]]>Діагностика життєвого призначення]]>
]]>Діагностика життєвого призначення]]>

Пол Екман "Теорія брехні" - Page 4

Рубрики сайту: 

Я вдячний Сільвану С. Томкінсу, другу, колезі і вчителю. Він надихнув мене написати цю книгу, а згодом висував пропозиції щодо прочитаних рукописів. Я високо ціную критичні зауважен¬ня моїх друзів, які читали і коментували рукопис: лікаря Роберта Блау (КоЬеП Віаи), адвоката Стенлі Каспара (Зїапіеу Сазраг), пись-менника Джо Карсона До Сагзоп), відставного агента ФБР Росса Муллені (Ко88 Миііапеу), політичного діяча Роберта Пікуса (КоЬегї Ріскш), психолога Роберта Орнштайна (КоЬегї Огшїеіп) і консуль-танта з питань менеджменту Білла Вільямса (ВІН Шііііатз). Моя дружина Мері Енн Мейсон (Магу Апп Мазоп) була першим чита¬чем і уважним критиком.
Багато з ідей цієї книги я обговорював з Ервінгом Гоффманом (Ептп§ Соїїтап), який також цікавився дослідженнями брехні. І хоча наші підходи до цієї теми були абсолютно протилежними, це аж ніяк не заважало продуктивній співпраці. Його коментарі були б дуже важливими для мене, проте він помер настільки несподівано, що я навіть не встиг вислати йому рукопис. Внаслідок цього нещас¬тя читачі, і я разом з ними, втратили можливість дізнатися його дум¬ки стосовно даної теми, про які тепер можна лише здогадуватися. 
ВІД РЕДАКТОРА УКРАЇНСЬКОГО ВИДАННЯ
Ця книжка витримала кілька перевидань англійською мовою і була перекладена багатьма іноземними мовами. В цьому першому українському перекладі було виправлено кілька незначних поми¬лок в іменах і датах, а також вихідних даних для наукових публіка¬цій автора та його колег.
Більшість публікацій автора, на які він посилається, було вида¬но ще в «до-електронну» еру в журналах, які в друкованому вигля¬ді не були доступними в минулому (і не є доступними навіть зараз, оскільки не були переведені у цифровий формат) для вітчизня¬них фахівців і широкого кола читачів. Проте більшість своїх нау¬кових публікацій автор виклав в електронному форматі на власно¬му персональному сайті за адресою: \у\у\у.раи1ектап.сот в розділі «Публікації». Хоча якість деяких з цих публікацій не дуже висока, рекомендуємо допитливим читачам шукати подальшу інформацію і детальні відомості про діяльність автора і його колег саме в цих першоджерелах.
На сторінках книги читач часто зустрічатиме піктограми, які позначають:
Коментар автора книжки з посиланням на першо¬джерела.
Коментар редактора українського перекладу з по¬ясненнями історичного контексту і фотографіями, що ілюструють відповідні події та дійових осіб. 
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
15 вересня 1938 року готується ймовірно найбільш ганебна і смертоносна брехня. Адольф Гітлер, рейхсканцлер Німеччини, і Невілл Чемберлен, прем’єр-міністр Великої Британії, вперше зустрічаються. Весь світ завмер в очікуванні — може, це остання надія уникнути ще однієї світової війни. (Минуло лише шість мі-сяців — і гітлерівські війська ввійшли до Австрії, приєднавши її до Німеччини, Англія і Франція ж лише виразили протест.) 12 вересня, за три дні до цієї зустрічі з Чемберленом, Гітлер вимагає приєднан¬ня до Німеччини частини Чехословаччини і провокує заворушен¬ня в цій країні. Гітлер вже здійснив таємну мобілізацію німецької армії з метою нападу на Чехословаччину, але армія буде повністю готова лише наприкінці вересня.
Якби Гітлеру вдалося призупинити мобілізацію чехословаць¬кої армії хоча б на кілька тижнів, то він мав би усі переваги неспо-діваного нападу. Щоб виграти час, Гітлер приховує свої військові плани від Чемберлена, давши йому слово, що мир можна зберег¬ти, якщо чехи погодяться з його вимогами. Чемберлена обдурено, він намагається переконати чехів не проводити мобілізацію, поки є надія домовитися з Гітлером. Після цієї зустрічі Чемберлен пише своїй сестрі: «Незважаючи на помічені мною безсердечність і жор¬стокість з вигляду його обличчя, у мене склалося враження, що це людина, на яку можна покластися, якщо він дав слово».
