]]>Діагностика життєвого призначення]]>
]]>Діагностика життєвого призначення]]>

Волтер Айзексон "Стів Джобс. Біографія засновника компанії "Apple" - Page 12

– Він умів торгуватися, тому що краще знав, аніж ті хлопці, скільки що має коштувати.

Це допомогло його батькам дотримати обіцянки, яку вони підписали при всиновленні хлопчика.

– Кошти на моє навчання відкладалися з того, що тато платив п’ятдесят баксів за «Форд Фалкон» чи ще якусь перестарілу машину, яка вже не їздила, працював над нею протягом декількох тижнів і продавав її за двісті п’ятдесят – звісно ж, нічого не сповіщаючи в Службу внутрішніх доходів.

Будинок Джобсів, як і будинки інших людей з їхнього кварталу, був зведений забудовником Джозефом Айклером, чия компанія поставила понад одинадцять тисяч будинків у різних округах штату Каліфорнія між 1950 і 1974 роками. Будучи натхненним баченням Франка Ллойда Райта щодо простих модернових будинків для американських «обивателів», Айклер збудував недорогі помешкання, для яких типовими були такі риси, як скляні стіни від підлоги до стелі, відкрите планування поверхів, каркасна споруда, підлога з бетонних блоків і багато розсувних скляних дверей.

– Айклер винайшов прекрасну штуку, – сказав якось Джобс під час наших прогулянок кварталом. – Його будинки були добре продумані, дешеві й добротні. Вони привнесли чистий дизайн і простий смак для людей, які мали нижчі прибутки. У них були прекрасні маленькі деталі, наприклад обігріваючі батареї в підлозі. Ми клали на них килимки й мали приємну теплу підлогу, що нам дуже подобалося в дитинстві.

Джобс розповів, що його захоплення будинками Айклера запалило в ньому жагу до створення красиво сконструйованих продуктів для масового ринку.

– Мені страшенно подобається, коли є можливість зробити справді чудовий дизайн чогось, що не коштує багато і що буде простим у використанні, – сказав він, указуючи на просту елегантність будинків. – Це було наше первинне бачення компанії Apple. Саме це ми намагалися зробити зі своїм першим Macintosh. І саме це ми зробили з iPod.

Через вулицю від родини Джобс жив чоловік, який став успішним агентом із продажу нерухомості.

– Він не був особливо розумним, – пригадує Джобс, – але, здавалося, що він заробляє шалені гроші. Тож мій тато подумав: «Я теж можу це робити». Він працював дуже важко, я пам’ятаю це. Ходив на вечірні курси, здав екзамен, щоб отримати ліцензію, і почав займатися нерухомістю. А тоді ринок нерухомості раптово обвалився.

Внаслідок цього родина зіткнулася із серйозними фінансовими труднощами, які тривали близько року, – на той час Стів учився в молодшій школі. Його мама влаштувалася на роботу бібліотекарки у Varian Associates – компанію, яка виготовляла наукові інструменти, – а ще родина взяла другу іпотеку. Одного дня вчителька четвертого класу запитала хлопчика:

– Що тебе дивує у Всесвіті?

Джобс відповів:

– Мене дивує, чому мій тато раптом так розорився.

Він пишався тим, що його тато ніколи не переймав рабського ставлення, не вдавався до слизьких умовлянь заради того, щоби стати кращим продавцем.

– У бізнесі, пов’язаному з нерухомістю, потрібно бути підлабузником, а йому це не вдавалося, оскільки суперечило його природі. І мені це дуже в ньому подобалося.

Пол Джобс повернувся до роботи механіка.

Батько Стіва був спокійним і лагідним – і ці його риси син більше хвалив, ніж наслідував. Він також був рішучим. Джобс пригадує один випадок:

– Неподалік жив інженер, який працював на компанію Westinghouse.

Він був холостяком і таким собі бітником; зустрічався з дівчиною.

Батьки іноді просили її посидіти зі мною. Оскільки вони обоє; працювали, я після школи відразу йшов до неї й залишався там на декілька

годин. Той інженер приходив п’яний і бив її декілька разів. Одного

вечора вона прийшла до нас, перелякана до смерті, а він – п’яний –

прийшов за нею. Мій тато зупинив його словами: «Вона тут, але тобі сюди зась». Чоловік залишився стояти на місці. Нам подобається думати, що все було ідеально в 1950-х, але цей тип був одним з інженерів, які перетворили своє життя на повний хаос.

Чим наша місцевість відрізнялася від тисяч інших по всій Америці – то це тим, що навіть невдахи були, як правило, інженерами.

– Коли ми переїхали туди, то на кожному розі були абрикосові та сливові сади, – пригадував Джобс. – Але район починав процвітати через військові інвестиції.

Стів увібрав у себе історію долини – саме там сформувалося його нестримне бажання зіграти свою власну роль. Едвін Ленд із компанії Polaroid згодом розповів Джобсу, що Ейзенгавер попросив його допомогти сконструювати кінокамери для розвідувальних літаків U-2, щоби побачити, наскільки реальними є погрози Радянського Союзу. Плівка була вкинута в каністри й повернулася до дослідницького центру Еймса від НАСА, який був розташований у Сан-нівейлі – недалеко від місця, де жив Стів.

– Перший комп’ютерний термінал у своєму житті я побачив, коли тато привів мене до центру Еймса, – розповів Джобс. – І я відразу в нього закохався.

Інші військові підрядники виникли неподалік протягом 1950-х років. Компанії The Lockheed Missiles і Space Division, які конструювали балістичні ракети для підводних човнів, були засновані в

1956 році біля центру НАСА; до часу, як Джобс переїхав у ту місцевість через чотири роки, вони взяли на роботу двадцять тисяч людей. Ще за декілька сотень метрів компанія Westinghouse збудувала виробничі потужності, де виготовлялися труби й електричні трансформатори для ракетних систем.

– Всі ці військові компанії якраз активно розвивалися, – пригадував Стів. – Усе це було таким загадковим, насиченим передовими технологіями і робило життя тут шалено цікавим.

Розквіт оборонної промисловості сприяв розвитку економіки, яка базувалася на технологіях. Її коріння простягалися аж до 1938 року, коли Девід Паккард зі своєю дружиною переїхали до будинку в Па-ло-Альто, біля якого знаходилася невеличка хатина – там скоро мав поселитися Білл Г’юлетт. У будинку також був гараж – додаткова будівля, яка стане водночас корисною й символічною в цій долині, оскільки саме там вони створили свій перший продукт – генератор низької частоти. До 1950 року Hewlett-Packard стала компанією, яка випускала технічні інструменти й дуже швидко розвивалася.

На щастя, неподалік було місце для підприємців, які виросли зі своїх гаражів. Для того щоби перетворити цю місцевість на колиску

технічної революції, декан інженерного факультету Стенфордсько-го університету Фредерік Терман створив індустріальний парк площею в 280 гектарів на території університету, щоби приватні компанії могли комерціалізувати ідеї його студентів. Першим орендатором стала фірма Varian Associates, де працювала Клара Джобс.

– У Термана виникла ця прекрасна ідея, яка зробила більше, ніж будь-що інше, для розвитку техноіндустрії тут, – казав Стівен.

До того часу як Джобсу виповнилося десять, компанія HP налічувала дев’ять тисяч працівників і була однією з блакитних фішок

– найбільш великих, ліквідних і надійних компаній, де кожен інженер, зацікавлений у фінансовій

Сторінки

ДолученняРозмір
Іконка зображення stiv_dzhobs._biografiya_zasnovnika_kompaniyi_apple.jpg130.26 КБ