]]>Діагностика життєвого призначення]]>
]]>Діагностика життєвого призначення]]>

Психологічний словник За Ред. В. І. Войтка (1982) - Page 12

АМНЕЗІЯ (від гр. арл>ї]аіа — забут­ливість) — порушення пам’яті, хвороб­ливе забування подій власного життя за певний відтинок його. Виникає в резуль­таті патологічного стану мозку. Наприк­лад, можуть забуватися події, що від­бувалися безпосередньо після травми мозку (антероградна А.), або події, що передували травмі мозку (ретро­градна А.).

АМПУТАЦІЙНА ІЛЮЗІЯ — спостері­гається у хворих при ампутаціях руки або ноги. Полягає у відчуванні люди­ною ампутованої частини тіла. Поясню­ється тим, що подразнення залишеної після ампутації частини нервів продов­жує пов’язуватися (на основі поперед­нього досвіду) з уявленням про відрізану

н.гу чи руку.

АМУЗІЯ (від гр. а ... — заперечна частка і рюСаа — музика) — втрата здатності впізнавати або відтворюва­ти раніше відому мелодію. А. є резуль­татом розладнання сприйняття навко­лишніх предметів (за характерним для них звуком) і порушення сенсорного син­тезу. А. спостерігається при деяких нервово-психічних захворюваннях, по­в’язаних з органічними ураженнями го­ловного мозку.

АНАЛІЗ (від гр. агаАлктіс;— розкла­дання, розчленування, розбирання) — логічний прийом, метод дослідження, розкладання виучуваного предмета на складові частини, кожна з яких потім окремо досліджується для того, щоб виділені елементи поєднати за допомогою синтезу — в ціле, збагачене новими знаннями.

 

А.  як процес вивчається, з одного бо­ку, психологією, з другого — теорією пізнання і логікою. Елементи А. спосте­рігаємо уже в діях тварин. У людини виникає вища форма А.— логічний А., що зумовлено суспільно-виробничою практикою. Такий А. супроводжується утворенням суджень і понять про істот­ні властивості речей або явищ матері­ального світу.

Виконання практичних дій з предме­тами сприяє мисленому розчленуванню їх, є підгрунтям А. як мислительної операції. Особливо яскраво це спостері­гається у дітей. Коли дитина вчиться рахувати, вона широко користується практичними діями як основою А.: показує пальцем на предмет, відкладає його убік тощо. У складних ситуаціях подібне спостерігається і в дорослих.

Форми А. різноманітні, вони залежать від досліджуваного об’єкта і тієї мети, яку людина ставить перед собою при ви­вченні його.

Діалектико-матеріалістична філософія розглядає А. як один з методів, що веде до поглиблення пізнання дійсності. Кла­сики марксизму-ленінізму широко кори­стувались А. Наприклад, перший абзац славнозвісного твору К. Маркса «Капі­тал» да'є вказівку на те, що це дослі­дження розпочинається з аналізу катего­рії «товар». А. існує в нерозривному зв’язку з синтезом.

АНАЛІЗАТОР — орган чуття з від­повідною ділянкою мозку і нервовими шляхами, що їх з’єднують. Механізм

А.   полягає у сприйнятті і аналізі по­дразників зовнішнього середовища і ор­ганів власного тіла. А. містить: 1) рецеп­тор, який сприймає подразнення;

  1. кондуктор — провідник нервового збудження; 3) кірковий кінець А., де збу­дження перетворюється на відчуття.

А.  поділяються на органи зовнішніх чуттів, що отримують нервові імпульси з екстероцептивного поля,— екстероцеп­тори (органи чуття — дотику, слуху, зору, смаку та нюху); органи внутріш­нього чуття: а) що отримують імпульси з пропріоцептивного поля (м’язово-су­глобове чуття), а також органа рівноваги (внутрішнє вухо) — пропріоцептори;

б)   що сприймають нервові імпульси з ін- тероцептивного поля (нутрощів та су­дин) — інтероцептори.

