]]>Діагностика життєвого призначення]]>
]]>Діагностика життєвого призначення]]>

Як засвоїти чужу мову? Поради поліглота і викладача

Як засвоїти чужу мову?

Вам потрібно засвоїти чужу мову - і ось ви приходите в книжковий магазин у пошуках посібників, записуєтесь на курси, шукаєте приватних викладачів... І не знаєте, що добре, що погано. Тому що у вас немає критеріїв, немає мірила. А якщо немає правильної установки заздалегідь, то залишається одне: вчитися на помилках і потім втішати себе, що негативний досвід - теж досвід. Ось якби життя ще не було таким коротким...

Тому, перш ніж давати конкретні поради, я постараюсь дати вам цей критерій, загальний принцип. Як тільки ви його сприймете, ви легко зорієнтуєтесь в морі пропонованих послуг.

Почну з притчі. Російські спортсмени якось дізналися, що в Тибеті є монастир, де ченці під час одного свого релігійного свята пробігають 80 кілометрів. Спортсмени зацікавилися цим досягненням і послали делегацію - переймати досвід. Монахів попросили продемонструвати своє мистецтво. Тибетці спочатку не зрозуміли, чого від них хочуть. Навіщо бігти, коли немає свята? Адже зазвичай вони біжать до місця, де проводиться свято. Але гості наполягали. Довелося погодитися на цю безглузду справу. І побігли. І бачать спортсмени: ось один чернець біжить, біжить - і раптом сідає на узбіччі, важко дихаючи, потім інший. Підходять і запитують: «Що ж ти сидиш? Ти ж і кілометра не пробіг?» А він відповідає: «Втомився». Проста східна людина. Втомився - сів відпочити. Не розуміє, навіщо бігти без мети, а лише на час і відстань - заради самого бігу. Одним словом, ніхто нічого не пробіг, всі зійшли з дистанції. Делегація поїхала ні з чим. А потім знову було це буддійське свято, і знову ченці побігли до місця свята, і всі пробігли ці 80 км. А вся справа в тому, що вони ж не рахували кілометри і не засікали час. Вони думали про інше. Біг до місця свята для них є частина святкового обряду. Вони біжать, скажімо, уздовж озера, тримають руки за головою і читають певний набір молитов (за деталі не відповідаю). Потім огинають гору, читають інші молитви, тримають руки ще як-небудь по-іншому. І так далі. Ось вони і не втомлюються. Коротше кажучи, вони не думають про біг, а думають про свято. Біг для них - засіб, а свято - мета.

Яке відношення має ця історія до освоєння іноземних мов? Пряме. Ви починаєте читати текст підручника - і відразу відчуваєте втому - як той чернець, що сів на узбіччі, не пробігши й кілометра. Чому? Ви ліниві? Ні, ви не винні, це нормальна реакція людської психіки. Адже мова, як і біг, - засіб, а не мета. Коли ви що-небудь читаєте, вам має бути цікава не мова, а зміст тексту. Про мову ви при читанні забуваєте. Текст підручника ж складений так, що мова в ньому - мета, а зміст - засіб. Тому ваша втома і небажання читати такий текст - захисна реакція психіки на спробу вторгнутися в неї і перевернути все догори дном.

Ще приклад. Ви - викладач, перед вами - група. Вам потрібно, щоб ось ця людина зараз встала і пройшлася по кімнаті. Ви можете його попросити: «Встаньте, будь ласка, і пройдіться по кімнаті». Він виконає ваше прохання, але йому буде ніяково, що й відіб'ється на його ході. Однак ви можете сказати і так: «Будьте ласкаві, відкрийте, будь ласка, двері». Результат буде той самий: встане і пройдеться, але при цьому буде відчувати себе абсолютно природно, розкуто. У другому випадку відкривання дверей - мета, встати і пройтися - засіб. У першому ж випадку встати і пройтися перетворюється в мету, на самоціль, але це протиприродно. Це засіб, який втратив свою мету, засіб, який насильно примушують бути метою.

