад- Бгаґаватам», вже не відчуває смаку читати будь-що інше. Інши¬ми словами, того, хто звідав смаку трансцендентного блаженст¬ва, яке дає читання «Шрімад-Бгаґаватам», не задовольняє ніяка мирська література».
Перебувати в Матгурі
У «Вараха Пурані» є вірш, в якому прославлені вулиці Матгури. Звертаючись до насельників Землі, Господь Вараха 
каже: «Того, кого приваблює не Матгура, а якесь інше місце на Землі, неодмінно огорне чар ілюзорної енергії». У «Брахманда Пурані» сказано, що, торкнувшись святої землі Матгури, лю-дина враз отримує плоди подорожування всіма іншими місцями прощі, які тільки є у межах трьох світів. У багатьох шастрах (священних писаннях) сказано, що у людини, яка просто слу¬хає чи пам’ятає про Матгуру, вихваляє, споглядає її або тор¬кається її землі, а також прагне дістатися туди, виповняться усі бажання.
Служити відданим
У «Падма Пурані» є чудовий уривок, в якому прославлене служіння вайиінавам, тобто відданим. У цьому писанні Господь Шіва каже Парваті: «Люба моя дружино Парваті! Різних спосо¬бів поклоніння є багато, й найліпшим серед них усіх вважають поклоніння Найвищій Особі. Але вищим навіть за поклоніння Господу є поклоніння відданим Господа».
Подібне сказане й у Третій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (7.19): «Дозволь мені щиро служити відданим, бо через служіння їм можна отримати можливість у чистій бездомісній відданості служити лотосовим стопам Господа. Служіння відданим зво¬дить внівець усі страждання, пов’язані з матеріальним існуван¬ням, і розвиває в людині глибоку самовіддану любов до Вер¬ховного Бога Особи».
«Сканда Пурана» каже так само: «Є такі люди, тіла яких при¬крашені глиною ґопі-чандана і мають знаки тілаки, що сим¬волізують мушлю, колесо, булаву й лотос, і що на голову собі приймають листочки туласі. Якщо комусь пощастить хоча б раз побачити їх, це допоможе йому відмовитися від гріховної діяльности».
Таке саме твердження містить і Перша пісня «Шрімад- Бгаґаватам» (19.33): «Той, хто прийшов побачити відданого, торкнувся його лотосових стіп або запропонував йому сидіння, безсумнівно буде звільнений від наслідків гріховної діяльности. Навіть сама згадка про дії такого вайьинави очищує і цю люди¬ну, і усю її сім’ю. Що вже тоді казати за безпосереднє служіння вайшнаві!»
В «Аді Пурані» є вірш, в якому Сам Господь Крішна, звер-таючись до Арджуни, каже: «Любий Партго! Той, хто проголо-шує себе Моїм відданим, насправді таким не є. Моїм відданим є лише той, хто вважає себе відданим Мого відданого». Немож¬ливо наблизитися до Верховного Бога Особи безпосередньо. Наближатися до Нього слід через Його чистих відданих. Тому з-поміж усіх вайшнавських заповідей найпершою є обрати від¬повідного відданого своїм духовним вчителем і служити йому.
Шріла Рупа Ґосвамі запевняє нас, що великі ачар'ї та віддані Господа схвалюють й визнають слушність усіх свідчень з різних священних писань, що їх він навів у «Бгакті-расамріта-сіндгу».
Служити Господу відповідно до свого становища
У «Падма Пурані» сказано, що людина має виконувати всі призначені на вдоволення Господа обряди відповідно до свого фінансового становища. Кожний повинен виконувати різнома-нітні обряди, а також святкувати свята Господа настільки пиш-но, наскільки це можливо.
Виконувати віддане служіння у місяць карттіка
Одною з таких важливих обрядових чинностей є урджа- врата; її виконують на місяць карттіка (жовтень-листопад), і особливо у Вріндавані, де в цей час у храмах влаштовують відправи за особливим ритуалом, поклоняючись Господеві у Його формі Дамодари. Дамодара — це маленький Крішна, якого мати Яшода зв’язала мотузками. Сказано, що місяць Дамодара (карттіка) любий відданим так само, як Сам Гос-подь Дамодара. Дотримувати урджа-врати і впродовж міся¬ця карттіка виконувати віддане служіння радять насамперед у Матгурі. Багато відданих і нині дотримують цього правила. Вони приїжджають до Матгури чи Вріндавани і лишаються там протягом місяця карттіки саме щоб там у цей час здійснюва¬ти віддане служіння.
У «Падма Пурані» сказано: «Буває, що Господь пропонує відданому звільнення або матеріальне щастя, однак якщо від-даний здійснював для Нього певне служіння, а надто в Матгурі у місяць карттіка, такий відданий бажає лише одного — мати змогу завжди бути залученим тільки до чистого відданого слу-жіння Господу». Смисл сказаного в тому, що Господь не вина-городжує відданим служінням Собі першого-ліпшого, тих, хто не серйозний щодо свого служіння. Але навіть тих, хто не має поважного ставлення до служіння Господу, Він винагороджує таким служінням Собі, якщо вони протягом місяця карттіка у Матгурі (Індія) у згоді з реґулівними засадами віддано служи-ли Йому.
Святкувати свята, пов’язані з певними
діяннями Господа
У «Бгавіш’я Пурані» щодо виконання різних святкових об-рядів на честь явлення (дня народження) Господа та Його інших трансцендентних діянь сказано: «Господи Джанардано [Крішна]! Ласкаво повідом нас, коли саме мати Девакі-деві на-родила Тебе. Якщо Ти милостиво скажеш нам про це, ми влаш-туємо у цей день велике свято. О Господи, що вбив Кеші! Ми — душі, що без останку віддалися Твоїм лотосовим сто¬пам, і єдиним нашим бажанням є задовольнити Тебе нашими обрядами».
Цей текст з «Бгавіш’я Пурани» свідчить, що коли відданий виконує пов’язані з Господом обряди, це дуже тішить Господа.
Служити Божеству з великою відданістю
В «Аді Пурані» сказано: «Той, хто постійно оспівує святе ім’я і відчуває трансцендентне блаженство, виконуючи віддане слу¬жіння, напевне буде винагороджений можливістю виконувати віддане служіння, а не просто мукті [звільненням]».
Отримати мукті означає звільнитися від матеріального опо-ганення; звільнена, істота вже не мусить народжуватися в мате-ріальному світі. Імперсоналісти прагнуть розчинитися в духов-ному бутті і так покласти край своєму індивідуальному існу-ванню, але згідно із «Шрімад-Бгаґаватам» мукті означає, що істота оце тільки починає повертатися до свого нормального стану. Нормальний для будь-якої живої істоти стан — це діяль-ність у відданому служінні Господу. Із сказаного в «Аді Пурані» стає зрозуміло, що відданий задоволений вже з самого того, що залучений до відданого служіння. Він не шукає жодного з різ¬новидів звільнення з матеріального, зумовленого життя. Інши¬ми словами, кожний, хто заглиблений у віддане служіння Гос¬поду, вже вийшов з-під впливу умов матеріального існування, навіть якщо і видається, що це не так.
Читати «Шрімад-Бгаґаватам» у гурті відданих
«Шрімад-Бгаґаватам» — це дерево бажань ведичної мудрос- ти. Саме слово «веда» означає «сукупність знання». А все потрібне для людськости знання досконало представлено в «Шрімад-Бгаґаватам». У ведичних творах можна знайти відо-мості з усіх галузей знання — з соціології, політики, медицини, військової справи тощо. Нема такої сфери знання, щоб вона не була представлена у Ведах в досконалий спосіб. Що стосується знання духовного, воно найперше описане у Ведах, а «Шрімад- Бгаґаватам» вважають за зрілий плід з дерева бажань, яким є Веди. Дерево шанують за плоди, які воно дає. Манґове дерево, наприклад, вважають за дуже цінне, бо плоди з нього мають за царя усіх плодів. Стигле манґо — найцінніший дар цього де¬рева, і так само «Шрімад-Бгаґаватам» вважають за зрілий плід з дерева Вед. Коли манґо торкнеться дзьобом папуга (иіука), манґо стає ще смачніше — і так само «Шрімад-Бгаґаватам» став ще чудовіший і приємніший на смак, коли його торкнули¬ся трансцендентні вуста Шукадеви Ґосвамі.
«Шрімад-Бгаґаватам» потрібно сприймати через неперерв-ний ланцюг учнівської послідовности. Звичайно стиглі плоди з верхніх гілок дерева передають з рук у руки аж до самого ни¬зу люди, що сидять на різних гілках, і тоді ті плоди досягають землі цілі і непошкоджені. «Шрімад-Бгаґаватам», якщо спри-ймати його через парампару, учнівську послідовність, теж до-ходить до нас у первісному вигляді. В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що трансцендентне знання слід одержувати через учнівську по-слідовність, парампару. Знання про трансцендентне може зійти до нас тільки учнівською послідовністю, через уповноважених осіб, що лише їм відома справжня мета ьиастр.
Чайтан’я Махапрабгу радив вивчати «Шрімад-Бгаґаватам», слухаючи його від особи, яка усвідомила себе, від людини- бгасаватам. Бгаґавата означає «те, що пов’язане з Богом- Особою [Бгагаваном]». Ось чому відданого іноді називають бгаґаватам, і книгу, яка описує віддане служіння Верховно¬му Богу-Особі, теж називають «Бгаґаватам». Шрі Чайтан’я Махапрабгу радить сприймати знання від особи-бгаґаватам, бо лише так можливо відчути справжній смак «Шрімад- Бгаґаватам». Смаком «Шрімад-Бгаґаватам» втішаються навіть звільнені особи. Хоча Шукадева Ґосвамі був звільнений ще пе-ребуваючи у материному лоні, великим відданим, як це ви¬знав він сам, він став лише скуштувавши смаку «Шрімад- Бгаґаватам». Отже, щоб робити поступ у свідомості Крішни, слід смакувати смисл «Шрімад-Бгаґаватам», слухаючи, як його обговорюють авторитетні віддані.
У Другій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (1.9) є вірш, в якому Шукадева Ґосвамі визнає, що спочатку він тяжів до сприйняття безособистісного Брахмана, однак пізніше, коли йому пощасти¬ло почути про трансцендентні розваги Верховного Бога-Особи з вуст свого батька В’ясадеви, він привабився до «Шрімад- Бгаґаватам». Суть у тому, що В’ясадева також є душею, що повністю пізнала себе, і зрілий плід свого трансцендентного досвіду він передав безпосередньо Шукадеві Ґосвамі вказаним вище способом.
Спілкуватися з розвинутими відданими
Наскільки важливо обговорювати «Шрімад-Бгаґаватам» у гурті чистих відданих, пояснив Шаунака Муні перед Сутою Ґо-свамі на зібранні мудреців у лісі Наймішаран’я. Якщо комусь випадало щастя спілкуватися з чистим відданим Господа хоча б упродовж короткого часу, ця хвиля, як підтвердив Сута Ґо-свамі, є такою дорогоцінною, що ніякі доброчесні вчинки, які дають змогу піднятися на райські планети чи звільнитися від матеріальних страждань, не можуть навіть і близько бути при-рівняні до неї. Іншими словами, тих, кого приваблює «Шрімад- Бгаґаватам», не цікавлять ні блага, которі дає підняття на вищі планетні системи, ні звільнення, як його розуміють імперсона- лісти. Отже, спілкування з чистими відданими настільки важли¬ве в трансцендентному розумінні, що з ним не може зрівняти¬ся ніяке матеріальне щастя. В «Харі-бгакті-судгодаї» наведено розмову Прахлади Махараджі з його батьком Хіран’якашіпу. Звертаючись до Прахлади, Хіран’якашіпу каже: «Любий сину, ти мусиш знати про важливість спілкування. Воно — наче кришталь, в якому відбивається все, хоч би що перед ним покласти».
Так само і з нами: якщо ми спілкуємося з відданими Гос-пода, що наче квіти, і якщо серця наші кришталево-прозорі, то це спілкування напевно відіб’ється й у кришталі нашого серця. Щоб проілюструвати це, наводять ще такий приклад: якщо чо-ловік не безсилий і жінка не хвора, вони, з’єднавшись, здатні зачати дитину. І так само якщо той, хто сприймає духовне знан¬ня, і той, хто передає його, обоє щирі й правдиві, їхнє спілку¬вання дасть добрі плоди.
Оспівувати святе ім’я Господа
Про важливість повторення мантри Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе / Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе сказано в Другій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» (1.11). Шукадева Ґосвамі каже Махараджеві Парік- шіту: «Любий царю! Якщо людину спонтанно вабить оспіву-вати Харе Крішна маха-мантру, це означає, що вона досягла найвищого рівня досконалости». Зокрема згадується, що і кармі, прагнучи мати плоди своєї діяльности, і шукачі спасіння, що хочуть злитися з Верховною Особою, і йоґи, що прагнуть набути містичної досконалости, можуть набути кожний відпо¬відної досконалости, якщо просто повторюватимуть маха- мантру. Шукадева використовує слово нірнїтам, що означає «те, що вирішено остаточно». Шукадева Ґосвамі був звільне¬ною душею, а отже прийнятною для нього могла бути лише іс¬тина в її найвищій інстанції, і він наголошує на тому, що той, хто повторює мантру Харе Крішна і робить це неухильно й рішуче, вже вивищився над шляхом кармінної діяльности, умо¬глядних розмірковувань та містичної йоґи.
В «Аді Пурані» це саме підтверджує Сам Крішна. Звертаю-чись до Арджуни, Він каже: «Знай, що, оспівуючи Моє транс-цендентне ім’я, людина безпосередньо спілкується зі Мною. Скажу тобі відверто, що такий відданий легко завойовує Мене».
«Падма Пурана» також стверджує: «Повторювати мантру Харе Крішна можуть тільки вуста того, хто впродовж багатьох народжень поклонявся Васудеві». «Падма Пурана» веде далі: «Ніякої різниці між святим іменем Господа і Самим Господом немає. Тому святе ім’я досконале так само, як досконалий Гос-подь у Своїй довершеності, чистоті та вічності. Святе ім’я не є матеріальною звуковою вібрацією, і його не занечищує сквер¬на матеріального існування». Тому робити це без образ може тільки той, хто повністю очистив свої чуття. Отже, мавши чут-тя, осквернені матерією, неможливо правильно оспівувати свя-ті імена, тобто Харе Крішна маха-мантру. Однак той, хто бе-реться робити це, отримує нагоду очиститись і за короткий час може почати повторювати святе ім’я без образ.
Чайтан’я Махапрабгу радив: кожний повинен повторювати мантру Харе Крішна задля того, щоб вичистити бруд зі свого серця. Коли бруд із серця вичищено, людина стає спромож¬на зрозуміти справжню вагу святого імені. А тим, хто не має бажання очищати своє серце від бруду і хоче лишити все як воно є, буде неможливо здобути трансцендентні наслідки оспі-вування мантри Харе Крішна. Отож потрібно розвивати в собі прагнення служити Господу, бо віддане служіння саме допома-гатиме нам позбутися образ при оспівуванні святого імені. Так учень під керівництвом духовного вчителя вчиться виконувати віддане служіння і повторювати мантру Харе Крішна. Коли в людині визріває спонтанне бажання служити Господу, вона вже стає здатною зрозуміти трансцендентну природу святих імен, що їх містить маха-мантра.
Жити в Матгурі
Щодо важливости пробування в святих місцях, як оце Матгура чи Дварака, «Падма Пурана» каже: «Подорож до свя-тих місць прощі звільняє з рабства матеріального світу. Таке звільнення, однак, не є найвищим рівнем досконалости. До-сягнувши звільнення, людина має присвятити себе відданому служінню Господеві. З рівня брахма-бгути [звільнення] можна йти далі — до відданого служіння. Насправді це трансцендент-не любовне служіння Господу є метою життя, і той, хто про¬був у Матгура-мандалі хоча б кілька секунд, отримує змогу ви-конувати його».
Далі сказано ще таке: «Невже існує людина, що відмовила¬ся б вшановувати землю Матгура? Матгура може задоволити прагнення і тих, хто діє заради насолоди плодами своєї діяль- ности, і шукачів спасіння, що прагнуть злитися воєдино з Вер-ховним Брахманом. І, звичайно ж, Матгура здійснить бажання відданих, бо вони прагнуть лише одного — повсякчас віддано служити Господу». Веди також проголошують: «Це ж справ¬ді чудово, що, проживши у Матгурі хоча б один день, можна набути трансцендентної любовної прив’язаности до Верхов-ного Бога-Особи! Ця земля Матгура напевно славетніша від Вайкунтга-дгами, царства Бога». 
РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ
П'ять найпотужніших аспектів відданого служіння
Рупа Ґосвамі стверджує, що п’ять різновидів діяльности у відданому служінні, а саме проживати в Матгурі, поклонятися Бо¬жеству Господа, декламувати і слухати «Шрімад-Бгагаватам», служити відданому та оспівувати мантру Харе Крішна, є на¬стільки могутніми, що й найменша прив’язаність до будь-якого з цих п’яти різновидів діяльности здатна пробудити екстаз від- даности навіть у початківцеві.
Стосовно поклоніння формі Господа, тобто Божеству, Рупа Ґосвамі написав такого вірша: «Любий друже! Якщо ти хочеш далі втішатися у матеріальному світі в товаристві своїх друзів, то не ходи на берег Кеші-ґгати [одне з місць омовіння у Врінда- вані], де стоїть Крішна, що Його називають Ґовіндою, чиї очі зачаровують усіх. Він грає на флейту, Його волосся прикра¬шене павичевим пером, а все тіло Його осяває потік місячного світла — то не ходи і не дивись на цього Крішну».
Якщо хтось розвинув прив’язаність до шрі-мурті, Божест¬ва Крішни, поклоняючись Йому вдома, він обов’язково колись забуде усі свої «дружбу», «любов», «товариство» — ось який смисл цього вірша. Отже, обов’язок кожного домогосподаря є встановити в своєму домі Божество Господа і разом зі своєю родиною поклонятись Йому. Це врятує кожного від небажа¬ної діяльности — відвідин клубів, кінотеатрів, вечірок з танця¬ми, від куріння, випивок тощо. Людина, яка зосереджується на поклонінні Божеству, що встановила у себе вдома, геть забуває всі ті безглузді речі.
Рупа Ґосвамі пише далі: «Мій любий немудрий друже! Гадаю, тобі вже доводилося чути щось із того, що міститься у бла- 
гословенному «Шрімад-Бгаґаватам». «Шрімад-Бгагаватам» за-суджує усяке прагнення плодів, що їх дає виконання обрядів, зусилля, скеровані на поліпшення умов матеріального існу-вання та звільнення. Я певний, що вірші Десятої пісні «Шрімад- Бгагаватам», де описані розваги Господа, через твої вуха по¬ступово увійдуть у твоє серце».
На початку «Шрімад-Бгагаватам» сказано, що доки людина не стане здатна відкинути геть, наче сміття, бажання мати пло-ди ритуальних обрядів, доки не зможе відмовитися від поліп-шення матеріальних умов і від злиття з Усевишнім, тобто від досягнення спасіння, доти вона не зможе зрозуміти «Шрімад- Бгагаватам». «Бгагаватам» описує виключно віддане служін¬ня. Зрозуміти розваги Господа, що їх описано у Десятій піс¬ні, можливо лише для того, хто вивчає «Шрімад-Бгаґаватам» у дусі відречення. Іншими словами, людина не має права брати¬ся до Десятої пісні, в якій змальований, наприклад, танець раса (любовний танець), доти, доки вона не розвине спонтанного прагнення з любов’ю вивчати «Шрімад-Бгаґаватам». Спочат¬ку слід утвердитися у чистому відданому служінні — тільки тоді можливо насолоджуватися істинним смаком «Шрімад- Бгаґаватам».
У двох наведених вище віршах Рупа Ґосвамі, використовую-чи метафоричні порівняння, непрямо засуджує тісну прив’яза-ність до матеріалістичних дружби, любови і товариства. Люди, як правило, дуже сильно прив’язані до цих речей, вони безна-станно розробляють якісь плани і докладають величезних зу-силь до того, щоб мати те все, і все на те, щоб чимдалі більше загрузати в матеріальній скверні. Але той, хто споглядає шрі- мурті Радги та Крішни, обов’язково забуде усю свою жадобу до матеріального спілкування. Рупа Ґосвамі склав цього вірша так, що на перший погляд здається, буцім він вихваляє матері-альні товариство, дружбу й любов і не радить дивитися на шрі- мурті, Ґовінду. Ця розгорнута метафора має особливу будову: те, що автор нібито вихваляє, він насправді засуджує, а що на позір засуджує, те насправді вихваляє. Справжній смисл цього вірша в тому, що той, хто бажає забути оманні матеріальні дружбу, любов і товариство, мусить споглядати образ Ґовінди.
Шріла Рупа Ґосвамі так само описує трансцендентну приро-ду насолоди описами, що пов’язані з Крішною. Один відданий якось сказав: «Це справжнє диво, що відтоді, як я побачив Бога-Особу, чий образ омивають сльози, що струмують мені з очей, моє тіло проймає дрож; через Нього я вже не здатний виконувати свої матеріальні обов’язки. Від того часу, як я по-бачив Його, я вже не можу спокійно сидіти вдома — мене весь час тягне до Нього». Пояснити сказане можна так: якщо ко¬мусь пощастило бути в товаристві чистого відданого, він му¬сить негайно почати розпитуватися про Крішну, щоб слухати про Нього — іншими словами, він мусить цілковито занурити¬ся у свідомість Крішни.
Подібний смисл має також дальше твердження щодо слухан-ня та оспівування маха-мантри: «Відомо, що святі особистос¬ті змогли почути гучання струн віни в руках Наради, а Нарада завжди оспівує велич Господа Крішни. Цей самий звук його віни влився й у мої вуха, і відтепер скрізь я відчуваю присут-ність Найвищої Особи. Відтак усі мої бажання матеріальних утіх поступово зникають».
Шріла Рупа Ґосвамі також змальовує Матгура-мандалу таки-ми словами: «Я згадую Господа, як Він стоїть при березі Ямуни, прекрасного Господа серед дерев кадамба, і ніжні співи пташок у садах. Щоразу, коли я згадую це, я починаю відчувати, які то є трансцендентні краса та блаженство». Ці почуття, викликані спогадами про Матгура-мандалу та Вріндавану, що їх описує Рупа Ґосвамі, можуть виникнути навіть у невідданих. В окру¬зі Матгура (її площа становить близько півтораста квадратних кілометрів) місця на берегах річки Ямуна такі чудові, що кож¬ний, хто побував там, вже не хоче повертатися до матеріаль¬ного світу. Слова Рупи Ґосвамі — це по суті описи Матгури і Вріндавани, за якими стоїть глибоке авторове усвідомлення. Усе це доводить, що Матгура і Вріндавана є трансцендентні, бо в іншому разі ці місця не викликали б у нас трансцендентих пе¬реживань. Насправді ж трансцендентні емоції постають в кож¬нім одразу, скоро він прибуває до Матгури чи Вріндавани.
Читачеві може видатися, що ці свідчення щодо відданого слу¬жіння — гіперболи, до яких автор вдається, аби посилити ви¬разність поетичних образів, але насправді жодного перебіль-шення в них немає. Деякі віддані, як про це свідчать священні писання, негайно відчувають наслідки свого перебування у тих місцях, але це так не для всіх. Прикладами такого трансцен-дентного впливу можуть послужити четверо Кумар, що ста¬ли відданими після того, як вдихнули аромат курінь у храмі. БілваманґалаТгакура, щойно почув про Крішну, покинув свою вродливу коханку і вирушив до Матгури та Вріндавани і там став досконалим вайшнавою. Отже, ці твердження не є ані пе-ребільшенням, ані вигаданими оповідями. Це — правдиві фак-ти з життя, і так і буває з деякими відданими, але це не зна-чить, що кожний відчуватиме те саме. Такі описи, навіть якщо хтось і назве їх гіперболами, слід сприймати як вони є, і тоді це дасть нам змогу відвернути увагу від минущої матеріальної краси і скерувати її на красу вічну, свідомість Крішни. А вже для тих, хто має щось спільне із свідомістю Крішни, описане стає не чимось незвичайним.
Деякі вчені зауважують, що, просто дотримуючи засад сис-теми варн та аьирамів, можна поступово піднятися на рівень досконалости, що на нього підносить практика відданого слу-жіння. Однак значні авторитети не надають цьому слушнос- ти. Господь Чайтан’я під час бесіди з Раманандою Раєю про поступ у відданому служінні також засудив подібну думку. Коли Рамананда Рая почав говорити про важливість соціаль-ного влаштовання варнашрама-дгарми, Господь не прийняв його твердження, сказавши, що такий поступ у межах варн та аьирамів є зовнішнім. Насправді є речі набагато значущіші. У «Бгаґавад-ґіті» Господь також каже, що треба відмовитись від усіх інших методів духовного поступу і просто виконувати слу¬жіння у свідомості Крішни. Це запевно допоможе людині ви¬вершити успіхом своє життя.
В Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгагаватам» (20.9) Сам Гос-подь каже: «Виконувати приписані для варн і аьирамів обо-в’язки людина повинна доти, доки її почне спонтанно ваби¬ти до слухання про Мої розваги та діяння». Іншими словами, приписані для варн та аьирамів обов’язки є просто релігійними обрядами, що призначені дати змогу поліпшувати умови ма-теріального існування, мати чуттєве задоволення або прийти спасіння. Усе це існує для тих, хто не розвинув у собі свідо- мости Крішни; власне усі такі дії священні писання радять ви-ключно з метою підвести людину безпосередньо до свідомости Крішни. Але тим, хто розвинув у собі спонтанну прихильність до Крішни, виконувати обов’язки, що їх приписують иіастри, вже не потрібно. 
РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ
Визначні риси відданости
Деякі вчені вказують, що знання й відречення є тими чин-никами, які підносять людину до відданого служіння. Але на-справді це не так. Плекання знання й зречености, що сприяють закласти в людині основу під свідомість Крішни, доцільно при¬йняти на початку, але зрештою може постати питання про від¬мову і від них, бо віддане служіння залежить тільки від одно¬го: від бажання це служіння виконувати. А для цього потрібна тільки щирість.
Досвідчені віддані східні в тому, що філософський пошук і штучні аскези йоґи певною мірою допомагають очиститися від матеріальної скверни, проте через них серце чимдалі кам’я- нішає. Вони аж ніяк не допомагають робити поступ у відда-ному служінні, а тому і не сприяють входженню до царства трансцендентного любовного служіння Господу. Насправді ро-бити поступ у відданому служінні можна тільки за допомогою свідомости Крішни, тобто самого відданого служіння. Віддане служіння абсолютне, воно — і причина, і наслідок. Верховний Бог-Особа є причиною і наслідком усього сущого, і щоб на-близитися до Нього, Абсолюту, треба прийняти метод віддано-го служіння, що також є абсолютним.
Це підтверджує у «Бгаґавад-ґіті» Сам Господь: «Зрозуміти Мене можливо тільки через віддане служіння». На початку Своїх повчань у «Ґіті» Господь каже Арджуні: «Ти — Мій від-даний, і тому Я відкрию тобі ці таємниці». Ведичне знання при¬значене привести людину до усвідомлення Верховного Господа, а вже через віддане служіння Йому можна увійти до Його царства. На цьому сходяться усі достовірні священні писання. Філософи-теоретики нехтують метод відданого служіння; вони просто намагаються вивищитися над іншими через філо- 
софський пошук і за тим усім екстазу відданости розвинути не здатні.
В Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (20.31) Крішна каже: «Любий Уддгаво! Для тих, хто самопоглиблено служить Мені, філософський пошук і штучне відречення не є дуже спри¬ятливими. Той, хто стає Моїм відданим, само собою отримує всі плоди, що їх дає зречення від матеріальних втіх, і набуває до¬статньо знання, щоб пізнати Абсолютну Істину». Тут поданий критерій, за яким можна оцінювати поступ людини у віддано¬му служінні. Відданий не може перебувати у пітьмі невігластва: Господь, виявляючи до нього особливу ласку, дає йому знання зсередини.
В Одинадцятій пісні (20.32-33) «Шрімад-Бгагаватам» Гос-подь напучує Уддгаву далі: «Любий друже! Всі плоди, що їх дають кармічна діяльність, аскетизм, плекання філософсько¬го знання, зречення, вправи в містичній йозі, добродійність та інша сприятлива діяльність, приходять до Моїх відданих — тих, хто просто прив’язаний до Мене і з любов’ю служить Мені — самі собою. Такі віддані вже мають у своїй владі все, але вони не хочуть знати нічого поза відданим служінням Мені. І навіть якщо у відданого виникає бажання мати щось матеріальне, ска¬жімо піднятися на райські планети чи бажання мати якийсь ду¬ховний зиск, як-от досягнути планет Вайкунтг, Моєю безпри¬чинною ласкою його бажання легко здійснюється».
