]]>Діагностика життєвого призначення]]>
]]>Діагностика життєвого призначення]]>

Пол Екман "Теорія брехні" - Page 52

Рубрики сайту: 

Тепер розглянемо причини, за якими люди ілюструють менше звичайного і коли це може бути ознакою брехні. Перша причи¬на — це відсутність емоцій, які людина вкладає в слова. Люди ілю¬струють менше, ніж зазвичай, коли тема розмови їх ніяк не зачіпає, коли їм нудно, нецікаво або у хвилини глибокого смутку. Людей, що зображують турботу або ентузіазм, може видати те, що вони не су-проводжують свою промову збільшеною кількістю ілюстрацій.
Ілюстрацій стає менше, коли людина точно не знає, як висло-витись. Якщо хтось ретельно зважує кожне слово, попередньо об-думуючи сказане, він не буде багато ілюструвати. Під час першо¬го чи другого виступу, хай це буде лекція або рекламування товару, ілюстрацій буде набагато менше, ніж згодом, коли не потрібно буде витрачати багато сил на пошуки слів. Кількість ілюстрацій змен-шується завжди, коли говорять виважено. Це може не мати жод¬ного відношення до брехні. Людина може говорити обережно, коли ставки в грі досить високі: коли вона намагається справити перше враження на начальника; відповідає на питання, за яке мож¬на отримати приз; вперше звертається до людини, якою раніше пристрасно захоплювалася на відстані тощо. Суперечливість по¬чуттів також призводить до того, що люди підбирають слова вива¬жено. Пропозиція більш вигідної роботи може здаватися боязкій людині надто спокусливою, але її буде лякати ризик, пов’язаний з переходом на нове місце. Нездатна прийняти рішення, вона не буде знати, що відповісти.
Якщо брехун як слід не пропрацював лінію поведінки заздале¬гідь, йому також доведеться бути обережним і ретельно обдумувати кожне слово, перш ніж вимовити його. Брехуни з невеликим досві¬дом, які погано підготували свою брехню, не зуміли передбачити, що і коли у них запитають, обов’язково продемонструють змен¬шення кількості ілюстрацій. Навіть якщо брехун добре підготував і відрепетирував свою промову, кількість ілюстрацій у нього може скоротитися під впливом емоцій. Деякі емоції, особливо жах, мо¬жуть порушити зв’язність мови. Стримування сильних емоцій за¬звичай відволікає від процесу створення словесних конструкцій. Мало впоратися з сильною емоцією, треба ще й сховати її; навіть брехун, який добре підготував свою роль, ймовірно, буде зазнавати труднощів у такій ситуації, отож ілюстрацій буде менше.
Студентки-медсестри, які намагалися приховати негативні реак¬ції від фільму про ампутації і опіки, ілюстрували менше, ніж ті, які дивилися фільм про квіти і чесно описували свої почуття. Це змен-шення кількості ілюстрацій відбувалося принаймні з двох причин: по-перше, у студенток не було досвіду брехні такого роду, і вони не мали часу підготуватися, а по-друге, у них виникли сильні емоції: страх викриття і відраза, викликана кривавим фільмом. Багато ін¬ших дослідників також виявили, що у брехуна ілюстрації менш оче¬видні, ніж у людини, що говорить правду. Але в їхніх дослідженнях емоції практично не працювали, а «брехуни» були погано підго¬товлені.
Ілюстрацію треба вміти відрізняти від емблеми, тому що у разі брехні їх прояви змінюються по-різному: кількість емблематич¬них застережень збільшується, а кількість ілюстрацій зменшується. Вирішальна відмінність між емблемами та ілюстраціями полягає в точності рухів і значень. Для емблем і те й інше вкрай необхідно: тільки певний рух передає значення з належною точністю. Взяти хоча б емблему ОК, в якій великий палець з’єднаний із вказівним, її можна показати тільки одним способом. Якщо приставити великий палець до середнього або до мізинця, то сенс емблеми буде втраче¬но. Значення жесту ОК теж дуже конкретне: «добре» або «порядок». 
