Мода на психічні стани
У кожного часу є свої модні психічні стани - престижні емоції, стану свідомості, схеми мислення. Буває мода навіть на психічні розлади і патопсихологічні синдроми. Романтики 19-го століття культивували моду на депресію - вона вважалась найбільш підходящим станом для справжнього романтика. Божевілля романтики теж шанували, до речі. Початок 20-го століття - епоха істерії. У 1960-і роки в моді були змінені стани свідомості і галюцинації. В 1990-і, пам'ятається, теж.
Я хочу написати про сьогоднішню моду, яка сильно впливає на стан умів, як мені здається. Це мода на маніакальний стан - один з видів розладів настрою. Який сьогодні образ успішної і благополучної людини? У неї завжди піднесений настрій, вона не сумує, вона нічим не заморочується. Вона постійно щось робить - самореалізується кожну хвилину свого життя. Вона постійно генерує креативні ідеї, а також осмислює і коментує все, що бачить.
Власне, все перераховане входить в маніакальну тріаду. Це три основні симптоми маніакального синдрому (МС) - постійно підвищений настрій, прискорення асоціативних процесів і рухової активності, постійне прагнення до діяльності. Є й інші симптоми, крім тріади - вони теж збігаються з ідеалом сучасної людини.
Звичайно, у своїй гострій або крайній формі МС мало кого може захопити - це важкі стани, які виникають при серйозних психічних і соматичних розладах. Але в легкій вираженості, у формі гіпоманіакальній - це майже еталон щастя для сучасної людини. Багато людей орієнтуються на цей стан, як на норму, жадають постійно перебувати в ньому. І будь-яке випадання з цього стану оцінюється, як негатив - щось, мовляв, зі мною не так.
Чому небезпечно орієнтуватися на нього, як на норму? По-перше, постійно піднесений настрій і підвищена активність економічно не завжди обґрунтовані - це часто життя "не по силам" для психіки. Сили організму і психіки обмежені. Підвищена активність, якщо не зупинятися вчасно, чревата і фізичним, і психічним виснаженням.
По-друге, якщо вимагати від себе постійно гарного настрою, то доведеться заперечувати і придушити негативні емоції. Адже в будь-якій діяльності ми стикаємося з проблемними ситуаціями, коли доречно відчувати тривогу, смуток, печаль, досаду і т.п. Проблеми будуть заперечуватися, а емоції будуть не проживатись, а придушуватися. Також будуть ігноруватися такі природні стани як втома, млявість, загальмованість і т.д.
По-третє, у кожної людини своя конституція, свій темперамент, свій характер. А значить, у кожного своя внутрішня норма активності і настрою. У когось психічні процеси швидші, у когось повільніші, у когось стійкі, у когось нестійкі - це психофізіологічна даність кожного з нас.
Виходить, якщо культивувати манікальний стан як норму, то можна прийти до внутрішнього конфлікту, до неврозу. Інша справа, що іноді невроз - це не наслідок завищених вимог до свого стану, а причина. Моду на маніакальність з особливим завзяттям підхоплюють люди, які і без того щось в собі відкидають, забороняють собі бути різними - в тому числі, слабкими, сумними, та й просто спокійними.
Ми можемо сприймати моду на психічні стани без критики, як щось само собою зрозуміле. В такому випадку ми змушені будемо натягати на себе те, що нам не особливо підходить. Це може привести до внутрішнього конфлікту і психічного виснаження. Можна сприймати моди і норми суспільства критично. Їх можна приміряти на себе, і відмовитися від них, якщо вони не підходять. А підходять вони чи ні, нам скажуть наші відчуття і емоції - в тому числі, і негативні.
Данило Гуляєв