Насправді людина, що розвиває свідомість Крішни, водно¬час заховуючи певну прив’язаність до матеріальної втіхи, неза-баром звільняється від неї, якщо систематично практикує від-дане служіння за проводом істинного духовного вчителя.
Далі Шріла Рупа Ґосвамі радить: не слід прив’язуватися до матеріальних чуттєвих утіх, натомість треба насолоджуватись усім тим, що пов’язане з Крішною. Скажімо, їсти необхідно, і ми хочемо якихось смачних страв, що дають задоволення на-шому почуттю смаку. Отож слід готувати смачні страви з ме-тою задовольнити Крішну, а не власний язик, і пропонувати їх Йому. Тоді це буде відреченням. Можна готувати смачні стра-ви, але споживати їх дозволено тільки після того, як їх запропо¬новано Крішні. Така обітниця відмови від усього, що не запро¬поноване Крішні, і є справжнім відреченням. Таке відречення дає можливість задовольнити вимоги наших чуттів.
Імперсоналісти, стараючись якомога уникати всього мате-ріального, виконують суворі аскези, але оминають сприятли¬ві можливості служити Господу. Тому їхнього відречення не досить, щоб досягнути справжньої досконалости. Відомо чи-мало прикладів того, як імперсоналісти з їхнім штучним від-реченням, не мавши зв’язку з відданим служінням, знову пада-ли, привабившись до матеріального. І нині є багато тих, кого сприймають як зречеників; такі люди формально приймають санн’ясу, тобто складають обітницю зречености, на підставі твердження, що істинним є тільки духовне буття, а матеріальне існування — це омана, що своєю чергою свідчить про те, що вони сприймають лише зовнішню сторону речей. За такої ви-стави прийняття санн’яси вони зрікаються матеріального світу штучно. Проте оскільки піднятись на рівень відданого служін-ня вони не можуть, вони не можуть і досягнути найвищої мети, а тому знову повертаються до матеріальної діяльности, вдаю¬чись до добродійництва або політики. Є багато прикладів так званих санн'ясі, котрі зреклися матеріального світу як оманно¬го, але знову повернулися до діяльности у ньому, бо не шукали місця справжнього спочинку — спочинку біля лотосових стіп Господа.
Не слід зрікатися нічого, що можна використати в служінні Господу. В цьому полягає таємниця відданого служіння. Якщо щось може бути використане на вдосконалення свідомости Крішни та відданого служіння, це слід приймати. Наприклад, ми використовуємо багато різних механічних пристроїв та ма-шин для поширення Руху свідомости Крішни в сучасному сві¬ті — письмові машинки, магнітофони, диктофони, мікрофони, літаки. Іноді люди запитують нас: «Ви засуджуєте матеріаліс-тичну цивілізацію і водночас користуєтеся її плодами. Як це зрозуміти?» Але насправді ми зовсім не засуджуємо матеріаль-ного прогресу. Що ми робимо, то це просто прохаємо людей робити те саме, що вони роблять звичайно, але в свідомості Крішни. Це та сама думка, що проходить крізь усі повчання Крішни Арджуні у «Бгаґавад-ґіті», де Він радить Арджуні ви-користати у відданому служінні його здібності воїна. Ми, ви-користовуючи різні матеріальні пристрої у свідомості Крішни, діємо так само. Діючи в такому дусі — робити все для Крішни чи у свідомості Крішни, — ми можемо прийняти будь-що. Якщо письмову машинку можна використати у Русі свідомости Крішни, ми мусимо використовувати її. Так само можна вико-ристовувати у служінні Крішні диктофон чи будь-який інший пристрій. Ми розуміємо, що Крішна є усім. Крішна — причи¬на та наслідок усього, а тому нам нічого не належить. Усе на-лежить Крішні, і тому всі речі слід використовувати у служінні Йому. Такий наш погляд.
Це, проте, не означає, що ми відкидаємо засади відданого служіння або можемо нехтувати правила та приписи, що визна¬чені для тих, хто його виконує. На початковій стадії відданого служіння відданий-неофіт мусить дотримуватися усіх правил, що їх встановлює для нього авторитетний духовний вчитель. Приймаючи чи відкидаючи якісь речі, ми повинні завжди ке¬руватися засадами відданого служіння і ні в якому разі не вига¬дувати самим, що варто прийняти, а що — відкинути. Тому ду¬ховний вчитель, як проявлення Крішни та Його представник, потрібний, щоб скеровувати дії відданого так, як хоче цього Верховний Бог-Особа.
Духовний вчитель не повинен захоплюватися думкою нагро¬маджувати багатство чи прагненням мати якомога більше по¬слідовників. Справжній духовний вчитель ніколи так не діяти¬ме. Подеколи духовний вчитель, якщо його належно не вповно¬важено і хто став духовним вчителем лише з власної ініціативи, може захопитися нагромадженням багатства та бажанням чим¬далі побільшувати число послідовників. Це свідчить про те, що він перебуває не на найвищому рівні відданого служіння. Якщо хтось захоплюється такими набутками, його віддане служіння від цього страждає. Тому слід завжди неухильно додержуватись засад, що дані через учнівську послідовність.
Людина, свідома Крішни, вже природно є чистою і не має потреби вдаватися до жодного іншого способу очищення свого розуму чи діяльности. Завдяки своєму високому рівню свідо-мости Крішни, вона вже набула усіх добрих якостей і природ¬но дотримує правил і приписів містичної йоґи. Віддані дотри-мують цих правил само собою. За конкретний приклад може стати ненасильство, яке вважають за позитивну якість. Для від-даного відмова від насильства є цілком природною, а отже йому не треба окремо розвивати в собі цієї якості. Певні люди, ба¬жаючи очиститись, приєднуються до руху за поширення ве-гетаріанства — але відданий вже само собою є вегетаріанцем. Йому не треба окремо практикувати вегетаріанство чи приєд-нуватись до якогось вегетаріанського товариства. Він — веге-таріанець само по собі.
Є багато інших прикладів, які свідчать, що відданому немає потреби практикувати ще щось, крім свідомости Крішни; усі позитивні якості півбогів розвиваються в ньому само собою. Якости людей, що свідомо стають вегетаріанцями або відмов-ляються від насильства, можуть бути розцінені як дуже пози-тивні з матеріального погляду, але самих цих якостей ще не досить, щоб ці люди стали відданими. Вегетаріанець не обо-в’язково є відданим, так само як не обов’язково є відданим і той, що старається уникати насильства. Але відданий само по собі є вегетаріанцем і миротворцем. Отже, ні вегетаріанство, ні ненасильство не є тими необхідними впливниками, що стають причиною відданого служіння.
У «Сканда Пурані» є оповідь, що добре ілюструє дану думку. Там розказано про одного мисливця, який під впливом Наради Муні перетворився на великого відданого. Цей мисливець став досконалим відданим і відтак не міг вже вбити навіть мурашки. Парвата Муні, друг Наради, постерігши чудесне перетворення мисливця, яке відбулося під впливом відданого служіння, заува¬жив: «Любий мисливцю! Те, що ти стараєшся не вбити навіть мурашки, не є дуже дивним. В тому, хто розвинув у собі відда¬ність, самі по собі виявляються усі позитивні якості. Відданий ніколи не робить того, що може змусити стаждати інших».
Шріла Рупа Ґосвамі підтверджує тут, що очищення свідомос-ти, очищення тілесної діяльности, аскетизм, вмиротвореність розуму тощо самі собою виявляються в особі того, хто вико¬нує віддане служіння.
Шрі Рупа Ґосвамі також вказує тут на дев’ять методів віддано¬го служіння і називає їх: слухати оповіді про Господа, оспівува¬ти та пам’ятати Його, слугувати Йому, поклонятися Божеству в храмі, молитися Господу, виконувати Його накази, служити Крішні в якості друга й жертвувати для Нього всім. Кожний і будь-який з цих методів є настільки могутній, що будь-хто, дотримуючись хоча б одного з них, неодмінно досягне бажа¬ного успіху. Скажімо, комусь подобається просто слухати про Господа, іншого приваблює уславлювати Його ім’я, але і той, і той зрештою досягнуть своїх відповідних, бажаних у відданому служінні цілей. Це пояснено у «Чайтан’я-чарітамріті». Людина може застосовувати один, два, три або й усі разом методи від¬даного служіння, поки врешті-решт досягає бажаної мети — втверджується у відданому служінні.
Є низка конкретних прикладів того, як, здійснюючи тільки якийсь один з названих вище різновидів служіння, віддані до-сягали досконалости. Цар Парікшіт досяг бажаної мети, прос¬то слухаючи «Шрімад-Бгаґаватам». Шукадева Ґосвамі досяг ба-жаного, просто оповідаючи «Шрімад-Бгагаватам». Прахлада Махараджа досяг успіху у відданому служінні, завжди пам’я-таючи Господа. Лакшмі, богиня процвітання, досягла успіху, розтираючи лотосові стопи Господа. Цар Прітгу дійшов успі¬ху, поклоняючись Господу в храмі. Акрура досяг успіху, підно¬сячи до Господа молитви. Хануман досяг успіху, здійснюючи особисте служіння Господу Рамачандрі. Арджуна досяг успіху, бувши другом Крішни. А Балі Махараджа віддав Крішні усе, що мав, й так досяг успіху.
Відомі також приклади, коли віддані служили Господеві усі-ма способами разом. У Дев’ятій пісні «Шрімад-Бгагаватам» (4.18-20) розповідається про Махараджу Амбарішу, який вдав¬ся до всіх у купі методів відданого служіння. У цих віршах Шукадева Ґосвамі каже: «Цар Амбаріша насамперед зосередив свій розум на лотосових стопах Господа Крішни, тоді викорис-тав свій дар говорити на опис розваг та діянь Господа. Руками він мив храм Господа. Вухами він слухав оповіді про транс-цендентну велич Господа, очима споглядав прекрасне Божест¬во у храмі, а тіло своє використовував у спілкуванні з чис¬тими відданими Господа. [Коли ми спілкуємось з кимось, ми сидимо поруч, разом їмо тощо і при тому неминуче торкає¬мось своїм тілом тіла іншої людини. Амбаріша Махараджа спілкувався тільки з чистими відданими і пильнував, щоб до його тіла не торкалися інші люди.] Ніздрями він вдихав аро¬мат листочків туласі та квітів, запропонованих Крішні, а язи¬ком куштував крішна-прасад [їжу, приготовану спеціально для Господа і запропоновану Йому; віддані споживають виключно рештки цієї їжі]. Махараджа Амбаріша був цар і мав удосталь грошей, а тому міг пропонувати Крішні найвишуканіші стра¬ви, а потім споживав їх рештки як крішна-прасад. Махараджі Амбаріші, а він був цар, нічого не бракувало, бо він підтриму¬вав чудовий храм, в якому Господа ошатно вбирали, прикра¬шали прекрасними коштовностями і пропонували Йому стра¬ви з високоякісних продуктів. Отож він мав усе, і абсолютно все, що він робив, робилося у свідомості Крішни». Смисл ска¬заного у тому, що ми повинні йти стопами великих відданих. Якщо нам не під силу водночас здійснювати віддане служін¬ня усіх різновидів, ми повинні старатися здійснювати служін¬ня принаймні якогось одного різновиду, як це ми бачили на прикладах ачарій, наведених вище. Якщо здійснювати віддане служіння усіма способами, як це робив Махараджа Амбаріша, то навіть кожний окремий його різновид забезпечує цілкови-тий успіх. Досконало виконуючи хоча б один певний різновид служіння, відданий природно, сам по собі, відмежовується од усієї матеріальної скверни, і звільнення стає його служницею. Цю думку підтверджує Білваманґала Тгакура. Від того часу, як відданий розвинув у собі чисту бездомісну любов до Господа, звільнення супроводжує його як вірна служниця.
Шріла Рупа Ґосвамі каже, що віддане служіння згідно з реґу- лівними засадами авторитети іноді описують як служіння Гос-поду з усією пишнотою. 
РОЗДІЛ П’ЯТНАДЦЯТИЙ
Спонтанне віддане служіння
Найяскравішим прикладом спонтанного відданого служіння є служіння безпосередніх супутників Крішни у Вріндавані. Не-вимушені любовні стосунки жителів Вріндавани з Крішною на¬зивають раґануґа. Цим живим істотам немає потреби вчитися відданого служіння — вони вже сягнули досконалости у дотри-манні реґулівних засад релігії і виконують любовне служіння Верховному Богу-Особі спонтанно. Скажімо, хлопчикам-пас- тушкам, що бавляться з Крішною, не потрібно через аскези і покути або через практику йоґи вчитися, як саме гратися з Господом. Усі іспити на знання реґулівних засад вони склали за попередніх життів і, завдяки цьому піднісшись на рівень безпо¬середнього спілкування з Крішною, стали Його дорогими дру¬зями. їхнє спонтанне, невимушене ставлення до Крішни нази¬вається раґануса-бгакті.
Шрі Рупа Ґосвамі визначає раґануґа-бгакті як спонтанне тяжіння до чогось, коли розум цілковито зосереджений на цьому об’єкті в прагненні стосунків любови. Віддане служіння, здій-снюване з такими почуттями спонтанної любови, називають раґануґа-бгакті. Віддане служіння раґануґа далі можна поділи-ти на дві категорії: перша категорія — «чуттєвий потяг», дру¬га — «родинні стосунки».
Щодо цього у Сьомій пісні «Шрімад-Бгагаватам» (1.30) Нарада Муні, звертаючись до Юдгіштгіри, каже: «Любий царю! Чимало відданих привертаються до Бога-Особи, спочатку мав-ши ціллю власну чуттєву втіху, заздрячи Йому, боячись Його або прагнучи з Ним любовних стосунків. Зрештою потяг до Господа очищує їх від матеріальної скверни, і поступово ці ша-нувальники Господа далі розвивають у собі духовну любов і до¬сягають тої найвищої мети життя, якої прагнуть чисті віддані». 
За взірець спонтанної любови у чуттєвому потязі можна взя-ти ґопі. Ґопі — молоденькі дівчата, а Крішна — юнак. На позір виглядає, що ґопі вабить до Крішни через статевий потяг. Цар Камса весь час думав про Крішну, бо боявся Його. Його завж¬ди виповнював страх перед Крішною: адже було провіщено, що його вб’є син його рідної сестри. Шішупала заздрив Крішні і ненавидів Його. А нащадки царя Яду, що були Крішні роди-чами, ставились до Нього як до члена своєї сім’ї. Усі ці різні ти¬пи відданих мають спонтанний потяг до Крішни; цей потяг на¬лежить до різних категорій, але всі ці типи відданих досягають одної й тої самої бажаної цілі».
Як і любов ґопі до Крішни, ніжні почуття Ядав до Крішни ви¬знані за спонтанні, раґануґа. Натомість потяг Камси до Крішни, причиною якого є страх, і потяг Шішупали, в основі якого ле¬жить зненависть, за віддане служіння вважати не можна, тому що їхнє ставлення до Крішни не є приязне. Віддане служін¬ня може виконувати тільки той, хто налаштований до Крішни доброзичливо. Тому, згідно з думкою Шріли Рупи Ґосвамі, сто¬сунки, що їх відзначає неприязнь до Крішни, до категорії від¬даного служіння не зараховують. Далі він досліджує потяг до Крішни Ядав. Коли цей потяг ґрунтується на дружніх почуттях, тоді це спонтанна любов, а коли він тримається на реґулівних засадах, тоді спонтанною любов’ю його назвати не вийде. Тіль¬ки коли ваблення до Крішни піднімається до рівня спонтанної любови, його вважають за належний до категорії чистого від¬даного служіння.
Комусь, МОЖЛИВО, буде непросто зрозуміти, ЯК це І ҐОПІу і Камса досягли одного й того самого. Цей момент слід добре усвідомити — адже ставлення Камси та Шішупали до Крішни геть відмінне від ставлення до Крішни ґопі. Хоча в усіх вище-згаданих випадках осереддям є Верховний Бог-Особа і кож¬ний з цих відданих піднімається до духовного світу, різниця між двома розрядами душ таки існує. У Першій пісні «Шрімад- Бгагаватам» сказано, що Абсолютна Істина, Бог, є один і що Він виявляє Себе у трьох аспектах — як безособистісний Брахман, як Параматма (Наддуша) та як Бгагаван (Верхов¬ний Бог-Особа). Тут вже бачимо духовну відмінність. Хоча
Брахман, Параматма та Бгагаван є одним і тим самим Богом, Абсолютною Істиною, віддані Камса та Шішупала досягли лише сяйва Брахман. Усвідомити Параматму чи Бгагавана вони не могли. Саме в цьому і полягає різниця.
Сказане можна проілюструвати на прикладі аналогії з соняч-ною кулею та сонячним світлом: перебувати в сонячному про-мінні ще не означає досягти сонячної кулі. Температура со-нячного світла не така, як у сонячної кулі. Летіти крізь потік сонячного світла у літакові або космічному кораблі — це одне, а сягнути сонячної кулі — зовсім інше. Хоча сонячне світло і сонячна куля по суті невідмінні, однак різниця між ними іс¬нує, бо перше — це енергія, а друга — її джерело. Так само і Абсолютна Істина, Бог-Особа, і випромінення Його тіла є одне і водночас відмінні між собою. Камса і Шішупала досягли Абсо¬лютної Істини, але їм не дозволили увійти до обителі Господа, Ґолоки Вріндавани. Імперсоналістам й ворогам Господа дозво¬ляється увійти в Його царство, тому що вони мають потяг до Нього, але на планети Вайкунтги або планету Верховного Гос¬пода Ґолоку Вріндавану вхід їм заборонений. Бути пропущено¬му через кордон царства чи бути допущеному до царського па¬лацу — далеко не одне й те саме.
Шріла Рупа Ґосвамі описує тут різні місця призначення, яких досягають шанувальники безособистісного та особистісного аспектів Абсолютної Істини. Взагалі імперсоналістам і тим, хто ставиться до Верховного Бога-Особи вороже, коли і якщо вони сягають рівня духовної досконалости, дозволяють увійти лише у безособистісний Брахман. Філософи-імперсоналісти у певно¬му розумінні подібні до ворогів Господа, а тому і імперсоналіс¬там, і явним ворогам Господа дозволено увійти тільки у безосо- бистісне сяйво, брахмаджйоті. Отже, можна висновити, що їх зараховують до одного й того самого розряду. По суті, імпер- соналісти є ворогами Бога-Особи, бо вони не здатні спокійно ставитись до незрівнянних щедрот Господа. Вони завжди нама-гаються поставити себе на один рівень з Господом, бо мають заздрість до Нього. Шрі Чайтан’я Махапрабгу сказав, що імпер- соналісти чинять образи проти Господа. Проте Господь надзви-чайно ласкавий, і тому Він дозволяє їм, дарма що вони Його противники, увійти в духовне царство і лишитися там у безосо- бистісному брахмаджйоті, недиференційованому випромінен- ні Абсолюту.
Іноді трапляється, що імперсоналіст поступово підіймаєть¬ся до рівня сприйняття Господа як особи. «Бгагавад-ґіта» під-тверджує це: «По численних народженнях та смертях людина, котра набула справжнього знання, віддається Мені». Завдяки такому переданню себе Господу імперсоналіст може піднятись на Вайкунтгалоку (духовну планету) і там, як віддана Господеві душа, одержати тіло, подібне до тіла Господа.
У «Брахманда Пурані» сказано: «Ті, хто очистився від ма-теріальної скверни, а також демони, яких вбиває Верховний Бог-Особа, занурюються в безособистісний Брахман і так пе-ребувають у духовному небі, брахмаджйоті. Це духовне небо простерте ген далеко поза межами матеріального неба; це під-тверджує і «Бгаґавад-ґіта»: поза межами матеріального світу, сказано там, існує інший, вічний світ. Ворогам Господа та ім- персоналістам дозволено ввійти у це сяйво Брахман, але віддані Господа підносяться аж на духовні планети. Чисті віддані роз¬винули у собі спонтанну любов до Верховного Бога-Особи, і тому їм дозволено вступити на духовні планети і там насо¬лоджуватись духовним блаженством у товаристві Верховного Бога-Особи.
У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (87.23) уособлені Вени звертаються до Господа: «Шановний Господи! Йоґи медитують на Твій локалізований аспект і завдяки цьому сягають духов¬ної досконалости занурення у безособистісне брахмаджйоті. Ті, хто ставиться до Тебе як до ворога, сягають тої самої до-сконалости без ніякої медитації. Ґопі, що чують до Тебе «хти-вий» потяг і кого Ти обіймаєш Своїми гнучкими руками, що подібні до двох змій, досягають того самого. Що стосується до нас, півбогів, а кожному з нас визначено відповідати за певний аспект ведичного знання, то ми завжди йдемо стопами ґопі. Ми сподіваємось, що таким способом досягнем тієї самої доско¬налости». Вживаючи вираз «та сама досконалість», ми повин¬ні завжди пам’ятати приклад сонця та сонячного світла. Імпер- соналісти можуть лише злитися з брахмаджйоті, а це подібно до того, як бути в сонячному світлі, тимчасом як віддані, що пов’язані з Найвищою Особою любовними стосунками, без¬посередньо входять до верховної обителі Господа, на Ґолоку Вріндавану.
«Хтивий» потяг ґопі не має нічого спільного зі статевими втіхами жодного різновиду. Шріла Рупа Ґосвамі пояснює, що такі «хтиві» бажання вказують на особливий настрій відданого в його стосунках з Крішною. Кожен відданий на своєму інди-відуальному рівні досконалости має спонтанний потяг до Гос-пода. Такий потяг відданого іноді визначають як «хіть». Ця хіть є, власне, нестримним бажанням служити Господу у стосунках певного різновиду. Може видаватися, що відданий просто ба-жає насолоджуватися товариством Господа, але насправді він намагається вкласти своє певне ставлення до Господа у слу-жіння Йому. Скажімо, відданий бажає спілкуватися з Богом- Особою як Його товариш-пастушок, допомагаючи Господу ви-пасати корови. Можуть подумати, що таким способом він хоче втішатися у товаристві Господа, але насправді це — спонтанна любов, яка виявляє себе у тому, що відданий допомагає Госпо-ду пасти трансцендентні корови.
Чуттєвий потяг до Крішни
Нестримне бажання служити Господу виявлено на трансцен-дентнім терені Враджі. Але особливою мірою воно виявлене в ґопі. Любов ґопі до Крішни надзвичайно піднесена, і тому коли її позначають словом «хіть», це робиться єдино щоб ми могли скласти принаймні якесь уявлення щодо неї.
Автор «Шрі Чайтан’я-чарітамріти», Кавіраджа Крішнадаса, пояснив різницю між хіттю і бажанням служити так: «Словами «хтиве бажання» позначають бажання служити власним чут-тям, а словами «трансцендентне бажання» позначають праг-нення служити чуттям Господа». У матеріальному світі прос¬то не буває такого, щоби коханці прагнули задовольняти чуття одне одного. У матеріальному світі кожний бажає головно за-довольняти свої власні чуття. Ґопі, однак, не хотіли нічого, крім як задовольняти чуття Господа; прикладів цьому в матеріаль- йому світі немає. Тому іноді екстатичну любов ґопі до Крішни вчені описують як подібну до хіті матеріального світу, але на¬справді цього не слід приймати буквально. До такого позна¬чення вдаються єдино щоб допомогти хоч якось наблизитись до розуміння стану речей в трансцендентному світі.
Великі віддані аж до рівня Уддгави є найдорожчими друзями Господа, і всі вони прагнуть іти стопами ґопі. Отже, любов ґопі до Крішни безперечно не є матеріальною хіттю. В противно¬му разі як міг би Уддгава захотіти йти їхніми стопами? Інший приклад — це Сам Господь Чайтан’я. Прийнявши санн'ясу, Він надзвичайно строго дотримував принципу уникати спілкуван¬ня з жінками — і водночас вчив, що немає ліпшого способу поклонятися Крішні, за той, яким Йому поклонялись ґопі. Ґопі поклонялись Господу наче спонукувані хтивим бажанням — і при тому їхньому способу поклоніння давав найвищу оцінку навіть Шрі Чайтан’я Махапрабгу. Саме це свідчить, що хоча потяг ґопі до Крішни, здавалося б, заснований на хтивому ба¬жанні, в ньому немає і тіні матеріального. Тільки той, хто ціл¬ковито втвердився на трансцендентному рівні, здатний збагну¬ти стосунки ґопі з Крішною. Ці стосунки на перший погляд видаються звичайними стосунками між юнаком і дівчатами, а тому іноді їх неправильно розуміють як звичайні статеві сто¬сунки матеріального світу. На жаль, деякі люди, котрі не здат¬ні зрозуміти трансцендентної природи любовних взаємин ґопі з Крішною, вважають, що любовні справи Крішни з ґопі — це звичайний земний любовний зв’язок, і тому подеколи малюють непристойні зображення у модерновому стилі.
З іншого боку, хтивий потяг Кубджі до Крішни знавці опи-сують як «майже хтиве» бажання. Кубджа була горбаня, і вона бажала з’єднатися з Крішною, мавши до Нього велику екста-тичну любов. Але її потяг до Крішни був майже земним, плотським, і тому її любов не можна порівнювати з любов’ю ґопі. Її любовна прив’язаність до Крішни називається кама- прая, або майже така сама, як любов до Крішни ґопі. 
РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ
Дальший опис спонтанної відданости
Родинні стосунки
Ставлення жителів Вріндавани, Нанди Махараджі і мате¬рі Яшоди до Крішни є ідеальним прикладом батьківського та материнського ставлення в трансцендентних стосунках із Крішною, відначальним Верховним Богом-Особою. Насправді стати батьком чи матір’ю Крішни неможливо, але якщо відда-ний розвинув у собі такі трансцендентні почуття, їх називають любов’ю до Крішни у стосунках батьківства. Врішні (родичі Крішни у Двараці) також мали подібні почуття до Крішни. Отже, спонтанну любов до Крішни у стосунках батьківства виявляють і жителі Вріндавани, і жителі Двараки, які належать до роду Врішні.
Спонтанна любов до Крішни, яку виявляють Врішні і жите¬лі Вріндавани, існує в них вічно. Для тих, хто ще не завершив початковий етап відданого служіння, на якому конче потрібно дотримувати реґулівних засад, обговорювати цю любов потре-би немає: вона мусить розвинутися сама на більш зрілій стадії.
Придатність для спонтанного відданого служіння
Тих, хто бажає йти стопами тих вічних відданих Господа, якими є Врішні та жителі Вріндавани, називають раґануґа-від-даними; це означає, що вони намагаються сягнути рівня доско-налосте тих вічних відданих. Віддані-рагануґм не надто строго дотримують реґулівних засад відданого служіння, однак при-родним чином їх притягують певні вічні віддані, як оце Нанда чи Яшода, і вони спонтанно стараються наслідувати їх. У від-даному служінні присутній поступовий розвиток бажання ста-ти схожими на якогось певного відданого; це і є раґануґа. 
Однак слід завжди пам’ятати, що таке палке бажання йти стопами жителів Враджі (Вріндавани) розвиває тільки той, хто вже очистився від матеріального забруднення. На рівні дотри-мання реґулівних засад відданого служіння треба пройти через стадію анартга-ніврітті, на якій матеріальне занечищення остаточно зникає. Подеколи трапляється бачити людей, що імі-тують таку любов у відданості, ще не звільнившись від анартг> небажаних поганих звичок. Буває, так звані віддані кажуть про себе як про послідовників Нанди, Яшоди чи ҐОПІ і водночас за¬ховують огидний потяг до земного сексу, що очевидно для всіх. Такий вияв «божественної» любови є просто нічого не вартою підробкою. А коли людина насправді починає відчувати потяг до любови ґопі та її виявів, в її характері не виявляється і тіні матеріального опоганення.
Отож на початку кожний повинен строго дотримувати ре-ґулівних засад відданого служіння, як того вчать священні пи-сання та духовний вчитель. Щире, непідробне прагнення йти стопами відданих Вріндавани розвивається тільки в тому, хто досяг ступеня очищення від матеріальної скверни.
Шріла Рупа Ґосвамі каже: «Той, хто дійсно очистився від ма¬теріальної скверни, вже може обрати собі за взірець певного вічного відданого — жителя Вріндавани і, завжди пам’ятаючи його, з любов’ю служити Крішні в тій ролі, в якій Йому слу-жить цей відданий. Розвиваючи у собі таку здатність, він завж¬ди, хоча б подумки, буде жити у Вріндавані». Смисл сказаного в тому, що людина повинна, якщо можливо, поїхати до Врінда¬вани, бути присутньою на землі Враджабгумі фізично і завж¬ди служити Господу, наслідуючи відданих Враджа-дгами, духов¬ного царства Враджі. Якщо хтось не має змоги бути присутнім у Вріндавані фізично, він може медитувати на те, що живе у Вріндавані. Хоч би де ми були, ми завжди маємо думати про життя у Враджа-дгамі і про те, як ідемо стопами якогось від¬даного у служінні Господу.
