]]>Діагностика життєвого призначення]]>
]]>Діагностика життєвого призначення]]>

Джон Павел "Твоє щастя залежить від тебе" - Page 2

]]> Купити книгу "Твоє щастя залежить від тебе" в інтернет-магазині "Книги для саморозвитку"]]>

Павел Джон "Твоє щастя залежить від тебе": серія «Пізнай себе» / Пер. з англ. О. Фешовець. — Львів: Свічадо, 2008. — 168 с.

Коли Бог створив людину, Він дав їй усе для того, аби вона була щасливою. Щастя — це природний стан людини. І всі ми можемо навчитися того, як досягти цілковитого вдоволення життям, відчуття глибокого внутрішнього миру і безмежної радости.

Але якщо ми будемо думати, що щасливими нас роблять зовнішні речі чи навіть люди, то наші мрії стати щасливими так і залишатимуться нездійсненними. Бо щастя — це внутрішня робота, і залежить воно від нас самих. У цьому переконує автор книги, пропонуючи читачам 10 кроків, для того, аби стати щасливими.

Для широкого кола читачів.

УДК 2-184.85 ББК 86.37-4

Читати книгу Джона Павела "Твоє щастя залежить від тебе" онлайн:

МОЄ ПРИПУЩЕННЯ

Щастя - це природний стан

Почну з припущення, яке вам, гадаю, захочеться уважно проаналізувати. Можливо, ви не погодитесь зі мною. У всякому разі, на цих сторінках я вислов­люю припущення, що природний стан людини — це бути щасливою. Десь глибоко в душі впевнений, що всі ми створені для щастя. Я вірю в те, що Бог створив нас бути щасливими у цьому світі й довіку в иншому. І тому, як це розумію, звідси логічно випливає: якщо лю­дина постійно нещаслива — то щось із нею негаразд. Чо­гось їй бракує. Звісно, в цьому може бути не її вина і не її вибір. Однак я наполягатиму, що чогось їй не вистачає. Тож наберіться терпіння і дозвольте мені викласти свої думки на сторінках цієї книжки.

Вроджене бажання та історія розчарування

Я вірю в те, що кожному з нас притаманне вперте, вроджене бажання бути щасливим. На жаль, в кожно­го з нас це бажання инколи буває не задоволеним. Наші мрії про щастя не збуваються. Я впевнений, що ви, як і я, пригадуєте, як зароджувалося ваше сподівання лише для того, аби розпастися у вас на очах. Ми мріяли, нап­риклад, що тільки-но з'явиться омріяний «велосипед під різдвяною ялинкою», життя стане довіку прекрасним. І ось одного ранку на Різдво блискучий новий велосипед таки з'являється під ялинкою. Ми у захваті. Але за якийсь час фарба з рами пооблущувалася, болотники повтина­лися, підшипники почали скрипіти. Мрія поволі, майже безболісно померла. Проте на цей час ми вже віддалися иншій мрії. Одна за одною мрії спалахували метеорами, а потім вмирали. Наші сподівання на тривале щастя загуби­лися десь по дорозі.

Сподівання і щастя

Звісно, сподівання мають стосунок до нашого щастя. Це один із тих життєвих уроків, засвоїти який найважче. Доки ми будемо думати, що щасливими нас роблять зовнішні речі чи навіть люди, наші мрії будуть приречені на вмирання. А правдива формула є такою: Щ = ВР. Щастя — це внут­рішня робота.

Більшість із нас — безнадійні романтики. І сумно те, що романтична надія вмирає нелегко. Ми не перестаємо плека­ти наші нереальні мрії. Ми славимо реальність з кольорови­ми очікуваннями. Ми будуємо повітряні замки. Ми не пе­рестаємо думати, що щастя — це замок із кодом. Тільки-но ми вгадаємо комбінацію — усе здійсниться само собою. Але нас завжди буде охоплювати розчарування, доки очікувати­мемо, що щастя нам принесуть речі чи инші люди.

Кілька років тому адвокат у справах розлучень висловив думку, що більшість розлучень є наслідком романтизованих сподівань.

