]]>Діагностика життєвого призначення]]>
]]>Діагностика життєвого призначення]]>

Л.Г. Терлецька "Психічне здоров'я особистості. Технологія самоаналізу" - Page 4

Нидіняють, ик правило три ОСНОВНІ О.НІІІКИ здоров'я

  1. структурна І функціональнії цілість систем І орітип людини,
  2. індивідуальна пристосовність до фізичною І суспільною сврндонища
  3. схоронність звичного симоппчушт

Психопопм здоров'я спирається на холістичниИ підхід у науці про людину, чим підкреслюються іармонічниИ розвиток усіх складових людини Реалізація такою підходу можв ити через розвиток потенціалів людини,

Розкрити "квітку потенціалів" особистості - от еуїмісни призначання пошті івпузі людинознйвства - психологи здоров'я. Це такі потенціали, як.

Потвнцюп розуму (інтелектуальний аспект здоров'я) - здатність людини розвивати інтелект і вміти їм користуватися.

І Іоїтицшп вол; (особистісний аспект здорпа'я) - здатність людини до па мореалізацп, вміння ставити мету і досягати її, вибираючи адекватні засоби.

Потвнцшл почуттів (емоційний аспект здоров'я) здатність людини конгруентно виражати свої почуття, розуміти І без оцінювання приймати по­чуття інших

Поптнцівп піша (фізичний аспект здоров'я) - здатність розвивати фізич­ну складову здоров'я, усвідомлювати власну тілесність як влесливість своєї особистості

Суспільний потенціал (соціальний аспект здоров'я) - здатність людини оліимально адалтуватисн до соціальних умов, прагнення постійно підвищу вати рівень комунікативної компетентності, виробляти почуття принштежнос ті до всього людства

Крввтивний іютвнцшп (творчий аспект здоров'я) - здатність людини до творчої активності і творчого самовираження, виходячи за рамки обмежую чих знань

Духовний потвнцівп (духовний аспект здоров'я) - здатність розвивати духовну природу людини [23]

Духовне, душевне (психічне, меитвпьне) І тілесне буття людини нерозри­вні Злиття цих трьох світів у людській Істоті створює її унікальність як космі­чною явища будь-який значимий процес Індивідуальною буття має свої прояви в кожній з трьох сфер Яку з них поставити в центр уваги, а яку роз глядати як пов'язану з нею, залежить від нибору предмета і цілей досліджен на Помилково оцінювати якусь з них як більш значиму чи більш достовірну, НІЖ інші 3 погляду психології здоров'я першорядне значення мас усвідом­лення свого стану, суб'єктивна картина здоров'я,

багато дослідників (ВААнаньса, Г.С Никифороп та Ін ), відповідаючи на запитання, чи можна виділити серед уже відомих критеріїв психічного здоро в'я найбільш важливі, віддають лерваагу психічній рівновазі оскільки саме за її допомогою можна судити про харакіер функціонування психічної сфери людини з різних боків (пізнавального, емоційною, вольовою тощо) Аномалії

в

 

9 розвитку особистості найбільш яскраво виявляються у пірни мою рівноваги

ІЗ СОЦІАЛЬНИМ ОТОЧОННИМ, ТООГО І) порушниці Процесів СбЦІіШМЮІ .'і/І.'іППіиіі ЦоИ КрИІОрІИ ОрІіЛІІЧНО пов'язаний З ДВОМА ІНШИМИ ІИрМОИІИНІМК; ОрМИІ ПІЦИ ПСИХІКИ ГЯ II ЙДИПТИВНИХ МОЖЛИНОСІОИ Щодо ПСИХІЧНОЇ РІИНОІШІИ ІО ІП/ІНО ) И М МяОИЩЄНИМ (1069), ВІД ОіуміїНН ІІ вирязиосп ЗНІІМЖИН. урШИОВЛЖОНК.Н. людини з об’єктивними умовами, и мристосонанісіь до них Причому сама по собі урівноваженість ця но якась мер тне, засіпша ріинониіа, а іюсіупатп, ний рух жипево важливих біологічних і психічних процесіє При цьому уріь иоваженість людини и идекваїнісп» и реакцій на зовнішні пилини мають, на думку автора, велике значення щодо розмежування норми і матлот У лю дими ноирінноннжоної, нестійкої фактично порушена рівновнін, гармонічна взаємодія між властивостями, ідо лежніь а основі и особиснсноіо статут.у ІІЛІ.КИ у ПСИХІЧНО здорової, тобто врівноважимо!. ЛЮДИНИ МЮСІОріГУЮГьСЙ нронни відносної сталості понеділки и адакватиосн н зовнішнім умовим [б/]