Відданий, котрий насправді зробив значний поступ у свідо-мості Крішни і постійно з любов’ю служить Господу, не пови-нен виявляти себе, навіть якщо він вже сягнув досконалости. Думка тут у тому, що доки відданий перебуває в матеріали-
йому тілі, він повинен завжди діяти, як це визначено неофіту. Навіть чистий відданий мусить дотримуватися усіх визначених для відданого служіння реґулівних засад та приписів. Водночас відданий, якщо він вже усвідомлює своє справжнє становище у стосунках з Господом, може під керівництвом конкретного вічного супутника Господа думати про Господа у своєму сер¬ці, дотримуючи водночас реґулівних засад, і так розвивати свої трансцендентні почуття.
Принагідно зауважимо, що слід бути обережним щодо так званого сіддга-праналі. Цьому методу сіддга-праналі слідують люди, яких ніхто не вповноважував; вони вигадують свої влас-ні способи виконувати віддане служіння. Вони гадають, що, просто думаючи про себе як про близьких супутників Господа, вони і справді стають Його супутниками. Така зверхність аж ніяк не узгоджується з реґулівними приписами. Цьому методу сіддга-праналі слідують пракріта-сахаджії, члени фальшивої «вайшнавської» секти. На думку Рупи Ґосвамі, така діяльність просто перешкоджає поступу на шляху виконання відданого служіння визначеним способом.
Шрі Рупа Ґосвамі каже, що обізнані ачар'ї радять дотриму-вати реґулівних засад і тим відданим, які вже розвинули у собі спонтанну любов до Крішни. Згідно з реґулівними засадами іс-нує дев’ять сфер діяльности (що їх вже описано вище), і відда-ний повинен присвятити себе тому служінню, до якого він має природну схильність. Скажімо, комусь особливо подобається слухати, іншому — оспівувати святі імена, а когось особливо приваблює служіння в храмі. Отже, ці або ще який з реш¬ти шести способів відданого служіння (пам’ятувати, слугувати, молитися, здійснювати служіння певного роду, бути у дружніх стосунках та віддавати усе своє майно) слід виконувати з усією серйозністю. Тобто кожний повинен діяти згідно зі своїм інди-відуальним смаком.
Стосунки кохання
Віддане служіння, коли відданий наслідує служіння ґопі Врін- давани або цариць Двараки, називають служінням у стосун¬ках кохання. Це віддане служіння в стосунках кохання можна розбити на дві категорії: прямих стосунків кохання і непрямих стосунків. В обох випадках відданий має йти стопами якоїсь конкретної ґопіу що виконує відповідне служіння на Ґолоці Вріндавані. Прив’язаність безпосередньо до Верховного Бога- Особи в стосунках кохання позначається терміном келі. Дійти келі значить безпосередньо приєднатися до Верховного Бога- Особи. Є й інший розряд відданих: вони не хочуть безпосеред¬ньо спілкуватися з Найвищою Особою, натомість вони тішать¬ся, смакуючи стосунки кохання Господа з іншими ґопі. їм дає насолоду просто слухати про розваги Господа з ґопі.
Розвинути стосунки кохання з Господом здатні лише ті, хто вже дотримує реґулівних засад відданого служіння, і насампе-ред ті, хто поклоняється Божествам Радги й Крішни у храмі. Такі віддані поступово розвивають у собі спонтанну любов до Божеств і, слухаючи про любовні забави Господа та ґопіу посту¬пово приваблюються до цих розваг. Згодом, коли така спон¬танна любов розквітає, відданий переходить до однієї з вище¬згаданих категорій.
Стосунки кохання до Крішни розвивають не тільки жінки. Насправді матеріальне тіло не має нічого спільного з духов-ними любовними стосунками. Жінка може розвинути бажан¬ня стати другом Крішни, натомість чоловік може розвинути прагнення бути ґопі у Вріндавані. Приклад того, як саме відда-ний у чоловічому тілі може розвинути бажання бути ґопі, по-дає «Падма Пурана»: Колись давно у місці під назвою Данда- каран’я жило багато мудреців. Дандакаран’я — це ліс, в якому жив Господь Рамачандра після того, як батько вислав Його на чотирнадцять років з дому. Під час того заслання багато там-тешніх мудреців полонилися красою Господа Рамачандри і за-бажали стати жінками, щоб мати змогу обнімати Господа. Ми-нув час, і ці мудреці з’явилися у Ґокулі Вріндавані саме коли там явив Себе Крішна; вони народилися як ґопі, подружки Крішни. Так вони сягнули досконалости духовного життя.
Історію мудреців Дандакаран’ї можна пояснити так. Коли Господь Рамачандра пробував у Дандакаран’ї, мудреців, кот¬рі здійснювали віддане служіння там, привабила Його врода, і вони подумали про ґопі Вріндавани, що завжди насолоджу-ються любовними стосунками з Крішною. З цього зрозуміло, що мудреці Дандакаран’ї добре знали, що обидва — і Крішна, і Господь Рамачандра — це Верховний Господь, але бажання спілкуватися з Господом у стосунках кохання, як це роблять ґопі, в них переважало. Вони знали, що тимчасом як Господь Рамачандра, як ідеальний цар, не міг прийняти більш як одну дружину, Господь Крішна, всемогутній Бог-Особа, зможе ви-повнити бажання їх усіх у Вріндавані. Ці мудреці також висно- вили, що форма Господа Крішни є привабливішою від форми Господа Рамачандри, і тому вони молилися, виражаючи бажан¬ня у майбутньому житті стати ґопі і спілкуватися з Крішною. Господь Рамачандра зберігав мовчання, і це свідчило про те, що Він прийняв молитви мудреців. Так вони отримали від Гос¬пода Рамачандри благословення, що в майбутньому житті ма¬тимуть змогу бути в товаристві Господа Крішни. Завдяки цьому благословенню усі вони народилися дівчатами, дочками ґопі у Ґокулі, і, як бажали за попереднього життя, насолоджувались товариством Господа Крішни, що тоді був присутній у Ґокулі Вріндавані. Так вони сягнули досконалости людського життя, виплекавши у собі трансцендентне бажання перебувати з Гос¬подом Крішною у стосунках кохання.
Стосунки кохання поділяють на два типи — стосунки кохан¬ня між чоловіком і дружиною та стосунки кохання між кохан¬цями. Того, хто розвинув у собі кохання до Крішни як до чоло¬віка, підносять до Двараки, і там він стає царицею Господа. Той, хто розвинув ставлення до Крішни як до свого коханця, підно¬ситься на Ґолоку Вріндавану і там у товаристві ґопі насолоджу¬ється стосунками кохання з Крішною. Ще раз дамо на увагу, що стосунки кохання з Крішною — чи то як ґопі, чи як цари¬ці — не є привілеєм самих жінок. Чоловік теж здатний розви¬нути у собі такі почуття, як про те свідчить приклад мудреців з Дандакаран’ї. Якщо істота просто бажає стосунків кохання, але не йде стопами ґопі, її перепроводжають до Двараки, і там вона стає царицею Господа.
У «Маха-курма Пурані» сказано: «Великі мудреці, сини богів вогню, неухильно дотримували реґулівних засад, прагнучи сто¬сунків кохання з Крішною. Завдяки цьому у наступнім житті вони отримали змогу спілкуватися з Господом, джерелом усьо¬го творіння, кого називають Васудева (Крішна); так кожний з мудреців отримав Крішну як свого чоловіка».
Батьківські почуття і дружба
Віддані, які приваблюються до Крішни як Його батьки або друзі, мусять іти стопами Нанди Махараджі або Субали від-повідно. Нанда Махараджа — це названий батько Крішни, а з усіх друзів Крішни у Враджабгумі Субала — найближчий до Нього.
У розвиткові якостей батька чи друга Господа є два шляхи. Перший такий — можна старатися стати батьком Господа без-посередньо. Другий полягає в тому, щоб йти стопами Нанди Махараджі і плекати в собі думку, що бути батьком Крішни — це найвище з усього бажаного. З оцих двох шляхів прагнен¬ня стати безпосередньо батьком Крішни авторитети не схва¬люють. Такий шлях здебільшого осквернений імперсоналіст- ською філософією майавади. Майаваді (моністи) гадають, що вони самі є Крішна, отож якщо хтось гадає, буцім він сам стане Нандою Махараджею, то його батьківську любов забруднює філософія майавади. Вже сам спосіб мислити в дусі майавади є образою, і ніхто з тих, хто чинить образи, не увійде до царст¬ва Бога і не зможе спілкуватися з Крішною.
У «Сканда Пурані» наведена історія про одного старого чо-ловіка, котрий жив у Хастінапурі, столиці Пандав. Цей чоловік бажав, щоб Крішна став його укоханим сином. Нарада навчив його йти стопами Нанди Махараджі, і, діявши так, старий до- сяг успіху.
У молитві «Нараяна-в’юха-става» сказано, що ті, хто не-ухильно зосереджує свій розум на Господі, думаючи про Нього як про свого чоловіка, друга, батька чи доброзичливця, заслу-говують на загальну шану. Таку спонтанну любов до Крішни людина може розвинути тільки особливою ласкою Крішни або Його чистого відданого. Цей метод відданого служіння іноді називають пушті-марґа. Пушті означає «живлення», а марґа означає «шлях». Такий розвиток почуттів живить віддане слу-жіння і підносить його до найвищого рівня. Отже, це назива-ють шляхом живлення, або пушті-марґою. Члени Валлабга- сампрадаї, що належать до секти Вішнусвамі вайшнавської ре-лігії, поклоняються Крішні саме згідно з методом пушті-марґа. Здебільшого віддані Крішни у Ґуджараті поклоняються Бала Крішні, теж керуючись при тому правилами пушті-марґи. 
РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ
Екстатична любов
Той, хто, виконуючи впорядковане віддане служіння, на-справді підноситься на трансцендентний рівень, вивищується над ґунами матеріальної природи, і його серце стає осяйне, наче сонце. Сонце розташоване дуже далеко від нашої планети, і тому жодній хмарі неможливо його вкрити; а коли відданий очищується і стає як сонце, його серце починає випромінюва¬ти екстатичну любов, що набагато чудесніша за сонячне світло. Тільки тоді прив’язаність до Крішни стає досконалою. Відтак відданий у своїй екстатичній любові відчуває спонтанний потяг служити Господу. Це — рівень уттама-адгікарі, рівень доско¬налої відданости. Такого відданого більше не турбують жодні матеріальні почуття, його цікавить тільки служіння Радгарані та Крішні.
Нагадаємо, що в попередніх розділах описано відмітні риси відданого служіння, а також дано настанови щодо того, як саме здійснювати таке служіння за допомогою наших теперішніх чуттів і завдяки тому наближатися до рівня екстатичної спон-танної любови. Крім того, були подані відомості щодо двох різ¬новидів відданого служіння: відданого служіння, в основі якого лежить дотримання реґулівних засад, та відданого служіння, в основі якого лежить спонтанна любов.
У відданому служінні, в основі якого лежить дотримання р嬴улівних засад, можна виділити дві відміни — виконавче відда¬не служіння та дійове віддане служіння. Власне дійове відда¬не служіння позначають терміном бгава, що означає «екстаз». Щодо цього у тантрах є таке твердження: екстаз є першою ознакою чистої любови до Бога-Особи, і на цій стадії відданий інколи плаче, а його тілом переходить дрож. Ці ознаки бувають виявлені не завжди, а часами. Коли цар Амбаріша через Дур- васу Муні потрапив у складне становище, він одразу звернувся 
думкою до лотосових стіп Господа. Відтак у всьому його тілі виявилися певні зміни, а з очей покотилися сльози. Такі ознаки свідчать, що відданий перебуває в стані екстазу, і цей екстаз ви¬являється через тремтіння тіла й сльози. Після того, як ознаки екстазу виявилися зовні, він лишається в розумі. Якщо екстаз триває, такий стан має назву самадгі. На цій стадії просвітлен¬ня закладаються основи майбутніх любовних взаємин віддано¬го з Крішною.
Віддані приходять на цей рівень екстазу двома шляхами. Пер¬ший шлях — це постійне спілкування з чистими відданими. Другий шлях — це коли відданому дарує Свою ласку Крішна або коли йому дарує свою милість чистий відданий Крішни. Здебільшого відданий підноситься на рівень екстазу через спіл¬кування з чистими відданими, тимчасом як піднесення завдяки особливій ласці Крішни чи Його відданого — річ дуже рідкіс¬на. З цього можна висновити, що віддане служіння слід здій¬снювати неухильно і завжди у товаристві відданих, і тоді ус¬піх нам гарантований. Певно що бувають виняткові випадки, коли відданий отримує особливу милість Крішни. Ми маємо завжди сподіватися її, але водночас не можемо сидіти згор¬нувши руки, просто чекаючи на Господню ласку — ми муси¬мо повсякчас виконувати свої щоденні обов’язки у відданому служінні. Буває, що людину, яка ніколи не вчилася у школі чи інституті, визнають за великого вченого, і відомі університети присуджують їй почесне звання. Але це зовсім не означає, що можна не ходити до школи й просто сидіти й сподіватись при тому, що колись якийсь університет відзначить наші знання. З відданим те саме: він мусить сумлінно дотримувати реґулівних засад відданого служіння й водночас сподіватися ласки Крішни або Його відданого.
Прикладом того, як істота піднялася на рівень екстатичної любови, дотримуючись реґулівних засад відданого служіння, може служити життя Наради, як він сам описує його В’ясадеві у «Шрімад-Бгаґаватам». Нарада розповідає там про своє попе-реднє життя і про те, як він піднісся на рівень екстатичної лю-бови. Він служив великим відданим і тому мав змогу слухати їхні розмови та пісні. Отож він слухав пісні й оповіді про діян¬ня Крішни від чистих відданих, і так його серце привабилося до Господа. Він слухав їх так жадібно, що поступово ваблен¬ня переросло в екстатичну любов до Крішни. Така екстатична любов передує чистій любові до Крішни, і Нарада у дальшому вірші підтверджує, що, щодня слухаючи бесіди великих мудре¬ців, він поступово розвинув у собі екстатичну любов до Бога. Нарада у Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (5.28) розповідає далі: «Спочатку я минав дні у товаристві великих мудреців, і це тривало впродовж усієї дощової пори року. Щоранку й щове¬чора я слухав, як вони співають та повторюють мантру Харе Крішна, і завдяки тому моє серце поступово очистилося. Від¬тоді, як я почав з великою увагою слухати їх, на мене припи¬нили діяти ґуни невігластва та страсти, і відтак я втвердився у відданому служінні Господу».
Наведений приклад наочно ілюструє, як, просто спілкуючись з чистими відданими, можна розвинути у собі екстатичну лю¬бов до Господа. Отож одною з важливих умов духовного роз¬витку є постійне спілкування з чистими відданими, які щоден¬но, вранці та ввечері, повторюють і співають мантру Харе Крішна. Таке спілкування дає змогу очистити серце і розвину¬ти екстатичну чисту любов до Крішни.
Подібне твердження знаходимо у Третій пісні «Шрімад- Бгагаватам» (25.25), де Господь Капіла каже: «Люба матінко! Якщо людина житиме в товаристві чистих відданих, вона реально досвідчить піднесеність відданого служіння Мені та його могутність». Інакше кажучи, коли говорить чистий відда-ний, його слова мають на серця слухачів великий вплив. Але звідки ця притаманна слуханню та оспівуванню могутність? Професійний декламатор иіастр не здатний викликати в сер¬ці слухачів трансцендентного екстазу. Натомість коли промов¬ляє той, хто усвідомив свою духовну сутність і дійсно виконує служіння Господу, він має силу вдихнути духовне життя в тих, хто його слухає. Ось тому слід шукати товариства бездомісних, чистих відданих. Спілкуючись з ними і служачи їм, відданий- початківець неодмінно розвине в собі прив’язаність, відданість і любов до Верховного Бога-Особи.
У «Падма Пурані» є історія про віддану, яка, прагнувши під-нестись на рівень екстазу, танцювала для Божества Господа крізь цілу ніч, щоб заслужити Господню милість.
Трапляється однак і таке, що в людині, яка ніколи не вдава-лась до жодного з різновидів відданого служіння, раптом про-кидається відданість до Господа Крішни. Мусимо розуміти, що такий раптовий розвиток настрою відданости приходить вна-слідок вияву милости Крішни чи Його відданого. Цей «випад-ковий» розвиток екстатичних почуттів, який відбувається через безпричинну милість Крішни, може статися: 1) через сло¬во, 2) через погляд та 3) просто завдяки добрим побажанням.
У «Нарадія Пурані» є твердження щодо розвитку екстатич-ної любови за допомогою слова. Господь Крішна каже Нараді: «О найліпший з брахман! Бажаю тобі розвинути бездомісне віддане служіння Мені, бо воно сповнене трансцендентного блаженства і є сприятливе з будь-якого погляду».
Про розвиток екстатичної любови за допомогою погляду йдеться у «Сканда Пурані». Там сказано: «Коли жителі провін-ції Джанґала побачили Бога-Особу, Крішну, почуття затопили їх, і вони не могли відвести від Нього своїх очей».
Що стосується щиросердих побажань, то у «Шука-самхіті» знаходимо, як Нарада каже Шрілі В’ясадеві: «Твій син — най- піднесеніший відданий Бога-Особи. А ще я бачу, що він, на-віть не дотримуючи жодних реґулівних засад відданого слу-жіння, вже виявляє численні чудові ознаки, що притаманні людям, які виконували віддане служіння впродовж численних народжень».
Стосовно екстатичної любови до Крішни у Сьомій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (4.36) Нарада, звертаючись до Юдгіш- тгіри, каже: «Любий царю! Описати характер Прахлади дуже непросто. Він розвинув природну любов до Крішни, і хоч би як я намагався змалювати його достоїнства, це лишатиметься просто словами. Насправді описати його вдачу достеменно не-можливо». Отже, Нарада сам визнає, що екстатична любов до Господа спалахнула в серці Прахлади природно, просто ласкою Господа Крішни.
Така природна любов до Крішни, яку виявляв Прахлада, роз-винулася в нього просто через ласку Наради. Коли Прахлада
Махараджа перебував у лоні своєї матері, Нарада зі співчут¬тя до неї виклав їй науку відданого служіння, бажаючи водно¬час, щоб дитя в лоні цієї жінки також запожиткувало собі доб¬ро з його повчань. Завдяки тому, що Нарада, вповноважений відданий і славнозвісний супутник Бога-Особи, бажав Прахла- ді Махараджі усіх благ, той розвинув у собі всі якості першо-рядного відданого. Це є прикладом розвитку природної любо- ви до Господа, і причиною її є особлива ласка Бога-Особи чи Його великого відданого, як оце Нарада.
У «Сканда Пурані» Парвата Муні каже Нараді: «Любий На-радо! З усіх святих осіб ти такий великий і славетний, що прос¬то своїми добрими побажаннями перетворив мисливця, лю¬дину низького народження, на великого відданого Господа Крішни».
Екстатичну любов до Крішни можна поділити на п’ять різ-новидів, за що Шрі Рупа Ґосвамі казатиме далі. 
РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ
Відмітні риси відданого, який розвинув екстатичну любов до Господа
Тепер Рупа Ґосвамі описує відмітні риси відданого, котрий насправді розвинув у собі екстатичну любов до Крішни. Вони такі:
1)    Він завжди пильнує, щоб якнайдоцільніше використову-вати свій час у відданому служінні Господу. Він не може сиді-ти без роботи. Він бажає служити Господу повсякчас, двадцять чотири години на добу, а поза тим нічого не хоче.
2)    Він стриманий і стійкий.
3)    Він відречений, не має потягу ні до чого матеріального.
4)    Хоч би що він робив, він не жде для себе жодних матері-альних почестей.
5)    Він певний того, що Крішна колись подарує йому Свою милість.
6)    Він завжди прагне вірно служити Господу.
7)    Він має велику прив’язаність до оспівування святих імен Господа.
8)    Він завжди прагне змальовувати трансцендентні якості Господа.
9)    Він має велику втіху від того, що живе у місцях розваг Господа, а саме в Матгурі, Вріндавані та Двараці.
Як відданий використовує свій час
З вуст бездомісного відданого, що розвинув у собі екста-тичну любов до Крішни, не почути нічого, крім як слів моли-тов до Господа. Розум його завжди зосереджений на Крішні, а тіло своє він використовує на те, щоб вшановувати Господа, схиляючись у поклоні перед Божеством, або щоб виконувати 
якесь інше служіння. Така екстатична діяльність інколи викли-кає у нього сльози. Отак усе його життя присвячене на служін-ня Господу, і він не марнує на щось інше і миті.
Стійкість
Якщо хтось заховує спокій навіть незважаючи на численні чинники, що могли б збурити його розум, його називають стри¬маним і стійким. Приклад такої стійкости та стриманости по¬дає цар Парікшіт. У Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (19.15) він, звертаючись до мудреців, які зібралися, щоб бути з ним до його смерти, каже: «Шановні брахмани, прошу, вважайте мене за свого слугу, що дуже відданий вам. Я прийшов на берег Ґанґи на те, щоб покласти мої серце й душу до лотосових стіп Гос¬пода Крішни. То поблагословіть мене, щоби матір Ґанґа була також задоволена з мене. Хай прокляття сина брахмани здій¬сниться. Мені то байдуже. Маю тільки одне прохання до вас: в останню мить мого життя оспівуйте святе ім’я Вішну, щоб я зміг осягнути Його трансцендентні якості».
Поведінка Махараджі Парікшіта, його непохитність навіть у час, коли він став на порозі смерти, зберігаючи повну розумову рівновагу, є прикладом стриманости та стійкости. Це — одна з якостей відданого, який розвинув у собі екстатичну любов до Крішни.
Неприв’язаність
Чуття завжди шукають втіхи, але чуття відданого, котрий розвинув трансцендентну любов до Крішни, вже не йдуть на поводі матеріальних бажань. Такий стан розуму називають неприв’язаністю. Чудовий приклад неприв’язаности маємо у П’ятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (14.43), де оповідається про царя Бгарату. Там сказано: «Імператора Бгарату настільки зва-била краса лотосових стіп Крішни, що у самому розквіті свого життя він рішуче обрубав усі пута прив’язаности до родини, ді¬тей, друзів, царства тощо, наче то було щось подібне до випо¬рожнень, до яких бридують торкатися».
Імператор Бгарата — типовий приклад людини, що розвину¬ла повну неприв’язаність. Він мав усе, чим тільки можна насо¬лоджуватись у матеріальному світі — і покинув усе. Отже, не¬прив’язаність полягає не в тому, щоб штучно відмежуватися од усіх спокус й перед часу намагатись розірвати усі прив’язанос¬ті. Справжня неприв’язаність полягає в тому, щоб навіть посе¬ред усіляких спокус не приваблюватися до них. На початку від- даний-початківець певно що повинен триматися осторонь від усього спокусливого, що може викликати прив’язаність. Однак зрілий відданий не приваблюється нічим, хоч би яким принад- ливим та спокусливим воно виглядало. Таке є справжнє міри¬ло неприв’язаности.
Відсутність гордині
Якщо відданий має чисте усвідомлення і всі відповідні якості, але зовсім не пишається зі своїх достоїнств, кажуть, що в ньому немає гордині. У «Падма Пурані» сказано, що цар Бгарата був цар над усіма царями, а однак він, розвинувши у собі екстатич¬ну любов до Крішни, став жебраком і ходив просити навіть до домів своїх ворогів і недоторканих. Він був такий смиренний, що шанобливо схилявся перед ними.
Подібних прикладів історія Індії знає багато. Зовсім недав-но, щонайбільше двісті років тому, один великий землевласник з Калькутти на ім’я Лал Бабу став вайьинавою і пішов жити до Вріндавани. Він також ходив просити милостиню від две¬рей у двері і просив навіть у домах своїх колишніх політичних противників. Просити милостиню означає бути готовим терпі¬ти кривду та образи від тих, до кого звертаються по неї. Таке ставлення людей цілком природне. Але такі образи слід терпі¬ти заради Крішни. Задля служіння Крішні Його відданий здат¬ний перебувати у будь-якому становищі.
Надія
Тверда переконаність у тому, що Верховний Бог-Особа не-одмінно обдарує нас Своєю ласкою, на санскриті позначаєть¬ся словом аша-бандга. Аша-бандга означає завжди думати так: «Я стараюсь виконувати свої повсякденні обов’язки у віддано-му служінні якнайліпше і тому певний, що повернусь додому, до Бога».
Тут буде слушним навести одну молитву Рупи Ґосвамі, що ви¬черпно ілюструє, якою має бути надія відданого. Рупа Ґосвамі каже: «Я не маю ніякої любови ні до Крішни, ні до того, що дає змогу її розвинути, тобто до слухання й оспівування. Я не маю охоти йти шляхом бгакті-йоґи, на якому можливо завжди думати про Крішну та тримати Його лотосові стопи у своєму серці. Що стосується філософського пізнання світу чи добро- дійности, я не бачу для себе можливостей виконувати діяльність такого роду. І, над усе, народився я далеко не в шляхетній роди¬ні. Тому мені лишається просто молитися до Тебе, Ґопіджана- валлабга [Крішна, коханий ґопі, той, хто підтримує в них жит¬тя]. Я так і живу самою надією і сподіванням, що так чи інакше зможу колись прийти до Твоїх лотосових стіп, і ця надія крає мені серце, бо я знаю, що не здатний досягти цієї трансцен¬дентної мети життя». Смисл сказаного у тому, що, керуючись цією певністю, аша-бандгою, ми повинні без надії сподівати¬ся, що колись таки наблизимося до лотосових стіп Верховного Господа.
Палке бажання досягнути бажаного успіху
Коли людина має сильне бажання досягти успіху у відданому служінні, таке її завзяття називають самуткантга, що означає «найпалкіше бажання». Насправді таке завзяття є ціною, якою платять за успіх у свідомості Крішни. Все має свою ціну, і, щоб придбати певну річ, треба дати за неї її ціну. У Ведах сказа¬но: щоб купити найкоштовніше, тобто свідомість Крішни, слід розвинути у собі палке бажання досягнути успіху. Таке палке бажання яскраво виражає Білваманґала Тгакура у своїй кни¬зі «Крішна-карнамріта». Він каже: «Я жадібно жду миті, коли зможу побачити у Вріндавані того хлопчика, чиє тіло зачаровує своєю красою цілий усесвіт, над чиїми очима, широкими, наче лотосові пелюстки, дугами вигинаються чорні брови. Він завж¬ди палко поглядає на Своїх відданих і через це злегка рухаєть¬ся туди-сюди. Очі Його постійно вологі, губи — барви міді, і з цих губ ллються звуки, від яких той, хто їх чує, відчуває шал, більший навіть за шал скаженого слона. Як же ж я прагну по¬бачити Його у Вріндавані!»
Прив’язаність до повторення святих імен Господа
У тій самій «Крішна-карнамріті» описано, як Радгарані по-вторює ім’я Крішни. Одна із супутниць Радгарані каже: «Мій Господи Ґовіндо! Знай, що та дівчина, дочка царя Врішабга- ну, зараз плаче і в розпачі повторює Твоє святе ім’я: «Крішна! Крішна!».
Палке бажання описувати трансцендентні якості Господа
За прив’язаність до оспівування величі Господа у «Крішна- карнамріті» сказано таке: «Що я можу зробити для Крішни, для Того, хто дарує насолоду, якої не порівняти ні з чим ін¬шим, для цього найневпосидючішого з усіх малих бешкетни¬ків? Сама думка про чудесні дії Крішни вабить моє серце, і я геть не знаю, що мені робити!»
Схильність жити там, де Крішна появляє Свої розваги
Рупа Ґосвамі у своїй книзі «Пад’явалі» каже про Вріндавану так: «У цьому місці жив син Махараджі Нанди разом зі Своїм батьком, царем пастухів. У цьому місці Господь Крішна роз¬бив візок, у якому причаївся був демон Шакатасура. Саме тут матір Яшода прив’язала до ступи Дамодару, того, хто на силі розрубати цупкий вузол пут матеріального існування».
Чистий відданий Господа Крішни живе у Матгурі чи Врінда¬вані, і він відвідує місця розваг Крішни. У цих священних місцях Крішна являв Свої дитячі забави з хлопчиками-пастушками та матір’ю Яшодою. Звичаю обходити довкола усіх цих місць до¬держують віддані Господа Крішни донині, і ті, хто прибуває до Матгури або Вріндавани, завжди відчувають трансцендентне блаженство. Насправді людину, коли вона прибуває до Врінда¬вани, заполонює почуття розлуки з Крішною, що, бувши тут, появляв дивовижні діяння.
Таке бажання пам’ятати про діяння Крішни вважають за при¬в’язаність до Самого Крішни. Однак є імперсоналісти, філосо¬фи та містики, які, здавалось би, виконують віддане служіння, але зрештою хочуть розчинитися у бутті Верховного Господа. Подеколи вони намагаються копіювати емоції чистого відда¬ного, наприклад відвідують святі місця, де відбувалися розва¬ги Крішни, однак насправді бажають просто спасіння, а тому їхню діяльність не можна вважати за прив’язаність до Крішни.
