]]>Діагностика життєвого призначення]]>
]]>Діагностика життєвого призначення]]>

Психологічний словник За Ред. В. І. Войтка (1982) - Page 2

А

АБАЗІЯ (від гр. а... і Расгід — ходін­ня) — втрата здатності стояти або хо­дити, порушення координації рухів ниж­ніх кінцівок. Є наслідком захворювання нервової системи.

АБРАКАДАБРА (лат. аЬгасасіаЬга — заклинання, від гр. ”А[Зра|од — наз­ва божества) — набір слів, що не мають смислу, нісенітниця; те, що за межами розсудку, неадекватне здоровому глузду.

АБСАНС (фр. аЬзепсе — відсутність чогось) — короткочасна, раптова втрата свідомості. А. є симптомом і виявом пев­ного захворювання, наприклад епілеп­сії. Після короткого затьмарення сві­домості хворий повертається до норми. Медикаментами чи функціональними ме­тодами лікують основне захворювання.

АБСОЛЮТНИЙ ПОРІГ ВІДЧУТТЯ — поняття загальної психології, що визна­чає мінімальну і максимальну величину подразника, при якому виникає відчут­тя. Відповідно розрізняють нижній і верхній А. п. в., що зумовлені мінімаль­ною і максимальною силою подразника і властивістю нервової системи. Так, для здорового аналізатора мінімальне зна­чення інтенсивності видимого світла об­межується нижнім абсолютним порогом, його середнє значення — 1 мілімікро- ламберт (10~9 ламберта). Максимальне значення інтенсивності світла, що ви­кликає здорове (небольове) відчуття, становить 16 лб. Світло більшої сили викликає відчуття болю в очах. Діапазон видимих світлових подразників стано­вить від 10~6 до 105 млб, тобто зміну ін­тенсивності в 10 млрд. разів. Для слу­хового аналізатора діапазон частот, які реєструє людське вухо, становить від 16 до 20 000 герц. Є свої пороги відчуття і для інших сенсорних аналізаторів (ню­ху, дотику, смаку).

А.  п. в — це та експериментально ви­мірювана інтенсивність подразника, під впливом якої вперше виникає або зату­хає відчуття. А. п. в. позначається — І0. Відповідно абсолютна чутливість аналізатора Е визначається як величина обернена порогу чутливості: Е =

Методи вимірювання порогів відчуттів є опосередкованими, за їх допомогою визначають величини подразників, які близькі до порогових, сам же поріг варіюється у проміжній (усередненій) області. Тому й поняття абсолютного порога і абсолютної чутливості є_не аб­солютними, а лише відносними. їх від­носність підсилюється залежно від ха­рактеру подразника, природи аналіза­тора, його індивідуальної специфіки в окремих осіб, у конкретних ситуаціях. Наприклад, в аварійних ситуаціях ор­гани чуття людини можуть протягом де­якого часу витримувати сенсорні пере­вантаження, що перебувають за межами А.   п. в. Див. Пороги відчуттів.

АБСОЛЮТНИЙ СЛУХ (музичний слух) — висока здатність розрізняти і відтворювати на слух музичні звуки.

А.   с. є істотною професійною властивістю для композиторів, співаків, музикантів. Наявність А. с. у дітей є передумовою обрання ними музичної чи вокальної професії. А. с., як правило, є природже­ним.

АБСТИНЕНЦІЯ (від лат. аЬзІіпео — утримуюсь) — у психофізіології — ста­теве утримання, а також особливий пси­хічний і фізіологічний стан у наркома­нів, які припиняють вживання наркоти­ків. Характеризується певною незруч­ністю, відчуттям дискомфорту. Потрібні вольові зусилля, щоб пережити, перебо­роти такий стан і шкідливу звичку.

АБСТРАГУВАННЯ (від лат. аЬзіга- Ьеге — віддаляти, відволікати) — один з моментів пізнання, процес мисленого виділення, ізолювання одних ознак, властивостей, зв’язків і відношень кон­кретного предмета або явища з числен­них інших ознак.

