]]>Діагностика життєвого призначення]]>
]]>Діагностика життєвого призначення]]>

Потрібно менше того, що вбиває

Потрібно менше того, що вбиває

«Все, що мене не вбиває, робить мене сильніше!», - так Ніцше сказав, потім збожеволів, а потім помер. Тому що це красиві слова, але це неправда. Все, що нас не вбиває одразу, вбиває потроху, непомітно. Вбиває нашу доброту і довірливість. Ніжність і щирість. Відкритість, щедрість, ясний погляд і м'яке серце...

Обман, зрада, невдячність, жорстокість, несправедливість можуть не відразу вбити. А по краплині, по краплині...

Стерпимо, витримаємо, рана загоїться. Шрам залишиться - груба шкіра. І так, поступово, цієї шкірою і обростеш, сам не помітивши - як це вийшло? І можна себе втішати - я став сильнішим! Так. Але в душі ще одна струна порвалась, ще один кришталевий дзвіночок затих. Щось або хтось там помер, в душі, - добра фея або маленький ангел. Які були нашою частиною.

І вже точно знаєш, як треба відповісти на удар. Як - на жорстоке слово. Як дати здачі, якщо потрібно. І точно знаєш, що можуть вдарити - просто так, ні за що. Або замість подяки. І нітрохи цьому не дивуєшся. Звик. І навчився терпіти або захищатися. Але щось безповоротно втрачаєш з кожним ударом, зрадою, розчаруванням. Назавжди це йде і вмирає. І стаєш сильнішим, так. Але за рахунок інших важливих рис.

Все, що мене не вбиває, просто вбиває не відразу. Але робить сильнішим чи бездушним? - хто знає. Треба поменше того, що вбиває. І тих, хто вбиває, теж поменше. Тому що вони все одно - вбивці. Вбивці чужих ніжних душ і добрих поривів...

© Анна-Валентинівна Кир'янова

Рубрики сайту: