]]>Діагностика життєвого призначення]]>
]]>Діагностика життєвого призначення]]>

Психологічний словник За Ред. В. І. Войтка (1982) - Page 8

АКАЛЬКУЛІЯ (від гр. а ... — за­перечна частка і лат. саісиїиз — ліч­ба) — порушення здатності лічити. А. зумовлена ураженням певних ділянок лівої півкулі головного мозку, призво­дить до утруднень при вивченні дитиною математики. З дітьми, хворими на А., провадяться індивідуальні заняття за спеціальною методикою.

АКІНЕЗІЯ (від гр. ахт)сгіа — нерухо- хмість) — нездатність до довільних рухів. Причини А.— фізичне або функціональ­не ураження суглобів. Психогенна А. може наступати як вияв психастенії, істерії, а також при сильному відчутті страху тощо.

АКМ£ (від гр. — розквіт, верши­на, вищий ступінь чогось) — соматич­ний, фізіологічний, психічний і соціаль­ний стан особистості, який характеризу­ється зрілістю її розвитку, досягненням найвищих і найкращих показників у її діяльності, творчості. Цей стан пов’я­заний з віком людини і припадає при­близно на період від ЗО до 50 років, у де­яких осіб, особливо творчих професій,— на значно пізніший час.

Після А. в організмі людини наступа­ють інволюційні процеси, що конкретно виявляються в спаді окремих фізіологіч­них функцій, притупленні психічних параметрів, зниженні працездатності тощо.

АКСЕЛЕРАЦІЯ (від лат. ассеїегаііо — прискорення) — прискорений індиві­дуальний розвиток людини (найвідчут- ніше в дитячі і юнацькі роки). Явище

А.   спостерігається уже понад сто років і в народі називається швидким дорослі­шанням дітей. Так, за останнє століття середній ріст людини в розвинених інду­стріальних країнах збільшився майже на 10 см. Одна з найважливіших причин А. у XX ст.— науково-технічна револю­ція. Завдяки НТР різко знизилась пи­тома вага важкої фізичної праці, поліп­шилися житлові і побутові умови, змен­шилась кількість інфекційних захво­рювань, різко знизилась дитяча смерт­ність. Все це сприяло повнішій реаліза­ції видових біологічних можливостей Ьото заріепз. За даними медиків і фізіо­логів, діти й підлітки нині розвиненіші фізично й розумово, ніж їх ровесники на> початку століття.

А.  супроводжується і позитивними, і негативними явищами. До позитивних можна віднести більш раннє дозрівання- інтелекту, формування інтересів, при­скорення змужніння, активізацію кон­тактів дитини з ровесниками і старши­ми. Негативні моменти А.— почастішан­ня захворювань підлітків на неврози, дитячі паралічі, карієс зубів, очні хво­роби. Швидкий стрибок у фізичному рості організму нерідко спричиняється до дисгармонії у розвитку внутрішніх органів (зокрема, серця, судинної си­стеми тощо). Збільшується розрив між прискореним фізичним дозріванням і дещо сповільненим включенням дитини в трудове життя. Звідси — труднощі формування у підлітків самостійної по­ведінки. Одночасно з цим у них частіше виявляється ілюзія дорослості.

Батьки, вчителі, старші повинні чуй­но, з розумінням ставитися до дітей, підлітків, юнаків, всіляко допомагати їм при найменших психологічних втратах перейти з дитячого стану до дорослого, тобто оптимізувати свою діяльність.

Фізіологічні і психологічні дослід­ження показують, що є межі А., зокрема її темпи в Радянському Союзі і деяких інших країнах дещо сповільнилися.

Явище А. досить складне, воно потре­бує комплексного вивчення біологією, медициною, психологією, соціологією.

 

АКТ (лат. асіиз — приведення в рух) — одинична психічна дія. Із від­повідним чином з’єднаних А. складається -психічний процес. Поведінка і діяль­ність людини також складаються з ок­ремих А.— реакцій, дій, вчинків, опера­цій. Щоб не сповзти до суб’єктивізму, не слід абсолютизувати психічні А.—слід неодмінно розглядати їх у цілісній струк­турі психічного життя особи, групи.

