]]>Діагностика життєвого призначення]]>
]]>Діагностика життєвого призначення]]>

Психологічний словник За Ред. В. І. Войтка (1982) - Page 4

АВАНТЮРНА ДІЯ (фр. ауапіиге — пригода, те, що випадково трапляється) — акції не співмірні з реальними ціля­ми і можливостями індивіда. А. д., як правило, ризиковані, позбавлені ста­більного і кінцевого успіху, часто зумов­лені нечесними і корисливими розраху

ками. Конкретним виявом А. д. є такі антиподи моральної поведінки, як не­об’єктивна інформація, прагнення одер­жувати від суспільства побільше, а від­давати йому поменше; у науковій робо­ті — підтасування фактів тощо.

А.  д. засуджується комуністичною мораллю, а особи, які вдаються до особ­ливо небезпечних А. д., караються за­коном.

АВІАЦІЙНА ПСИХОЛОГІЯ — галузь психологічної науки, яка вивчає пси­хологічні аспекти і закономірності ді­яльності пілотів, штурманів, праців­ників наземних авіаційних служб. Мета

А.   п.— відшукання оптимальних режи­мів функціонування льотних екіпажів, добір кандидатів для роботи в авіації, підвищення ефективності і безпеки робо­ти операторів авіаційних служб.

А.  п. виникла на стику психології праці і авіаційної медицини на початку XX ст. в умовах, коли широкого розвит­ку набуло повітроплавання, а авіаційні спеціальності стали масовими. Перепади тиску, великі швидкості, часта зміна по- годних умов ставлять підвищені вимоги до центральної нервової системи піло­тів, зокрема вимагають швидкого пере­ключення уваги, емоційної урівноваже­ності, здатності швидко і оптимально приймати рішення і оперативно діяти в надто динамічних ситуаціях.

Істотний внесок у розвиток А. п. в СРСР зробили С. Є. Мінц, М. М. Доб- ротворський, К. К. Платонов, Ф. Д. Гор- бов та ін.

А.  п. має широкі виходи в практику. Її рекомендації використовуються для профілактики несприятливих впливів авіаційних польотів на психіку пілотів, максимальної адаптації авіаційної тех­ніки до психічних можливостей людини, добору найпридатніших людей для ос­воєння ними і виконання льотної діяль­ності, вивчення поведінки екіпажів і пасажирів в аварійних ситуаціях, для регулювання їх поведінки в умовах по­льоту.

А.  п. тісно пов’язана з загальною пси­хологією.. ергономікою, інженерною пси­хологією, авіаційною фізіологією та ме­дициною.

АВТОБІОГРАФІЯ (від гр. абтод — сам, рі'о£ — життя, урасрсо — пишу)— буквально:   власний життєпис.

У соціальній психології, психології особистості, психології праці автобіо­графії є важливим об’єктивним докумен­том для вивчення людини, її психічних параметрів, соціального статусу, рівня
соціалізації тощо. Це пояснюється тим, що в А. описуються особистість, її вну­трішній стан, віхи життя, виявляються життєві позиції.

АВТОГІПНОЗ (від гр. абтод — сам і ОзілЮ£ — сон) — самонавіювання, ви­кликання гіпнотичного стану людини за допомогою її власних інтелектуальних і вольових зусиль, без участі інших людей. А. може бути використаний в лі­куванні деяких хворобливих станів (на­приклад, безсоння), а також з метою подо­лання окремих шкідливих звичок (схиль­ності до алкоголю, паління, лінощів тощо).

АВТОГРАФ (від гр. абтод — сам і урасрсо — пишу) — авторський рукопис­ний текст. У психології є цінним матеріа­лом для вивчення творчої індивідуально­сті вченого, письменника, громадського діяча. За умов НТР журналісти, письмен­ники, науковці дедалі частіше викори­стовують друкарську машинку, дик­тофони та інші технічні засоби, замість листування користуються телефоном. Ру­кописна спадщина стає рідкістю. Це знижує можливість психологічного ана­лізу почерку, стилю, розгортання думки, її мовного вираження у того чи іншого автора.