Те ж саме і з мовою. Я вам скажу: «Стіл стоїть». Ви скажете: «Ну і що? Що далі?» У самій по собі фразі «стіл стоїть» немає сенсу, а є лише буквальне (лексичне і граматичне) значення. Сенс вона може знайти тільки в конкретній життєвій ситуації. Наприклад, майстер, полагодив стіл, каже: «Пані, стіл стоїть!» Сенс цієї фрази: «Плати гроші». Або господиня каже гостям: «Стіл стоїть!» Сенс: «Прошу до столу, все готово». Або ж в розмові десь на дачі: «Ти не знаєш, сусіди приїхали?» - «Та ось, стіл стоїть». Сенс: «Сусіди приїхали». Значення у фрази одне, а сенс змінюється в залежності від ситуації. Значення - засіб, метою ж є сенс. Ми користуємося мовою не на рівні значення, а на рівні сенсу. Тільки круглий ідіот може, вийшовши на вулицю, називати те, що бачить: «Дерево росте. Воно велике. Це береза. Листя зелене. Кішка біжить до дерева. Кішка сіра. Вона біжить швидко» і т. П. Ви дізналися, звичайно, стиль традиційного підручника.

Біда традиційного навчання в тому, що мова дається як самоціль, а не як засіб. На рівні значення, а не на рівні сенсу. Ось він, необхідний критерій.

Тому читання або аудіювання, що запропонують вам, мають бути перш за все цікавими самі по собі, а розмовну мову потрібно освоювати в ситуативному спілкуванні.

Ви навчилися вільно читати іноземною мовою: читаєте і все одразу розумієте – ніби рідною мовою. Але ви вмикаєте німецьке радіо - і нічого не розумієте. Намагаєтеся поговорити з німцем - і нічого не можете сказати. В чому справа?

Як засвоїти чужу мову

Уявіть собі мову у вигляді тумбочки. У тумбочці три шухлядки. Перша - розмовна мова. Друга - розуміння на слух. Третя - читання, розуміння тексту. Вам тільки здається, що мова єдина, тому що рідною мовою ви і говорите, і розумієте, і читаєте. Але в рідній мові, не помічаючи цього, ви користуєтеся різними шухлядками.

Звідси висновки: що потрібно робити, щоб навчитися читати мовою? Відповідь: потрібно читати, і якомога більше. Щоб слухати? Слухати! (Якщо ви вже вільно читаєте, то через пару місяців ви звикнете розуміти передачі по телебаченню і радіо.) Що потрібно, щоб говорити? - Говорити! Це як вчитися плавати: скільки б ви не розробляли плавальні рухи на суші, вчитися-то все одно доведеться в воді. І все одно відразу правильно не вийде. Якщо вам викладають мову без розмовних ситуацій, без живого спілкування цією мовою, то це вас вчать плавати без води, навчають водити машину без машини.

Що значить живе спілкування, жива ситуація? Живим спілкування стає тоді, коли мова в ньому є засобом для вирішення будь-якої життєвої задачі, є носієм сенсу. Коли мова не стає самоціллю (як, наприклад, в вивченому напам'ять тексті або діалозі). Мова - не мета, мова - засіб. Зрозумівши це, ви зрозумієте головне, що потрібно для засвоєння або викладання мови.

Отже, оскільки «скриньки» (говоріння, розуміння, читання) різні, то ні переклад або переказ тексту, ні виконання граматичних вправ, ні завчені напам'ять діалоги, ні прослухані аудіокурси, ні прочитані мовою книги - ніщо не навчить вас говорити, окрім самого говоріння в ситуаціях, на рівні сенсу. (Тому, до речі, є очевидним обманом реклама аудіокурсів, що обіцяє вам володіння мовою.) Якщо у вас немає досвіду плавати у воді, то все заздалегідь вивчене миттєво випарується в реальній ситуації, ви відразу все переплутати і будете відчувати себе так, як ніби нічого не вчили. Вам буде ніколи думати: так, зараз слово у такій-то формі, а тепер у такій-то формі. Нехай навіть вас дуже довго «дресирували» на всі ці форми, але це працює тільки до тих пір, поки ви не втратите їх з поля, поки ви дивитеся на мову, як на самоціль. Але ось у вас вкрали в чужій країні сумочку, ви пояснюєте це поліцейському - і тут ви вже відвернулися від мови як самоцілі, від граматичних правил, вам важливий зміст. Як тільки відвернеться, «все змішається в домі Облонських».

