Не відкидай себе

Уникай всякого осуду - як інших, так і себе. А ти схильний постійно засуджувати і звинувачувати себе за труднощі у взаєминах.

Але самобичування не має нічого спільного зі смиренням. Це одна з форм відкидання себе, коли ти заперечуєш те добре і прекрасне, що в тобі є, або не надаєш цьому значення.

Якщо дружні стосунки не складаються, слово твоє відкидається, а жест любові залишається непоміченим, не варто всю вину покладати на себе.

Це неправда, яка до того ж ранить. Всякий раз, відкидаючи себе, ти мимоволі ідеалізуєш інших.

Тобі хочеться бути поряд з тими, кого ти вважаєш кращими і сильнішими за себе; з людьми розумнішими та обдарованішими, ніж ти сам. Так ти ставиш себе в емоційну залежність від цих людей, а їх змушуєш віддалятися через нездатність відповідати твоїм очікуванням. Тоді ти ще сильніше виниш себе, тим самим вступаючи в порочне коло відкидання себе і все більшої потреби в схваленні з боку людей.

Перестань відкидати себе в будь-якій формі. Визнавай власні недоліки, але не відкидай своїх достоїнств.

Живи, як рівний серед рівних. Тоді ти звільнишся від ревнощів і надмірних запитів і зможеш пізнати по-справжньому взаємну любов і дружбу.

© Генрі Нувен "Внутрішній голос любові"