АВТОМАТИЗМ (від гр.абторатіарбд — самочинне діяння) — високий рівень пе­ретворення свідомих дій в автоматичні; послаблення свідомого контролю мислен­ня, уваги й волі людини за її психічними діями. Якщо з-під такого контролю ви­ходить лише виконання дії — це навич- ковий А., якщо ж саме спонукання до дії,— це звичковий. Досить відчутним є

А.   під час гіпнотичного сну. А. виробля­ється внаслідок багаторазового повто­рення певних дій (ходіння, писання, тощо).

АВТОНОМНА НЕРВОВА СИСТЕМА

(від гр. а^Т0V0^I^а — незалежність) — термін для позначення вегетативної нер­вової системи, запроваджений англій­ським дослідником Ленглі в період спіль­ного з Гаскеллом вивчення будови нер­вової системи (1890—1920).

 

 
  Надпись: б

АВТОНОМНЕ МОВЛЕННЯ — мовлен­ня «для себе», найчастіше трапляється у дітей; характеризується невизначеністю змісту слів, який істотно змінюється залежно від ситуації. А. м. є певною формою оволодіння змістом мови, буває досить розвиненим у дітей-одноліток, які ростуть разом, але недостатньо спіл­куються МІЖ собою. А. м. є предметом вивчення вікової психології і психолін­гвістики.

 

АВТОРИТАРНИЙ (фр. аиіогіїаіге —

владний) —у психології управління—ав­торитарний стиль як антипод демократич­ного стилю управління (керівництва).

АВТОРИТЕТ (від лат. аиіогііаз — влада, вплив) — загальновизнаний вплив окремої людини або колективу, організацій в різних сферах суспільного життя. Залежно від того, про яку галузь діяльності йдеться, можна говорити про

А.   у матеріальному виробництві, полі­тиці, науці, вихованні тощо. У навчаль­но-виховному процесі виняткове значення має А. учителя, наставника, вихователя.

А.— конкретно-історична       категорія.

Наприклад, життя суспільства первісно­общинного ладу було зумовлене «силою звички, традицій, авторитетом або по­шаною, якою користувалися старійши­ни роду або жінки» (Л е н і н В. І. Повн. зібр. тв., т. 39, с. 65). З виникненням класовоантагоністичного суспільства такий А. був замінений релігійним —

А.   бога, святих та ін.

Марксизм-ленінізм заперечує А., по­роджений насильством, страхом, сліпою вірою в надприродне. У період розвину­того соціалістичного суспільства дедалі більше зростає А. КПРС, суспільної думки, моральних норм і правил соціа­лістичного співжиття. Психологічним підгрунтям А. окремої особи чи колек­тиву є наявність у них певних заслуг, особистих морально-психологічних якос- стей, а службового А.— визнання зна­чущості, престижності певної посади, відповідності особи, що її обіймає.

АВТОСУГЕСТІЯ (від гр. абтбд — сам і лат. зи££Єго — навчаю) — самонавію­вання, автогіпноз.

АВТОФІЛІЯ (від гр. абтод — сам, <рі^єсо — люблю) — закоханість у само­го себе, самозамилування. Морально- психологічна риса, що виникає на грун­ті переоцінки людиною самої себе, своїх можливостей і здібностей та недооцінки, ігнорування позитивних рис інших лю­дей. А. є виявом егоїзму. У практич­ному житті самозакохана людина важко входить або й зовсім не входить до колек­тиву, у неї ослаблена психологічна су­місність.

АГНОЗІЯ (від гр. ауусоаіа — незнан­ня) — розлад процесів впізнавання по­дразників зовнішнього середовища (оп­тичних, акустичних, тактильних, ню­хових, смакових) або частин власного тіла, що виникає, як правило, внаслі­док руйнування певних кіркових зон головного мозку при збереженні ціліс- ності органів відчуття (вух

Сторінки