Рупа Ґосвамі твердить, що такої прив’язаности до Крішни, яку появляють чисті віддані, кармі або умоглядні філософи на-бути не можуть: така прив’язаність у чистій свідомості Крішни трапляється надзвичайно рідко і є недосяжною навіть для біль- шости звільнених осіб. «Бгаґавад-ґіта» свідчить, що звільнен¬ня від матеріального занечищення є вихідною точкою, з якої можливо розпочати віддане служіння. Тому, хто бажає просто звільнитися з матеріального світу і злитися з безособистісним брахмаджйоті, розвинути прив’язаности до Крішни неприступ¬но. Така прив’язаність є дуже сокровенна, і тому Крішна дарує її лише чистим відданим. Навіть звичайні віддані не отримують цієї чистої прив’язаности до Крішни. То хіба можуть досягти успіху ті, чиї серця занечищені корисливою діяльністю та її на¬слідками і хто заплутався у різних умоглядних припущеннях?
Є багато так званих відданих, які штучно примушують себе думати про розваги Крішни, аиїта-калія-лілу. Інколи люди імі-тують такі досягнення високого рівня, уявляючи собі, буцім Крішна розмовляє з ними в подобі хлопчика або що Радгарані та Крішна приходять та розмовляють з ними. Така поведінка є характерною для імперсоналістів, і невинні люди, що не знайо-мі з наукою відданого служіння, буває, приваблюються до опо-відей про ці уявні події. Однак досвідчений відданий, бачачи таку карикатуру, розуміє, що це чистої води шахрайство. Отже, штучної прихильности до Крішни, яку іноді появляють деякі люди, вважати за істинну прив’язаність не можна. Зауважимо, проте, що така прихильність лишає удавальнику надію з часом піднятися до рівня справжнього чистого відданого служіння.
Штучна прив’язаність поділяється на два різновиди, а саме на тінь від прив’язаности і пара (трансцендентну) прив’язаність.
Якщо людина не дотримує реґулівних засад відданого служін-ня й не має істинного духовного вчителя, який напучував би її, і водночас демонструє підробну прив’язаність, цю прив’яза-ність називають тінню від прив’язаности. Трапляється, що лю-дині, яку насправді вабить до матеріальної втіхи чи спасіння, випадає щастя бути в товаристві чистих відданих, коли ті оспі-вують святе ім’я Господа. Ласкою Господа така особа також отримує нагоду приєднатися до них і оспівувати святе ім’я в їхньому гурті. В цей час через спілкування з чистими відданими її серце ловить відбиток подібного до місячного проміння світ¬ла, що його розливають довкола серця чистих відданих, і тоді під їхнім впливом така людина завдяки своїй цікавості може виявляти якісь ознаки, схожі на прив’язаність до Господа; однак їхня прив’язаність вельми хистка. А якщо переживання такої тіні прив’язаности дає людині відчути, як з її серця зникають матеріальні страждання і скорботи, її прив’язаність стає пара.
Така тінь від прив’язаности або прив’язаність пара може вияв¬лятися, якщо людина спілкується з кимось із чистих відданих або відвідує святі місця, як оце Вріндавану чи Матгуру. Якщо звичайна людина розвиває таку прив’язаність до Крішни з доб¬рої волі і виконує віддане служіння у товаристві чистих від¬даних, вона також може піднестися на рівень чистого відда¬ного служіння. Висновок такий: трансцендентна прив’язаність до Крішни є така могутня, що вона може проявитись навіть у звичайній людині, а спілкування з чистим відданим дозволяє їй піднести людину на рівень досконалости. Проте така при¬в’язаність до Крішни може пробудитися тільки в тому, кому пощастило спілкуватися з чистими відданими, а це є велике благословення.
Завдяки спілкуванню з чистими відданими в людині може пробудитися прив’язаність — а образи проти лотосових стіп чистих відданих можуть звести цю прив’язаність внівець. Ска-зати ясніше, коли ми перебуваємо в товаристві чистих відданих, в нашому серці може виникнути прив’язаність до Крішни, але якщо ми чинимо образи проти стіп чистого відданого, ця тінь від прив’язаности чи й прив’язаність пара зникає, наче тане убутний місяць, поступово зменшуючись до серпа і в кінці став¬ши геть невидимим. Отже, спілкуючись з чистими відданими, слід пильнувати, щоб не вчинити образи проти їхніх лотосо¬вих стіп.
Різні образи проти лотосових стіп чистих відданих зводять до нуля трансцендентну прив’язаність — і тіньову, і пара. Якщо образа серйозна, то прив’язаність до Крішни зникає практично безслідно, а якщо не дуже серйозна, то прив’язаність стає дру¬гого або третього розряду.
Якщо відданого вабить до спасіння чи він хоче зануритись у брахмаджйотіу тобто розчинитись у бутті Господа, екстаз його поступово зменшується, стає тіньовим чи пара або ще пере-ходить у стадію аханґрахопасана. Ця аханґрахопасана — стан живої істоти, коли вона тільки починає своє духовне усвідом-лення через ототожнення себе з Верховним Господом. Цей рі-вень самоусвідомлення позначають терміном «монізм». Моніст вважає, що він єдиний з Верховним Господом. А що він не ба-чить різниці між собою і Верховним Господом, то гадає, що, по- клоняючись собі самому, він поклоняється верховному цілому.
Інколи буває, що неофіт натхненно співає, танцює, бере участь у санкіртаніу але в серці його живе думка, що він вже став єдиний з Верховним Господом. Це — моністична концеп-ція, і вона не має нічого спільного з чистим трансцендентним відданим служінням. Буває, проте, й таке, що людина, навіть не дотримуючи реґулівних засад, розвиває у собі відданість і під¬носиться на високий рівень. У такому випадку слід розуміти, що то рівень відданого служіння, якого людина досягла у по¬передньому житті. З якоїсь причини, найімовірніше внаслідок образ проти лотосових стіп відданого, її служіння на певний час припинилося, і вже в цім житті, одержавши нову сприят¬ливу нагоду, ця людина знову взялася до відданого служіння. З цього можна висновити, що надійного поступу у відданому служінні можна сподіватися тільки якщо спілкуватися з чисти¬ми відданими.
Якщо хтось робить поступ у відданому служінні, слід розумі¬ти, що це відбувається внаслідку безпричинної милости Самого Крішни. До людини, котра цілковито відмовилась від матері¬альної втіхи і розвинула чисту екстатичну відданість Господу, не слід ставитись недобре, навіть якщо в її житті деколи трап¬ляються відхилення від засад та правил відданого служіння. Це підтверджує також «Бгаґавад-ґіта»: відданого, який має непо¬хитну віру в Господа та відданість Йому, сказано там, слід вва¬жати за чистого, навіть якщо він подеколи випадком появляє якісь недобрі якості, що не відповідають якостям чистого від¬даного. Непохитна віра у віддане служіння, в Господа Крішну та в духовного вчителя підносить його діяльність у відданому служінні на дуже високий рівень.
У «Нрісімха Пурані» сказано: «Якщо людина цілковито зо-середилась на служінні Верховному Господу і присвятила на це служіння свої розум, тіло та діяльність, але на позверхній по-гляд може здаватися, що вона робить щось ганебне, слід бути певному, що під нездоланним тиском своєї відданости ця люди¬на невдовзі припинить таку ганебну діяльність. Наводять такий приклад: на місяці видно подібні до віспин плями, а проте це аж ніяк не заважає йому яскраво світити. Так само незначною є і якась невелика вада в людині, що інтенсивно виконує віддане служіння. Прив’язаність до Крішни — це трансцендентне бла¬женство, а посеред безмежного океану трансцендентного бла¬женства цятки якоїсь матеріальної вади навіть непомітні. 
РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТНАДЦЯТИЙ
Віддане служіння тих,хто розвинув чисту любов до Бога
Коли бажання любити Крішну в індивідуальних взаєминах з Ним стає досить інтенсивним, це знаменує початок чистої любови до Бога. Спочатку відданий діє строго з наказу свого духовного вчителя, дотримуючи реґулівних засад відданого служіння. В такий спосіб відданий цілковито очищується від матеріальної скверни і тоді розвиває прив’язаність та смак до відданого служіння. Ці смак та прив’язаність чимдалі поси-люються і з часом переростають у любов. Насправді слово «любов» можна застосовувати тільки щодо стосунків з Богом- Особою. У матеріальному світі немає нічого такого, що можна було б назвати любов’ю. Те, що у матеріальному світі нази-вають любов’ю, є просто хіттю. Різниця між любов’ю і хіт¬тю величезна — як різниця між залізом і золотом. У «Нарада- панчаратрі» ясно сказано, що коли хіть цілковито скерована на Верховного Бога-Особу і людина відчуває спорідненість з Ним і тільки з Ним, тоді це — чиста любов до Бога, що визнають великі авторитети Бгішма, Прахлада, Уддгава та Нарада.
Великі авторитети (Бгішма та інші) пояснюють, що мати лю¬бов до Бога означає цілковито облишити усю так звану любов до будь-кого іншого, крім Нього. Згідно із Бгішмою любити означає зосередити свою прив’язаність на одній особі, відки¬нувши будь-які інші почуття. Ця чиста любов може бути ске¬рована на Верховного Бога-Особу за двох умов: у стані екстазу або якщо даровано безпричинну милість Самого Верховного Бога-Особи. 

Екстаз
Екстатична любов до Бога пробуджується у повнім обсязі за умови, що людина, діючи за проводом істинного духовного вчителя, просто дотримує визначених у писаннях правил та приписів відданого служіння. Пояснення щодо такої екстатич-ної любови, яка породжена впорядкованим відданим служін-ням, подано в Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (2.40): «Дотримуючись реґулівних засад відданого служіння, відданий розвиває в собі свідомість Крішни, що притаманна йому від природи, а коли його серце завдяки цьому м’якшає, він почи-нає співати і танцювати, наче безумець. Оспівуючи святе ім’я Бога, він часами плаче, а часами промовляє щось безтямне, іно-ді співає, а іноді, не вважаючи на присутність сторонніх людей, танцює, наче божевільний».
У «Падма Пурані» є дальший приклад екстатичної любови, що постала зі спонтанної прив’язаности. Чандраканті, славет¬на красуня, хотівши мати за чоловіка Крішну, неухильно до-тримувала обітниці целібату. Вона безнастанно медитувала на трансцендентний образ Господа і завжди оспівувала Його ве-лич. Ні за кого іншого йти заміж вона не хотіла. Вона твердо постановила собі, що якщо виходитиме заміж, то тільки за Гос-пода Крішну.
Надзвичайна милість Господа
Якщо відданий завжди перебуває в зв’язку з Господом через почування екстатичної любови, слід розуміти, що це Сам Гос-подь зі Своєї безпричинної й надзвичайної ласки до віддано¬го підніс його до такого становища. Приклад такої надзвичай¬ної ласки наведений в Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (12.7), де Господь Крішна каже Уддгаві: «Ґопі Вріндавани хоті-ли бути зі Мною, але вони не вивчали Вед і навіть не бували у святих місцях прощі. Вони не дотримували жодної реґулівної засади і не виконували ніяких аскез. Вони досягли найвищого рівня досконалости у відданому служінні єдино завдяки спілку¬ванню зі Мною».
З прикладу Чандраканті, наведеному в «Падма Пурані», і з прикладу ґопіу наведеному в «Шрімад-Бгаґаватам», ясно, що відданий, думки якого завжди скеровані на Крішну, який завж¬ди оспівує велич Господа і кого заполонює екстатична любов, незалежно від свого становища досягне найвищої досконалос¬те, тобто завдяки надзвичайній милості Господа Крішни набу¬де бездомісної самовідданої любови до Нього. Підтвердження цьому знаходимо в «Шрімад-Бгаґаватам»: «Якщо людина по¬клоняється Харі, Верховному Господу, шанує і над усе любить Його, слід розуміти, що вона вже виконала найрізноманітніші аскези й отримала плоди всіх інших методів самоусвідомлен¬ня. А якщо людина пройшла крізь усі можливі аскези та поку¬ти й опанувала містичну йоту, але екстатичної любови до Харі так і не розвинула, треба знати, що за всіма тими зайняттями вона просто марнувала свій час. Якщо хтось повсякчас бачить Крішну і у своєму серці, і зовні, слід розуміти, що він вже пе¬ревершив рівень виконання скерованих на самоусвідомлення аскез і покут. Натомість якщо людина здійснювала усілякого роду покути й аскези, але здатносте бачити Крішну всередині й зовні не розвинула, усі її труди марні».
Спонтанну прихильність до Крішни, причиною якої, як вва-жають, є надзвичайна ласка Крішни, можна поділити на дві відміни: перша — це глибоке благоговіння перед величчю Гос-пода, а друга — це прив’язаність до Крішни, яка виникає сама собою без ніяких підстав. У «Нарада-панчаратрі» сказано: якщо через велике благоговіння перед величчю Верховного Господа відданий розвиває сильну прив’язаність і непохитну любов до Нього, він отримує змогу досягти будь-якого з чоти¬рьох різновидів звільнення, якого досягають вайьинави: одер¬жати тіло, як у Господа, користуватися усіма щедротами Гос¬пода, жити на одній планеті з Господом і вічно спілкуватися з Господом. Звільнення, як його розуміють вайьинави, цілковито відрізняється од звільнення, що його прагнуть майаваді і яке полягає в тому, що вони просто занурюються у випромінення тіла Господа.
У «Нарада-панчаратрі» пояснено, що чисте бездомісне від-дане служіння — це безкорисливе служіння, цілковито вільне від бажання мати вигоду для себе самого. Якщо відданого по-в’язує з Крішною тільки любов і якщо його розум постійно зо-середжений на Крішні, така його відданість є єдиним засобом привернути увагу Господа. Іншими словами, вайишаву, котрий безперервно думає про образ Господа Крішни, називають чис-тим вайьинавою.
Назагал відданий, на якого безпричинна милість Господа зі-йшла завдяки строгому дотриманню правил і приписів віддано¬го служіння, приваблюється до Господа через Його незрівнян¬ну велич, Його трансцендентну красу, а також через спонтанне віддане служіння. Сказати точніше, людина, дотримуючи ре- ґулівних засад відданого служіння, набуває здатности повною мірою оцінити трансцендентну красу Господа. І в кожнім разі відданий досягає піднесеного становища тільки завдяки надзви¬чайній милості, якою обдаровує його Господь.
Спілкування з чистими відданими
Шріла Рупа Ґосвамі вже дав пояснення щодо численних ме-тодів, які дають змогу розвинути любов до Бога, а тепер він у загальних рисах опише метод, який є найдійовішим, щоб до-сягнути такого піднесеного становища. Основою екстатичної любови до Бога власне є віра. Існує чимало товариств і груп чистих відданих, і якщо хтось, мавши хоча б дрібку віри в Гос-пода, приєднується до таких громад, він робить швидкий по-ступ і досягає рівня чистого відданого служіння. Якщо почат-ківець з бодай крихтою віри приходить до чистого відданого і спілкується з ним, він отримує можливість слухати про Гос-пода з авторитетних священних писань — з «Бгаґавад-ґіти» й «Шрімад-Бгаґаватам», і вплив чистого відданого на нього ро-бить своє діло. Так милістю Господа, що перебуває в серці кож¬ної живої істоти, людина поступово зміцнює віру в сказане у достовірних священних писаннях. Це — перша стадія спіл-кування з чистими відданими. На другій стадії, трохи вдоско-налившись і ставши досить зрілим, відданий виявляє бажання дотримувати засад відданого служіння за проводом чистого від¬даного і приймає його як свого духовного вчителя. На дальшій стадії, керуючись вказівками духовного вчителя, відданий здій¬снює впорядковане віддане служіння і завдяки цій діяльності звільняється від небажаних зайнять. Коли він вже звільнився від непотрібного і поганих звичок, віра його стає непохитною, і тоді він розвиває трансцендентний смак до відданого служін¬ня; далі в ньому з’являється прив’язаність, потім виявляється ек¬стаз, аж зрештою на кінцевій стадії приходить чиста любов до Бога. Отже, ми перелічили різні стадії розвитку чистої любови.
Такого досягають тільки найбільші щасливці. Ті, хто просто студіює Веди, не здатні збагнути того, як саме відбувається цей поступ. У «Нарада-панчаратрі» Господь Шіва каже Парваті: «Люба моя верховна богине! Знай, що кожний, хто розвинув екстатичну любов до Верховного Бога-Особи і хто завдяки цій любові занурився в трансцендентне блаженство, навіть не по-мічає матеріальних нещасть та радощів, що пов’язані з мате-ріальним тілом та розумом».
Прив’язаності до Бога та любовним взаєминам з Ним, а вони є різні віти одного первісного дерева любови, передують роз¬маїті любовно-емоційні вияви, про які у цій книзі йтися не буде, їх описав Санатана Ґосвамі у своїй «Бгаґаватамріті». Ці любов¬ні взаємостосунки є вельми потаємні, однак Санатана Ґосвамі описав їх дуже детально.
Так Шрі Рупа Ґосвамі завершує першу частину «Бгакті- расамріта-сіндгу». Він пише свій трактат для трансцендентно¬го задоволення Санатани Ґосвамі, який встановив істину щодо трансцендентної краси, а також на задоволення Ґопали Бгатти даси Ґосвамі, Шрі Раґгунатги Бгатти Ґосвамі та Раґгунатги даси Ґосвамі. З цього випливає, що коли Рупа Ґосвамі писав «Бгакті- расамріта-сіндгу», великий Шріла Джіва Ґосвамі ще не прова¬див активної діяльности.
Так закінчує Бгактіведанта оглядовий виклад першої час-тини книги «Бгакті-расамріта-сіндгу» аж до описів екста-тичної любови до Бога, про які йтиметься далі. 
Частина друга  
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТИЙ
Трансцендентні смаки
Розпочинаючи другу частину «Бгакті-расамріта-сіндгу», ав-тор складає шанобливі поклони «Санатані». Цей Санатана — або Сам Шрі Крішна, або Санатана Ґосвамі, старший брат і ду-ховний вчитель Рупи Ґосвамі. У першому випадку, якщо вва-жати, що «Санатана» означає «Шрі Крішна», поклони скла-дають Крішні, тому, хто відначально надзвичайно прекрасний і хто вбив демона Аґгу. Якщо ж тлумачити «Санатана» як «Санатана Ґосвамі», то автор схиляється перед ним тому, що найвищою мірою шанував його і завжди служив йому, а також тому, що Санатана Ґосвамі є той, хто допомагає людині позбу-тися усякої гріховної діяльности.
У цій, другій, частині «Бгакті-расамріта-сіндгу» автор має на¬мір описати загальні ознаки трансцендентних смаків (настрою любови) у відданому служінні.
У цій частині «Бгакті-расамріта-сіндгу» обговорюються п’ять головних тем: 1) вібгава — особливі ознаки і причини ек¬стазу; 2) анубгава — подальший екстаз, 3) саттвіка-бгава — природний або буттєвий екстаз, 4) в’ябгічарі-бгава — наваль-ний екстаз, 5) стгаї-бгава — необорний, або безперервний, екстаз.
Різні особи розуміють слово раса, як воно вживане у «Бгакті- расамріта-сіндгу», по-різному, і це тому, що підібрати точний відповідник до цього слова дуже складно. Але ми знаємо, що наш духовний вчитель перекладає слово раса як «смак», і тому, йдучи його стопами, ми тлумачитимем це слово так само.
Індивідуальний любовний настрій, або стан, яким насолоджу¬ються у любовних взаєминах з Верховним Богом-Особою, на¬зивають раса, або смак. Коли різного типу раси поєднуються, це дає людині можливість дізнати смаку відданого служіння у найвищому трансцендентному екстазі. Хоча таке становище  
є повністю трансцендентне щодо нашого досвіду, однак воно буде, наскільки це можливо, пояснене в цьому розділі згідно з тим, як його описує Шріла Рупа Ґосвамі.
Якщо ми у своїй діяльності не відчуваємо смаку й не маємо настрою любовно виконувати таку діяльність, ми не зможемо провадити її довгий час. Сказане можна докласти й до транс-цендентного життя у свідомості Крішни й до відданого слу-жіння: саме служіння не може не мати якоїсь раси , специфіч-ного смаку. Взагалі цього смаку, або раси, ми звідуємо, коли повторюємо і слухаємо святе ім’я, здійснюємо ритуал покло-ніння у храмі і служимо Господу. Отже, коли хтось відчуває трансцендентне блаженство, це означає, що він «насолоджу-ється расою». Сказати ясніше, різні відчуття щастя, якого ін-дивідуум дізнає виконуючи віддане служіння, саме і можна на-звати «смаками» відданого служіння.
Далеко не всі люди, що виконують віддане служіння, здат¬ні відчути його трансцендентний смак, бо це чудове любовне ставлення розвивається лише завдяки відповідній діяльності, виконуваній за попереднього життя, або завдяки спілкуванню з чистими відданими. Вище вже пояснено, що спілкування з чистими відданими закладає початок віри у відданому служінні. Звідати справжнього смаку відданого служіння людина здат¬на тільки якщо розвине таку віру у товаристві чистих відданих або якщо вона вже набула цієї віри внаслідок своєї діяльности у відданому служінні за попереднього життя. Іншими словами, змога насолоджуватися цим трансцендентним блаженством не дається першому-ліпшому, а тільки тим, котрим випало щастя спілкуватися з відданими, або ще тим, хто далі діє у відданому служінні, почавши його з попередніх життів.
Поступовий розвиток індивідуума до стадії відданого служін¬ня пояснений у «Шрімад-Бгаґаватам», в Першій пісні: «Спочат¬ку треба слухати про Господа Крішну у товаристві відданих, хто вже очистив своє серце у товаристві інших відданих. Слухаючи від них про трансцендентні діяння Господа, відда¬ний завжди відчуває трансцендентне блаженство». Також у «Бгаґавад-ґіті» пояснено, що найпершою ознакою того, що лю¬дина справді сягнула духовного рівня, є її завжди радісний на¬стрій. Життя сповнюється піднесеної радости внаслідку слухан¬ня «Бгаґавад-ґіти» та «Шрімад-Бгаґаватам», а також внаслідку спілкування з тими, чиї інтереси зосереджені на духовному житті у свідомості Крішни, а надто з тими, хто твердо поста¬вив собі зажити прихильности Ґовінди і на це здійснює транс¬цендентне любовне служіння біля Його лотосових стіп. Коли людина діє, заохочена такими почуттями, в ній, якщо вона не¬ухильно дотримує реґулівних засад відданого служіння, мавши на меті повсякчас задовольняти Верховного Бога-Особу, роз¬виваються дві першопричини екстазу, або рушійна сила, яка називається вібгава. Це дозволяє індивідууму відчути трансцен¬дентне блаженство.
Ця непереборна любов до Крішни має декілька джерел, або причин: Сам Крішна, віддані Крішни і Крішнина гра на флей-ті. Наслідком інколи буває сильний приплив любовних почут-тів, а іноді приголомшення.
Коли істота поринає в екстаз, в її тілі виявляється вісім транс¬цендентних ознак, і поява їх усіх стає можливою тільки завдя¬ки поєднанню п’яти вищезгаданих видозмін екстатичних станів. Якщо поєднання цих п’яти екстатичних начал немає, досвідчи- ти смаку трансцендентного, блаженства неможливо. І причина, або основа, що дозволяє дізнати трансцендентної раси, саме і є те, про що ми говоримо як про вібгаву. Ця вібгава поділяєть¬ся на дві відміни — основну та спонукальну (рушійну). «Аґні Пурана» описує вібгаву так: «Основа, або ґрунт, з якого на¬роджується екстатична любов, називається вібгава, і ця вібгава поділяється на дві відміни — основну і спонукальну». Іншими словами, існує два різновиди екстатичної любови. Об’єктами екстатичної любови вібгави є Крішна та Його відданий. Гос¬подь Крішна є предметом основної екстатичної любови, а Його чистий відданий, вмістилище такої любови, є предметом спо¬нукальної екстатичної любови. Отже, спонукальна екстатич¬на любов — це така любов, яка розвивається, коли ми бачимо якийсь об’єкт, що нагадує нам про Крішну.
Господь Крішна, а Він посідає незбагненні потенції та якості трансцендентного знання та блаженства, є основною причи-ною екстатичної любови. Господь Крішна через Свої різнома-нітні втілення та поширення стає також джерелом екстатичної любови, інакше поштовхом до неї. У «Шрімад-Бгаґаватам», коли йдеться про брахма-вімохана-лілу, є твердження, що дає певне уявлення про цю спонукальну, або рушійну, властивість екстатичної любови. Коли Крішна поширивши Себе у числен-них пастушків, телят і корів, ввів Брахму в оману, старший брат Крішни Шрі Баладева (безпосереднє поширення Самого Крішни), вкрай здивований, мовив: «Що за чудо! Моя екста-тична любов, об’єктом якої був Крішна, тепер скерована на цих численних пастушків, телят і корів!» Так вражено роздуму¬вав Він. Тут маємо один з прикладів того, як Сам Крішна стає об’єктом та джерелом екстатичної любови в її спонукальному аспекті. 
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ
Якості Шрі Крішни
Особисті відмітні риси поділяються на два різновиди: приховані та виявлені. Коли Крішна вкритий різноманітними шата¬ми, Його істинна подоба прихована. В «Шрімад-Бгаґаватам» у зв’язку з дварака-лілою Крішни (це коли Він живе у Двараці як цар) наведено приклад, коли Його зовнішність прихована. Подеколи Господь Крішна розважався тим, що перебирався за жінку. Якось, дивлячись на цю «жінку», Уддгава промовив: «Оце диво! Ця жінка привертає мою увагу до себе, викликаю¬чи в мене таке почуття екстатичної любови, наче це Сам Гос¬подь Крішна. То це, певно, Крішна, що перебрався за жінку!»
Один відданий, побачивши виявлені особисті риси Господа, почав вихваляти вроду Крішни: «Яке чудове тіло має Господь Крішна! — вигукнув він. — Шия його нагадує мушлю, очі такі прекрасні, наче вони взяли собі красу квіток лотосу. Тіло Його напрочуд темне, наче дерево тамала. Голову Його захищає шолом волосся. На Його грудях видно знак шріватса, в руці Він тримає мушлю. Мавши таке чудове тіло, ворог демона Мадгу є дуже привабливим: явивши моїм очам Свої трансцен-дентні риси, Він подарував мені трансцендентне блаженство».
Шріла Рупа Ґосвамі, переглянувши багато священних писань, склав дальший список трансцендентних якостей Господа: 1) Кожна частина Його тіла дуже красива; 2) Він має усі спри-ятливі ознаки; 3) Він найвищою мірою привабливий; 4) Господь осяйний; 5) Господь сильний; 6) Господь вічно юний; 7) Гос¬подь — чудовий знавець мов; 8) Господь правдивий; 9) Його мова дуже приємна; 10) Він добре володіє мистецтвом гово¬рити; 11) Господь посідає неосяжне знання; 12) Він мудрий; 13) Господь геніальний у всьому; 14) в Нього чудовий артистич- 
ний смак; 15) Господь надзвичайно здібний та вправний; 16) Він вмілий; 17) Він вдячний; 18) Він сповнений рішучости; 19) Гос¬подь вміє обирати правильне рішення відповідно до часу та обставин; 20) Він бачить усе крізь призму Вед, священних пи¬сань, і все, що Він каже, оперте на їхній авторитет; 21) Гос¬подь чистий; 22) Він панує над Своїми чуттями; 23) Він напо¬легливий; 24) Він терплячий; 25) Йому властива вибачливість; 26) Він стриманий; 27) Він задоволений у Собі; 28) Господь врівноважений; 29) Він щедрий; ЗО) Він побожний; 31) Господь має лицарську вдачу; 32) Він співчутливий; 33) Він шанобливий та ввічливий; 34) Він ґречний; 35) Він великодушний; 36) Він сором’язливий; 37) Господь завжди захищає Своїх відданих; 38) Він щасливий; 39) Господь завжди бажає добра Своїм від¬даним; 40) Господа можна підкорити любов’ю; 41) Він — спри-ятливий з будь-якого погляду; 42) Господь — наймогутніший; 43) Його слава поширена всім творінням; 44) Його знають і люблять усі; 45) Він має особливу прихильність до відданих; 46) Господь приваблює усіх жінок; 47) Йому поклоняються усі; 48) Він володіє усіма щедротами; 49) Господа шанують усі; 50) Він — верховний повелитель. Верховний Бог-Особа посі¬дає ці п’ятдесят трансцендентних якостей у всій повноті, і ці Його якості безмежні, як глибокий океан. Іншими словами, ви-міряти Його якості неможливо.