Я вкрай зобов’язаний книзі Роберта Джервіса «Логіка образів у міжнародних відносинах» (РоЬегі Іеп/із, ТЬе іо&іс ої Іта£ез іп Іпіегпаїіопаї Яеіаііопз. Ргіпсеіоп, N1: Ргіпсеіоп ІІпіуегзіїу Ргезз, 1970) за міркування стосовно брехні у міжнародній політиці і за те, що вона привернула мою увагу до робіт Александра Гроса. Цю цита¬ту проаналізовано в стані Гроса (Аіехапбег СгоІГі, Оп №е ІпіеІІІ£епсе Азресіз ої РегзопаІ Оіріотасу, ОгЬіз, 7 (1964), рр. 834-849), її взято із книги Кейта Фейлінга «Життя Невілла Чемберлена» (Кеі№ РеіІіп£, Тїіе Иїе ОЇ№УІІІЄ СїіатЬегІаіп, Ьопсіоп: Мастіііап, 1947).
Захищаючи свою точку зору перед тими, хто мав сумніви щодо правдивості слів Гітлера, Чемберлен п’ятьма днями потому у звер-ненні до парламенту пояснює, посилаючись на особисту зустріч  
із Гітлером, що Гітлер «говорить саме те, що думає» (3 промови в Палаті Громад 28 вересня 1938 р.; цитата зі статті А. Гроса, книга N. СЬашЬегІаіп, Іп Зеагск о/Реасе. Ке\\7 Уогк: Риіпаш апсі 8ош, 1939, р. 210.)
П’ятнадцять років тому, коли я почав вивчати брехню як яви¬ще, я навіть не міг собі уявити, що мої дослідження стосуватимуть¬ся брехні такого роду. Я вважав, що вони знадобляться лише в робо¬ті з психічнохворими. Мої дослідження в цій галузі почалися під час навчальних занять з терапевтами, коли я пояснював, що міміка уні-версальна, а жестикуляція специфічна і залежить від культури. Мене запитали: чи може така невербальна поведінка пацієнта свідчити про те, що він бреше? (Ця робота висвітлювалася в серії статей кін¬ця 60-х років, а також у книзі під моїм редагуванням «Дарвін і мімі¬ка» (Р. Екгпап, Оагшіп апЛ Расіаі Ехргешоп: а Сепіигу о/Везеагск іп Ктіетм.
Уогк: Асасіешіс Рге88, 1973).) Припустімо пацієнти, які потрапи¬ли в стаціонар через спробу самогубства, починають стверджувати, що їм покращало. Лікар ризикує бути обдуреним, адже пацієнт піс¬ля виписки з лікарні може зробити чергову спробу самогубства. Такі практичні міркування наштовхують на дуже загальне питання сто¬совно людського спілкування. Чи може людина сповна контролюва¬ти свою поведінку, над усе в стані сильного потрясіння, або її невер¬бальна поведінка все одно видасть те, що приховується за словами?
Я досліджував відеозаписи бесід з пацієнтами психіатричної клі-ніки, шукаючи ознаки проявів брехні в їхній поведінці. Я мав на меті виокремити міміку і жести, які могли б допомогти визначи¬ти тяжкість та тип психічного розладу. Проте, коли я зосередився на дослідженні брехні, мені здалося, що в багатьох жестах наявні ознаки брехні. Однак це потрібно було довести. Проте один випа¬док не викликав жодних сумнівів — те, що сталося після бесіди, до¬водило мою теорію.
Мері — 42-річна домогосподарка. Її остання з трьох спроб само-губства виявилася досить серйозною. Зовсім випадково її знайшли і врятували від смерті внаслідок передозування снодійним. Ця іс¬торія майже не відрізняється від безлічі інших історій про жінок, які страждають від кризи середнього віку. Діти виросли і вона їм більше не була потрібна. Чоловік здавався зануреним у свою робо¬ту. Мері почувалася геть покинутою. Вона почала страждати від без¬соння, не могла більше займатися хатньою роботою і часто плакала. У перші три тижні їй призначили медикаментозне лікування і гру¬пову психотерапію. Після цього, здавалося, вона стала виглядати
краще: пожвавилася і більше не згадувала про самогубство. В одній з відзнятих нами бесід Мері запевнювала лікаря, що відчуває себе набагато краще, і просила відпустити її додому на вихідні. Проте, коли її вже збиралися відпустити, несподівано зізналася, що збре-хала з метою вийти з лікарні, оскільки все ще відчайду

Сторінки