]]>Діагностика життєвого призначення]]>
]]>Діагностика життєвого призначення]]>

365 притч на щодень - Page 17

Чернець побачив третього каменяра і спитав про його працю.

-      Збоку видається, що я ріжу камінь. Та насправді я бу­дую Храм, що стоятиме тисячу літ. Я будую майбутнє, - усміхнувшись, відповів третій каменяр.

Наступного дня чернець запропонував йому очолити будівництво.

20 ЛЮТОГО

МАЛЕНЬКИЙ ЛІХТАРНИК

У ті часи, коли ліхтарі запалювали вогнем, вулицями щовечора ходили ліхтарники і приносили світло в кожен провулок. Жив тоді маленький ліхтарник - щуплий дідок низького зросту. Щовечора він обходив провулки, черкав сірником по підошві і запалював ліхтарі - й кожна темна вуличка ставала яснішою, ніж зазвичай. Діти називали йо­го карликом, а дорослі - ледацюгою, а тому він виходив надвір тільки вечорами, коли запалював ліхтарі, а опісля милувався нічним небом.

Щоразу, черкаючи сірником по підошві, малий ліхтар­ник ставав нижчим на зріст. Одного разу до нього прийшов незнайомець і спитав:

-    Як ти можеш так жити? Ти ж зовсім зникнеш: ти не шкодуєш життя для людей, а вони платять тобі лише крив­дою. Несправедливо це, неправильно.

На це він відповів:

-    Якщо я не буду запалювати ліхтарі, то люди зали­шаться без світла. І якщо хтось ітиме вночі темною вули­цею, то хіба дійде додому? Так буде блукати до ранку. Хіба це справедливо?

І малий дідок далі черкав сірником по підошві та малів зростом, поки не зник узагалі. Ніхто й не помітив, що не­має старого чоловічка, однак всі помітили відразу, що ве­чорами дуже темно.

Кожна людина в житті значить дуже багато. Кожна людина, навіть якщо сама цього не помічає} приносить світло в життя інших. І якщо не стане людини - комусь потемнішає в житті.

21 ЛЮТОГО

ПЛАВЦІ

Якось троє друзів купалися в ріці над водоспадом. Пе­репливаючи через річку, вони помітили, що їх несе вода. Течія була слабка, але що ближчим був водоспад, то швид­шою ставала течія. Занепокоївшись, двоє приятелів повер­нулися на берег і почали кликати третього.

А він тільки сміявся у відповідь і кричав:

-        Мені пливеться так легко!

Друзі хвилювалися за нього і кричали:

-        Тримайся ближче берега, течія понесе тебе!

Але той відповідав:

-       Навпаки, мені плисти легше й вільніше! Я майже не докладаю зусиль!

Та за хвилину він раптом відчув, що течія зі страхітли­вою швидкістю несе його до водоспаду, але було надто піз­но. Крикнув востаннє - й опинився у прірві!

Плавці -томи. Легко й зручно плисти в житті за те­чією. Та необачного може спіткати лихо.

22 ЛЮТОГО

СЕКРЕТ УСПІШНОГО ПОДРУЖЖЯ

-       Ви одружені вже чимало років. Яка таємниця успіш­ного подружжя?

-       Я повсякчас захоплююся своєю жінкою. Якщо у тво­го сусіда трава зеленіша - це значить, що ти не поливаєш свою траву. Я кажу жінці раз у раз: «Ти прекрасна. Ти жа­дання мого серця. Ти пречудова». Навіщо? По-перше, це допомагає їй квітнути, тому що жінка відображає любов свого чоловіка. По-друге, це допомагає моєму серцю бути повсякчас закоханим у неї. їй кажуть, що вона виглядає на­багато молодшою за свої літа. Вона відповідає: «Це тому, що чоловік мене дуже любить».

Жінка - відображення любови свого чоловіка.

23 ЛЮТОГО

ГОЛКА І НИТКА

Нитка і гожа лежали в одній кравецькій коробочці. Якось виникла в них суперечка: почали з’ясовувати, хто більше дає користи.

Гожа:

-        Я з’єдную краї тканини і прокладаю дорогу для тебе!

Нитка почала заперечувати:

-       Так, але я скріплюю тканину назавжди, залишаючись її частиною!

І їхня суперечка ні до чого не призвела, кожен був пев­ний своєї правди.

Минув час, прийшов старий кравець, узяв у натрудже­ні руки голку, нитку і шматок тканини. Він почав шити, стібок за стібком, а нитка та гожа стали продовженням його рук.

Християнам треба думати не про те, хто дає більше користи людям, а як стати кращим знаряддям у руках Творця.

24 ЛЮТОГО

КОРИСНА ПЕРЕРВА

Якось учень і його вчитель посперечалися, хто за годи­ну нарубає більше дров у лісі. Кожен вибрав собі ділянку. Учень взявся рубати, і його сокира не змовкала ні на хви­лину - так він хотів перемогти. Тоді як сокира учителя час від часу змовкала. Учень тішився з того, вважаючи, що вчитель втомився, і він невдовзі обжене його.

Наприкінці роботи порівняли результат. Виявилося, що вчитель має дров набагато більше. Тут учень здивувався:

-      Як же так, я рубав дрова, не вгаваючи, а ти часто ро­бив перерву?!

На що учитель відповів:

-       Саме в той час я гострив сокиру.

25 ЛЮТОГО

ТРИ ПРИЯТЕЛІ І ЩАСТЯ

Три приятелі мріяли про щастя, кожен про своє. Але вони уявляли його по-різному. Перший думав, що щастя - це багатство, другому щастям видався талант, третій вва­жав, що щастя - це сім’я.

Минув час. Перед смертною годиною зібралися друзі, щоб підсумувати своє життя.

Перший приятель зізнався, що здобув багатство, але щастя не відчув. І помирає скнарою і людиноненависником. Інший друг розповів, що знайшов свій талант, але щастя до нього не прийшло, і він іде з життя, змучений самотністю. І тільки третій приятель сказав, що зміг здобути щастя, бо іде з життя, оточений коханими людьми, залишаючи на землі найцінніше - дітей.

26 ЛЮТОГО

ДІВЧИНА, ЩО ПОДАРУВАЛА КВІТКУ

Одного разу юнак зустрів у місті чудову дівчину, що продавала квіти, і відразу ж закохався у неї. Він усміхнувся до неї, і вона також відповіла йому усмішкою, а опісля піш­ла, подарувавши квітку. Дізнавшись її ім’я, юнак послав їй записку, сподіваючись на зустріч.

Минали дні, а відповіді не надходило. Всі його думки були звернені до коханої, щохвилини перед його очима поставав її образ. Юнак був настільки схвильований, що цілковито втратив спокій і більше не міг молитися. Опісля його охо­пив страх і тривога. «А якщо вона вважає мене негідним навіть відповіді і тепер насміхається з моїх почуттів?» - думав юнак.

Минав час, і його почала роздирати ненависть і гординя.

-    А якщо так, то я більше не буду давати волі своїм почуттям, бо з них глузують усі. Ніхто не гідний моєї лю­бовні - сказав юнак і кинув подаровану квітку у вогонь.

Після того юнак почав молитися, щоб позбутися лю- бови. Але після триденної молитви не знайшов він такого бажаного спокою, а тільки почуття самотности й непо- трібности. «Я мушу піти до тієї дівчини і спитати, що маю чинити далі!» - вирішив юнак і

Сторінки

ДолученняРозмір
Іконка зображення 365_pritch_na_shchoden.jpg37.69 КБ