Якщо ми підемо, у цих людей не залишиться нікого

Восени минулого року Моріс Роланд і Мігель Альварес працювали в будинку престарілих в Каліфорнії.

Коли установу припинили фінансувати, і весь персонал покинув свої робочі місця, кухар Роланд і двірник Альварес залишилися, щоб піклуватися про старих, які були тепер уже зовсім нікому не були потрібні.

«У кинутому усіма закладі залишилося 16 жителів, і у нас була розмова на кухні - що ми будемо робити?» - Розповідає Роланд.

«Якщо ми підемо у цих людей не залишиться нікого», - констатував 34-річний Альварес.

«Ми працювали 24 години на добу. Я тільки приходив додому на годину, приймав душ, переодягався і повертався», - говорить Альварес.

Чоловіки не могли залишити старих ні на хвилину - адже у багатьох склероз, хвороба Паркінсона, вони могли спалити весь будинок, готуючи собі одну єдину вечерю.

«Ці, здавалося б, чужі люди стали нашою родиною на ці дні» - говорить Роланд.

Альварес часто згадував як батьки кидали його в дитинстві і що йому довелося пережити. Він сказав, що не бажав і не міг допустити, щоб ці старі пережили теж саме.

На щастя незабаром в справу втрутилися влада і не тільки вирішила питання з закритою установою, а й ухвалила в 2014 році новий відповідний законодавчий акт.

«Якби я пішов - це б залишилося на моїй совісті», - підсумовує Ролнад.