Як невід’ємні часточки Верховного Господа, індивідуальні живі істоти також можуть незначною мірою посідати ці якості за умови, що стануть чистими відданими Господа. Інакше ка-жучи, будь-яка зі згаданих трансцендентних якостей може бути присутня у відданому незначною мірою, натомість у Верховно-му Богові-Особі ці якості завжди присутні у всій повноті.
Крім наведених вище існують також і інші трансцендент¬ні якості; про них Господь Шіва оповідає Парваті у «Падма Пурані», а ще за них згадано в Першій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» у розмові між божеством Землі та царем релігії Ямараджею. Там сказано: «Щоб стати великою особистістю, людина має посідати такі якості: бути правдивою, чистою, ми-лосердною, наполегливою, зреченою, вмиротвореною, прос-тою, панувати над своїми чуттями, мати врівноважений ро-
зум, бути аскетичною, рівно ставитись до всіх, бути терплячою, спокійною, ерудованою, обізнаною, безсторонньою, багатою, хороброю, впливовою, сильною, мати добру пам’ять, бути незалежною, тактовною, величною, терпимою, добросердою, винахідливою, мати добру огладу, бути чемною, рішучою, мати досконале знання щодо всього, бути сквапною, володіти усіма об’єктами чуттєвого задоволення, бути серйозною, непохит¬ною, сповненою віри, славетною, шанобливою і вільною від оманного его». Кожний, хто бажає стати великою душею, му¬сить посідати вищезгадані якості, з чого зрозуміло, що Господь Крішна, верховна душа, володіє ними усіма.
Крім згаданих п’ятдесяти якостей Господь Крішна посідає ще п’ять інших, причому ці п’ять якостей іноді частково вияв-ляються в Господі Брахмі або Господі Шіві. Ці трансцендент¬ні якості такі: 51) Він незмінний; 52) Він усезнаючий; 53) Він вічно свіжий; 54) Він — сач-чід-ананда (тобто Його тіло є віч-не та сповнене блаженства); 55) Він володіє усіма різновидами містичної досконалости.
Крішна посідає також п’ять інших якостей, що виявлені також у тілі Нараяни: 56) Він незбагненно могутній; 57) з Його тіла постають незчисленні всесвіти; 58) Він — першоджерело всіх утілень; 59) Він дарує спасіння ворогам, яких убиває;
60)    Він приваблює звільнені душі. Усі ці трансцендентні якості чудесним способом виявлені в особі Господа Крішни.
Крім цих шістдесяти трансцендентних якостей Крішна посі-дає ще чотири, і ці чотири особливі якості не виявлені навіть у формі Бога Нараяні, а у півбогах і поготів. Ці якості такі:
61)    Він провадить різноманітні чудові розваги (особливо дити¬ною); 62) Його завжди оточують віддані, що мають дивовижну любов до Нього; 63) граючи на Своїй флейті, Він приваблює до Себе всіх живих істот у всіх усесвітах; 64) Його бездоганна, неперевершна врода не має рівних у цілому творінні.
Додавши до списку ці чотири якості Крішни, що притаманні тільки Крішні, виходить, що назагал Крішна має шістдесят чо¬тири якості. Шріла Рупа Ґосвамі з різних священних писань до¬брав свідоцтва щодо кожної з усіх шістдесяти чотирьох якос¬тей, присутніх в особі Верховного Господа.
1.    Прекрасне тіло
Якщо порівнювати різні частини тіла Господа з різними ма-теріальними об’єктами, скласти про них повного уявлення не-можливо. До такого порівняння вдаються тільки для того, щоб дати пересічним людям, які не можуть осягнути надзвичайної краси тіла Господа, можливість хоч якось зрозуміти її. Сказа¬но, що обличчя Крішни прекрасне, наче місяць, стегна Його сильні, як хобот слона, руки Його — наче два стовпи, долоні широкі, наче лотоси, груди — наче двері, стегна Його тугі, на-литі, а середня частина тіла подібна до тераси.
2.    Сприятливі ознаки
На різних частинах тіла можна інколи бачити певні знаки, які вважають за сприятливі, і всі такі знаки повністю виявлені у тілі Господа. Щодо цього один з друзів Нанди Махараджі, описую¬чи сприятливі ознаки на тілі Господа Крішни, мовив: «Любий царю пастухів! На тілі твого сина я бачу тридцять дві сприят¬ливі ознаки. Мене дивує, що така дитина народилася в родині пастухів». Назагал Господь Крішна, приходячи у цей світ, з’яв¬ляється у сім’ї киїатрій (царів) — як оце Господь Рамачандра, а іноді в сім’ї брахман. Але Крішна прийняв роль сина Маха¬раджі Нанди, дарма що Нанда належав до громади вайиіій. Вайш’ям визначено торгувати, обробляти землю та опікувати¬ся коровами. Ось чому друг Нанди, котрий належав найімовір¬ніше до брахманської громади, виразив свій подив: він не ро¬зумів, як така незвичайна дитина могла народитися в родині вайіиій. Так чи так, а він вказав названому батькові хлопчика на сприятливі знаки на тілі Крішни.
Він казав далі: «Тіло цього хлопчика є рожевувате у семи міс¬цях — рожевуваті білки Його очей, долоні, стопи, піднебіння, губи, язик та нігті. Таке забарвлення цих семи місць вважають за сприятливе. Три частини Його тіла дуже широкі: Його стан, чоло і груди. Три частини Його тіла короткі: Його шия, стегна і статеві органи. Три частини Його тіла навдивовижу глибокі: Його голос, розум і пуп. П’ять частин Його тіла видатні чи ви¬соко посаджені: Його ніс, руки, вуха, чоло, стегна. П’ять частин
Його тіла дуже ніжні: Його шкіра, волосся на голові та інших частинах тіла, Його зуби та кінчики пальців. Сукупність усіх цих ознак буває виявлена лише в тілах великих особистостей».
Лінії долі на долонях також можуть розташовуватись так, що це вважають за сприятливу ознаку. Щодо цього одна старша ґопі повідомила царя Нанду: «Долоні твого сина прикрашають чудові різноманітні лінії долі. На Його долонях видно знаки ло¬тосів і колес, а на підошвах — знаки прапора, блискавки, риби, стрекала погонича слонів та лотоса. Поглянь-но на ці сприят¬ливі знаки!»
3.    Приємний окові
Прекрасна врода, яка мимоволі вбирає око, називається ручіра (приємна окові). Крішна у Своїй особистій подобі посідає цю привабливість ручіра. У Третій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» (2.13) стосовно цього сказано: «Верховний Бог- Особа у Своїх чудових шатах з’явився на жертовній арені під час жертвопринесення Раджасуя, яке відправляв цар Юдгіш- тгіра. Взяти участь у цій церемонії були запрошені видатні й шановані особи з усіх частин усесвіту. Коли вони побачили Крішну, всі подумали водно — що це особливе тіло Крішни є вершиною творіння і шедевром Творця».
Відомо, що трансцендентне тіло Крішни нагадує лотос у восьми частинах. До лотоса подібні Його обличчя, очі, руки, пуп та стопи. Ґопі та іншим жителям Вріндавани усюди ввижа-лися ці лотоси, і їм було несила відвести від них очі.
4.    Осяйний
Сяйво, що пронизує всесвіт, вважають за випромінення тіла Верховного Бога-Особи. Верховна обитель Крішни завжди ви-промінює сяйво брахмаджйоті, і це сяйво постає з тіла Гос-пода. Незліченні самоцвіти, що їх носить на грудях Господь, сяють яскравіше навіть за сонце, але якщо порівнювати те сяй-во з сяйвом, що виходить з самого тіла Господа, Його найкра-щий самоцвіт видається крихітною зіркою в безмежному небі. Тому трансцендентний вплив та влада Господа є надзвичайні і незрівнянні. Коли Крішна з’явився на жертовній арені Свого ворога, царя Камси, усі присутні там борці, хоча вони й знали, яке делікатне і ніжне є тіло Шрі Крішни, зжахнулися і занепо-коїлися: їх обійняла тривога, щойно вони подумали, що їм до-ведеться зійтися з Ним у двобої.
5.    Сильний
Того, чиє тіло є надзвичайно сильне, називають баліян. Коли Крішна вбив Аріштасуру, деякі ґопі сказали: «Любі подруги, лишень подивіться, як Крішна вбив Аріштасуру! Той був міц-ний, наче гора — а Крішна підхопив його, наче пір’їнку, і за-виграшки закинув ген як далеко!» В іншому місці сказано: «Любі віддані Господа Крішни! Хай ліва рука Господа Крішни, що, наче м’яча, підняла пагорб Ґовардгану, завжди рятує вас від небезпеки».
б.    Вічно юний
Крішна прекрасний у будь-якому віці — і дитиною, і хлоп-чиком, і в юності. З оцих трьох періодів Його юність дарує усі втіхи, і в цей час стає доступним найвище розмаїття відда¬ного служіння. У цьому віці Крішна, сповнений усіх трансцен-дентних якостей, провадить трансцендентні розваги. Тому усі віддані сходяться на тому, що початок Його юности є найпри- вабливіший час для почуттів екстатичної любови.
Крішну в цьому віці описують так: «Юність Крішни, поєд-нана з Його чарівною усмішкою, перевершує на красі навіть місяць уповні. Він вдягається найвищою мірою привабливо, вродою Він затьмарює навіть Купідона, і завжди привертає до себе розум ґопі — й вони, зачаровані, поринають в океан блаженства».
7.    Чудовий знавець мов
Рупа Ґосвамі каже, що про того, хто володіє мовами різних країн і насамперед знає санскрит (на санскриті-бо розмовляють у раю, в містах, що їх населяють півбоги), а також знає усі інші мови цього світу і також мови тварин, кажуть, що він чудо¬вий знавець мов. З цього твердження виявляється, що Крішна розумів також мову тварин і розмовляв з ними. Одна стар¬ша жінка у Вріндавані, що жила там за часів розваг Крішни, якось мовила, здивована: «То справжня дивовижа, що Крішна, кому належать серця усіх дівчат Враджабгумі, вільно розмов¬ляє з ґопі мовою Враджабгумі, з півбогами говорить санскри¬том, а ще знає мову тварин і може розмовляти навіть з коро¬вами та биками! Так само Він володіє мовою жителів провінції Кашмір і розмовляє більшістю інших людських мов, ба більше, Він вміє порозумітися навіть з папугами та іншими птахами!» Вона запитувала в ґопі, як це Крішна зумів навчитись стількох різних мов.
8.    Правдивий
Правдивим називають того, хто ніколи не ламає слова чес¬ти. Колись Крішна пообіцяв Кунті, матері Пандав, що виведе її п’ятьох синів живими з битви на Курукшетрі. Після битви, коли всі Пандави повернулися додому, Кунті здійняла хвалу Крішні за те, що Він дотримав Своєї обіцянки. Вона сказала: «Навіть сонячне проміння може стати холодним, а місячні про-мені будуть обпікати. Але щоб Тобі зламати слова чести, того бути не може!» Так само коли Крішна разом з Арджуною та Бгімою прийшли кинути виклик Джарасандзі, Крішна прямо сказав Джарасандзі, що Він — це вічний Крішна, а ті, хто з Ним, — це двоє Пандав. Передісторія того була така. Крішна і Пандави (в даному випадку Бгіма й Арджуна) були кшатрії (воїни-царі). Джарасандга також був киїатрія, і він щедро роз-давав милостиню брахманам. Отож Крішна, намірившись ви-кликати Джарасандгу на бій, прийшов до нього разом із Бгімою та Арджуною, всі троє перебрані за брахман. Джарасандга, а він ніколи не відмовляв брахманам, спитав у них, чого ті хочуть, і вони відказали, що хочуть битися з ним. Тоді Крішна, вдягне¬ний як брахмана, повідомив, що Він — не хто, як Крішна, віч¬ний ворог царя Джарасандги.
9.    Той, чия мова люба всім
Про того, хто вміє мило розмовляти навіть зі своїм ворогом, щоб заспокоїти його, кажуть, що його мова люба всім. Мова Крішни завжди була мила. Підкоривши Свого ворога Калію, що жив у водах Ямуни, Крішна сказав: «Шановний царю змій! Мені довелося завдати тобі муки, але, прошу, не гнівайся на Мене. Мій обов’язок — захищати цих корів, що їх вшановують навіть півбоги. Я мусив вигнати тебе геть звідси, бо мав був врятувати їх від небезпеки».
Калія жив у водах Ямуни, і його отрута затруїла воду в річ¬ці нижче за течією. Багато корів, напившись цієї води, загину¬ло. Тоді Крішна, дарма що Йому було якихось чотири чи п’ять років, плигнув у воду покарати Калію, а, покаравши, наказав змієві забиратися звідти куди подалі.
Тоді ж Крішна, сказавши, що корів вшановують навіть пів-боги, Сам показав приклад того, як слід піклуватись про корів. Отож принаймні ті, хто перебуває у свідомості Крішни, повин-ні йти Його стопами і робити все можливе задля охорони корів. Корів вшановують не тільки півбоги. Відомі приклади того, як Сам Крішна виконував ритуал поклоніння коровам, надто на Ґопаштамі та Ґовардгана-пуджу.
10.    Промовистий
Того, хто здатний промовляти значущі слова і при тому є дуже чемний і прикрашений усіма добрими якостями, назива-ють вавадука, тобто промовистим. У «Шрімад-Бгаґаватам» є чудовий опис щодо того, яка люб’язна мова Крішни. Якось Крішна взявся лагідно вмовляти свого батька, Нанду Маха- раджу, припинити жертвопринесення богу дощів Індрі. Своєю мовою Він зачарував дружину одного селянина-пастуха. Піз-ніше вона описала мову Крішни своїй подрузі. «Крішна, — розповідала вона, — так лагідно і чемно промовляв до Свого батька, що здавалося, ніби то нектар плине з Його вуст і вхо-дить у вуха всіх присутніх. Невже є така людина, що, почувши милу мову Крішни, не привабилася б до Нього?»
Мову Крішни, а вона прикрашена усіма добрими якостями, які тільки є у всесвіті, описує Уддгава. Він каже: «Мова Крішни така приваблива, що від неї вмить тане серце навіть Його су¬противників. Його слова здатні негайно розв’язати усі проб¬леми світу і вирішити усі питання. Він не говорить багато, а кожне слово, що злітає з Його вуст, виповнене надзвичайно глибокого смислу. Все, що каже Крішна, тішить моє серце».
11.    Той, хто посідає найбільше знання
За людину високоосвічену, яка діє строго у відповідності до засад моралі, кажуть, що вона посідає велике знання. Того, хто є фахівцем у різних галузях знання, називають освіченим, а коли він діє на основі засад моралі, його називають морально стійким. Укупі ці два чинники якраз і складають вченість.
Навчання Крішни у Сандіпані Муні описує Шрі Нарада Муні: «Напочатку Господь Брахма й інші, як ті хмари, набирають воду, що випаровується з великого океану Крішни. Іншими словами, коли Брахма спершу отримує знання Вед — це як хмари беруть воду з океану. Потім Брахма дає ведичне знання усьому світові, і воно також відкладається на горі — Сандіпані Муні. Повчання, що їх Сандіпані Муні дає Крішні, подібні до водойми на тій горі, і з цієї водойми витікає ріка, щоби знову влитись у той самий відначальний океан, у Крішну». Щоб вияс¬нити це твердження, зауважимо, що Крішни насправді ніхто не вчить, як оце океан бере воду тільки з себе самого — то лише здається, ніби океанові дають воду ріки. Тобто, зрозуміло, що Брахма отримав знання від Крішни, а вже тоді знання пошири¬лось від Брахми по всьому світі через учнівську послідовність. Сандіпані Муні порівнюють до ріки, що знову впадає до відна- чального океану Крішни.
Сіддги, що живуть на планеті Сіддгалока (там усі від самого народження посідають містичну силу у повнім обсязі), а також чарани, жителі іншої подібної планети, молилися до Крішни так: «Любий Ґовіндо, наш Господи! Богиню вчености прикра-шають чотирнадцять оздоб, які дає освіта, її інтелект обіймає усі чотири підрозділи Вед, увага її завжди зосереджена на зво-дах законів, що їх уклали великі мудреці та Ману, і вона володіє шістьма різновидами незаперечного знання — свідченням Вед, граматикою, астрологією, риторикою, словниковим запасом та логікою. Пурани, додатки Вед, — її нерозлучні друзі, і її при¬крашає знання сутности й мети усієї освіти. А тепер ось вона отримала сприятливу можливість сидіти поруч Тебе в школі як друг та однокласник і служити Тобі».
Крішні, Верховному Богові-Особі, не потрібна ніяка освіта, але Він дає богині вчености можливість служити Йому. Бувши самодостатній, Крішна, дарма що в Нього багато відданих, не потребує служіння жодної живої істоти. Крішна є надзвичай¬но милостивий і тому дає можливість служити Собі кожному, немов справді потребує служіння від Своїх відданих.
Стосовно Його моральности у «Шрімад-Бгаґаватам» сказа¬но, що коли Крішна правив над Вріндаваною, Він був сама уособлена смерть для лиходіїв, щасливе блаженство для побож-них людей, найвродливіший Купідон для молодих дівчат і най- щедріший добродійник для бідних. Для Своїх друзів Він осві-жаючий, як місяць уповні, а для Своїх супротивників подібний до нищівного вогню, яким Господь Шіва спалює всесвіт. Отож Крішна дає взір моральности у Своїх взаєминах з усіма різни-ми типами людей. Те, що Він є уособлення смерти для лиходіїв, не означає, що Він іде проти засад моралі або що Він жорсто¬кий — ні, Він і тут виявляє Свою доброту: адже коли прави¬тель визначає лиходієві смертну кару, це є виявом моральнос¬ти найвищого рівня. В «Бгаґавад-ґіті» Крішна також каже, що Він обходиться з різного типу особами відповідно до їхнього ставлення до Нього. Стосунки Крішни з відданими не такі, як з невідданими, але по суті Він ставиться до них так само по-доб¬рому. Крішна надзвичайно добрий до всіх, отож і Його став¬лення до всіх завжди добре.
12.    Мудрий
Мудрою називають людину, яка має добру пам’ять і вміє да-вати всьому належну оцінку. Стосовно пам’яті Крішни відомо, що коли Він вчився у школі Сандіпані Муні в Авантіпурі, вчи-телеві не треба було повторювати щось двічі: вислухавши на-станови вчителя з будь-якої науки, Крішна одразу досконало вхоплював все. Насправді Крішна навчався у школі Сандіпані Муні для того тільки, щоби показати усьому світові, що лю-дина, хоч би яка велика або винахідлива вона була, мусить отримати загальну освіту від вищих авторитетів. Хоч би якою великою була людина, вона не може обійтися без духовного вчителя.
Свою добру здатність розважати Крішна виявив, б’ючись з царем недоторкуваних, що напав був на місто Матгура. Згід¬но з ведичними законами цар-кьиатрія не має торкатися до недоторкуваного, навіть якщо інакше ворога неможливо уби¬ти. Тому коли той недоторкуваний цар узяв в облогу Матгуру, Крішна подумав, що вбити його Своєю рукою — річ не вельми розумна. Але що царя таки необхідно було вбити, Крішна, доб-ре розваживши, вирішив тікати з поля бою, щоб той цар став Його переслідувати. Отак вчинивши, Крішна заманив царя до гірської печери, в якій спав непробудним сном Мучукунда. Від Карттікеї Мучукунда колись отримав благословення, що, як його буде передчасно розбуджено, він спопелить поглядом пер¬шого, кого побачить. То Крішна вирішив, що буде мудро зама¬нити недоторкуваного царя до печери, в якій спав Мучукунда. Було неминуче, що Мучукунда пробудиться через присутність царя і спалить його дотла.
13.    Геніальний
Геніальним називають того, хто здатний знову і знову ви-сувати доводи, спростовуючи будь-якого опонента. Прикла¬дом може служити наведена у «Пад’явалі» розмова Радги з Крішною. Якось вранці Крішна прийшов до Радги. Радга запи-тала Його: «Любий Кешаво, де Твій васа?» Санскритське сло¬во васа має три значення: перше — «дім», друге — «аромат» і третє — «одяг».
Власне, Радгарані питала у Крішни про Його одяг. Але Крішна взяв перше значення цього слова, «дім», і відповів Радгарані так: «Дівчино, Ти, що кохаєш Мене, знай, що зараз Я живу в Твоїх прекрасних очах».
На це Радгарані відповіла: «Який же ж ти хитрий, Крішно! Я не питала в Тебе, де Ти живеш. Я питала про Твій одяг!»
Тоді Крішна, узявши друге значення слова васа, сказав: «Знай, щаслива дівчино, що Я набув цього аромату тільки для того, щоб вільно поєднатися з Твоїм тілом!»
Тоді Шріматі Радгарані запитала у Крішни таке: «Де Ти зводив час уночі?» Вона використала санскритське слово йамінйамуьиітах. Йамінйам означає «вночі», а уьиітах означає «зводити час». Крішна, однак, розклав слово йамінйамуьиітах на два окремих слова по-Своєму, а саме на йамінйа та муьиітах. Таке словосполучення означає, що Його викрала богиня Яміні, або ніч. Тож Крішна відповів Радгарані: «Люба Радгарані, не¬вже Ти гадаєш, що ніч може викрасти Мене?» Отак Він відпо¬відав на всі питання Радгарані, і Його меткі відповіді дуже вті¬шили цю Його найукоханішу ґопі.
14.    Артистичний
Того, хто може говорити та вдягатися дуже артистично, на-зивають відаґдга. Таку взірцеву властивість також подибуємо у Шрі Крішні. Радгарані якось сказала щодо цього: «Люба по-друго! Які чудові пісні складає Крішна, як Він танцює, як смі-шить нас, як грає на флейті, і які чудові на ньому гірлянди! Він убрався так, ніби переміг за шахівницею усіх гросмейсте¬рів. Усе, що Він робить, — вершина артистизму».
15.    Вправний
Вправним називають того, хто може одночасно робити кіль-ка різних справ. Щодо цієї риси одна з ґопі сказала: «Любі подруги, лишень подивіться, який на всі боки вправний цей Крішна! Він понаскладав чудових пісень про пастушків і дає задоволення коровам. Гра Його жвавих очей зваблює розум ґопі, і водночас Він приборкує демонів, як оце Аріштасура. Діючи так, Він по-різному обходиться з різними живими істо-тами і бере з кожних обставин найбільшу насолоду».
16.    Вмілий
Вмілим називають того, хто вміє швидко виконувати склад-ні завдання. Щодо хисту Крішни у Десятій пісні «Шрімад-
Бгаґаватам» (59.17) Шукадева Ґосвамі каже Махараджі Парік- шіту: «О найліпший між Куру! Шрі Крішна потрощив усю зброю, яку застосовували проти Нього вороги». Колись супро-тивники просто випускали одні в одних різного типу стріли. Одна сторона випускала певну стрілу, а інша мала протидіяти їй іншою стрілою. Скажімо, з одного боку випускали стрілу, що викликала з неба зливу. Щоби протидіяти цьому, супротивний табір мусив випускати стрілу, яка одразу обертала воду у хма¬ри. Зі слів Шукадеви Ґосвамі випливає, що Крішна дуже вмі¬ло володів цим мистецтвом протидіяти ворожим стрілам. Так само під час танцю раса кожна ґопі зажадала, щоб Крішна став у парі саме з нею, і тоді Крішна вмить поширив Себе у стількох Крішн, скільки було ґопіу й став у парі з кожною з них. Отак Крішна танцював поруч кожної ґопі.
17.    Вдячний
Вдячним називають кожного, хто не забуває добра, що зро-бив йому друг. У «Махабгараті» Крішна каже: «Колись, як Я був далеко від Драупаді, вона вигукнула «Мій Ґовіндо!» Той її поклик зробив Мене її боржником, і цей борг чимдалі зростає у Моєму серці». Отже, тут Крішна Сам вказує, що задоволь-нити Верховного Господа можна, якщо просто звернутись до Нього «Крішно! Ґовіндо!»
Маха-мантра (Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе / Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе) — це теж пряме звернення до Нього та Його енергії. Отже, можна собі тільки уявляти, наскільки зобов’язаним почувається Вер-ховний Господь перед кожним, хто постійно звертається до Нього та Його енергії. Господь ніколи не забуде такого відда-ного. У цьому вірші Господь недвозначно сказав: кожний, хто звертається до Всевишнього, одразу привертає до себе Його увагу, і Господь завжди почувається в боргу перед ним.
Іншим прикладом того, як Крішна почувається зобов’язаним перед іншими, є Його стосунки з Джамбаваном. Коли Всевиш-ній перебував на Землі в подобі Господа Рамачандри, Джамба- ван, великий цар народу мавп, вірно служив Йому. Коли Гос-подь прийшов знову, цього разу як Господь Крішна, Він узяв
Джамбаванову дочку за дружину, а самого Джамбавана Він завжди вшановував, як прийнято вшановувати старших лю¬дей. Кожна благородна людина має чутися зобов’язана друго¬ві за кожну послугу з його боку. Крішна є найвищою благо¬родною особою, і тому Він ніколи не забуває, що зобов’язаний Своєму слузі.
18.    Сповнений рішучости
Рішучою називають будь-яку особу, котра завжди у своїй повсякчасній діяльности дотримує реґулівних засад і ніколи не порушує обіцянки. Щодо рішучости Господа у «Харі-вамші» є дальший приклад, коли оповідається про перемогу Господа Крішни над Індрою, царем райських планет. Крішна забрав у Індри райську квітку паріджата. Паріджата — це різновид лотоса, що росте на райських планетах. Якось Сат’ябгама, одна з цариць Крішни, захотіла мати собі саме такий лотос, і Крішна пообіцяв дістати їй квітку. Але Індра не схотів віддавати своєї паріджати. Через це відбулася велика битва, в якій брали участь з одного боку Крішна й Пандави, а з другого всі пів- боги. Зрештою Крішна переміг, і, забравши квітку паріджата, подарував її Своїй цариці. Згодом, згадуючи за цей випадок, Крішна сказав Нараді Муні: «Любий Нарадо, великий мудре¬цю серед півбогів! Ти можеш оголосити усім відданим взагалі, а також невіруючим зокрема, що всі півбоги — ґандгарви, наґи, а також демонічні ракшаси, якьиі та паннаґи намагалися пере-шкодити Мені забрати квітку паріджата, аби Я зламав Своє слово, що дав був Моїй цариці, але жодному це не вдалося».
Є й інший приклад: Крішна обіцяє в «Бгаґавад-ґіті», що Його відданий ніколи не загине. Отже, щирий відданий, все життя якого проходить у трансцендентному любовному служінні Гос- подеві, повинен знати напевно, що Господь ніколи не зламає Своєї обіцянки. Він обов’язково, за всіх обставин захищатиме Свого відданого. І те, що Крішна приніс Сат’ябгамі паріджату, і те, що Він врятував Драупаді від ганьби, і те, як Він допоміг Арджуні перемогти своїх ворогів, свідчить, що Крішна твердо дотримує Свого слова.
Те, що відданий ніколи не загине, визнав дещо раніше Індра, діставши доброї науки під час ґовардгана-ліли. Коли Крішна сказав селянам Враджі (Вріндавани) не поклонятися Індрі, той розгнівався і затопив Вріндавану, наславши на селище зливу, яка не вщухала багато днів. Однак Крішна захистив усіх жи¬телів і тварин Вріндавани, піднявши пагорб Ґовардгану, який, наче парасоль, захищав усіх од зливи. Коли інцидент був вичер¬паний, Індра визнав вищість Крішни і проказав багато молитов, у яких він визнав: «Піднявши пагорб Ґовардгану і захистивши жителів Вріндавани, Ти зберіг непорушеним Своє слово — а Ти обіцяєш, що Твоїх відданих ніколи не буде переможено».
19.    Вміє приймати рішення і діяти відповідно до часу та обставин.
Крішна досконало знає, як поводитися з людьми відповідно до обставин, місця, часу та інших чинників. Як Він викорис-товував час, обставини та конкретних осіб, описує Він Сам, розказуючи Уддгаві про Свій намір влаштувати танець раса з ґопі. Він каже: «Найсприятливіший час — це осіння ніч, коли місяць уповні, тобто сьогодні. Найкраще місце в усьому всесві-ті — Вріндавана, а найгарніші дівчата — це ґопі. Отже, любий друже Уддгаво, Я думаю, що сьогодні скористаюсь усіма цими обставинами і влаштую танець раса».
20.    Сприймає все на підставі авторитету Вед
Того, хто діє строго у відповідності з настановами священних писань, називають шастра-чакшус. Шастра-чакшус означає «той, хто дивиться на все очима авторитетних писань, ьиастр». Насправді дивитися на все через призму цих книг має кож¬на знаюча і досвідчена людина. Скажімо, неозброєному окові сонячна куля видається просто певним променистим об’єктом, але якщо ми дивитимемося на нього очима авторитетних нау¬кових книг, то зрозуміємо, що сонячна куля набагато більша за нашу планету і що Сонце надзвичайно потужне. Отож ди¬витися на світ неозброєним оком не є досконалим баченням.