Джек думає, що шлюб із Джил буде вершиною бла­женства. Він називає її «ангелом» і «золотком». У ній є все, тцо йому потрібно. Він співає для неї романтичні пісні про кохання. А згодом, коли від весільних дзвонів залишаєть­ся лише відлуння, приходить реальність: поганий настрій, зайва вага, пригорілий обід, жмутки волосся, неприємний запах з рота і спітніле тіло. Він мовчки запитує себе, як взагалі у таке втрапив. Він думає, що вона його обдурила. Він поставив своє щастя на «ангельське личко» і безперечно програв.

З иншого боку, до одруження серце Джил прискорено билося при згадці про Джека. Одружитися з ним — це пот­рапити на сьоме небо. «Джекі, я і дитя — разом нам буде як у небі...» А тоді з'являється сигаретний попіл, Джекова прив'язаність до трансляції спортивних подій, дрібна, але неприємна неуважність. Одяг ніколи не лежить на своєму місці. Її лицар у сяючих обладунках перетворився на «трут­ня». Ковпачок від зубної пасти десь пропав. Дверна ручка, яку він обіцяв полагодити, і далі відпадає. Джил часто пла­че і починає шукати у телефонних довідниках «сімейних радників». Джек галантно «заніс її у захід сонця». Відтоді тривають лише сутінки.

П'ятдесят відсотків усіх шлюбів закінчуються розлучен­нями. Шістдесят п’ять відсотків повторних шлюбів мають такий самий кінець. Коли ми сподіваємося, що хтось чи щось зробить нас іцасливими, завжди настає розчаруван­ня. Такі сподівання — це парад, який завжди потрапить під зливу. Сподівання завжди видаються захопливими, але їх неодмінно поглинає темрява і розчарування ночі. Ми по­миляємося, коли починаємо сподіватися, що инші речі та инші люди візьмуть на себе відповідальність за наше щастя. Якось я бачив карикатуру: велетенська жінка, що стояла над своїм невеличким чоловіком, який сидів у кріслі, вима­гаючи: «Ощаслив мене!». Це була карикатура. Призначення її було розсмішити. Вона викривляла реальність, тому й смі­шила. Ніхто не може зробити нас по-справжньому щасли­вими чи по-справжньому нещасливими.

Сумна статистика

Я припускаю, що всі ми здатні виробити «звичку щас­тя». Але філософ Торо якось сказав, що більшість із нас «живуть у тихому відчаї». Торо вважав, що ми відмовилися від надії на правдиве і тривале щастя. Сучасні свідчення є підтвердженням цього. Здається, Торо мав рацію. Зростає кількість розлучень, шириться знущання з дітей і дружин, збільшується залежність від алкоголю та инших наркоти­ків. Раптом зросла кількість випадків підліткової вагітности. Банди заполонили наші вулиці. Поліція патрулює коридори наших шкіл. Тюрми переповнені. Хмари міжнародної війни постійно згущуються. Багато хто вважає, що усім цим мож­на пояснити нещасливість людей.

Навіть повітря, яке ми вдихаємо, визнали забрудненим. Дощ, який зрошує наші врожаї, є «кислотним дощем». їжа, яку ми споживаємо, нібито містить у собі багато ракотвор- них елементів. Лютує СНІД, який, передбачають, забере мільйони життів. Кажуть, що ніхто не здатен все це усвідо­мити, не ризикуючи впасти в депресію. Иншими словами, якщо вам не погано, ви, вочевидь, ні на що не звертаєте уваги. Або, як сказав Волтер Кронкайт: «Якщо ви думаєте, що у світі все відбувається як годиться, краще полагодіть свій телевізор».

Не дивно, що Всесвітня організація охорони здоров'я виокремила депресію як найпоширенішу у світі хворобу. Третина усіх американців щодня прокидається в депресії. Експерти відзначають, що лише 10-15 відсотків американців вважають себе по-справжньому щасливими. Найвищий рі­вень самогубств серед осіб з вищою освітою — у психіятрів. Очевидно, що навіть психіятрія не дає правильної комбіна­ції цифр, яка б відкрила двері до таємниці щастя. Звідси стільки цинізму щодо щастя. Оскільки більшість з нас не досягла успіхів у його пошуках, багато хто опускає руки

Сторінки