]]>Діагностика життєвого призначення]]>
]]>Діагностика життєвого призначення]]>

Джордан Б. Пітерсон "12 ПРАВИЛ ЖИТТЯ. Ліки проти хаосу" - Page 2

Джордан Б. Пітерсон 12 ПРАВИЛ ЖИТТЯ. Ліки проти хаосу

 

Передмова Нормана Дойджа Ілюстрації Ітана Ван Скайвера

Відмова від відповідальності

Цей переклад - неофіційний і некомерційний. Ми, автори перекладу розуміємо, що така свавільна українізація - це піратство, та змушені йти на такий крок, адже іншої можливости читати цю книжку українською мовою наразі не існує. Закликаємо читачів підтримати автора доброчинним внеском або шляхом покупки офіційного видання книжки (якщо таке з'явиться).

Зауваги редактора

З метою популяризації питомої української мови цей переклад книги Джордана Пітерсона «Дванадцять правил життя: Ліки проти хаосу» редаговано згідно з клясичним українським правописом (1929 р.), проектом нового українського правопису (2018 р.), а також елементами деяких давніших українських правописів.

В тексті трапляються деякі важкозрозумілі й забуті слова, пояснення яких подано нижче.

Гарувати - важко, без відпочинку працювати.

Гебрай - юдей, єврей.

Однострій - мундир, військова форма одягу.

Прямовисний, прямовислий - вертикальний.

Спорзний - брудний, порочний, хтивий.

Стотний - саме такий, як треба, достовірний, точний, прецизний. Устійнити - уточнити, устотнити.

Шкарадний - бридкий, гидкий.

Шкорба - стара зморщена висохла жінка.

Волдмур

 

]]>Зміст

Передмова до українського перекладу

Передмова Нормана Дойджа

Вступ

Правило 1 :Встаньте і розправте плечі

Правило 2: Ставтеся до себе, як до когось, кому ви зобовязані допомагати

Правило 3: Дружіть з тими, хто бажає вам найкращого

Правило 4: Порівнюйте себе з тим, ким були вчора, а не з иншою людиною

Правило 5: Не дозволяйте своїм дітям робити те, через що вони вам не

подобаються

Правило 6: Досконало владнайте власний дім, а тоді вже критикуйте решту

світу

Правило 7: Добивайтеся суттєвого (а не швидкоплинного)

Правило 8: Кажіть правду, або хоч не брешіть

Правило 9: Вважайте, що ваш співрозмовник може знати те, чого не знаєте ви

Правило 10: Дотримуйтеся стотности в тому, що кажете

Правило 11: Не займайте дітей, коли ті на скейтбордах

Правило 12: Погладьте кота, якого зустрінете на вулиці

Кода

Джерела

Подяка

Читайте Регшпіп

Авторські права

 

Передмова до українського перекладу

Хто такий Джордан Пітерсон і чому я вирішив перекласти його книжку?

Джордан Пітерсон - унікальний феномен нашого часу. Ця людина присвятила своє життя формулюванню і вирішенню неможливої проблеми. Навіть декількох неможливих проблем. Понад три десятиріччя він досліджував тоталітаризм, намагаючись зрозуміти, що діється в голові людини, яка з власної волі стає наглядачем у концтаборі. Чому так часто цілі країни стають на шлях ненависти до людей і буття як такого? Як так сталося, що у XX столітті людство опинилося дуже близько до повного самознищення?

Шукаючи відповіди на ці запитання, Пітерсон побудував успішну кар'єру як вчений-психолог і психотерапевт. Результатом його пошуків стала книжка «Карти значення: Будова переконання» (Марк оГ Меапіпд: Тйе АгсЬііесіиге оГ ВеІіеГ), видана ще у 1999 році. Ця книжка стала документацією його досліджень,        що тривали кілька десятиріч.

Фундаментальним висновком цієї праці стала теза, що найкращий рівень аналізу соціяльних перетворень і катастроф - це особистість, індивід. І саме від рішень кожної конкретної людини врешті залежить доля народу, і навіть світу.

Незважаючи на його академічні успіхи та помірну популярність серед студентів, мало хто у світі знав про існування цього канадського професора. Все змінилося у 2016 році. На той момент він уже кілька років мав канал на «УоиТиЬе», куди регулярно викладав свої лекції. Пітерсон виступив із різкою критикою канадського законопроекту С-16 (зараз він уже став законом), який серед иншого запроваджував як обовязкове вживання штучних займенників при звертанні до так званих «трансґендерів». Головною тезою його критики було те, що в англійській традиції права ще ніколи досі не було примусу до вживання слів, і це неприпустимо. Тоді він твердо сказав: «Я цього не робитиму».

Здавалося б, що кому до думки якогось там професора? Однак саме розвиток цього конфлікту, який супроводжувався протистоянням із адміністрацією університету, публічними протестами як на підтримку, так і проти позиції Пітерсона, а також раптової популярности цієї теми в інтернеті, про нього стало дізнаватися щораз більше й більше людей. І багато з тих, хто раз спробував послухати його, зрештою захотіли почути більше.

Сам я вперше дізнався про нього від колеги, який розповів, що подивився кілька «прикольних відяшок, де якийсь професор ставить на місце радикальних феміністок», і що цей професор «має пунктик щодо неомарксистів». Про те, що йшлося саме про Пітерсона, я довідався пізніше.

Цікаво, що ниточкою, за яку я потяг і вже не зміг зупинитися, став огляд книжки, яку ви оце збираєтеся читати. Я заґуґлив автора і подивився найпопулярніше на той момент відео з ним. Це було інтервю з британською]]> ]]>журналісткою Кетті Ньюмен,]]> яка намагалася Пітерсона «перемогти», показавши його в поганому світлі. Вийшло в неї не дуже. Тоді я послухав ]]>подкаст Джо Роґана, ]]>куди Пітерсона вперше запросили. Потім послухав одну з його лекцій, уже на його каналі. Згодом ще одну. А далі просто не міг зупинитися. Може, мені просто цікаві теми, які він зачіпає? А може, мене захопила унікальність його роботи? Так чи инакше, я дізнався багато нового, і особисто для мене це було так само корисно, як і цікаво.

Людей, які цінують працю Пітерсона, можна грубо поділити на дві групи. Люди з першої, до якої, мабуть, належу і я, кажуть: «Він зумів чітко сформулювати речі, які я й так знав, але не міг описати». А люди з другої: «Я був у „темряві”, розгублений і нігілістичний. Пітерсон допоміг згадати, що життя важливе, і є сенс до чогось прагнути».

Він говорить про такі речі, як звязок між почуттям сенсу життя і добровільно взятою на себе особистою відповідальністю; про фундаментальну реальність, у якій живуть люди: постійну боротьбу між Хаосом і Порядком; про те, що етика і мораль мають глибоке біологічне підґрунтя; що життя - сповнене страждань, але сила людини в тому, що вона здатна їх долати. Все це він аргументує з одного боку - науковими дослідженнями з неврології, психології, еволюційної теорії і багатьох инших наук; з иншого - метафоричними істинами, закладеними в стародавніх міфах та реліґійних текстах. Та головне, що його лекції це не просто розповіді про те, що йому відомо. Це пошук відповідей на питання.

Ясна річ, Пітерсон має своїх критиків. Як казав один мій друг: «Якщо назва книжки містить словосполучення „правила життя”, я не буду її читати». В наш час не модно шукати моральних настанов, чи не так?

Основні критики Пітерсона - це, як він їх сам називає, «постмо

Сторінки