Є безліч різних методів вивчення мови. Тут і гіпноз, і пісні-танці, і по асоціації зі словами рідної мовиі т. д. і т. п. Чого тільки немає! Але це все різні методи подачі нового матеріалу. Це половина справи, навіть менше половини. Потім повинна йти активізація даного матеріалу в розмові. Цього не відбувається, більшість методів зупиняється на подачі, яку потім лише «закріплюють», повторюють, зубрять. Вони зупиняються, закінчують там, звідки якраз і треба було б починати. По суті всі ці методи є лише різновидами традиційного методу, орієнтованого на пасивне засвоєння певного матеріалу, на зубріння. Це традиція середньовічних монастирських шкіл, де головним завданням було запам'ятати напам'ять священний текст (причому у нас - церковнослов'янською, в Європі - латиною). Учитель читав, учні співучо повторювали. Садили їх один за одним, в тісні парти - щоб припинити будь-яку можливість спілкування. Так і збереглося до наших днів. Але живу мову так засвоїти неможливо! Потрібно, щоб всі бачили один одного, могли вільно переміщатися і спілкуватися.

Ви вже розумієте, що мова йде не просто про один з методів з певним набором прийомів (які, звичайно, є - і тут є своя тонка і детальна технологія, якої викладачеві потрібно вчитися), мова йде про правильний, людський, гуманний підхід. Традиційна методика - це "проти шерсті". Згадайте школу. Навіть «повивчавши» мову за традиційним методом, ви все одно потрапляєте в спілкування з іноземцями - і тоді життя доучуває вас по розмовному, смисловому методу.

Отже, навчитися говорити можна або безпосередньо спілкуючись з іноземцями (особливо добре, якщо до цього ви вже навчилися читати, тобто засвоїли мову пасивно), або знайшовши викладача, який володіє розмовним, смисловим методом.

Вибираючи собі викладача, постарайтеся уникнути непрофесіонала (яких більшість, де б він не працював). Перед вами непрофесіонал, якщо замість того щоб будувати розмовні ситуації, він змушує вас виконувати завдання на рівні значення, тобто просто «гонить» вас за підручником. Як ми вже говорили, це протиприродньо, тому він змушений проявляти насильство. Замість того, щоб постійно говорити вам компліменти, заохочуючи спілкування, він робить зауваження, радіє кожній вашій помилці, веде себе по схемі: «Я - начальник, ти - дурень». (За що робити зауваження і ставити оцінки, якщо ми не вчимо мову, а просто звикаємо до неї? Лікар же не ставить оцінок своєму пацієнту. Якщо вже комусь і можна ставити оцінки, так це лікарю та викладачу)

Перед вами непрофесіонал, якщо він погоджується вести групу більше 15 осіб (в цих умовах організувати розмову неможливо). Якщо виходить на заняття без оригінальних матеріалів (газет, журналів, книг, радіопередач і т. п.), Обмежується навчальними посібниками. Якщо показує свою втому, хворобу, поганий настрій, говорить про свої труднощі. Якщо ви сидите за партами один одному в потилицю і ніяк не спілкуєтесь одне з одним. І так далі. Все це, як ви вже зрозуміли, випливає з все того ж правила: мова - це засіб, а не мета. Якщо викладач цього не розуміє, то він не знає основ своєї професії. Адже знання мови - ще не професія, мову може знати хто завгодно. А просто «ганяти» учнів за підручником - для цього не потрібно вчитися і хвилини.

Що робити, якщо ви не можете змінити свого викладача? Якщо ви мимоволі вчите мову традиційним методом? Найкраще просто читати мовою і слухати передачі, чекаючи можливості зануритися в мовне середовище. Не раджу вам при цьому самостійно вчитися за різними підручниками та курсами (ви вже зрозуміли чому).