Правильно бачити речі означає бачити їх через прозоре сере-довище авторитетних книг або через уповноважених вчителів. Тому Крішна, хоча Він є Сам Верховний Бог-Особа і знає все щодо минулого, теперішнього та майбутнього, завжди, щоб явити приклад усім людям, покликався на священні писання. Наприклад, у «Бгаґавад-ґіті» Крішна промовляє як найвищий авторитет, а проте Він посилається на «Веданта-сутру» як на авторитетну книгу і цитує з неї. У «Шрімад-Бгаґаватам» в пев-ному місці одна особа жартома каже, що Крішну, ворога Кам-си, знають як того, хто дивиться на речі очима ьиастр. А тепер Він, щоб устійнити Свій авторитет, звернув Свої очі до ґопі> від чого ті гублять розум.
21.    Чистота Крішни
Найвища чистота буває двох типів. Той, кому притаманна чистота першого типу, здатний звільнити грішника, а кому при¬таманна чистота другого типу, ніколи не вдається до нечистої діяльности. Якщо істоті притаманні обидва типи чистоти, ка¬жуть, що вона чиста найвищою мірою. Крішна саме такий: Він може звільнити усі грішні зумовлені душі і водночас не робить нічого, що осквернювало б Його.
Щодо цього Відура, намагаючись допомогти своєму старшо-му братові Дгрітараштрі розірвати міцні пута прив’язаности до родини, сказав: «Любий брате, прошу, зосередь свій розум на лотосових стопах Крішни, кого всі великі мудреці та свя¬ті вшановують вишуканими милозвучними віршами. Крішна є верховний спаситель серед усіх спасителів. Безперечно, Гос-подь Шіва і Господь Брахма — великі півбоги, але їхня здат-ність дарувати спасіння завжди залежить від ласки Крішни». Тому Відура порадив своєму старшому братові Дгрітараштрі зосередити розум на Крішні і поклонятися тільки Йому. Якщо людина просто оспівує святе ім’я Крішни, це святе ім’я неод-мінно зійде на небосхилі його серця потужним сонцем і враз розжене морок невігластва. Тому Відура порадив Дгрітараштрі завжди думати про Крішну, бо це дасть йому змогу змити з сер¬ця грубезний шар скверни гріховної діяльности. В «Бгаґавад- ґіті» Арджуна, звертаючись до Крішни, називає Його парам брахма парам дгама павітрам — «верховна найчистіша істо¬та». Є й чимало інших прикладів, які свідчать про найвищу чистоту Крішни.
22.    Вміє владати Собою
Якщо людина вміє повністю володіти своїми чуттями, її на-зивають ваші, тобто тим, хто вміє панувати над собою. Щодо цього в «Шрімад-Бгаґаватам» сказано: «Усі шістнадцять тисяч дружин Крішни були винятково вродливі, і їхні усмішки та со-ром’язливість могли б полонити розум Господа Шіви, велико-го півбога, та інших. Проте попри свою привабливість і жіно-чість вони не могли збурити розуму Крішни хоча б найменшою мірою». Кожна з тисяч дружин Крішни гадала, буцім своєю жіночою вродою полонила Крішну, але це не відповідало дійс¬ності. Отже, Крішна є верховний володар чуттів; це визнано у «Бгаґавад-ґіті», де Він називаний Хрішікеша, «володар чуттів».
23.    Наполегливий
Наполегливим називають того, хто працює, аж доки досяг¬не своєї мети. Якось Крішна бився з царем Джамбаваном, щоб відібрати у того коштовний камінь С’ямантаку. Цар спробував сховатися у лісі, але Крішну це не зупинило. В кінцевім рахун-ку Крішна, а Він твердо вирішив розшукати камінь, знайшов царя і забрав самоцвіт Собі.
24.    Терплячий
Терплячим називають того, хто здатний терпіти усілякого роду неприємності, навіть коли видається, що їх терпіти несила.
Коли Крішна жив у домі Свого духовного вчителя, Він, що тіло Його було ніжне і тендітне, служачи гуру, зносив будь-які труднощі, яких траплялося зазнавати. Служити духовному вчи-телю, не вважаючи ні на які ускладнення, є найпершим обо-в’язком учня. Учень, коли живе в домі духовного вчителя, має просити милостині, йдучи як жебрак від дверей у двері, і все назбиране приносити духовному вчителеві. Коли прасад гото-вий, духовний вчитель звичайно гукає кожного учня іти їсти. Якщо випадком духовний вчитель забуває покликати учня на прасад, учень, сказано в писаннях, повинен цього дня постити; сідати до страви некликаному не можна. Подібних суворих об-межень існує чимало. Ще Крішна часами ходив до лісу збира¬ти дрова для жертовного вогнища.
25.    Вибачливий
Вибачливим називають того, хто здатний терпляче зносити будь-які образи та кривду з боку ворогів.
Вибачливість, притаманну Господу Крішні, описано у книзі «Шішупала-вадга», там, де розказується про те, як Крішна за-боронив вбивати Шішупалу. Цар Шішупала, правитель царст¬ва Чеді, доводився Крішні братом у перших, а проте мав на Нього лихе серце. Кожного разу, як їм траплялось зустрічати¬ся, Шішупала старався образити Крішну, обзиваючи Його різ¬ними образливими прізвиськами. На арені жертвопринесення Раджасуя, яке відправляв Махараджа Юдгіштгіра, Шішупала так само заходився прозивати Крішну лихими іменами, але Крішна не зважав на це і лишався мовчазним. Дехто з присут-ніх вже були готові вбити Шішупалу, але Крішна стримав їх. Він є надзвичайно вибачливий. Сказано, що коли з неба гри-мить грім, могутній лев негайно відгукується громоподібним риком. Але коли дзявкають слабкі шакали, той самий лев не звертає на них жодної уваги.
Шрі Ямуначар’я також вихваляє вибачливість Крішни: «Лю-бий Господи Рамачандро, Ти такий милостивий! Ти простив ворона, хоча той подряпав кігтями груди Джанакі. Ти вибачив його просто тому, що він схилився перед Тобою». Якось Індра, цар райських планет, прибравши подоби ворона, напав на Сіту (Джанакі), дружину Господа Рамачандри, і вчепився кігтьми їй у груди. Це була велика образа проти матері всесвіту Сіти, і Господь Рамачандра був ладний вбити ворона на місці. Але во-рон схилився перед Господом, і Господь простив його. Далі у своїй молитві Шрі Ямуначар’я каже, що Господь Крішна схиль¬ний прощати кривдників навіть більше, ніж Господь Рамачанд- ра; про це свідчить приклад Шішупали, який ображав Крішну весь час, і навіть не одне життя, а безперервно впродовж трьох життів. Однак Крішна був до нього надзвичайно ласкавим: він подарував Шішупалі спасіння певного різновиду, коли істота занурюється в Його буття. З цього можемо зрозуміти, що мо¬ністам, а вони прагнуть зануритися у випромінення Всевиш¬нього, досягнути своєї мети нескладно. Таке звільнення отри¬мують навіть люди, ворожі до Крішни.
26.    Стриманий
Стриманим називають того, хто не відкриває свого розуму першому-ліпшому і чиї думки та план дій вивідати дуже важко. Брахма, вчинивши образу проти Шрі Крішни, почав молитися до Нього, прохаючи вибачення. Але попри що молитви були справді чудові, Брахма ніяк не міг зрозуміти, задоволений з них Крішна чи ні. Іншими словами, Крішна був надзвичайно стри¬маний і тому близько до серця молитов Брахми не брав. Іншим прикладом стриманости Крішни можуть служити Його любов¬ні взаємини з Радгарані. Крішна ніколи нікому не розповідав про Свої любовні взаємини з Радгарані, так що навіть Баладе- ва, Його старший брат і нерозлучний товариш, через серйоз¬ність і стриманість Крішни не міг зрозуміти усіх метаморфоз Свого брата.
27.    Задоволений у Собі
Задоволеним у Собі називають того, хто цілковито задово-лений, хто нічого не прагне і лишається спокійний навіть якщо є підстави скорбіти.
Крішна виявив Свою якість задоволености в Собі Самому, коли Він, Арджуна та Бгіма пішли до Джарасандги, грізного царя Маґадги, і викликали його на бій. Коли Джарасандга був убитий, Крішна віддав усю заслугу звитяги над Джарасандгою Бгімі. З цього зрозуміло, що Крішну анітрохи не цікавить сла-ва, хоча нікого славетнішого за Нього немає.
Прикладом того, як Крішна вміє заховувати спокій, може служити Його ставлення до Шішупали, коли той почав усіля- ко прозивати Його. Усі царі і брахмани, що були присутні на жертовній арені Махараджі Юдгіштгіри, втратили рівновагу і, щоб якось заспокоїти та задовольнити Його, почали підносити до Крішни вишукані молитви. Але в Крішні усі вони не посте-регли і сліду тривоги.
28.    Врівноважений
«Врівноважений» кажуть про того, хто вільний від впливу прив’язаностей, заздрости та ненависти.
Приклад такої безсторонности Крішни наведений у Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (16.33), коли оповідається про пока¬рання стоголового змія Калії. Крішна суворо покарав Калію, і тоді усі дружини змія прийшли перед Господа і почали молити¬ся до Нього: «Любий Боже, — казали вони, — Ти зійшов, щоб покарати усіх демонічних живих істот. Наш чоловік Калія — вкрай гріховне створіння і заслуговує на кару. Нам відомо, що і до ворогів, і до Своїх синів Ти ставишся однаково, і тому ми розуміємо, що Ти покарав його для його ж добра».
В іншій молитві сказано: «Любий Господи Крішно, найліп-ший представнику роду Куру! Ти — взір безсторонности: на-віть Свого ворога, якщо він достойна людина, Ти винаго-роджуєш, а якщо хтось із Твоїх синів виявляється злочинцем, Ти караєш його. Це Твоє право, бо Ти — верховний творець усесвітів. Ти — абсолютно неупереджений. Якщо ж хтось зна-ходить у Тобі якусь упередженість, він помиляється».
29.    Щедрий
Щедрим називають будь-кого, хто дуже схильний до добро-чинносте. Крішна, коли жив як цар у Двараці, був надзвичай-но великодушний, і Його добродійносте не було меж. Фактич-но, Його щедрість у Двараці була така велика, що розкішшю Дварака перевищувала навіть духовне царство з усіма його пишнотами — чінтамані (філософськими каменями), дерева¬ми бажань та коровами сурабгі. У духовному царстві Господа Крішни, на Ґолоці Вріндавані, є такі корови сурабгі, що да¬ють безмежну кількість молока. Ще там є дерева бажань, і з кожного такого дерева будь-хто може зняти скільки хоче і яких хоче плодів. Земля там — з філософського каменю, того самого каменю, котрий, коли торкається заліза, перетворює його на золото. Іншими словами, у духовному царстві, обителі Крішни, усе навдивовижу розкішне — але коли Крішна жив у Двараці, завдяки Його щедрості Дварака була пишніша навіть за Ґолоку Вріндавану. Скрізь, де присутній Крішна, самі собою виявляються безмежні щедроти Ґолоки Вріндавани.
Відомо також, що Господь Крішна, живши у Двараці, поши-рив Себе у 16 108 форм, і в кожному з цих поширень мешкав у осібному палаці з якоюсь царицею. Крішна мало що щасливо жив у цих палацах Сам зі Своїми царицями, Він ще роздавав у милостиню з кожного палацу щодня по 13 054 прикрашених тонкими покривалами і коштовними оздобами корів. З кожно-го з 16 108 палаців Крішна роздавав таку кількість корів що-дня. Це означає, що Крішна щодня роздавав 13 054 помножене на 16 108 корів. Неможливо оцінити вартість такої величезної кількости корів, що їх давав у дар Крішна — але у повсякден-ному житті Крішни, коли Він царював у Двараці, це було за-веденим звичаєм.
ЗО.    Побожний
Побожним називають того, хто особисто додержує запові¬дей релігії, які записані у иіастрах, і вчить інших того самого. Просто проголошувати себе послідовником якоїсь релігії саме по собі не є ознакою побожности. Людина мусить жити та дія-ти згідно з релігійними заповідями і ще вчити своїм прикладом інших. Ось таку особу вважають справді побожною.
Коли Крішна був присутній на планеті, на ній не було і слі-ду безбожности. Нарада Муні якось, жартуючи, звернувся до Крішни з такою мовою: «Любий Боже, Господи хлопчиків-пас- тушків! Твої бики [а бик — це символ релігії] щиплють траву на пасовищах і ходять туди-сюди на чотирьох ногах, і вони, гадаю, повищипували усю траву безбожносте!» Іншими сло-вами, з ласки Крішни про заповіді релігії дбали так старанно, що на планеті не було жодного місця, де могла підвести голову безбожність.
Сказано, що Крішна постійно здійснював різноманітні жерт-вопринесення і на кожне запрошував півбогів з вищих планет-них систем. Через це дружини півбогів майже не бачили своїх чоловіків. Якось дружини півбогів, що їм була прикрою та завша відсутність їхніх чоловіків, взмолилися до Господа, про-хаючи, щоб Він прийшов як Господь Будда (це дев’яте втілен-ня Крішни; приходить у добу Калі). Іншими словами, замість того, щоб бути задоволеними присутністю Господа Крішни, вони почали у своїх молитвах прикликати Господа Будду, дев’я¬те втілення, знавши, що Господь Будда має покласти край до¬триманню усіх ведичних обрядів та жертвопринесень, а відтак, розважали дружини півбогів, їхніх чоловіків не запрошувати¬муть на такі церемонії, завдяки чому їхні чоловіки, півбоги, завжди лишатимуться з ними.
Іноді запитують таке: «Чому нині, за наших часів, півбоги з інших планетних систем не спускаються на нашу планету?» Відповідь очевидна: Господь Будда, прийшовши, заборонив усі жертвопринесення (так тоді називали відвертий забій тварин), і відтоді жертвопринесень не виконують, а тому півбогам ро-бити тут, на Землі, немає чого. 
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДРУГИЙ
Якості Крішни:дальший розгляд
31. Лицар
Про того, хто виявляє доблесть під час воєнних дій і добре знається на тому, як застосовувати усілякі різновиди зброї, ка-жуть, що він справжній витязь.
Щодо геройства, яке Крішна виявляє на полі битви, сказано: «Мій любий винищувателю ворогів! Слон, купаючись в озері, розмахує хоботом і так ламає стебла лотосів, що ростуть у воді. Так само і Ти, просто поводячи Своїми руками, що їх порів-нюють зі слоновим хоботом, знищив безліч ворогів, наче слон наламав лотосів».
Стосовно уміння Крішни застосовувати зброю відомо таке: коли Джарасандга з тринадцятьма з’єднаннями солдат атаку¬вав армію Крішни, усі вони разом не змогли поранити навіть одного воїна Крішни. Крішна зумів битися так завдяки тому, що добре знався на мистецтві ведення війни. Інших таких при-кладів історія військового мистецтва не знає.
32. Співчутливий
Співчутливим називають того, хто не здатний терпіти чуже горе.
Співчуття Крішни до страждальців виявилось, наприклад, коли Він звільнив царів, яких ув’язнив був Маґадгендра. Вми-раючи, дід Бгішма молився до Крішни, і казав, що Крішна по-дібний до сонця, яке розганяє пітьму. Маґадгендра тримав ца-рів в’язнями у темнім підземеллі, але коли в тій в’язниці з’явився Крішна, темрява негайно розсіялася, наче вийшло сонце. Інши- 
ми словами, Маґадгендра зумів взяти в полон багато царів — а Крішна прийшов і звільнив їх усіх. Він зробив це зі щирого співчуття до них.
Своє співчуття Крішна виявив і біля смертного одра діда Бгішми, коли той лежав на ложі зі стріл, що ними було про-тнуте його тіло. Лежачи на цьому ложі, Бгішмі дуже хотілося побачити Крішну, і тому Крішна прийшов. Побачивши стан Бгішми, Крішна заговорив, а від співчуття та жалю в Його очах стояли сльози. Він мало що плакав — від співчуття до Бгішми Він забув Самого Себе. Тому віддані складають поклони не безпосередньо Крішні, а Його співчутливій натурі. Наблизити-ся до Крішни надзвичайно важко, це так, бо Він — Верховний Бог-Особа. Але віддані, знаючи Його співчутливу натуру, що її представляє Радгарані, завжди моляться до Радгарані, прося¬чи, щоб Крішна був співчутливий до них.
33.    Шанобливий
Шанобливим називають того, хто виявляє відповідну шану духовному вчителю, брахмані і старшому.
Якось Крішна, прийшовши до зібрання старших осіб, перед- ніше віддав шану Своєму духовному вчителю, тоді батькові, а потім старшому братові Баларамі. Отож лотосоокий Господь Крішна був щасливий і чистий серцем у всіх Своїх справах і стосунках.
34.    Чемний
Чемним називають кожного, хто ніколи не поводиться на-хабно і не чваниться.
Крішна виявив Свою чемність і огладу, наприклад тоді, коли прийшов на жертвопринесення Раджасуя, яке влаштував Маха- раджа Юдгіштгіра, старший брат Крішни. Махараджа Юдгіш- тгіра, добре знаючи, що Крішна є Верховним Богом-Особою, спробував зійти з колісниці, щоб як годиться привітати Крішну. Але Господь Крішна, випередивши Юдгіштгіру, Сам зіскочив зі Своєї колісниці і впав цареві до стіп. Отож Крішна, хоча Він є
Верховний Бог-Особа, ніколи не забуває дотримувати правил етикету у стосунках з іншими.
35.    Великодушний
Великодушним називають будь-кого, хто з природи має ла-гідну, м’яку вдачу.
Уддгава підтверджує (це було після викрадення дорогоцінно¬го каменя С’ямантаки), що Крішна дуже добрий та ласкавий до інших і тому не звертає уваги навіть на тяжку образу, якщо її вчиняє Його слуга. Він дивиться тільки на служіння, що вико¬нує Його відданий.
36.    Сором’язливий
Сором’язливим називають того, хто часами виявляє смирен-ня і соромливість.
У «Лаліта-мадгаві» описано, як Крішна виявив сором’язли-вість, коли тримав на мізинчику лівої руки пагорб Ґовардгану. Усі ґопі дивувалися на те, що зробив Крішна — а Крішна ди-вився на ґопі та усміхався.
Коли погляд Крішни ковзнув по грудях ґопі, рука Його за-тремтіла. Побачивши це, усі пастухи, що стояли під пагорбом, сполохалися. Далі почувся оглушливий гуркіт, і тоді вони по-чали молитися до Крішни про порятунок. А тимчасом Гос¬подь Баларама тільки усміхався, думаючи про те, як наляка¬лися пастухи від того, що задвигтів пагорб Ґовардгана. Крішна ж, постерігши Баларамин усміх, подумав, що Баларама збаг¬нув Його думки, з якими Він дивився на груди ґопіу і від того засоромився.
37.    Захисник відданих Йому душ
Крішна захищає всі душі, що віддалися Йому. Одного ворога Крішни підбадьорювала думка, що йому нема потреби боятися Крішни, бо в разі чого він зможе просто впокоритися Йому, і тоді Крішна надасть йому захист. Крішну іноді порівнюють до місяця, який не вагається посилати заспокійливе проміння на¬віть на будинки чандал та інших недоторкуваних.
38.    Щасливий
Щасливим називають того, хто завжди сповнений радости і кого не заторкують нещастя.
Щодо розкошів, якими втішався Крішна, відомо, що таких оздоб, які прикрашали Його та Його цариць, не снилося мати навіть Кувері, скарбничому райського царства. А безнастанні танці перед дверима палаців Крішни? Про таке не могли мрія-ти навіть півбоги з райського царства. Цар раю Індра любить дивитися на танці танцівниць-куртизанок. Але навіть Індрі не уявити несказанно прекрасних танців, що відбувалися при бра-мах палаців Крішни. Ґаурі означає «жінка зі світлою шкірою»; Ґаурі — також ім’я дружини Господа Шіви. Вродливі жінки, що мешкали у палацах Крішни, мали шкіру світлішу, ніж навіть у цієї Ґаурі, і тому їх порівнювали до місячного світла. Крішна міг бачити їх повсякчас. Отже, ніхто не має втіх чудовіших, ніж Крішна. Як ми уявляємо собі насолоду? Насолода — це мати можливість втішатися вродливими жінками, прикрасами і роз¬кішшю. Але все це було, наче в казці, у палацах Крішни, і таке недоступно навіть уяві Кувери, Господа Індри чи Господа Шіви.
Крішни ніколи не заторкує ніяке горе. Якось деякі з ґопі пішли до того місця, де брахмани відправляли жертвоприне-сення, і сказали: «Любі дружини брахман! Знайте, що Крішни не може торкнутися навіть найлегший подув вітру нещастя. Він не знає втрат, Він не знає безчестя, Йому невідомі страх та три¬вога — Йому взагалі невідомо, що таке нещастя. Він просто завжди перебуває в колі дівчат Враджі і насолоджується їхнім товариством у танці раса».
39.    Доброзичливий до Своїх відданих
Про відданих Крішни кажуть, що коли вони з любов’ю про-понують Господеві Вішну хоча б трохи води чи листочок туласіу Господь Вішну, надзвичайно ласкавий до них, взамін віддає їм Себе Самого.
Прихильність Крішни до Своїх відданих була виявлена під час битви з Бгішмадевою. Коли дід Бгішма помирав на ложі зі стріл, Крішна був поруч, і Бгішма згадував, яким ласкавим до нього був Крішна на полі битви. Крішна пообіцяв був, що у битві на Курукшетрі Він не торкнеться до зброї і не допо-магатиме жодній із сторін. Він обіцяв лишатися нейтральним. Крішна, дарма що правував колісницю Арджуни, дав слово чести, що не вдасться до зброї, щоб допомогти Арджуні. Але одного дня Бгішма, прагнучи, щоб Крішна порушив обіцянку, настільки завзято бився з Арджуною, що Крішна був змуше-ний зійти з колісниці і, схопивши колесо розтрощеної колісни¬ці, як лев на слона, кинувся на діда Бгішму, замірившись вбити його. Дід Бгішма згадував за це, а пізніше віддав Крішні хва¬лу за те, що, не зважаючи на ризик зламати слово, Він виявив Свою славетну прихильність до Свого відданого Арджуни.
40.    Кого можна підкорити любов’ю
Крішна почувається зобов’язаним перед відданим за його лю¬бовне ставлення до Себе, а не власне за служіння, яке той вико¬нує. Немає жодної істоти, що могла б служити Крішні довер¬шено. Він є довершений та самодостатній і тому не потребує від відданого жодного служіння. Крішна чується зобов’язаним перед відданим, тому щб знає його любов та прихильність до Себе. Чудовий приклад такої вдячности Крішни до Свого від¬даного бачимо у Його стосунках з Судамою Віпрою, коли той прийшов до палацу Крішни. Судама Віпра був шкільним това¬ришем Крішни, він жив у злиднях, і якось його дружина намо¬вила його піти побачитися з Крішною й попрохати в Нього до¬помоги. Коли Судама Віпра прийшов у палац Крішни, Крішна прийняв його дуже тепло, і ще Він разом з дружиною обмили Судамі Віпрі стопи, тим виявляючи шану до брахмани. Згадую¬чи Свою дитячу дружбу з Судамою, Крішна розплакався.
Інший приклад, який свідчить, що Крішна почувається зобо-в’язаний перед відданим, поданий у Десятій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» (9.18). Шукадева Ґосвамі каже цареві Парікшіту: «Любий царю! Побачивши, що матір Яшода спітніла, бо дуже  
втомилася від спроб зв’язати Крішну мотузкою, Крішна нареш¬ті дозволив їй зв’язати Себе». Дитиною Крішна завдавав ма¬тері Яшоді багато клопоту Своїми витівками, і якось вона за-хотіла зв’язати Його. Мати Яшода принесла з дому мотузку і спробувала прив’язати дитину до жорна, але мотузка виявила-ся закоротка, і мати Яшода ніяк не могла зав’язати вузла. Вона зв’язувала разом ще і ще мотузки, але хоч би скільки мотузок дов’язувала, їх ніяк не вистачало. Зрештою Яшода втомилася і спітніла. Тоді Крішна дав Своїй матері зв’язати Себе. Іншими словами, зв’язати Крішну не можна нічим, крім любови. Лише віддані зв’язують Його своєю екстатичною любов’ю — і через це Він почувається зобов’язаним перед ними.
41.    Той, чия діяльність сприятлива всіма сторонами
Усесприятливим називають того, хто присвятив себе на спри¬ятливу діяльність задля добра всіх людей.
Після того, як Господь Крішна пішов з цієї планети, Уддгава, згадуючи діяння Господа, якось сказав: «Крішна задовольнив усіх великих мудреців Своїми чудовими розвагами. Він поклав край демонічній діяльності жорстоких царів, оборонив усіх по¬божних людей і знищив на полі бою усіх безжальних воїнів. Тому Його діяльність сприятлива для всіх людей з будь-якого погляду».
42.    Наймогутніший
Могутнім називають того, хто є грозою своїх ворогів. Коли Крішна був присутній на планеті, Він, наче могутнє сонце, роз¬ганяв усіх Своїх ворогів. І як під променями сонця уся пітьма ховається у печерах, так усі вороги тікали від Крішни, наче ті сичі, щоб тільки сховатися подалі від Його очей.
43.    Найславетніший
Славетним називають того, хто завдяки своїй бездоганній вдачі став широко відомим. Стверджується, що слава Крішни шириться світЬм, наче місячне сяйво, яке перетворює пітьму на світло. Тобто якщо проповідувати свідомість Крішни по всьому світі, пітьма невігластва і турботи матеріального існування пе-ретворяться на світло, чистоту, вмиротвореність і процвітання.
Коли Господь Шіва почув, як великий мудрець Нарада оспі-вує велич Господа, синя смуга на шиї Шіви зникла. Побачивши це, Ґаурі, дружина Господа Шіви, запідозривши, що це хтось інший перебрався за її чоловіка, зі страху негайно покинула його товариство. Господь Баларама, коли слухав оспівування імені Крішни, побачив, що Його шати, зазвичай сині, побіліли. А дочки пастухів побачили, як уся вода в Ямуні перетворила¬ся на молоко, і тоді почали збивати її на масло. Смисл такий: якщо поширювати свідомість Крішни або доносити до людей правду про велич Крішни, усе стає біле і чисте.
44.    Відомий усім
Є особи, яких дуже любить загал, і через те вони відомі всім.
За популярність Крішни йдеться у Першій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» (11.9). У цьому вірші оповідається про те, як Крішна повертався додому із столиці Ядав Хастінапури. Поки тривала битва на Курукшетрі і Крішни у Двараці не було, всі жителі Двараки дуже по Ньому сумували. Коли Він повернув-ся, жителі радісно вітали Його: «Любий Господи, поки Тебе не було в місті, ми минали свої дні наче у темряві ночі. У нічній пітьмі кожна мить видається дуже довгою, і так само кожна мить Твоєї відсутности видавалася нам за мільйони років. Ми просто не здатні жити без Тебе!» З цього твердження можна зрозуміти, яким популярним був Крішна у всій країні.
Подібне сталося і коли Крішна з’явився на арені жертво-принесення, яка на задум царя Камси мала стати місцем Його смерти. Щойно Крішна прийшов, усі мудреці почали вигукува¬ти «Джая! Джая! Джая!» («Перемога!»). Крішна був тоді ще хлопчиком, і всі мудреці шанобливо давали Йому свої благо¬словення. Присутні півбоги також почали підносити до Крішни вишукані молитви. Звідусіль чулися звуки, що ними жінки та дівчата виражали свою радість. Іншими словами, Крішну зна¬ли всі, хто зібрався тоді навколо жертовної арени Камси.
45.    Прихильний до відданих
Хоча Крішна є Верховний Бог-Особа і тому без упереджен¬ня ставиться до всіх, а проте, як сказано у «Бгаґавад-ґіті», Він має особливу прихильність до відданого, який з любов’ю та ніжною прив’язаністю вшановує Його ім’я. Коли Крішна був на цій планеті, один відданий, виражаючи свої почуття, мовив: «Любий Господи! Якби Ти не з’явився на цій планеті, асури [демони] та атеїсти напевне задушили б усяку діяльність від-даних. Мені навіть не дається уявити собі, якої міри безладдя Ти відвернув Своєю присутністю». Від самого Свого прихо¬ду Крішна був найбільший ворог усіх демонічних особистос¬тей, хоча насправді ворожість Крішни до демонів — це десь те саме, що і Його дружба з відданими, адже кожний демон, кого Крішна вбиває, відразу отримує спасіння.
46.    Надзвичайно привабливий для всіх жінок
Кожний, хто має виняткові достоїнства, стає привабливим для жінок.
