]]>]]>

Т.Б. Партико "Загальна психологія" (підручник) - Page 8

Психологія починала свій розвиток як описова наука у складі філософії. Вона пов'язана з іменами таких філософів Стародавньої Греції, як Фалес, Анаксімандр, Анаксімен, Геракліт, Демокріт, Пла¬тон, Арістотель, а також таких лікарів, як Алкмеон, Гіппократ, Герофіл, Еразістрат, Гален. Самостійною галуззю знань психологія була визнана 1879 року і зайняла проміжне місце між гуманітарни¬ми і природничими науками.
Різноманітне трактування природи психіки людини у XX cm. породило низку психологічних напрямів: біхевіоризм, психоаналіз, Гештальтпсихологію, когнітивну психологію, гуманістичну психо¬логію, психологію вчинку. Традиційним є зв'язок сучасної психології з гуманітарними та природничими науками, математикою, технікою і кібернетикою.
Об'єктом сучасної психології є психічні явища, які можуть набу¬вати форму психічних процесів, станів, властивостей та особливо¬стей. Предметом психології є або пояснення фактів, закономірнос¬тей і механізмів виникнення, вияву та розвитку психіки людини (об'єктивна психологія); або розуміння неповторної людської індивідуальності (суб'єктивна психологія).
 
Галузь психології — це певна ділянка психологічної науки, яка вив¬чає властиві лише їй теоретичні та практичні питання. Сучасна психологія налічує понад 100 галузей, які поділяють на теоретичні та практичні.
Досягнення теоретичних і практичних галузей знань психологи використовують під час надання психологічних консультацій, для забезпечення психологічної реабілітації — системи заходів, спрямо¬ваних на відновлення або компенсацію порушених психічних функцій, особистісного та соціально-трудового статусу осіб, що зазнали психічної травми. Знання з психології можна застосовува¬ти і в багатьох інших сферах життєдіяльності.
 
2. Методи психології
2.1.    Методи пояснення психіки людини.
2.2.    Методи розуміння психіки людини.
2.3.    Методи впливу на психіку людини.
Метод психології — це спосіб наукового пізнання людської психіки. Від розробки методів значною мірою залежить науковий потенціал психології.
2.1. Методи пояснення психіки людини
Методи пояснення психіки людини передбачають такі способи дослідження, які б застосовували зовнішні об'єктивні показники перебігу психічних явищ та були б максимально незалежними від впливу дослідника. їхня мета — дослідити психічні прояви люди¬ни з метою їхнього наукового пояснення. До цієї групи належать методи теоретичні, організаційні, емпіричні, опрацювання даних та інтерпретаційні.
Теоретичні методи забезпечують лише теоретичне пізнання предмета дослідження. Одним із найпоширеніших є метод моде¬лювання. Моделювання в психології — це дослідження психічних явищ за допомогою їхніх реальних або ідеальних моделей. Широ¬ке його застосування в психології почалося в 50-х роках XX ст. з появою кібернетики. Перші спроби використання моделювання пов'язані з вивченням психофізичних залежностей та процесів пам'яті. Одним із варіантів моделювання є метод математичного моделювання, коли для опису моделей застосовують математич¬ний апарат.
Організаційні методи визначають, як буде організоване психо¬логічне дослідження. Найуживанішими є методи поперечних та поздовжніх зрізів. Якщо порівнюють дані, отримані за певним па¬раметром (наприклад, зіставляють рівень розвитку уяви) в один і той самий проміжок часу (упродовж кількох тижнів) у різних гру¬пах досліджуваних (наприклад, студенти-психологи і студенти-програмісти), то це метод поперечних зрізів. Перевагою є те, що його проводять досить швидко, але це не дає змогу побачити динаміку психічного розвитку.
Якщо зіставляють психічні явища (наприклад, гнучкість мис¬лення) в одних і тих самих групах досліджуваних протягом трива¬лого часу (наприклад, студенти спеціальності комп'ютерних тех¬нологій на першому курсі й ті ж самі студенти через п'ять років, але вже на п'ятому курсі), то такий метод називають методом поз¬довжніх зрізів, або лонгітюдним. Він визначає динаміку та подаль¬ший хід психічного розвитку людини, однак недоліком методу є те, що він потребує великих затрат часу.
Емпіричні методи. Це способи збору первинних даних про психічні явища людини. Найпоширенішими є спостереження, ек¬сперимент, опитування та тести.
Спостереження як метод дослідження є одним із найдавніших та найпоширеніших у психології. Він має свої переваги і недоліки. Перевага полягає в тому, що людину вивчають у природних умо¬вах і дослідник розглядає її як цілісну особистість. Недоліками є те, що досліднику доводиться надто довго чекати, коли стануть помітними явища, які його цікавлять. Крім того, не завжди за до¬помогою спостереження можна визначити причину досліджувано¬го явища, а повторне спостереження того самого факту неможли-ве. Заважає також і те, що отримані дані складно інтерпретувати. Слід також зазначити, що спостереженню завжди властива певна суб'єктивність. Останнє означає, що на результати спостереження впливають і досвід, і упередження, і стереотипи психолога. Щоб цього уникнути, слід дотримуватись таких правил: людині не слід знати, що за нею спостерігають; заздалегідь складають план прове¬дення спостереження; спостереження за одним і тим самим психічним виявом людини здійснюють кілька разів у різних умо¬вах (наприклад, нормальних та стресових); можна звернутися до декількох спостерігачів, які проводитимуть незалежні записи. Якщо людина спостерігає за своїми психічними виявами, такий різновид спостереження називають самоспостереженням.
У час математизації та технізації методів психологічних досліджень спостереження не втратило свого значення. Явища, які вивчають у психології, унікальні й складні, їх не завжди можна по¬бачити за допомогою технічних засобів та зафіксувати точними математичними формулами. Водночас вивести будь-які закони психіки лише на основі спостереження майже неможливо, хоча це
універсальний метод, на який покладаються в найрізноманіт-ніших ситуаціях.
Для отримання наукових результатів у сучасній психології ши¬роко використовують експериментальні методи дослідження. Експеримент уперше було застосовано у механіці. У психологію його впровадив німецький дослідник Ернст Вебер у 40-х роках XIX ст., вивчаючи залежність між зростанням сили подразника та інтенсивністю відчуттів. Якщо спочатку експеримент застосовува¬ли під час вивчення елементарних психічних процесів, зокрема відчуттів та сприймань, то згодом його почали використовувати і в дослідженні вищих психічних процесів, наприклад, мислення. Змінились і самі ознаки експерименту: від визначення співвідно¬шення між фізіологічними та психічними процесами до вивчення закономірностей перебігу самих психічних процесів.
Суть психологічного експерименту полягає в тому, що дослід¬ник сам спричинює явище, яке вивчає. Крім того, щоб виявити за¬кономірності психіки, він може змінювати умови досліджуваного явища, а також чинники, які на них впливають.
Психологічні експерименти можуть бути природними і лабора¬торними. Природний експеримент здійснюють у звичайних життєвих умовах, при цьому вплив чинять саме на ці умови. Лабо¬раторний експеримент проводять у штучно створених умовах, його характерною особливістю є точність отриманих даних. Екс¬периментатор впливає і на умови, і на досліджуваного. Лабора¬торні експерименти проводять як із використанням спеціальної апаратури, так і без неї. Наукову об'єктивність та практичну зна¬чущість лабораторного експер

Сторінки