Важливо також розуміти, що мова складається не зі слів і граматики, а з фраз, зворотів - з того, як і що говорять в даному випадку, наприклад, німці. Німець не скаже: «Я поспішаю», він скаже «Я маю це поспішно». Не скаже: «У сім років я пішов до школи», а скаже: «З сімома роками я пішов до школи». І так - вся мова. Тому вчити слова окремо марно. Запам'ятовувати треба обороти. Саме це головне. (Колись, в дитинстві, я думав, що варто вивчити латинський алфавіт - і все, це і є іноземна мова. Яке ж було моє здивування, коли виявилося, що в іноземній мові не тільки букви, але й слова зовсім інші! Наступним, і не менш сильним прозрінням було, що не тільки слова інші, але і взагалі все інше, все «не по-нашому».)

Усі граматичні форми поміщаються на декількох сторінках. Всю граматику можна розповісти за 3-4 заняття. Слова - теж не проблема. Покладіть перед собою список з 10 слів, виписаних в контексті. Невже ви їх не запам'ятаєте за 10 хвилин? Людина з середньою пам'яттю може запам'ятовувати 100 і навіть кілька сотень слів в день. Ми, розмовляючи, зазвичай використовуємо близько 3 000 слів. Не потрібно ніякого гіпнозу або спеціальних асоціативних прийомів - не можна виривати слова з контексту або прив'язувати їх до іншої мови. Отже, проблема не в вивченні граматики і в запам'ятовуванні слів, проблема в правильному слововживанні, в кожному окремому випадку. І в цьому сенсі мову потрібно засвоювати все життя, це процес нескінченний. Для того, щоб добре говорити (активне володіння мовою). Добре розуміти (пасивне володіння) можна навчитися дуже швидко (за кілька місяців можна, наприклад, навчитися вільно читати).

Як засвоїти чужу мову?

А ось найважливіша порада: мову треба засвоювати інтенсивно. Наведу два порівняння. Перше: мова - це купа цегли. Ви поступово берете з неї цеглу та акуратно складаєте в іншому місці. Коли ви виберете всі цеглини - мову вивчено. Друге порівняння: мова - це крижана гірка, на яку вам потрібно вибігти. У першому випадку (купа цегли) мова постає, як певний обсяг матеріалу, як навчальний предмет, як самоціль. Ви її поступово вивчаєте - причому зовсім неважливо, в якому режимі, з якою інтенсивністю: головне, потрібно перебрати всі цеглинки. Якщо 100 цеглин, то 100 занять. Неважливо, кожен день або раз на тиждень. Це, звичайно, невірне уявлення. У другому випадку (крижана гірка) важлива інтенсивність. Забігли швидко на гірку - все, мова ваша. Якщо ні - будете весь час з'їжджати. Результат 100 занять може дорівнювати нулю (і тут вже взагалі не грає ролі кількість занять - раз ви ковзати на одному місці). Можна тисячу разів ніжно доторкнутися до зачинених дверей - і вони залишаться закритими. А можна, склавши докупи всі ці зусилля, один раз грубо штовхнути їх - і вони відчиняться.

Мову не вивчають, як будь-який обсяг матеріалу, до мови звикають - звикають нею користуватися. (Тому я намагаюся говорити «засвоїти мову» - зробити її своєю, а не «вчити мову»). Тут потрібно дотримуватися певного режиму - подібно до того, як дотримуєтесь ви при спортивних тренуваннях або лікувальних процедурах. Тому перш ніж приступити, подумайте, чи зможете ви приділяти мові хоча б дві години щодня. І не тільки приділяти час, але і розгорнути в цей бік свою душу, зробити так, щоб мова стала частиною вашого життя? Іншими словами, до мови вам зараз? І не кажіть: «Так, часу, звичайно, замало... Але хоч потроху... Все ж краще, ніж нічого...»