Ця емблема має зовсім інше, непристойне значення в деяких південно-європейських країнах. Емблеми не універсальні. їх значення є різним для різних культур.
Ілюстрації не мають особливого значення, якщо їх розглядати окремо від слів. Якщо не чути слів, то по самих тільки ілюстраціях мало що вдасться зрозуміти з розмови. Інша справа, коли людина показує емблему. Ще одна відмінність між емблемами та ілюстра¬ціями полягає в тому, що хоча і ті й інші демонструються під час розмови, емблеми можуть замінювати слова в тих ситуаціях, коли люди мовчать або не можуть говорити. Ілюстрації, згідно з визна¬ченням, супроводжують процес мовлення, вони не заміняють мову і їх не використовують мовчазні люди.
Інтерпретувати ілюстрації потрібно обережніше, ніж промахи з емблемами. Як уже зазначалося, і помилка Отелло, і небезпека Брокау працюють у разі ілюстрацій і не працюють у випадку прома¬хів з емблемами. Якщо дослідник брехні відзначає зниження кіль¬кості ілюстрацій, він повинен перевірити всі інші можливі причи¬ни ретельності підбору слів (крім брехні). У промахах з емблемами двозначності менше. Вони зазвичай досить чітко передають зна¬чення і досліднику брехні легше їх інтерпретувати. Крім того, до¬сліднику брехні не потрібно бути знайомим з підозрюваним, щоб інтерпретувати промахи з емблемами. Така дія, навіть окремо взя¬та, має певний сенс сама по собі. У разі ж ілюстрацій неможливо су¬дити про будь-які зміни, не маючи даних для порівняння, оскільки різні люди виявляють їх по-різному. Інтерпретація ілюстрацій, як і більшості інших ознак брехні, вимагає попереднього знайомства. При перших зустрічах помітити брехню дуже складно. І саме тут у нагоді стають промахи з емблемами.
Причина пояснення наступного типу рухів тіла, а саме маніпу¬ляцій, полягає в необхідності попередити дослідника брехні про ризик їх інтерпретації як ознак брехні. З’ясувалося, що люди, які намагаються виявити брехню, часто помилково вважають прав¬диву людину за брехуна, якщо той демонструє багато маніпуляцій. Маніпуляції можуть означати, що людина в розпачі, проте це не завжди так. Хоча люди і думають, що збільшення кількості маніпу¬ляцій є надійною ознакою брехні, це не відповідає істині.
До маніпуляцій відносять усі ті рухи, якими обтрушують, маса-жують, потирають, тримають, щипають, колупають, чешуть іншу частину тіла або здійснюють будь-які інші дії з нею. Маніпуляції можуть тривати від кількох секунд до багатьох хвилин. Деякі 
з коротких маніпуляцій мають певну мету: поправити волосся, про-чистити вухо, почухати якусь частину тіла. Інші маніпуляції, які продовжуються надто довго, на вигляд абсолютно безцільні: це за-кручування і розкручування волосся, потирання пальців, постуку¬вання ногою. Зазвичай маніпулюють рукою, а об’єктом маніпуляції бувають волосся, вуха, ніс або промежина. Здебільшого рука є ма¬ніпулятором, але вона теж може виявитися об’єктом маніпуляції, як і будь-яка інша частина тіла. Маніпуляції можуть обмежуватися обличчям — їх можна виконувати, ковзаючи язиком по щоці або злегка покусуючи губи, — або рухами однієї ноги відносно іншої. Частиною маніпуляції можуть стати якісь предмети: сірник, олі¬вець, скріпки або цигарка.
Незважаючи на те, що більшість людей виховані таким чином, аби не виконувати згадані вище дії публічно, дехто продовжує ма-ніпулювати на публіці, не помічаючи власних дій. І справа тут не в тому, що люди не усвідомлюють їх. Варто людині побачити, що хтось спостерігає за одним з її рухів, вона відразу ж зупиниться, зробить його менш помітним або спробує якось замаскувати, при¬крити жест іншим. Але навіть приховуючи маніпуляції за допомо¬гою таких хитромудрих прийомів, люди діють не цілком свідомо. Маніпуляції знаходяться на краю свідомості. Жодні намагання не можуть допомогти більшості людей відмовитися від них надовго. Люди звикли до маніпуляцій.
Людина набагато пристойніш

Сторінки