Один відданий так висловився щодо цариць Двараки: «Хіба мені дасться змалювати велич цариць Двараки, які власноруч служили Господу? Велич Господа незмірна: просто оспівую¬чи Його ім’я, усі великі мудреці — Нарада та інші — дізнають трансцендентного блаженства. То що казати про Його цариць, які кожної миті мали змогу бачити Господа і служити Йому особисто?» Крішна мав 16 108 дружин у Двараці, і кожну з них вабило до Крішни, як залізо тягне до магніту. Відданий каже: «Коханий Боже! Ти — наче магніт, а дівчата Враджі — як за¬лізо: хоч би куди Ти йшов, вони слідують за Тобою, наче залі¬зо за магнітом».
47.    Крішна — той, кому поклоняються всі
Того, кому виявляють шану і поклоняються усі категорії лю-дей та півбогів, називають сарварадг’я, той, кому поклоняють-ся всі.
Крішні поклоняються не тільки усі живі істоти на чолі з ве- дикими півбогами Господом Шівою та Господом Брахмою, а й поширення Вішну (форми Бога), Баладева і Шеша. Баладева є безпосереднім поширенням Крішни — і все ж Він поклоняєть-ся Йому. З’явившись на арені жертвопринесення Раджасуя, яке влаштував Махараджа Юдгіштгіра, Крішна для всіх присутніх, з великими мудрецями та півбогами разом, став провідною зорею та осереддям уваги, і кожний складав Йому шану.
48.    Володар усіх щедрот
Крішна посідає у повнім обсязі усі щедроти — силу, багатст¬во, славу, красу, знання та зречення. Коли Крішна жив у Два- раці, Його рід Яду складався з 560 мільйонів членів. Усі члени Його сім’ї без заперечень корилися Крішні і були вірні Йому. В місті було більш як 900 000 великих розкішних житлових бу¬динків, в яких розміщувалась уся родина, і кожний шанував Крішну як найбільш гідного поклоніння. Віддані тільки диву¬валися на незбагненні щедроти Крішни.
Білваманґала Тгакура засвідчує це, звертаючись до Крішни у «Крішна-карнамріті»: «Любий Господи, як мені описати щед-роти Твоєї Вріндавани? Прості прикраси, що носять на щи- колодках дівчата Вріндавани, коштовніші за чінтамані, а їхні шати'не поступаються райським квітам паріджата. Тутешні корови нічим не відрізняються від сурабг трансцендентної оби-телі. Отож, щедроти Крішни безмірні й неосяжні, наче океан».
49.    Найшанованіший
Коли людину вважають за найвищу серед усіх значних осіб, кажуть, що вона є найшанованішою.
За життя Крішни в Двараці Господь Шіва, Господь Брахма, цар райських планет Індра та ще багато хто приходили відвіда-ти Його. Брамник, що мав впустити в місто усіх цих півбогів, одного дня, коли було безліч відвідувачів, попрохав: «Любі Гос¬подь Брахма і Господь Шіва, будь ласка, сядьте на цю лаву і тро¬хи зачекайте. Вельмишановний Індро, прошу, не читай тут мо¬литов — це порушує спокій. Чекай собі тихенько. Шановний
Варуно, а тобі сьогодні мабуть що варто піти додому. Власне, любі півбоги, ліпше не марнуйте свого часу — Крішні сьогод¬ні дуже ніколи і Він мабуть що не зможе прийняти вас!»
50.    Верховний повелитель
Повелителів, або володарів, є два типи: того, хто є незалеж-ним, називають повелителем, а того, чий наказ не може нехту-вати ніхто, називають верховним повелителем.
Стосовно цілковитої незалежности і неподільної влади Шрі Крішни «Шрімад-Бгагаватам» каже таке: хоча Калія чинив проти Господа великі образи, Крішна, однак, благословив його, лишивши на його голові знаки Своїх лотосових стіп; натомість Господь Брахма підніс до Крішни багато чудових молитов, а таки не зумів привернути Його до себе. Таке суперечливе по¬водження Крішни якраз пасує Його становищу, бо скрізь у Ве¬дах Його описано як «повністю незалежного». Таким є ста¬новище Верховної Абсолютної Істини. Абсолютна Істина не тільки має чуття — вона ще повністю незалежна.
Наказів Крішни не може нехтувати ніхто. У Третій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (2.21) Уддгава каже Відурі: «Господь Крішна є повелителем трьох ґун матеріальної природи. Він на-солоджується усіма щедротами, і тому немає жодної істотй, що була б рівна Йому або вища за Нього». Усі великі князі та царі приходили до Нього з дарами, і коли вони складали Крішні по-клони, їхні шоломи торкалися стіп Господа. Один відданий ска¬зав: «Любий Крішно! Хоча Ти загадуєш Брахмі: «А тепер мо¬жеш творити всесвіт!» і наказуєш Господу Шіві: «Тепер знищуй це матеріальне проявлення», по суті це Ти сам створюєш і зни¬щуєш матеріальний світ. Ти підтримуєш усесвіти єдино Своїми наказами і ще через Вішну, що частково представляє Тебе. Це означає, Крішно, вороже Камси, що існують численні Брахми та Шіви, і всі вони просто виконавці Твоїх наказів».
51.    Незмінний
Крішна не змінює Свого природного становища ніколи, на-віть тоді, коли приходить у матеріальний світ. Звичайні живі істоти в цьому світі забувають своє відначальне духовне ста-новище. Вони з’являються в різних тілах і діють під впливом різних тілесних уявлень про життя. Але Крішна Свого тіла не змінює ніколи. Він приходить у Своєму відначальному тілі, і тому дія ґун матеріальної природи на Нього не поширюється. У Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (11.38) сказано, що вер-ховний повелитель має особливу прерогативу: на Нього не по-ширюється вплив ґун природи. Прикладом може служити те, що віддані, які перебувають під безпосереднім захистом Гос-пода, також непідвладні дії законів матеріальної природи. Ви-йти з-під впливу матеріальної природи надзвичайно важко, але віддані та святі особи, кого захищає Господь, їй непідвладні, а за Самого Господа годі й казати. Для більшої ясности додамо, що хоча Господь іноді приходить у матеріальний світ, ґуни ма-теріальної природи Його не заторкують, і Він, у Своєму транс-цендентному становищі, діє абсолютно незалежно. Це прита-манно тільки Господу.
52.    Той, хто знає все
Коли хтось здатний розуміти почуття та переживання усіх живих істот і знає про всі події усюди за усіх часів, його нази-вають усезнаючим.
Чудовий приклад щодо цієї якости Господа наведений у Пер¬шій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (15.11). Там йдеться про те, як Дурваса Муні завітав до домівки Пандав. Вміло розробивши на згубу Пандав план, Дурйодгана запропонував Дурвасі разом з його десятьма тисячами учнів піти у гості до Пандав, що тоді вигнанцями жили у лісі. Дурйодгана влаштував так, що Дур-васа та його люди прибули до житла Пандав саме тоді, коли Пандави скінчили обідати і були вже неспроможні нагодува¬ти таку велику кількість гостей. Знавши про план Дурйодга- ни, Крішна прийшов до Пандав. Він запитав дружину Пандав Драупаді, чи є в неї хоч трохи їжі, щоб запропонувати Йому. Драупаді знайшла казан, на стінки якого налипло трохи овоче-вої страви, і Крішна негайно ті рештки з’їв. У той час усі муд-реці робили омовіння у річці. Коли Крішна, з’ївши запропо-новану від Драупаді страву, відчув вдоволення, мудреці також почулися вдоволеними, а голод їхній минувся без сліду. Дурваса Му ні та його учні наситилися і, відчуваючи, що не здатні з’їсти навіть крихти, пішли собі геть, а до Пандав так і не зайшли. Так Пандави були врятовані від гніву Дурваси. Дурйодгана розра¬ховував, що Дурваса розгнівається і прокляне Пандав за відмо¬ву нагодувати численних гостей, які прийшли з ним. Але хит¬рий Крішна врятував їх від цього лиха. Цього разу виявилася саме ця Його якість — усевідання.
53.    Крішна вічно новий і свіжий
Крішну завжди згадують мільйони відданих, мільйони від-даних повсякчас оспівують Його ім’я, і це не набридає їм і не пересичує їх. Віддані ніколи не втрачають смаку до того, щоб думати про Крішну та оспівувати Його святе ім’я — на¬томість вони відчувають чимдалі більше натхнення до того. Отже, Крішна є вічно новий і свіжий. І не тільки Сам Крішна, а й знання, яке Він дає, також вічно нове і свіже. «Бгаґавад-ґіту» повідано п’ять тисячоліть тому, проте й досі численні люди зно¬ву й знову читають та перечитують її і завжди знаходять у ній для себе щось нове, якесь просвітлення. Отже, Крішна, Його ім’я, слава, якості, як і все решта, що пов’язане з Ним, є завж¬ди свіжі і нові.
Усі цариці Двараки були богинями удачі. У Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (11.33) сказано, що богині удачі є непо-стійні та невгамовні, і жодному не вдається привернути їх до себе надовго. Ось чому доля то усміхається нам, а то повер-тається до нас спиною. Проте богині удачі, коли проживали з Крішною у Двараці, не могли залишити Його і на мить. Це означає, що привабливість Крішни вічно нова і свіжа, і тому на¬віть богині процвітання не можуть залишити Його товариства.
Стосовно свіжости й новизни привабливосте Крішни є пев-не твердження у книзі «Лаліта-мадгава», де Радгарані порівнює Крішну з найбільшим скульптором: Він різьбить з цнотливос¬те жінок що тільки хоче. Іншими словами, хоч би як строго цнотливі жінки, прагнучи завжди бути вірними своїм чолові-кам, дотримували ведичних правил і приписів, Крішна різцем
Своєї вроди здатний порізьбити їхню тверду, як камінь, цнот-ливість. Більшість подружок Крішни були одружені, але тому що Крішна був їхнім другом ще до заміжжя, вони не могли за-бути Його привабливих рис, які зачаровували їх завжди, навіть після шлюбу.
54.    Сач-чід-ананда-віґраха
Трансцендентне тіло Крішни є вічне, сповнене знання та бла¬женства. Словом сат позначають те, що існує вічно і скрізь, ін¬шими словами, що проникає весь час та простір. Чіт означає «повне знання». Крішні нічого і ні в кого не треба вчитися. Він незалежно від усіх посідає повне знання. Ананда — це вмісти¬лище усього блаженства. Імперсоналісти прагнуть зануритися у випромінення Брахман, сяйво вічности та знання, але більша міра абсолютного блаженства, яке зосереджене в Крішні, їм неприступна. Трансцендентним блаженством, що ним супрово¬джується занурення у сяєво Брахман, може втішатися той, хто вже очистився від скверни матеріальної ілюзії, оманного само- ототожнення, прив’язаности, неприв’язаности й заглиблености у матеріальне. Усі ці якості повинний мати той, хто вже здатний усвідомити Брахман. У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що тоді індиві¬дуум сповнюється радости, хоча це ще не справжня радість, а радше відчуття свободи від усіх турбот і тривог. Позбувшись тривог, вже можна звідати якоїсь радости, але це ще не ра¬дість у всій її повноті. Ті, хто пізнали себе, тобто досягли ста¬ну брахма-бгути, лише готуються досягнути рівня, на якому можна дізнати справжньої радости. Повної радости можна зві¬дати лише тоді, коли ми встановлюємо стосунки безпосередньо з Крішною. Свідомість Крішни є повністю довершена, бо міс¬тить в собі й ту трансцендентну втіху, що її дає усвідомлення безособистісного Брахмана. До особистісної форми Крішни- ИГямасундари вабить навіть імперсоналіста.
«Брахма-самхіта» підтверджує, що випромінення Брахман є сяйвом, яке випромінює тіло Крішни; воно є просто виявом Його енергії. Крішна — джерело сяйва Брахман, як це Він Сам підтверджує в «Бгаґавад-ґіті». З цього можна висновити, що безособистісний аспект Абсолютної Істини не є найвищим. Найвищим аспектом Абсолютної Істини є Крішна.
Тому послідовники вайшнавізму у своєму прагненні сягнути духовної досконалосте ніколи не бажають зануритися у сяян¬ня Брахман. Кінцевою метою самоусвідомлення вони мають Крішну. Тому Крішну називають Парабрахман («Верховний Брахман») або Парамешвара («Верховний владика»). Шрі Ямуначар’я підносить таку молитву до Господа: «Любий Гос¬поди! Мені відомо, що велетенський усесвіт, неосяжні простір і час в ньому вкриті десятьма шарами матеріальних стихій, при¬чому кожний дальший шар удесятеро товщий за попередній. Три ґуни матеріальної природи, Ґарбгодакашаї Вішну, Кшіро- дакашаї Вішну, Маха-Вішну, духовне небо з його духовними планетами Вайкунтгалоками, а також сяяння Брахман у тому духовному небі — усе це укупі є тільки незначним виявом Твоєї могутносте».
55.    Володар містичної досконалости усіх різновидів
Рівнів досконалости є багато. Найвищої матеріальної доско-налости, що її посідають досконалі йоґи, налічується вісім різ-новидів: вміння ставати меншим від найменшого, більшим від найбільшого тощо. Усі ці різновиди матеріальної досконалости, а також усі різновиди духовної досконалости повністю виявле¬ні в особі Крішни.
56.    Володар незбагненних енергій
Крішна присутній скрізь — і не тільки скрізь у всесвіті і в се¬редині серця кожної живої істоти, а й у кожнім атомі. У своїх молитвах цариця Кунті згадує про цю незбагненну могутність Крішни. Крішна розмовляв з Кунті і водночас перебував у лоні Уттари, яка опинилась в небезпеці: Ашваттгама застосував проти дитини в її лоні атомну зброю. Крішна може ввести в оману навіть Господа Брахму і Господа Шіву, а ще Він може оборонити усіх впокорених Йому відданих від наслідків їхньої гріховної діяльносте. Це — деякі зразки дії Його незбагненних потенцій.
Тому Шріла Рупа Ґосвамі складає Крішні поклони зі слова-ми: «Уся матеріальна природа є просто тінню Крішни, що при-йшов у цей світ наче людська істота. Він поширив Себе у чис-ленних корів, телят і пастушків, а потім ще явив Себе в них усіх як чотирирукий Нараяна. Мільйонам Брахм Він дав знан¬ня їхньої істинної сутности, і відтак Його вшановують не тіль¬ки чільники усіх всесвітів — Йому поклоняється кожний, хоч ким би він був. Тому, Крішно, дозволь мені завжди приймати Тебе як Верховного Бога-Особу».
Коли Крішна забрав квітку паріджата з райських планет, це знаменувало повну поразку Індри. Тож коли Індра зустрівся з Нарадою, Нарада почав дорікати йому: «Любий Індро, великий царю райських планет! Крішна вже переміг Господа Брахму і Господа Шіву. То чи тобі, незначному півбогові, пасує змага-тися з Ним?» Звісно, Нарада Му ні засуджував Індру жарто¬ма, і Індра насолоджувався цим. Однак ці Нарадині слова під-тверджують, що Крішна здатний ввести в оману навіть Господа Брахму і Господа Шіву, а Індру і поготів. Отже, зрозуміло, що Крішни здатний вводити в оману усі живі істоти, які є ще не- значнішими проти цих півбогів.
У «Брахма-самхіті» йдеться про здатність Крішни полегшу-вати страждання, спричинені гріховною діяльністю. Там ска-зано: «Кожне створіння, від крихітної мурашки й до великого царя райських планет, перебуває під впливом наслідків своїх минулих учинків. Але відданий Крішни ласкою Крішни віль-ний від впливу тих наслідків». Ще раз це довів випадок, коли Крішна вдався до обителі Ямараджі, повелителя смерти, щоб повернути Своєму вчителю його померлого сина. Коли вчи¬тель попрохав Крішну повернути до життя свого померлого сина, Крішна вирушив до обителі Ямараджі, щоб поставити перед ним вимогу повернути душу, яку Ямараджа забрав був і тримав у себе. Крішна наказав Ямараджі: «Будь щасливий ви-конати Мій наказ і повернути Мені цю душу!» Прокоментува-ти цей випадок можна так: навіть особа, яка повністю підлягає законам природи і яку Ямараджа карає згідно з цими закона-ми, ласкою Крішни може стати цілковито від них незалежною.
Незбагненні потенції Крішни Шукадева Ґбсвамі описує так: «Крішна вводить в оману мій розум, бо Він, хоча й нерожден- ний, з’являється як син Нанди Махараджі. Він — скрізь й у всьому, але Його тримає на руках Яшода. Незважаючи на Його усепроникливість, матір Яшода зв’язує Його своєю любов’ю. Він має безліч форм і все ж присутній як один Крішна перед Своїм батьком і матір’ю Нандою та Яшодою». А в «Брахма- самхіті» сказано, що хоча Крішна ніколи не покидає Ґолоки Вріндавани, Своєї трансцендентної обителі, Він водночас при-сутній скрізь, навіть у кожному атомі.
57.    Тіло Крішни — джерело незліченних усесвітів
У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (14.11) Господь Брахма каже: «Шановний Господи! Оманне его, інтелект, розум, небо, повітря, вогонь, вода і земля є матеріальними складниками цього всесвіту, який можна порівняти з велетенським дзбаном. У цьому велетенському дзбані моє тіло геть незначне за розмі-ром, і цей, один із багатьох, усесвіт створив я — але з пор на Твоєму тілі з’являються незліченні всесвіти, немов ті мікроско-пічні порошинки, що танцюють у сонячному промені. Я бачу, який незначний я проти Тебе. Тому, прохаю, вибач мені, і будь милостивий до мене».
Навіть якщо узяти лише цей один усесвіт, можна побачити у ньому численні поєднання різноманітних дивовижних речей: незліченні планети, незліченні залюднені місця та обителі пів- богів. Діаметр усесвіту становить близько шести з половиною мільярдів кілометрів, і в цьому усесвіті безліч загадкових світів, як, наприклад, Патала (система нижчих планет). Хоча Крішна є джерелом усього цього, Його завжди можна бачити у Врінда- вані, де Він виявляє Свої незбагненні енергії. То хіба хтось змо¬же відповідним чином поклонятися цьому всемогутньому Гос- подеві, що посідає таку незбагненну енергію?
58.    Першоджерело всіх утілень
Джаядева Ґосвамі у своїй «Ґіта-ґовінді» оспівує діяння Гос-пода: «Господь у формі риби спас Веди, у подобі черепахи Він тримав увесь всесвіт на Своїй спині. Прийнявши подобу веп¬ра, Він витягнув з води земну планету. У подобі Нрісімхи Він убив Хіран’якашіпу. Він обманув Балі Махараджу, прибравши форми Вамани. У подобі Парашурами Він винищив усі династії кшатрій. У образі Господа Рами Він убив усіх демонів. У по¬добі Баларами Він завжди носить з Собою великий плуг. При- ходячи як Калкі, Він винищує атеїстів. І ще Він врятував усіх нещасних тварин, прибравши подоби Господа Будди». 
Це — описи лише кількох утілень, що виходять з Крішни. З «Шрімад-Бгаґаватам» ми довідуємось, що незліченні втілення весь час постають з тіла Крішни, наче то океан котить свої хви-лі. Нікому не під силу злічити хвиль в океані, і так само понад будь-чиї сили злічити, скільки втілень постає з тіла Господа.
59.    Крішна дарує спасіння ворогам, котрих вбиває
Спасіння на санскриті називають апаварґа. Апаварґа — це протилежність паварґи, тобто різноманітних нещасть матері-ального існування. Слово па-варґа вказує на ряд із п’ятьох сан-скритських літер: па, та, ба, бга, ма. Ці літери є першими лі-терами слів, що позначають п’ять різних умов, чи станів, які описані нижче. Перша літера, па, позначає слово парабгава, «поразка». У матеріальній боротьбі за існування на нас чекає тільки поразка. По суті ми маємо подолати народження, смерть, хвороби й старість, але зробити того неспроможні: під впливом ілюзії, майі, ми завжди наражаємося на парабгаву, по¬разку. Наступну літеру, та, взято зі слова тена. Пгена — це піна, яка утворюється на роті істоти, яка страшенно втомила¬ся (як це звичайно буває з кіньми). Літера ба позначає бандга, «рабство». Бга береться зі слова бгіті, яке означає «сповне¬ний страху». Ма береться зі слова мріті, смерть. Отже, слово паварґа є ніби символ нашої боротьби за існування, за якої ми зазнаємо поразок, виснажуємось, потрапляємо у рабство, спов-нюємося страху і зрештою вмираємо. Апаварґа ж — це те, що може звести нанівець вплив усіх цих матеріальних умов. Ска-зано, що Крішна дає апаварґу, шлях до звільнення.
Для імперсоналістів й ворогів Крішни звільнитися означає розчинитися у Всевишньому. Демонам та імперсоналістам бай-дуже до Крішни, але Крішна такий надзвичайно ласкавий, що дарує звільнення навіть Своїм ворогам й імперсоналістам. Є таке твердження: «О Мурарі (Крішна)! То справжнє диво, що демони, які завжди заздрять півбогам, дарма що не змогли пробитися через Твої воєнні з’єднання, пройшли через сферу мітриу сонячної кулі». Слово літра вжите тут метафорично. Мітра означає «сонячна куля», і слово літра також означає «друг». Демони, що протистояли Крішні, були Його ворогами й бажали пробитися крізь Його з’єднання, але це їм не вдало¬ся: вони гинули у битві і тоді проходили через планету Мітра, тобто через Сонце. Це означає, що вони входили у сяйво Брахман. Тут наведений приклад планети Сонце, тому що Сон-це є так само вічносяйне, як духовне небо з його незліченними самосяйними планетами Вайкунтгами. Вороги Крішни загину-ли — і замість пробитися через з’єднання Крішни вони увійшли у сприятливе, дружнє духовне сяйво. Отака є милість Крішни; тому Його також називають тим, хто дарує спасіння Своїм ворогам.
60.    Крішна приваблює звільнені душі
Тому, як Крішна приваблює до Себе навіть великі звільнені душі, як оце Шукадеву Ґосвамі й Кумар, є багато прикладів. У зв’язку з цим Кумари підтверджували: «Це справжнє чудо, що ми, істоти, цілковито вільні від бажань, перебуваючи на рів¬ні паралахалСу все ж прагнемо звідати смаку розваг Радги й Крішни!»
61.    Вершитель дивовижних діянь
У «Бріхад-вамана Пурані» Господь каже: «Я проводжу багато захопливих розваг, але тільки-но Я згадую раса-лілу, Мій танець з ґопіу Я прагну влаштовувати її знову й знову».
Один відданий мовив: «Я знаю про Нараяну, чоловіка богині процвітання, і про інші численні втілення Господа. Але усі розваги, що мають місце під час раса-ліли, яку здійснює Сам Господь Крішна, дивовижно посилюють моє трансцендентне блаженство».
62.    Той, кого завжди оточують люблячі віддані
Кажучи про Крішну, ми маємо на увазі не тільки Його Самого. «Крішна» означає Його ім’я, Його якості, Його велич, Його друзі, Його атрибути, Його оточення — все це містить у собі «Крішна». Коли кажемо про царя, розуміємо, що його оточують міністри, секретарі, воєначальники та ще багато хто. Так само і Крішна не є щось безособистісне, а надто в Його вріндавана-лілі: Він завжди разом з ґопі, пастушками, батьком та матір’ю й усіма іншими жителями Вріндавани.
У Десятій пісні (31.15) «Шрімад-Бгаґаватам» ґопі скаржать-ся: «Любий Крішно! Вдень, поки Ти ходиш лісами Вріндавани зі Своїми коровами, одна мить видається нам дванадцятьма ро-ками, і тоді життя для нас — справжня мука. Але коли під вечір Ти повертаєшся в селище, Твоє прекрасне лице так приваблює нас, що ми просто топимо в ньому свої очі. І коли наші очі ми¬моволі змигують, ми починаємо сварити творця, Господа Брах- му, і називаємо його нікчемою, бо він не здолав зробити очей досконалими!» Отже, ґопі турбувало те, що їхні очі змигують, бо коли на якусь хвилю очі заплющувалися, вони не могли ба¬чити Крішну. З цього знати, що любов ґопі до Крішни була надзвичайно глибока та екстатична: їх турбувала навіть миттє¬ва Його відсутність. А коли вони бачили Крішну, вони також були занепокоєні. Це — парадокс та й годі.
Одна ґопі, виражаючи свої почуття перед Крішною, сказала: «Коли ми зустрічаємося з Тобою вночі, ніч нам видається дуже короткою. Та хіба тільки ця ніч? Навіть якщо б нам була дана ціла ніч Брахми , і вона здалася б нам короткою!» Скільки триває день Брахми, сказано у «Бгаґавад-ґіті» (8.17): «За зем-ним відліком часу тисяча циклів із чотирьох юґ, узятих разом, дорівнюють одному дню Брахми. Стільки ж триває його ніч». То ґопі казали, що коли б їм була дана така ніч, вона однаково була б закороткою для побачення з Крішною.
63.    Флейта Крішни приваблює до себе всі істоти
У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (35.15) ґопі розпові-дають матері Яшоді: «Коли твій син починає грати на Своїй флейті, Господь Шіва, Господь Брахма й Індра, дарма що їх вва¬жають за найвизначніших вчених та найзначніші особистості, гублять спокій. Усі вони є видатними особами, проте, почувши флейту Крішни, вони смиренно схиляються в поклоні, а тоді замислюються, намагаючись збагнути таїну цих звуків».
У своїй книзі «Відаґдга-мадгава» Шрі Рупа Ґосвамі описує го¬лос флейти Крішни так: «Почувши флейту Крішни, Господь Шіва чудесним чином покинув грати на своєму барабані діндіма. її голос перервав медитацію великих мудреців — чо-тирьох Кумар та інших. Господь Брахма, що саме сидів на квіт-ці лотосу, заглиблений у процес творення, зачудувався на її зву¬ки. А Анантадева, що спокійно тримав усі планети на Своєму каптурі, почав розгойдуватися, зачарований трансцендентним голосом флейти Крішни, який пройшов через покриття всесві¬ту і досягнув духовного неба».
64.    Незрівнянно вродливий
У Третій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (2.12) Уддгава каже Відурі: «Вельмишановний пане! Коли Крішна Своєю внутріш-ньою енергією з’явився на цій планеті, найдивовижнішою річ-чю у світі була Його чудесна врода. Під час Його розваг на планеті Він був присутній у несказанно привабливій подобі і через Свою внутрішню енергію виявляв надзвичайні щедро¬ти, що вражали уяву кожного. Його врода була незрівнянна: Йому не було потреби прикрашати оздобами Своє тіло. Влас¬не, ніякі оздоби не могли побільшити краси Крішни, навпаки, це Крішна Своєю вродою додавав їм краси».
За привабливість, вроду та голос флейти Крішни йдеться у Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (29.40). Ґопі, звертаючись до Крішни, кажуть: «Хоча наші стосунки з Тобою нагадують любовні взаємини коханців, ми одне що дивуємося на те, що жодна жінка не здатна зберегти своєї цнотливости, варто їй почути голос Твоєї флейти. Та що там жінки, якщо навіть чо-ловіки, в яких серце як кремінь, не в силах стримуватися, щой-но почують її голос. У Вріндавані ми бачили, як ніжний голос Твоєї флейти та Твоя неповторна врода зачаровують навіть корів, оленів, птахів, дерева — кожнісіньке живе створіння».
У «Лаліта-мадгаві» Рупи Ґосвамі сказано: «Якось Крішні тра¬пилося побачити відображення Свого прекрасного тіла у вмо¬щених у підлогу самоцвітах. Побачивши Своє відображення, Він виразив Свої почуття такими словами: «Мені і справді ні¬коли не доводилося бачити такої краси! Це ж Я Сам, а проте, як і Радгарані, Я прагну обійняти цю форму і втішитися рай¬ським блаженством». З цього зрозуміло, що Крішна та Його відображення — одне й те саме. Нема різниці ні між Крішною та Його тінню, ані між Крішною та Його відображенням. Таке є трансцендентне становище Крішни.
Наведені вище твердження описують деякі з чудесних дже-рел блаженства в Самому Крішні, а також Його особистісні трансцендентні якості. Трансцендентні якості Крішни порів-нюють з океаном: нікому не під силу виміряти його довжини та ширини. Але щоб узнати смак океану, вистачить спробува¬ти одну краплину з нього — і так само наведені твердження дають нам певне уявлення щодо трансцендентного становища та якостей Крішни.
У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (14.7) Господь Брахма каже: «Шановний Господи! Незбагненних якостей, краси, діянь, які Ти явив на цій планеті, ніколи не збагнути матеріальному розумові. Хоч би скільки тужитись, уявляючи собі: «Крішна такий чи такий», це не допоможе збагнути Тебе. Можливо, на¬стане день, коли вчений-матеріаліст по багатьох народженнях або по багатьох роках копіткої праці стане спроможний зрозу¬міти атомну будову усього світу або обрахувати кількість кор¬пускул сонячного світла в небі чи й злічити всі атоми у всесвіті, однак перелічити дивні якості в Тобі, скарбниці трансцендент¬ного блаженства, він не здолає ніколи». 