1.2. Античне концепцій здоров’я

На початку V сі. до н в Алкмоон визначив здоров'я як іармонію або ріпно ткну протилежно спрямованих сил Як проіидіючі т.или він ролондан ІІОрІІК; «лементи, що складають природу людини і визначають рнні стани, такі як но мого і сухо, тепле і холодив, рухливе і нерухливо тощо На його думку, хвороби це наслідок єдиновладдя одною з таких елементів над іншими Алкмоон вважай, що виняткове млнуианіт окремо взятою елемента о шкідливим і :иуб ним для того цілого, до складу якою даний елемент входить [/"і. о 1Ь0]

І.втюмію приємний стан духу, мету жими ще Демокриї визначав як стан душевною добробуту При цьому мислитель зробив важливе застаре жнннн: "Іой, хто бажає бути у приємному стані духу, не повинен братись за багато справ ні у своєму приватному жигм, ні у громадському, і, щоб він не робив, він не повинен прагнути робити понад свої сили і своєї природи Але новіть якщо щастя сприяє і, очевидно, підносить на жілику висоту треба передбачливо усунутись і не юркитись тою. що понад сили Ьо належним достнгок надійніший, ніж надлишок" (9. с 10У]

Чп І їла іоном, здоров’я, як і краса ("прекрасне”), визначається домірністю, вимагає "згоди протилежностей" і виражається в порівняному співвідношенні душевного і млосною \7‘\, с 22В]. У його розумінні здоров'я може бути снім віднесемо з баїаюзначним поняттям "калокагнпя", що є фундаментальною античною характеристикою "шляхетної", "прекрасної" і "досконалої" людини (капокатата). У калокаїатк, цьому складному понятійному ксиструкті, сплели ся такі різні значеннєві компоненти, як шляхетність, чеснота, мудрість, знай ня, що сіало житіям, самоспине нлвштупанни виникло житія, чесне став лення до справи, сила, мужність До цього коншомеригу також входять здо ров'я і краса

Ч одною боку, здоров'я може включатися н значеннєве поле калокаїати як одна з приватних характеристик иапокшати, з іншого калокататію в мши розмірне співвідношення переходить у злиття і тотожність, можна розглядати

 

як максимум тога, чого здатна досягти наділена здоров'ям особистість, як пік самовдосконалення, коли здоров'я разом з іншими достоїнствами і чеснота­ми набуває нової якості і зводить людину на вищий щабель її буття.

Немовби в унісон Платонові Цицерон характеризує здоров'я як "правиль­не співвідношення різних душевних станів".

Крайній психологізм, що має місце у формулюванні Цицерона, може бути доповнено "фізіологізмом” Гіппократа, що визначав здоров'я як "правильне змішання соків (чи гуморів людського організму)1'. Здоров'я можливе тоді, коли всі частини тілесної природи (тобто першоелементи) "дотримують до­мірність у взаємному змішуванні" [28, с.115].

Послідовник Гіппократа Гален вважав, що людський організм не є психо­фізіологічною машиною і його не можна звести до простої сукупності складо­вих. і припускав наявність цілепокладаючого начала - цілого, що контролює свої окремі частини.

Стоїки, всіляко роблячи акцент на живому нерозривному взаємозв'язку індивідуального буття і Всесвіту (як частини і цілого), істотно доповнили і збагатили античну концепцію здоров'я: здорове існування трактується ними не тільки як постійне підтримання рівноваги (співнастроєності) душі та тіла, але і як життя у злагоді з Природою. Для здоров'я недостатньо, щоб між ті­лом і душею існувало взаємоузгодження - необхідно також, щоб вони підко­рялися таюй вищій інстанції, як Єдиний Порядок Природи - цій переважаючій та всеохоплюючій цілісності.

На думку Сенеки, здорова і благополучна людина, що живе в гармонії з Природою, відрізняється "здоровим розумом" - розсудливістю, розумінням. Відсутність розсудливо

Сторінки