]]>Діагностика життєвого призначення]]>
]]>Діагностика життєвого призначення]]>

Л.Г. Терлецька "Психічне здоров'я особистості. Технологія самоаналізу" - Page 2

Л.Г. ТЕРЛЕЦЬКА ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ'Я ОСОБИСТОСТІ. ТЕХНОЛОГІЯ САМОАНАЛІЗУ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Монографія

Л.Г.Терлецька

П 35 Психічне здоров'я особистості. Технологія самоаналізу : Моно­графія. - К.; Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет, 2003.-150 с.

ІЗВМ 966-594-514-9

Подано результати наукового пошуку щодо визначення змісту та шляхів формування психічно здорової особистості. Розглянуто такі питання: чим відрізняються погляди сучасної людини на психічне здоров'я від прадавніх уявлень: чи готова людина пізнавати себе й усвідомлювати свій психічний стан: як самоаналіз може сприяти психічному здоров'ю особистості; які методи психокорекції е ефективними для самопізнвння і самовдосконалення.

Для фахівців у галузі психології, філософії, соціології, а також усіх, хто цікавиться проблемами пізнання себе, свого внутрішнього світу.

ВСТУП

Поняття психічного здоров'я - одне з найбільше гостро обговорюваних у психології особистості, у клінічній психології, в теорії та практиці психотерапії.

Після другої світової війни у психології став формуватися новий підхід до проблеми психічного здоров’я, що виходить за межі психіатричного і психоаналітичного поглядів. Стало зрозумілим, що терміта "невроз" "симптом" тв інших недостатньо, щоб описати ті проблеми й кризи, причини яких кореняться у психіці людини. Деякі психологи гуманістичного нвлрямку взагалі стали відмовлятися від термінів "норма", "патологія" "хворобв" "діагноз” Вони виходили з позицій, що кожна людинв є по-справжньому унікальною і наділеною від народження величезними здібностями, тому не можи в одній людині оцінювати іншу чи виправляти в неі щось, як у зіпсованому механізмі.

Твк, Е.Фромм запропонував психологічний портрет людини майбутнього прогресивного суспільства - Нової Людини Його головна думка полягве в тому, що люди мають розвивати і розкриевти крещі риси свого внутрішнього світу й вміти взаємодіяти з іншими людьми.

Розкриття свого внутрішнього світу й інтеграція особистості в ціле реалізується через самосвідомість: самопізнвиня, ставлення особистості до себе, саморегулювання. Самосвідомість формується через порівняльний аналіз власних почуттів, думок і вчинків а переживаннями, думками і поведінкою оточуючих.

На думку К.Роджврса, індивід взаємодіє а реальністю, керуючись уродженою тенденцією організму до розвитку своїх можливостей, що забезпечують його ускладнення і збереження Відбувається оргвнізмений оцінний процес: оргвнізм відчуває задоволення від стимулів чи поеедінкових актів, що ускладнюють і зберігають організм і "Я" як у безпосередньому сьогоденні, так і у віддаленому майбутньому: поведінка спрямовується у бік наближення до позитивно оцінюваних досвідом даних і уникнення даних, що од ержали негативну оцінку.

У міру усвідомлення "Я” в індивіда розвивається потреба в позитивній оцінці значимим оточенням Надалі задоволення або фрустрація позитивної оцінки починає переживатися незалежно від взаємодії із соціумом і виступає як самооціикв. Оскільки “Я'-переживанни індивіда сприймаються значущими людьми як більш чи менш заслуговуючі на позитивну оцінку, то й самооцінка стає селективною. Через цю вибірковість досвід сприймається також селективно, залежно від умов оцінювання він може бути перекручений і неусвідомлюваний.

 

Унаслідок цього індивід втрачає інтеграцію, його концепція "Я" включає перекручені сприйняття, неправильно репрезентуючи досвід; поведінка регулюється то з боку "Я", то тими аспектами досвіду, що не включені в "Я" (наприклад сприйнятливість), що супроводжується напруженим і неадекватним функціонуванням.