У процесі мислення людина відсорто­вує випадкове, неістотне і прагне до піз­нання необхідного, важливого. Напри­клад, слова «матерія» і «рух» це мислені скорочення, в яких ми охоплюємо від­повідно до їх загальних властивостей багато різних чуттєво сприйнятих ре­чей. Здатність людського мислення аб­страгуватися від неістотного у предметі або явищі виявляється в закріпленні у свідомості людини багаторазових повто­рень трудових процесів, передачі вироб­ничих навичок і знань.

Щоб мислено відтворити досліджува­ний предмет у «чистому вигляді», треба залишити в стороні ті відношення, які не мають нічого спільного з даним об’єктом аналізу або не цікавлять до­слідника.

Фізіологічний механізм А. виявляєть­ся у негативній індукції, здійснюваній 8а участю другої сигнальної системи.

А.— це рух думки у глибину предмета або явища, їх мислене розчленування,

переробка споглядань і уявлень в по­няття. Завдяки А. виникли всі поняття й категорії, в яких відображені істотні і необхідні властивості предметів і явищ дійсності. Застосовуючи А. і узагаль­нення, людина створила науку, яка дає змогу проникати в таємниці природи, перетворювати її з метою прогресу су­спільства.

А.  має свої межі, що визначаються природою речей, їх властивостями і взаємозв’язками, а також здатністю та індивідуальними рисами мислення. Ви­хід за ці межі веде до безплідних, суб’єк­тивістських спекуляцій. Здатність до

А.   в людини виникає і розвивається вна­слідок потреб суспільно-виробничої прак­тики. Слід пам’ятати, що процес А. в загальній тканині мислення є лише мо­ментом, тісно пов’язаним з іншими пі­знавальними операціями та діями, і що впадати в абстрактність, відриватись від реального життя, практики неприпус­тимо.

АБСТРАКТНЕ МИСЛЕННЯ — один в різновидів людського мислення. Сут­ність А, м. полягає у виробленні понять, суджеьь, умовиводів і здатності оперува­ти ними. Абстрактне (понятійне) мис­лення виростає на грунті узагальнення даних емпіричного пізнання. Якщо від­чуття дають відображення одиничного і конкретного, то мйслення й слово відо­бражають загальне й абстрактне. Саме завдяки А. м. людина розкриває істотні зв’язки і відношення речей, об’єктивні закони розгортання явищ і подій. Щоб виробити поняття про будь-який пред­мет або явище дійсності, людина в про­цесі мислення використовує численні чуттєві сприйняття, піддаючи їх аналі­зові, синтезу, абстрагуванню від друго­рядного і неістотного, а також узагадь- ненню. Внаслідок цих складних мисли- тельних операцій виробляються поняття як відбиття необхідних і суттєвих влас­тивостей, сторін, ознак предметів і явищ.

З допомогою А. м. людина не лише виробляє поняття, а й оперує ними, по­в’язуючи їх в судження, а судження в умовиводи; створюючи наукові абстрак­ції, використовує їх для глибшого пі­знання конкретного. У процесі А. м, людське пізнання, якщо воно істинне, не віддаляється від дійсності, а, навпаки, наближається до неї, заглиблюється у її сутність.

АБСУРД (лат. аЬзигсІиз — безглуз­дий) — у психології — безглузді твер­дження, вислови, позбавлені раціональ­ного смислу. Можуть виникати як на­слідок розладів психіки, а також свідо­мого, нарочитого відходу від істини.

АБУЛІЯ (від гр. а^окАдос — нерішу­чість). Термін патопсихології, вживає­ться на означення хворобливого ослаб­лення або втрати волі. У практичній діяльності людини А. виступає як без­вольність, незібраність, невміння спря­мовувати свої психологічні зусилля в на­прямі досягнення мети, нездатність при­ймати рішення і діяти. Незначні прояви

А.   можуть переборюватися шляхом тре­нування, виховання у людини вольових якостей. Сильні прояви А. є симптомом хвороби, і людина, у якої вони помі­чені, вимагає спеціального медико-пси- хологічного лікування. У дитячому віці А. може бути початком психічного захворювання.

АВАНГАРДИЗМ (від фр. ауапі — попереду і £агс1е — охорона) — риса ін­дивіду

Сторінки