Пам'ятка нареченій перед весіллям

Потрапила я пару років тому на лекцію у вузькому колі рабина Адіна Штейнзальца в Москві.

Розповів він такий випадок. Прийшла до нього молода пара прямо перед весіллям отримати напуття. Вони, звичайно, очікували на всяке мімімі.

Він поговорив з ними і сказав, що на них чекає серйозне випробування, настільки серйозне, що не факт, що вони погодилися б одружитися. Але заміжжя і є по суті серйозне випробування, це важливо розуміти.

Вони одружилися, і через багато років дружина знову зустріла рабина. Вона сказала, що на початку заміжжя було так важко, але саме слова рабина допомогли пройти випробування. Саме розуміння, що це норма, відсутність сопливих і рожевих очікувань.

От мені ніяк не зрозуміло, звідки у дівчат очікування, що вони вийдуть заміж, а там оркестр, легке життя, за чоловіком як за кам'яною стіною, захисник-добувач-годувальник, нірвана?

Нічого подібного там немає. Відбувається об'єднання двох егоїстів в одне ціле, відбувається ломка, притирання, обмеження своїх бажань, нехай і усвідомлене. І це все «не зітхання на лавці і не прогулянки при місяці".

У цю ж тему і в тому ж іудейському егрегорі, прочитала напуття рабина на сайті синагоги. У моєму вільному перекладі:

Шлюб - це річка, котел та птах. До заміжжя є закоханість і відносини легкі і вільні, як ріка.

Після заміжжя відносини, як котел - чоловік і дружина варяться разом в одному котлі, де сплавляється їх егоїзм.

Через кілька років, тільки і якщо егоїзм значно пообломувався, чоловік і дружина стають по-справжньому єдиним цілим - птахом, у якого одна пара крил, і тоді відносини нагадують узгоджений і радісний політ.

І тільки тоді (а це може зайняти кілька років) настає справжнє мімімі.