АКТИВ (від лат. асііуиз — діяль­ний)— у соціальній психології — найді- ■.яЛЬніша, енергійна й активна частина соціальної групи, колективу.

Див. Ядро колективу.

АКТИВАЦІЯ (від лат. асііуиз— ді­яльний) — нейрофізіологічний і пси­хічний процеси підсилення активності організму. З погляду сучасної концеп­ції «фізіології активності» (Анохін П. К., Бернштейн М. О., Ліндсль Д. та ін.) всі фізіологічні функції від елементар­них до найскладніших інтерпретуються як ієрархічно організовані динамічні системи, що здійснюються за замкнутою -кільцевою схемою і мають у своїй струк­турі апарат, який випереджає перебіг всієї функції. Енергетичною основою 'цих систем є постійна або змінна А., що надходить до кори головного мозку -через ретикулярну формацію, таламус, стовбурну та лімбічну мозкові системи (неспецифічні мозкові структури). В про­цесі А. відбувається енергетична мобілі­зація існуючих функціональних систем під час переходу від нижчих до вищих рівнір активності організму. Акад. П. ІС Анохін підкреслював особливе значення висхідних активуючих впли­вів ретикулярної формації для діяльнос­ті мозку.

А.  е змінною величиною і залежить від внутрішніх і зовнішніх факторів, що виступають у процесі взаємодії ор­ганізму з навколишнім середовищем. Будь-який подразник поряд із специ­фічним інформаційним впливом чинить також і активуючий вплив, тобто зумов­лює певні зміни в наявному стані ак­тивності організму в напрямі його під­вищення.

Розрізняють два класи процесів А., які пов’язані з діяльністю неспецифіч­них структур головного мозку: коротко­часні, що входять у систему орієнтуваль­ного рефлексу, і триваліші процеси А. Перший прийнято називати «реакцією

А.», другий — «рівнем А.», або зрушенням функціонального стану. Обидва класи процесів А. пов’язані між собою. Корот­кочасні процеси А. розгортаються на фоні повільної зміни функціонального стану. Залежно від типу стану (сон, спокійне неспання, насторожена увага, збудження, стрес) короткочасні орієн­тувальні процеси А. виявляються по- різному.

Рівень А. (зрушення функціональних станів) виявляється як актуальна тенден­ція і готовність організму до дії. Можна виділити два аспекти дослідження про­блем А.: нейрофізіологічний, тобто до­слідження різноманітних показників рів­ня нервової активності, і психологіч­ний — дослідження проявів цих рівнів у поведінці людини.

АКТИВНА ЖИТТЄВА ПОЗИЦІЯ — відносно стійка, усвідомлювана система ставлення особистості до суспільства, до окремих людей, до самої себе, а також система установок, мотивів, цінностей, якими особистість керується у своїй діяльності. Для радянської людини ха­рактерна А. ж. п., яка найповніше ви­являється і оцінюється у конкретних ви­дах творення комуністичних форм життя.

Об’єктивна сторона А. ж. п. радянсь­ких людей детермінується соціалістичним способом життя, потребами його зміц­нення і розвитку, суб’єктивна — пов’я­зана з ставленням людини до її оточен­ня — природного і суспільного.

Важливим критерієм в оцінці А. ж. п. є уміння розуміти іншу людину, поважа­ти її гідність. В А. ж. п. діалектично по­єднані емоційні, інтелектуальні, пове- дінкові і діяльнісні аспекти соціалістич­ного способу життя радянських людей.

Ядро, серцевину А. ж. п. особистості в умовах соціалізму становить кому­ністична світоглядна зрілість. Вона ви­ростає на грунті глибоких і міцних знань (загальноосвітніх і професійних), діа- лектико-матер іалістичних             переконань,

здатності і психологічної готовності осо­би до практичної діяльності.

«Ніщо так не підносить особу, як ак­тивна життєва позиція» (Л. І. Бреж­нєв) — в цьому твердженні висока оцін­ка А. ж. п., її значущості у

Сторінки