Працівники одного з автовокзалів подбали про те, щоб бездомні собаки, які поневірялись по місту, не мерзли від холоду. Небайдужі люди організували з підручних матеріалів спальні місця для цих нужденних собак...
Скажете: такого не буває. Як можна не ображатися, коли зачепили за «живе»? Якщо розібратися у витоках походження образи, то, гадаю, ображатися не буде чого...
Не гормональна сумісність, не схожість інтересів, не загальне минуле/теперішнє/майбутнє, ні, не це все утримує чоловіка і жінку разом. Не можна передбачити розвиток подій у вашій парі, якщо вона побудована на вищепереліченому...
Іноді так трапляється, що якась людина раптово полегшує наш душевний біль і трохи пом'якшує наші рани. Наприклад, починає про нас піклуватися, коли ми не можемо зробити це самі...
Їх мало, але вони сильніші від тисяч, що носять смерть. В їхньому полі неможливе є можливим, якщо їхня увага вважатиме це цікавим і тим, що має сенс та гарне продовження в історії...
- Чому відбувається так, що від народження до смерті окрема людина завжди хоче, щоб її любили, а коли вона не отримує цієї любові, вона не буває такою спокійною і повною впевненості, як її товариші?
Останні кілька днів я на фоні своєї свідомості кручу фразу, яку почув від Кейсі Найстета.
Він дав найрозумнішу, на мій погляд, пораду про те, як отримувати результати від будь-якої роботи. Ця порада: Show up every single day. Бувально — «роби щось кожного дня»...
Поки я була чисто психологом, я свято вірила в те, що у щасливих відносин є формула. Потрібно тільки її осягнути. Правильно домовлятися, ділити обов'язки, грамотно обговорювати...
Ось так виглядає нейронна мережа мозку зблизька. Краса, у якій видні всі зв'язки між нейронами! Коли людина щось робить, чомусь вчиться - виникають нові зв'язки...
У дитинстві я читала розповідь про те, як хлопчик поміняв свою нову машинку на світлячка. Посадив його в сірникову коробку і приніс додому, немов скарб. І коли його запитали: як же ти міг нову іграшку поміняти на комашку? Він відповів: так він же живий і світиться!
Вже другий рік в турецькому місті Ізмір відбуваються шкільні чудеса. У минулому році до початкової школи прибилося вуличне руде кошеня. Діти стали його підгодовувати, гратися, і котик все частіше заходив до школи...
Якщо я жива, то я не можу. Не можу багато. Дві-три години на день працювати можу, потім втомлююся, перестаю відчувати. Пару глибоких зустрічей на день можу. Або навіть одну дуже глибоку - і все. А потім треба переварити, записати, засвоїти. Потім мені досить.
Працівники одного з автовокзалів подбали про те, щоб бездомні собаки, які поневірялись по місту, не мерзли від холоду. Небайдужі люди організували з підручних матеріалів спальні місця для цих нужденних собак...
Скажете: такого не буває. Як можна не ображатися, коли зачепили за «живе»? Якщо розібратися у витоках походження образи, то, гадаю, ображатися не буде чого...
Не гормональна сумісність, не схожість інтересів, не загальне минуле/теперішнє/майбутнє, ні, не це все утримує чоловіка і жінку разом. Не можна передбачити розвиток подій у вашій парі, якщо вона побудована на вищепереліченому...
Іноді так трапляється, що якась людина раптово полегшує наш душевний біль і трохи пом'якшує наші рани. Наприклад, починає про нас піклуватися, коли ми не можемо зробити це самі...
Їх мало, але вони сильніші від тисяч, що носять смерть. В їхньому полі неможливе є можливим, якщо їхня увага вважатиме це цікавим і тим, що має сенс та гарне продовження в історії...
- Чому відбувається так, що від народження до смерті окрема людина завжди хоче, щоб її любили, а коли вона не отримує цієї любові, вона не буває такою спокійною і повною впевненості, як її товариші?
Останні кілька днів я на фоні своєї свідомості кручу фразу, яку почув від Кейсі Найстета.
Поки я була чисто психологом, я свято вірила в те, що у щасливих відносин є формула. Потрібно тільки її осягнути. Правильно домовлятися, ділити обов'язки, грамотно обговорювати...
Ось так виглядає нейронна мережа мозку зблизька. Краса, у якій видні всі зв'язки між нейронами! Коли людина щось робить, чомусь вчиться - виникають нові зв'язки...
Ви можете подумати, що ви зовсім не важливі в цьому світі.
«Якби я була красивою, мене любили б мої батьки, і моє життя склалося б інакше...»
Іноді з якихось причин ми виходимо зі стану потоку, і це інший стан "незнаходження в потоці" вибиває нас із колії...
У дитинстві я читала розповідь про те, як хлопчик поміняв свою нову машинку на світлячка. Посадив його в сірникову коробку і приніс додому, немов скарб. І коли його запитали: як же ти міг нову іграшку поміняти на комашку? Він відповів: так він же живий і світиться!
Вже другий рік в турецькому місті Ізмір відбуваються шкільні чудеса. У минулому році до початкової школи прибилося вуличне руде кошеня. Діти стали його підгодовувати, гратися, і котик все частіше заходив до школи...
Якщо я жива, то я не можу. Не можу багато. Дві-три години на день працювати можу, потім втомлююся, перестаю відчувати. Пару глибоких зустрічей на день можу. Або навіть одну дуже глибоку - і все. А потім треба переварити, записати, засвоїти. Потім мені досить.