]]>Діагностика життєвого призначення]]>
]]>Діагностика життєвого призначення]]>

Зріла любов

Зріла любов

Основна проблема любові в тому, щоб спочатку стати зрілим. Тоді ти знайдеш зрілого партнера; тоді незрілі люди абсолютно не будуть тебе приваблювати.

Відбувається саме так.

Якщо тобі двадцять п'ять років, ти не закохуєшся в двомісячну дитину. Точно так само, якщо ти зріла людина психологічно, духовно, ти не закохаєшся в дитину. Цього не буває. Цього не може бути, ти бачиш, що це безглуздо.

У зрілої людини досить цілісності, щоб бути одному. І коли зріла людина дає любов, вона дає її без всяких приєднаних до неї таємних ниток - вона просто дає.

Коли зріла людина дає любов, вона відчуває подяку за те, що ти її прийняв, не навпаки. Вона не очікує, що ти будеш вдячний за це - ні, зовсім ні, їй навіть не потрібна твоя подяка. Вона дякує тобі за те, що ти прийняв її любов.

І коли дві зрілих людини люблять один одного, відбувається один з найбільших парадоксів життя, одне з найкрасивіших явищ: вони разом, але в той же час безмірно самотні.

Вони до такої міри разом, що майже одне ціле, але їх єдність не руйнує індивідуальності - фактично, воно її збільшує, вони стають більш індивідуальними.

Дві зрілих людини в любові допомагають один одному стати вільнішими. Немає ніякої політики, ніякої дипломатії, ніяких спроб підпорядкувати собі іншого. Як ти можеш намагатися підпорядкувати людину, яку любиш? Тільки подумай про це - підпорядкування це вид ненависті, гніву, ворожості. Як можна навіть думати про те, щоб підпорядкувати собі людину, яку ти любиш?

Ти хотів би бачити цю людину абсолютно вільною, незалежною; ти хотів би дати їй більше індивідуальності. Саме тому я називаю це великим парадоксом: вони разом настільки, що майже злилися в одне, але все ж у цій єдності залишаються індивідуальностями.

Їх індивідуальності не змішуються - вони посилюються. Інший збагачує в тому, що стосується свободи.

Ошо "Зрілість"

Теги: