]]>Діагностика життєвого призначення]]>
]]>Діагностика життєвого призначення]]>

Пол Екман "Теорія брехні" - Page 8

Рубрики сайту: 

Звісно, не кожна жертва так охоче дає себе обдурити. Часом не¬має ніякого сенсу ігнорувати брехню або потурати брехні. Деяким людям вигідніше викрити брехню, оскільки вони від цього навіть виграють. І слідчий, і банківський службовець, відповідальний за видачу кредитів, тільки втратять, якщо будуть брехати. Вони добре виконають свою роботу лише за умови, що будуть спроможні відріз¬нити правду від брехні. Часто людина отримує і втрачає щось, коли її обманюють або вона викриває брехню. Хоча, звичайно ж, завжди що-небудь переважує. Лікар, який лікував Мері, трохи ризикував, повіривши їй. Якщо Мері позбулася б депресії, то він зміг би тіши¬тися вибором ефективної терапії. У разі ж її брехні лікар втратив би набагато менше, аніж отримав, якщо б пацієнтка сказала прав¬ду. На відміну від Чемберлена, він не ризикував своєю кар’єрою, він не був зобов’язаний звітувати перед громадськістю і добиватися, незважаючи ні на що, її згоди зі своїм рішенням. А якби Чемберлен розкрив брехню, це могли б визнати політичною помилкою; роби¬ти це в 1938 році було вже надто пізно — якщо на слово Гітлера не можна покластися, якщо немає можливості уникнути раптового на¬паду його армії, значить кар’єру Чемберлена можна вважати закін¬ченою: війна, якій він сподівається запобігти, неодмінно почнеться.
Крім того, що Чемберлену було вигідно вірити Гітлеру, брехня вдалася ще й тому, що Гітлер не відчував особливо сильних емоцій. Адже найчастіше обдурити не вдається саме тому, що ознаки при¬ховуваних емоцій все-таки прориваються назовні. Що сильніші та різноманітніші емоції, які приховують брехню, то більше ймо¬вірність викриття брехні. Гітлер, звичайно ж, не відчував почуття провини, тобто емоцію, яку занадто складно приховати брехуну. З одного боку, крізь це почуття можуть просочитися ознаки брехні, а з іншого — докори сумління, навіяні почуттям провини, можуть спонукати брехуна зробити фатальні помилки, що зможуть його викрити. Але Гітлер, обманюючи представника держави, який здо¬був ганебну й образливу для німців військову перемогу, не відчував за собою ніякої провини. На відміну від Мері, Гітлер не поділяв суспільних цінностей своєї жертви. Він не поважав Чемберлена і не захоплювався ним. Мері ж, навпаки, змушена була приховува¬ти сильні емоції для того, щоб її брехня вдалася. Жінці треба було придушувати відчай і тугу, що штовхають її до скоєння самогубства. І в Мері було достатньо причин, щоб відчувати почуття провини з приводу її брехні лікарям: вона любила їх, вірила їм і знала, що вони дійсно хочуть їй допомогти.
Отже, зазвичай набагато легше помітити ознаки брехні в пове¬дінці пацієнтів-самовбивць або невірних чоловіків і дружин, аніж у поведінці дипломатів або подвійних агентів. Але не кожен дипло¬мат, злочинець або агент спецслужб є досконалим брехуном. Іноді трапляються помилки. Моє дослідження дозволяє оцінити ймовір¬ність отримання об’єктивних ознак брехні. Суть мого послання до всіх, хто зацікавлений у викритті брехні, особливо в галузі кримі¬налістики чи політики, не тільки в тому, щоб навчити викривати брехню навіть за відсутності явних ознак, але й в тому, щоб врахо-вувати обмеження і можливості такого аналізу.
Деякі дані про ознаки брехні в поведінці ще не достатньо твер¬до доведено. Результати ж моїх досліджень досконалої і невдалої брехні аж ніяк не суперечать даним експериментів інших дослід¬ників, а також історичним та художнім описам. Хоча в нас було ще замало часу для того, аби зрозуміти, чи витримають всі ці теорії ви¬пробування критикою і наступними експериментами. Проте я ви¬рішив не дожидати, поки всі відповіді будуть знайдені, і написати цю книгу, тому що ті, хто викривають брехню, не можуть чекати. Це вкрай важливо, якщо ціна помилки висока й існує нагальна по¬треба у використанні надійних ознак брехні. На жаль, деякі «фа-хівці», які взагалі не обізнані з усіма складнощами цієї діяльності, пропонують свої послуги з визначення брехні під час відбору при¬сяжних або прийняття співробітника на роботу. Деякі поліцейські і професійні оператори детекторів брехні вже напрацювали свої методи виявлення брехні. Приблизно половина з тих матеріалів, які я бачив, є помилковою. Працівники митної служби проходять спеціальний курс з визначення невербальних ознак контрабанди. Мені повідомили, що результати моєї праці залучають до цього тренінгу, проте у відповідь на неодноразові прохання подивити¬ся матеріали я чув тільки нескінченні відмовки. Також неможли¬во дізнатися, які методики використовують агенти розвідувальних служб, оскільки взагалі будь-яка їхня діяльність є секретом. Однак у Міністерстві оборони цікавилися моїми роботами, відзначали пе¬реваги та недоліки моїх досліджень. Згодом я дізнався, що окре¬мі спеціалісти продовжують працювати з моїми матеріалами; але на мої запити не відповіли, пояснивши це неможливістю надати інформацію. Непокоїть те, що і суспільство, і зазвичай настільки прискіплива наукова критика навіть не сумніваються в кваліфікації цих «фахівців». Сподіваюся, ця книга допоможе зрозуміти перева¬ги і недоліки будь-яких методик, спрямованих на розкриття брехні.
Ця книга адресована не тільки тим, для кого викриття брехні має життєво важливе значення. Я дійшов висновку, що досліджен¬ня брехні може допомогти зрозуміти особливості взаємовідносин між людьми. На жаль, людські стосунки рідко обходяться без брех¬ні. Батьки брешуть своїм дітям про секс, щоб приховати від них речі, до яких діти, на їхню думку, ще не готові. Так само і діти, під¬ростаючи, приховують від своїх батьків свої сексуальні пригоди, оскільки вважають, що батьки цього не зрозуміють. Брешуть один одному приятелі (навіть ваш кращий друг буває нещирим), викла¬дачі та студенти, лікарі та хворі, чоловіки та дружини, свідки й при-сяжні, адвокати та їхні клієнти, продавці та покупці.
Брехня охоплює майже всі сфери людської діяльності. Дехто буде неприємно вражений, оскільки вважає брехню огидною. Я не поділяю цієї думки. Занадто примітивною є думка, що в людських відносинах не повинно бути брехні або будь-яка брехня неодмін¬но має бути викритою. Оглядач Енн Ландерс вважає, що правдою часом користуються, наче ломакою, завдаючи жорстокого болю. Брехня теж може бути жорстокою, але не завжди. Іноді (але наба¬гато рідше, ніж про це твердять брехуни) брехня буває альтруїстич¬ною. А деякі громадські стосунки є взаємовигідними саме завдяки своїй міфологічній основі. Проте жодному брехуну не варто споді¬ватися на те, що жертва бажає бути обманутою. І жодному дослід¬нику брехні не варто припускати, що у нього є право розкривати будь-яку брехню. Брехня буває нешкідливою, а часом навіть гуман¬ною. Іноді розкриття брехні може образити жертву або іншу особу. Однак говорити про все це детальніше варто лише після обговорен¬ня безлічі інших питань. Почнемо ж з визначення брехні, розгляне¬мо дві основні форми брехні і два види ознак брехні. 

 
БРЕХНЯ, ВИТІК ІНФОРМАЦІЇ І ОЗНАКИ БРЕХНІ
Вісім років по тому, як Річард Ніксон залишив посаду президен¬та, він все ще заперечував, що часом відверто брехав, але визнавав, що, подібно до інших політиків, дещо приховував. Це було необхід¬но для того, аби здобути й у подальшому утримувати свою посаду, стверджував він. «Не слід говорити все, що ви думаєте про ту чи іншу людину, тому що вона може стати вам у нагоді... Необачно ви-словлювати свою думку про світових лідерів, тому що, можливо, вам доведеться мати з ними справу в майбутньому» (8ап Егапшсо Скгопісіе, ОсіоЬег 28, 1982, р. 12).
Ніксон не самотн

Сторінки