АНАМНЕЗ (від гр. ал>арл>ї](пс; — при­гадування) — метод дослідження у ме­дицині; сукупність відомостей, одержа­них у бесіді з хворим або його рідними чи близькими про умови життя хворого, його попередні захворювання, розгор­тання картини хвороби. А. збирається для встановлення діагнозу, тому має бути повним і точним.

Відомості про хворобу дитини збира­ють у батьків або тих, хто їх заміняє.

А.   містить дані про внутрішньоутроб- ний період (протікання вагітності, ре­жим праці, побут, фізичні та психічні травми матері), перебіг пологів, розви­ток дитини в ранньому віці, фізичний роз­виток, формування психічних процесів на різних етапах життя дитини, засвоєн­ня нею шкільної програми, труднощі, які при цьому виникають. Слід пам’ята­ти, що дані А. містять у собі дуже багато суб’єктивного, а тому є лише частковим джерелом для встановлення діагнозу. У психології використовується А., а також автоанамнез (власні спогади до­сліджуваного про його минуле) для гли­бинного вивчення життєдіяльності лю­дей.

АНЕСТЕЗІЯ (від гр. а\>аюдї](7іа — нечутливість) — повна або тимчасова втрата чутливості всього тіла чи його окремої ділянки. А. виникає при ура­женнях чутливих периферичних нервів або мозку (спинного чи головного). Штучна А. використовується в медицині для обезболювання. Тимчасова і част­кова А. піддається переборенню, а повна

А., пов’язана з істотними ураженнями мозкових центрів, є необоротною.

АНІМІЗМ (від лат. апіта, апітиз — душа, дух) — віра в духів і безсмертну душу. Одна з давніх форм релігійного світосприймання. Однією з причин ви­никнення віри в духів і душу було не­знання, невміння пояснити ті психічні явища, які повсюдно супроводжували людину: народження, смерть, сон, снови­діння, галюцинації, втрата притомності тощо. А. був складовим елементом полі­теїзму (віра в багатьох богів). У тій чи Іншій формі А. увійшов до християнства, іудаїзму, буддизму, ісламу та інших монотеїстичних релігій. А. є одним із головних уявлень релігійної психоло­гії. Матеріалістична фізіологія і психо­логія, спростовуючи релігійні повчання про душу, розкриває рефлекторну при­роду психічного і тим самим показує безпідставність А.

АНКЕТУВАННЯ (від фр. епди^іе — буквально: розслідування) — один з тех­нічних засобів конкретного соціологіч­ного дослідження — письмове (іноді усне) опитування значної кількості лю­дей за певною схемою — анкетою. Мета

А.— масове збирання матеріалу, який після відповідної обробки використову­ють для розв’язання певних соціологіч­них, соціально-психологічних, економіч­них, демографічних та інших завдань. Уперше А. почали застосовувати в Ан­глії у 80-х роках XIX ст.

А.  передбачає запитання респонден­там (опитуваним) відкриті (довільна від­повідь) і закриті (вибір одного з кількох тверджень), які носять, як правило, анонімний характер.

За змістом запитань анкети поділяють­ся на 1) об’єктивні (вік, стать, освіта, заробітна плата респондента) і 2) суб’єк­тивні, які виявляють соціально-психо­логічні особливості опитуваного, його ставлення до умов життя, до інших лю­дей, до самого себе і до певних подій.

Основні критерії побудови анкети: логічна послідовність порушуваних пи­тань теми; відповідність формулювання запитань освітньому рівню опитуваного; наявність можливих варіантів відпові­дей на «закриті» запитання; зацікавле­ність опитуваного.

АНОМАЛІЯ (гр. агсоройїа— ненор­мальність, відхилення) — у психоло­гії різноманітні відхилення від норми перебігу психічних процесів і функцій. Психічна А. може зумовлюватися фізіо­логічними дефектами аналізаторів, со­матичними вадами, а також неправиль­ними діями з навчання, тренування то­що. А. психічного розвитку є об’єктом вивчення спеціальної галузі психології (психологія аномального розвитку).

АНОМАЛЬНІ ДІТИ — діти з тими чи Іншими відхиленнями у фізичному або психічному розвитку. Основні групи

Сторінки