]]>Діагностика життєвого призначення]]>
]]>Діагностика життєвого призначення]]>

365 притч на щодень - Page 15

Хлопчик чомусь дуже розхвилювався:

-       От саме його я хотів би купити.

-      Ти що, хлопчику, жартуєш? Це ж неповноцінна твари­на. Навіщо вона тобі? Однак якщо ти такий милосердний, то я тобі віддам його задарма. Забирай, - сказав продавець.

Але тут, на превеликий подив продавця, лице дитини видовжилося.

-      Ні, я не хочу брати його задарма, - напруженим го­лосом сказав хлопець. - Це кошеня коштує стільки ж, як і решта. І я готовий заплатити повну ціну. Я принесу вам гроші, - твердо сказав він.

Зачудовано дивлячись на дитину, продавець відчув, як здригнулося його серце.

-      Синку, ти всього не розумієш. Цей бідолаха ніколи не зможе бігати, бавитися і стрибати, як інші кошенята.

Почувши ці слова, хлопчик закотив штанину лівої но­ги. І тут вражений продавець помітив, що нога хлопчика жахливо викривлена, і її тримають металеві обручі.

Хлопчик поглянув на продавця.

-      Я також не зможу бігати і стрибати, і цьому котику потрібен той, хто розумів би його і підтримав.

Чоловік за прилавком почав кусати губи. Сльози нари­нули йому на очі.

-      Синку, я буду молитися, щоб у всіх кошенят були такі чудові щиросерді господарі, як ти, - сказав продавець.

15 ЛЮТОГО

РОЗСУДЛИВИЙ ХЛІБОРОБ

Надумав молодий хлібороб женитися і вирушив з при­ятелями на свято, щоб вибрати собі наречену.

Такі красуні пішли в танок, що у парубків очі забігали - одна ліпша за іншу!

Ступають, наче пави, плечима поводжують, красують­ся. І тільки одна сидить скромно збоку, схиливши голову й опустивши очі.

-        Он моя суджена, - показав на неї хлібороб.

Здивувалися його приятелі з такого дивного вибору,

а парубок пояснив:

-      Я ж хлібороб і звик судити з пшеничних колосків. Коли вони стоять, гордо випростувавшись, то переважно майже не мають зерна. А колос, повний хліба, завжди схи­ляється донизу так, що подеколи його відразу й не помі­тиш. Так само й наречена.

16 ЛЮТОГО

ХЛОП’ЯЧИЙ СТРАХ

Закінчивши проповідь, священик помітив хлопця, який вже не вперше затримувався в церкві довше від усіх пара­фіян. Було видно, що його непокоїть якась річ. Підійшовши до хлопця, він запитав, чи може чимось допомогти йому.

-      Скажіть, а пекло справді існує? - хлопець підвів очі, сповнені страху.

-      З тобою сталося щось? Покайся, розкажи мені, - за­пропонував священик.

-      Кілька днів тому собака вкусила мого старшого бра­та. І я зі злости забив її палицею до смерти.

-       Не журися, - спробував заспокоїти його священик. - Ти вже покаявся, і Бог пробачить тобі.

-       Та мені й не потрібне прощення Бога! Я боюся, що коли помру і потраплю до пекла, то зустрінуся з тією со­бакою.

Подеколи наші страхи бувають такими надуманими, а того, що насправді слід боятися, ми не боїмося І те, що лежить на поверхні, часто виявляється лише верхів­кою айсберга.

17 ЛЮТОГО

ХИТРИЙ УЧЕНЬ

Новий учитель, прийшовши до класу, помітив, що одно­го хлопця беруть на глузи і називають дурником. У перерві він спитав хлопців, чому вони так прозивають його.

-       Та він і справді дурний, пане вчителю. Якщо дати йо­му великі п’ять копійок і малі десять, то він вибере монету в п’ять копійок, бо думає, що вона більша. Он гляньте. Хлопець дістав дві монети і запропонував однокласникові вибрати.

Той, як завжди, вибрав п’ять.

Учитель здивовано запитав:

-   Чому ж ти вибрав монету в п’ять копійок, а не десять?

-  Та вона ж більша, пане вчителю!

Після уроків учитель підійшов до хлопчика:

-       Невже ти не розумієш, що п’ять копійок більші тільки розміром, а на десять купити зможеш більше?

-        Авжеж, розумію, пане вчителю.

-        То ж чому вибираєш п’ять?

-       Якщо я виберу десять, то вони перестануть давати мені гроші!

Не все виявляється таким, як видається. Якщо ви гадаєте, що маніпулюєте кимось, то подивіться на це збоку. Можливо, усе навпаки?

18 ЛЮТОГО

ЧОМУ ЖІНКА ПЛАЧЕ

Маленький хлопчик спитав у мами:

-        Чому ти плачеш?

-        Тому що я - жінка.

-        Не розумію!

Мама обійняла його і сказала:

-        Ти цього ніколи не зрозумієш, ніколи.

Тоді хлопчик спитав у батька:

-        Чому мама інколи плаче без причини?

-       Всі жінки інколи плачуть без причини, - тільки й зміг відповісти батько.

Згодом хлопчик виріс, став чоловіком, але не переста­вав дивуватися: «Чому ж жінки плачуть?»

Врешті-решт спитав він у Бога. І Бог відповів:

-       Замисливши жінку, я хотів, щоб вона була доскона­лою. Я дав їй плечі такі сильні, щоб вдержати цілий світ, і такі ніжні, щоб тримати дитячу голівку. Дав їй дух такий сильний, щоб терпіти полоґи та інший біль. Я дав ЇЙ волю таку сильну, що вона йде вперед, коли падають інші, і пік­лується про недужих та втомлених, не скаржачись. Я дав їй доброту любити дітей за будь-яких обставин, навіть якщо вони кривдять її. Я дав їй силу підгримувати чоло­віка, попри всі його вади.

Я створив її з його ребра, щоб вона захищала його сер­це. Я дав їй мудрість зрозуміти, що добрий чоловік ніколи не завдає жінці болю навмисне, але подеколи випробовує її силу та рішучість стати пліч-о-пліч з ним без вагань.

І врешті я дав їй сльози. І право проливати їх, де і коли по­трібно. І тобі, сину мій, треба зрозуміти, що краса жінки в очах, які відчиняють двері до серця. Туди, де перебуває любов.

19 ЛЮТОГО

ПРИТЧА ПРО ТРЬОХ БУДІВНИКІВ

Сталося це в середньовіччі. Чернець, що керував будів­ництвом собору, вирішив подивитися, як працюють каме­нярі. Він підійшов до першого і попросив його розповісти про свою роботу.

-     Я сиджу над кам’яною брилою і працюю різцем. Ма­рудна і нудна робота, що виснажує мене, - сказав він оз­лоблено.

Чернець підійшов до другого каменяра і спитав його те саме.

-     Я працюю різцем над каменем і заробляю гроші. Тепер моя сім’я не голодуватиме, - стриман

Сторінки

ДолученняРозмір
Іконка зображення 365_pritch_na_shchoden.jpg37.69 КБ