Людина завади має у своєму досвіді карту, модель, тобто суб’єктивне переживання навколишнього світу. Дуже важливо аналізувати, розуміти свою модель, чи карту, світу. Модель, яку ми створюємо, дозволяє осмислювати наш власний досвід. Моделі не слід оцінювати з погляду того, гарні вони чи погані, а тільки щодо корисностї-некорисності для успішної і творчої взаємодії зі світом навколо нас

Розширення образу "Я" за рахунок інтеграції змісту нашої моделі світу досягається шляхом самовнелізу потенційних можливостей особистості. Питома вага самоаналізу у процесі психотерапії не є однаковою в різних її методах. Тому виникає необхідність в інтегрованому підході, в інтегрованій терапії, що може охопити свмоана/ізом різні рівні психічного здоров'я особистості, фізичний, інтелектуальний, емоційний, особистісний, соціальний, творчий, духовний.

 

РОЗДІЛ 1. ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ'Я ОСОБИСТОСТІ
1.1. Психологія здоров'я як нова галузь знання про людину

Психологія здоров'я як нова галузь знання про людину безпосередньо пов'язана з появою профілактичної медицини. Шлях її становлення, як від­значають фахівці (В.А.Ананьєв, Г.С.Никифоров та ін), умовно можна розді­лити на три етапи. На кожному з них формувалася своя концептуальна стра­тегія. Перший етап зводився до залякування населення тими чи іншими не­дугами, що неминуче підстерігають будь-кого, хто зловживас, наприклад, алкоголем, чи палінням, чи жирною їжею тощо.

Квінтесенцією другого етапу було звертання до розуму людини' здорове тіло є продуктом здорового розуму.

Сучасний третій етап розвитку профілактичних концепцій орієнтований на вихідні причини і, таким чином, може бути названий каузальним Такий підхід націлений на усунення причин, а не на боротьбу з наслідком Досвід і наукові дослідження свідчать, що першопричина, яка дає поштовх до появи різних захворювань і девіантних форм поведінки, найчастіше виявляється в психо­логії людини.

Головною метою психології здоров’я є всебічне удосконалювання людини

  • це процес, що принципово не має остаточної завершеності.

"Розвиток - це постійний, більш-менш безупинний рух вперед чи нагору. Чим більше індивід одержує, тим більшого йому хочеться, тому такого роду бажання нескінченне і ніколи не може бути задоволене" [67]

Отже, психологія здоров'я покликана формувати людський спосіб буття, визначати русло, вектор руху, простір нескінченного процесу становлення людини, створювати "реальний ідеал” людини і сприяти його досягненню.

Об’єктом психології здоров’я є, з відомою часткою умовності, "здорова", а не "хвора" особистість, з чого випливає, що її завдання - робити не хворих людей здоровими.

Мету психології здоров'я не може бути визначено принципово (визначити

  • це якимсь чином обмежити), тому що процес удосконалення можна тільки спрямовувати, встановлюючи границі самого "русла” постійного відновлення людини, що пізнає і творить себе Додатковим завданням психології здоров’я є збереження, зміцнення й цілісний розвиток духовної, психічної, соціальної та соматичної складових здоров'я. Мета психології здоров'я виходить за межі тільки збереження здоров'я, тобто являє собою деяку "позаграничність" У такому разі саме здоров'я, на думку дослідників, можна розглядати як опти­мальну передумову для досягнення людиною намічених життєвих цілей, що є основою розуміння, пошуку сенсу життя й врешті-решт саморевлізації лю­дини на Землі [8].

 

Ьіпьш узаївііьнеме визначення здоров'я дітюіь екснеріи Нсисішньої ор гянізації охорону здоров'я (ВООЗ) "Ндоров'и ця иідсуміїсіь

Сторінки