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ
Особистість Крішни
Шріла Рупа Ґосвамі стверджує: хоча Господь Крішна є джерелом безмежної насолоди і верховним проводарем усіх живих істот, Він водночас залежить від Своїх відданих, і тої залеж- ности існує три ступені. Відповідно до свого емоційного стану відданий оцінює Верховного Бога-Особу як найдосконалішого, як надзвичайно досконалого і досконалого. Коли Господь роз-криває Себе у всій повноті, великі обізнані вчені твердять, що Він є найдосконаліший. Коли Він розкриває Себе дещо мен-шою мірою, Його називають надзвичайно досконалим. А коли Він розкриває Себе ще меншою мірою, Його називають просто «досконалий». Це означає, що ставлення до Крішни залежить від ступеня Його вияву Своєї досконалости. Ці три ступені до-сконалосте конкретно виявлені так: на Ґолоці Вріндавані Його трансцендентні якості виявлені як найдосконаліші, у Двараці Він виявляє Свої якості як надзвичайно досконалі, а у Матгурі Він виявляє Свої якості як досконалі.
Особистість Крішни характеризують як дгіродатта, дгіра- лаліта, дгіра-праьианта та дгіроддгата. На питання, як це можливо характеризувати одну й ту саму особу, дивлячись на неї під чотирма геть відмінними кутами зору, можна відповіс-ти, що Господь вміщає в Собі усі трансцендентні якості та ді-яння, а тому Його різні аспекти, чи то різні грані Його харак-теру, аналізують відповідно до конкретних виявів безмежного розмаїття Його розваг, а отже жодних суперечностей при та-кому розгляді немає.
Дгіродатта
Дгіродатта — це особа, яка з природи є поважна, м’яка, ви¬бачлива, милосердна, рішуча, смиренна, вміє все, має лицарсь¬ку вдачу та привабливу зовнішність. 
Багато що вияснює твердження Індри, царя райських пла¬нет: «Любий Господи! Я визнаю, що вчинив велику образу проти Тебе, але не здатний виразити свого розкаяння — адже мене надміру збентежили Твій надзвичайний лицарський дух, Твоя готовність за будь-яких обставин обороняти Своїх від¬даних, Твоя рішучість, Твоя непорушність, яку Ти виявив, під¬нявши величезний пагорб Ґовардгана, Твоє прекрасне тіло і Твоя вражаюча властивість бути однаково втішеним як молит¬вами Твоїх відданих, так і молитвами тих, хто чинить образи проти Тебе!»
Вищенаведені слова царя райських планет точно відпові-дають характеристиці Крішни як дгіродатти. Багато компе-тентних вчених східні в тому, що Господь Рамачандра також є дгіродаттою, однак усі без винятку якості, притаманні Госпо-ду Рамачандрі, присутні в характері Господа Крішни.
Дгіра-лаліта
Дгіра-лаліта називають того, хто з природи є дуже забавний, завжди по-юнацькому жвавий, любить жартувати і вільний від усіх турбот. Така особистість дгіра-лаліта здебільшого має ла¬гідну вдачу і радо кориться об’єктові свого кохання. Цю рису в особі Крішни описує Яґ’я-патні, дружина одного з брахман, що відправляли жертвопринесення у Вріндавані. Вона розповіда¬ла своїм подругам: «Якось Шріматі Радгарані разом зі Своїми подругами відпочивала у Своєму садочку, коли туди прийшов Господь Шрі Крішна. Він всівся і одразу, нітрохи не соромля¬чись, узявся розповідати про Свої розваги з Радгарані минулої ночі. Від тих Його слів Радгарані геть знітилася. З сорому Вона, не знавши, що робити, задумалася, а Крішна, скориставшись тимчасом зі сприятливої нагоди, розмалював їй груди різною тілакою. Крішна довів, що дуже вправний у цьому мистецтві». Так Крішна, дгіра-лаліта, насолоджувався Своїми юнацькими витівками у товаристві ґопі.
Більшість досвідчених драматургів за ідеальний характер дгіра-лаліта вважають Купідона, однак в Крішні усі риси ге¬роя дгіра-лаліта проявлені навіть чіткіше.
Дгіра-прашанта
Людину дуже миролюбну, вибачливу, тверду та послужли¬ву називають дгіра-прашанта. Властивість дгіра-прашанта Крішна виявив у Своїх стосунках з Пандавами. Щира відда-ність Пандав Господу змушувала Його погоджуватися бути то їхнім колісничим, то радником, другом, посланцем, а то й тіло- хранителем. Це — один з прикладів того, які плоди дає віддане служіння Вішну. Коли Крішна бесідував з Махараджею Юдгі- штгірою про релігійні засади, Він виявив Свою надзвичайну обізнаність у цій галузі, але, пам’ятаючи, що він є молодший двоюрідний брат Юдгіштгіри, Він говорив з ним дуже пошти¬во, і це чудесно побільшувало Його вроду. Те, як Він поводив очима та Його манера говорити свідчили про те, що Він дуже добре знайомий з мистецтвом давати моральні настанови. Іноді значні вчені визнають за дгіра-прашанту також і Махараджу Юдгіштгіру.
Дгіроддгата
Дгіроддгата називають того, хто є дуже заздрісний, погорд-ливий, гнівливий, невпокійливий та хвалькуватий. Такі якості простежувалися у вдачі Господа Крішни, коли Він писав лис¬та до Калаявани; у тому листі Крішна назвав адресата підлою жабою. Крішна порадив Калаявані негайно піти знайти собі якийсь темний колодязь і там нишком сидіти, бо, писав Він, є такий чорний змій Крішна, що дуже любить ковтати підлих жаб. Крішна нагадав Калаявані, що може самим лише погля-дом спалити дотла усі всесвіти.
Вищенаведені слова Крішни немовби продиктовані Його злобою, але за певних розваг, часу та обставин цю якість при-ймають за незаперечне достоїнство. Вияви в Крішні якостей дгіроддгати слід приймати за визначні, бо Він використовує їх лише на те, щоб захищати Своїх відданих. Іншими словами, у взаємообміні почуттів у відданому служінні можуть бути вико¬ристані навіть небажані якості.
Іноді Бгіму, другого з братів Пандав, також описують як дгіроддгату. 
Якось Крішна бився із демоном, що прибрав подоби оленя. Крішна кинув Йому такий виклик: «Я, великий слон на ймен-ня Крішна, прийшов перед тебе. Якщо не хочеш загинути, ви-знай свою поразку і мерщій тікай з поля бою куди видно». Така чванькуватість аж ніяк не суперечить піднесеній вдачі Крішни; Він — Найвища Істота, і тому немає нічого такого, чого б не могло бути в Його характері.
Щодо таких суперечливих рис вдачі Верховного Бога-Особи є чудове твердження в «Курма Пурані». Там сказано, що Вер-ховний Господь ані товстий, ані худий; Він завжди трансцен-дентний щодо матеріальних якостей, а однак тіло Його має чорнуватий колір. Білки Його очей рожевуваті, Він — усемо-гутній і посідає усе розмаїття щедрот. Те, що в особі Крішни присутні суперечливі риси, зовсім не дивно. Неправильно вва-жати, буцім такі риси в характері Крішни, Верховного Бога- Особи, і справді суперечать одна одній. Насправді, щоб пізнати й зрозуміти якості характеру Крішни, а також те, яким спосо¬бом верховна воля Господа використовує ці якості, треба слу¬хати від обізнаних в цьому питанні авторитетів.
«Маха-вараха Пурана» підтверджує, що трансцендентне тіло Верховного Бога-Особи та тіла усіх Його поширень є вічні. Вони ні в якому разі не є матеріальними — вони абсолютно духовні і сповнені знання. Вони — витоки усіх трансцендент-них якостей. «Вішну-ямала-тантра» містить дальше тверджен-ня: Бог-Особа і всі тіла, в які Він поширюється, завжди спов-нені знання, блаженства й вічности, а тому завжди вільні од вісімнадцяти різновидів матеріальної скверни — ілюзії, втоми, хиб, грубости, матеріальної хтивости, невпосидючости, пихи, заздрости, схильности до насильства, зневаги щодо інших, зне¬моги, неправди, гніву, пожадання, залежности, бажання пану¬вати над усесвітом, сприйняття двоїстости та схильности до обману.
З усього вищесказаного випливає, що Маха-Вішну є джере-ло всіх утілень в матеріальному світі. Але слід також зрозумі-ти, що син Нанди Махараджі, посідаючи більші, надзвичайні щедроти, є джерелом Маха-Вішну. Це підтверджує «Брахма- самхіта»: «Я схиляюсь у шані перед Ґовіндою, що Його част-ковим проявленням є Маха-Вішну». Велетенська форма Маха- Вішну є джерелом, з якого постають усі незліченні усесвіти. Незліченні всесвіти виникають разом з Його видихом, а коли Він вдихає, всі ці усесвіти знову входять у Нього. І цей Маха- Вішну теж є лише повною часткою частки Крішни. 
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
Дальший опис особистости Шрі Крішни
Описавши різні виняткові достоїнства Крішни, Шріла Рупа Ґосвамі описує далі трансцендентні красу та якості Господа. Він зараз змальовуватиме Господа як прикрашеного піднесени-ми якостями, радісного, чарівливого, як такого, що на Нього можна покластися, непохитного, та того, хто домінує над усіма. Його описано як великодушну, щедру особу, і також змальова¬но, з яким найвибагливішим смаком Він вдягається. Вважають, що ці якості, як правило, притаманні великим особистостям.
Прикрашений піднесеними якостями
Людину вважають великою, якщо її прикрашають дальші якості: милосердя до нещасливих, могутність, вищість, до-блесть, завзяття, досвідченість й правдивість. Усі ці якості, що прикрашають Крішну, виявились під час Його ґовардгана-ліли. В той час Вріндавану затопив дощ, який наслав Індра, за що йшлося вище. Спершу Крішна подумав: «Може, зруйнувати райське царство Індри у відповідь на його мстиві дії?» Але далі, розваживши, яким незначним є цар райських планет, Крішна перемінив гнів на милість. Встояти проти гніву Крішни немож¬ливо, а тому замість покарати Індру Він просто підняв пагорб Ґовардгану, захищаючи Своїх друзів у Вріндавані, що було про¬явом Його співчуття до них.
Радісний
Коли бачимо, що людина завжди радісна і звичайно в жартів¬ливому настрої, ми розуміємо, що вона задоволена і втішається життям. Цю рису можна було виразно бачити в особі Крішни, коли Він з'явився на жертовній арені царя Камси. Перепові- 
Дальший опис особистости Шрі Крішни
дають, що коли лотосоокий Крішна з’явився серед борців, Він був дуже поштивий з ними. Коли Він скинув на них сповненим рішучости поглядом, їм здалося, що перед ними слон, який ось- ось розтопче їх, наче якісь крихітні рослини. Навіть промов¬ляючи до них, Крішна усміхався і ось так без тіні страху хо¬робро стояв на борецькому помості.
Чарівливий
Чарівливим називають того, хто дуже лагідний і приємний в стосунках з іншими. Чарівливість Крішни описано в «Шрімад- Бгаґаватам» так: «Якось Крішна, ждучи Шріматі Радгарані на березі Ямуни, взявся робити гірлянду з квітів кадамби. За тим і побачила Його Шріматі Радгарані, а Мурарі [Крішна], ворог Мури, найніжніше подивився на Неї».
Той, на кого можна покластися
За того, хто не зрадить за будь-яких обставин, кажуть, що на нього можна покластися. Щодо цього Рупа Ґосвамі зауважує, що навіть демони покладалися на Крішну, знавши, що Крішна ніколи не нападе на них без поважної на те причини. Тому, сповнені довіри до Крішни, вони навіть не вважали за потрібне закладати двері на засув. А півбоги, дарма що боялись демонів, завжди були певні, що Крішна їх оборонить, і тому не покида¬ли розважатися навіть коли опинялись в небезпечному стано¬вищі. А ті, хто ніколи не проходив крізь очисні ведичні обря¬ди, бувши певні, що Крішна приймає лише віру й відданість, просто діяли у свідомості Крішни, цілковито вільні від тривог. Іншими словами, люди будь-якого рівня — від півбогів до не- цивілізованих дикунів — можуть покладатися на безпричинну ласку Верховного Господа.
Непохитний
Того, хто не є стурбований навіть попри зрадливість долі, на¬зивають непохитним. За приклад непохитности Крішни можна взяти епізод, коли Він карав демона Бану. Демон Бана мав ба¬гато рук, і Крішна відсікав йому їх одну по одній. Бана був 
великим відданим Господа Шіви і богині Дурґи. Тому, коли Крішна карав Бану, Господь Шіва з Дурґою дуже розгнівалися на Нього, та все дарма: Крішна не звертав на те жодної уваги.
Той, хто домінує над усіма
Коли кажуть, що хтось домінує над усіма, це означає, що він здатний впливати на розум усіх без винятку. Що стосуєть-ся до панівного становища Крішни, у Десятій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» (43.17) Шукадева Ґосвамі описує цю його якість цареві Парікшіту так: «Любий царю! Борцям Крішна вида¬вався блискавкою, звичайним людям — найпрекраснішим з людей, молодим дівчатам — самим Купідоном, пастухам та їхнім дружинам — найближчим родичем, безбожним царям — Верховним правителем, Своїм батькам Нанді та Яшоді — ди-тиною, Камсі, царю Бгоджі, — уособленою смертю, дурням і невігласам — каменем, йоґам — Верховною Абсолютною Іс-тиною, а Врішні бачили Його як Верховного Бога-Особу. Отак Крішна, з’явившись на жертовній арені Камси разом зі Своїм старшим братом Баларамою, одразу заволодів розумом усіх присутніх». Коли Крішна, джерело усіх рас, стояв на жертов-ній арені Камси, різні люди, перебувавши з Ним у різних сто-сунках, бачили Його по-різному. В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що кожному Він відкриває Себе відповідно до того, в яких стосун¬ках з Ним ця особа перебуває.
Ті, хто добре знає писання, кажуть часом, що коли йдеть¬ся за людину, яка домінує над усіма, це означає, що вона не терпить, якщо її нехтують. Ця відмітна риса простежувалася в особі Крішни, коли Камса чинив образи проти Махараджі Нанди. Васудева звернувся до Крішни з проханням допомогти убити Камсу, і тоді Крішна, готовий кинутися на царя, зміряв Камсу пожадливими, наче у повії, очима.
Той, хто вдягається з найвибагливішим смаком
Про того, хто дуже любить красиво вдягатися й чепуритися, кажуть, що він є лаліта, тобто вдягається зі смаком, вибагли- 
 
Його Божественна Милість
А.Ч. Бгактіведанта Свамі Прабгупада
ачар’я-засновник Міжнародного товариства свідомости Крішни
 
Шість Ґосвамі Вріндавани — океан любови до Бога. З ними вічне благословення Господа Чайтан’ї, і все, що вони роблять, — щастя для кожного. Вони цілковито присвятили себе на місіонерську
 
діяльність, єдина мета якої — врятувати всі зумовлені душі матеріального світу. Вони здатні подарувати живим істотам найвище благо, бо можуть вказати їм смисл життя. 
Місце поклоніння (бгаджан-кутіра) Шріли Рупи Ґосвамі, автора книги «Бгакті-расамріта-сіндгу», у храмі Радга-Дамодари у Вріндавані (Індія). Його вшановують і подосі численні прочани, що приходять вклонитися святій Вріндавані. 

«Будь-хто з тих, хто намагається влаштувати поклоніння Господу якнайліпше, так, як це роблять для царя його наближені, після смерти неодмінно буде піднесений до обителі Крішни» (с.81). Поклоніння Божествам у храмі. 
«Доторкнувшись до горщика з солодким рисом, брахмана відчув, що обпік пальця. Це перервало його медитацію. Глянувши на свій палець, брахмана побачив, що той обпечений, і занімів від подиву, не розуміючи, як це могло статися. Він же торкнувся гарячого горщика в медитації...» (с.97-98). 
Якось Нарада Муні зустрів у лісі мисливця, найбільшою втіхою для якого було спостерігати страждання тварин, коли він їх вбивав. Під впливом Наради, великого відданого Господа, в серці мисливця сталася чудесна зміна: він став також досконалим відданим і відтак не міг вже вбити навіть мурашки (с.124). 

Творець всесвіту Брахма, простершись перед Господом Крішною, долився до Нього: «О нехибимий! Мавши себе за творця цього датеріального світу, я геть засліп і став вважати, що можу змагатися з Тобою, Всевишнім...Насправді я — Твій вічний слуга. Тому прошу, зі Свого вічного співчуття прости мене» (с.251-252).

«Схильність красти, яка притаманна усім дітям, має навіть Бог- Особа, а отже ця схильність є природною. Однак у духовних стосунках, на відміну від стосунків матеріального світу, ця схильність красти вільна від скверни і не занечищує» (с.365-366). Крішна й Баларама, Верховний Бог-Особа, потайки ласують вершками в коморах вріндаванських господинь. 
Іровівши цілий день на пасовищах, Крішна зі Своїми друзями- іастушкйми та коровами поверталися до Вріндавани, сповнюючі )адістю серця її жителів; Крішна та Баларама грали на флейтах, і хлоп’ята голосно вихваляли їхні надлюдські діяння. 
Шанта-раса (Любов до Бога у нейтральних стосунках)
Йоґи та мудреці, досягаючи рівня шанта-раси, отримують можливість безпосередньо споглядати трансцендентну форму Господа, яка стає для них джерелом невичерпного блаженства (с.302-303). 
Дас’я-раса (Любов до Бога у стосунках слугування)
Слугам Господа з трансцендентного міста Дварака, великим відданим, що завжди супроводжують Господа, довірене різноманітне особисте служіння Йому — обмахувати Господа опахалом-чамарою, тримати над Ним парасоль тощо (с.315). 
 
Сакг’я-раса (Братерська любов)
Втомившись на пасовищах, Крішна влаштовувався спочити. Коли Він умощувався, наче на подушці, на колінах якогось хлоп’яти, хтось із друзів сідав розтирати Йому ноги. Інші на радість Йому заводили чудових пісень і бралися танцювали. Втома Крішни швидко миналася (с.353). 
Ватсал’я-раса (Батьківська любов)
«Батьківську любов до Крішни виявляють віддані, які мають себе за старших Крішни у стосунках з Ним, як-от Його батько, матір та вчитель» (с.360). Господь Крішна насолоджується всім розмаїттям трансцендентних любовних почуттів Своїх відданих до Нього. Деяким з них Крішна дозволяє вважати Себе за сина. 
 
Мадгур'я-раса (Відданість у стосунках закоханих)
Крішна та Його кохані гопі — Шріматі Радгарані та Її найближчі подруги — насолоджуються смаком трансцендентного кохання.
Ці духовні почуття не мають нічого спільного із зовні схожими на них почуттями, що існують у матеріальному світі (с.373). 
во добираючи деталі одягу. Цю характерну рису Крішна про-являє у два способи: іноді Він по-різному прикрашає Шріматі Радгарані, а інколи, як оце коли лаштувався убивати демонів — Аріштасуру та інших, дбає про те, щоб Його пояс ловко сидів на Ньому.
Великодушний
Того, хто віддає іншим всього себе, називають великодуш-ним. Немає жодної істоти, що на великодушности зрівнялась би з Крішною, бо Крішна готовий до останку віддати Себе Своєму відданому. В Своїй формі Господа Чайтан’ї Крішна готовий цілковито віддати Себе і дарувати звільнення навіть невідданим.
Крішна не залежить ні від кого — але, виявляючи Свою без-причинну милість до Ґарґи Ріші, Він йде вчитися в нього засад релігії; військового мистецтва Він вчиться від Сат’які, а по доб¬рі поради йде до Свого друга Уддгави. 
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ П’ЯТИЙ
Віддані Крішни
Відданим Крішни називають того, хто завжди заглиблений у свідомість Крішни. Шріла Рупа Ґосвамі каже, що всі трансцен¬дентні якості Крішни, які були обговорені вище, властиві також Його відданим. Відданих Крішни можна поділити на дві групи: тих, хто плекає віддане служіння з метою увійти до трансцен¬дентного царства, і тих, хто вже перебуває на рівні доскона¬лосте у відданому служінні.
Того, хто усвідомив привабливість Крішни, але поки що не знайшов виходу із закуту матеріального світу, хоча і розвинув якості, які роблять його гідним увійти до царства Бога, на-зивають садгака. Садгака — це «той, хто плекає віддане слу-жіння в свідомості Крішни». Опис такого відданого знаходимо в Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (2.46). Там сказано, що той, хто має непохитну віру в Бога-Особу і любов до Нього, хто дружить з відданими Крішни, сповнений милосердя до тем¬них та непросвічених людей і тому намагається допомогти їм стати на шлях відданого служіння, а невідданих уникає, пере¬буває на рівні плекання відданого служіння.
Коли ми бачимо, що, слухаючи про розваги Господа, люди-на плаче, слід розуміти, що вогонь матеріального існування не¬забаром буде загашений цими сльозами. Коли трепет проймає тіло відданого і волосся його настовбурчується, слід розуміти, що цей відданий вже стоїть на порозі досконалосте. Взірцем садгаки, тобто відданого на рівні плекання відданого служіння, є Білваманґала Тгакура.
Якщо відданий ні за яких обставин не відчуває втоми від свого відданого служіння і діє виключно у свідомості Крішни, завжди відчуваючи солодкий трансцендентний смак своїх взає¬мин з Крішною, його називають досконалим. Цього рівня до- 
сконалости можна досягти двома шляхами: або поступово, пле-каючи віддане служіння, або з безпричинної ласки Крішни, на-віть не дотримуючи при цьому строго усіх деталей відданого служіння.
У Третій пісні «Шрімад-Бгагаватам» (15.25) чудово описаний відданий, що сягнув досконалости завдяки здійсненню впоряд¬кованого відданого служіння. Там сказано, що людина, вільна від оманного самоототожнення, що властиве матеріальному іс¬нуванню, тобто той, хто став досконалим містиком, достойний увійти до царства Бога, яке називають Вайкунтгою. Неухильне дотримання реґулівних засад відданого служіння дає йому таку радість, що на нього сходить особлива ласка Верховного Гос¬пода. Ямараджа, всесильний повелитель смерти, боїться навіть близько підходити до такого відданого, а отже можна тільки уявляти, яким могутнім є віддане служіння на його вищих сту¬пенях, і надто коли віддані збираються разом та обговорюють розваги Верховного Бога-Особи. Такі віддані виражають свої почуття та переживання так, що самі мимоволі забуваються в екстазі, і тоді на їхньому тілі виявляються численні трансцен¬дентні ознаки. Кожний, хто прагне поступу у відданому служінні, мусить йти стопами таких відданих.
Прахлада Махараджа казав, що ніхто не може сягнути до-сконалої стадії відданого служіння, якщо не схилятиметься в поклоні перед чистими відданими. Вчені мудреці, як, наприк-лад, Маркандея Ріші, сягнули досконалости у відданому слу-жінні просто завдяки тому, що дотримували цих реґулівних за-сад відданого служіння.
Приклад досягнення досконалости у відданому служінні з безпричинної ласки Господа наведено у «Шрімад-Бгагаватам» у зв’язку з брахманами, які здійснювали яґ’ю (жертвоприне-сення), та їхніми дружинами. Коли на дружин брахман зійшла ласка Господа Крішни й вони занурились в екстаз любови до Бога, їхні чоловіки сказали: «Це справжнє диво: адже ці жінки не відправляли жодних очисних обрядів — не приймали свя-щенного шнура тощо, не жили у закритих навчальних закладах під опікою духовного вчителя, не дотримували строго обітни¬ці повстримности, не здійснювали жодних аскез, не роздумува¬ли про смисл ритуалів та обрядів — а все досягли прихильнос¬те Крішни, якої жадають навіть великі містики! Як дивно, що ці жінки сягнули такої досконалосте, тимчасом як ми, великі брахмани, здійснивши усі очисні обряди, ніяк не піднімемось на цей рівень!»
Подібне каже Нарада, звертаючись до Шукадеви Ґосвамі: «Любий Шукадево Ґосвамі! Ти ніколи не утруднював себе на-вчанням у духовного вчителя, не жив під його опікою — і все ж досяг такого піднесеного рівня, осягнувши глибини транс-цендентного знання. Ти ніколи не мучив себе суворими аскеза- ми, а однак, хоч як це дивно, перебуваєш на найвищому рівні досконалосте — рівні любови до Бога».
Шукадева Ґосвамі та дружини брахман, які здійснювали яґ’ю, є прикладами відданих, которі сягнули досконалого рівня від¬даного служіння з ласки Верховного Бога-Особи.
Вічна досконалість
Тих, хто досягнув вічного й сповненого блаженства життя на одному рівні зі Шрі Крішною і хто своїм трансцендентним любовним служінням здатний привернути до себе Господа Крішну, називають вічно досконалими; таких істот позначають терміном ніт’я-сіддги. Живі істоти підрозділяються на два кла-си, а саме на ніт’я-сіддг, що вільні від забуття своєї природи і вічно живуть у свідомості Крішни, та на ніт’я-баддг, вічно зумовлених душ, що забули про свої стосунки з Крішною.
Становище ніт’я-сіддг стає зрозумілим із розмови Верхов-ного Бога-Особи з Сат’ябгамою-деві, яку наведено у «Падма Пурані». Господь каже Сат’ябгамі: «Моя люба Сат’ябгамо-деві! Я зійшов на Землю на прохання Господа Брахми та інших пів- богів. Усі, хто народився у родині Яду, є Моїми вічними супут¬никами. Люба дружино, не думай, що Мої супутники можуть бути розлучені зі Мною. Ні, вони є Моїми безпосередніми по¬ширеннями, а тому знай напевно, що вони посідають майже таку саму могутніть, як і Я. Завдяки своїм трансцендентним якостям вони надзвичайно любі Мені, і так само Я дуже лю¬бий їм усім». Кожного, кого виповнює радість, коли він слухає про розваги Господа Крішни з Його супутниками на цій пла¬неті, слід вважати за ніт’я-сіддгу, вічно досконалу істоту.
У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (14.32) є дальше твер-дження: «Воістину жителям Вріндаванй — Нанді та іншим пастухам — безмежно поталанило, адже Верховний Бог-Особа, Сам Верховний Брахман, став їхнім близьким другом!»
Усі жителі Вріндаванй й Двараки, тобто і пастухи, і члени родини Яду, є вічно досконалими відданими Господа. Хоч коли Господь зі Своєї безпричинної ласки сходить на цю планету, сюди приходять і ці віддані, аби допомагати Господу у Його розвагах. Вони не є звичайні живі істоти чи зумовлені душі, вони — вічно вільні особистості, особисті наближені Бога- Особи. І подібно до того, як Господь Крішна, сходячи на цю планету, грає роль звичайної людини, члени роду Яду та жителі Вріндаванй теж діють, наче звичайні люди. Насправді вони далеко не звичайні люди. Вони посідають таку ж свободу, що й Сам Господь Крішна.
У «Падма Пурані» в розділі «Уттара-кганда» сказано: «Як Господь Рамачандра зійшов на землю з Лакшманою (поширенням Санкаршани) і Бгаратою (поширенням Прад’юмни), так і члени роду Яду та пастухи Вріндаванй з’явились разом з Гос-подом Крішною, щоб взяти участь у Його трансцендентних розвагах. Коли Верховний Господь повертається до Своєї віч-ної обителі, Його супутники також повертаються з Ним на свої відповідні місця. Отже, ці вайшнави є вічно вільні душі, і мате-ріальні закони народження та смерти їх не зв’язують».
У «Бгаґавад-ґіті» Господь Сам каже, що Його народження та всі вчинки й діяння є трансцендентні. Так само трансцендент-ними є народження та дії супутників Господа. Тому думати про себе як про Яшоду, Нанду чи ще когось із супутників Господа є блюзнірством так само, як і вважати себе за Крішну. Ми повин¬ні завжди пам’ятати, що усі супутники Господа трансцендентні, і вони ніколи не переходять до категорії зумовлених душ.
Описано, що Крішна, ворог Камси, посідає шістдесят чотири трансцендентні якості, а усі вічно вільні душі, які супроводжу-ють Господа, безсумнівно посідають перші п’ятдесят п’ять із по¬даного вище списку якостей. Такі віддані пов’язані з Верховним
Богом-Особою трансцендентними любовними взаєминами, чи расами, одного з п’ятьох різновидів, а саме: нейтральними сто-сунками, стосунками служіння, дружби, батьківськими почут-тями чи стосунками кохання. Ці стосунки з Господом є віч-ними, а тому відданим ніт’я-сіддгам немає потреби прагнути прийти на рівень досконалости, дотримуючись реґулівних за-сад відданого служіння. Якості, що потрібні для того, щоб слу-жити Крішні, вони посідають вічно.