У тому-то й справа, що не краще. Ви просто будете буксувати на одному місці. Зате можна засвоювати мову етапами, циклами. Наприклад, місяць або два - інтенсивно, поринувши з головою, місяць - перерва. Засвоєння мови не можна розтягувати. Мову не можна вивчити за 8 років (звичайний термін безплідного вивчення мови: 6 років школи плюс 2 роки інституту - і нуль на виході), але можна засвоїти за рік. (До речі, якщо ви говорите: вчу цю мову вже вісім років, чи маєте ви на увазі, що ви його дійсно вчите весь цей час, або ж просто той факт, що вісім років тому ви були присутні на першому вашому занятті з мови?) Якщо ви почали засвоювати мову і закинули - все швидко забудеться, вивітриться. Якщо ви вже засвоїли мову, то вона не забувається, утримує сама себе. При перерві слабшає лише розмовний навик, але і він швидко відновлюється - з новою практикою.

Ви трошки запустили мову - і вам хочеться його повторити перед тим, як почати нове занурення, новий цикл. Пройти ще раз все спочатку. Не робіть цього! По-перше, це нудно. (Нудьга ж - показник того, що ви йдете хибним шляхом.) По-друге, мова не має початку і кінця: вона не лінійка, а куля. Тому потрібно весь час намагатися схопити її вцілому: не вивчити, а звикнути. Інакше забуксуете. Наприклад, ви читаєте книгу зі словником. Краще читати далі, ніж постаратися краще засвоїти прочитане. Не зубрити слово, яке я зустрічав на першій сторінці, а краще прочитати нові 50 сторінок і, зустрівши це слово кілька разів, мимоволі його запам'ятати. А також безліч інших слів!

Як визначити, що ви вже вбігли на крижану гірку (тобто засвоїли розмовну мову)? Ви самі це відчуєте. Справа не в кількості занять і не в кількості опрацьованого вами матеріалу. Повинне відбутися якісне зрушення. Ви раптом усвідомлюєте, що вже говорите, не замислюючись про те, як це сказати, забуваючи про граматику. Ви вже не думаєте спочатку рідною, щоб потім сказати це, наприклад, по-німецьки, ви вже відразу думаєте по-німецьки. І коли вам щось говорять, ви відразу розумієте по-німецьки, а не перекладайте спочатку рідною. Так само і при читанні. Цей поворотний пункт (коли допомога рідної мови вже не потрібна, залишається одна німецька) і є показник, що ви досягли результату. У різних людей цей перелом настає в різний час в залежності від особливостей характеру.

Не говорив, борсався - і раптом заговорив (ще раз: за що тут ставити оцінки? За особливості характеру? Адже це природній процес. Не варто, як то кажуть, тягнути троянду за пелюстки, щоб вона швидше росла).

Багатьох турбує проблема вимови. «Чи ставите ви вимову?» Увімкніть російське радіо англійською мовою. Жахлива вимова! Ви відразу його відрізните від Бі-бі-сі. На Бі-бі-сі вимова російських дикторів передражнюють в гумористичних програмах, коли потрібно представити «голос Москви». А цим людям вимову «ставили», і робили це не один рік. Вони місяцями тримали дзеркальце перед ротом і спостерігали, куди при такому-то звуці йде мова, куди - щелепу... Це малоприємне заняття ні до чого не призвело.

Живуть, наприклад, в Москві два іноземця (наприклад, грузини) протягом 10 років. Один говорить російською з приємним акцентом, інший - без. Залежить же це від спеціального мовного слуху (не музичного, а саме мовного). У когось він є, у кого-то немає. Вас це не повинно турбувати. Будете говорити з акцентом - ну і що? Найнеприємніше звучить як раз «поставлене» вимова - тому що воно штучно, надіндивидуально. Так насправді ніхто не говорить. Вам потрібно знайти свою манеру мови - і тоді ви найближче підійдете до хорошого вимови.

Є один важливий навик: привчіться все, що ви чуєте іноземною мовою, про себе «дублювати» - ніби промовляти, ворушачи язиком. Спочатку ви не будете встигати - нічого страшного, «перестрибуйте» і дублюйте далі. Потім ви будете встигати дублювати навіть швидку мову, навіть радіопередачі. Можете спочатку спробувати зробити це рідною моою, увімкнувши радіо або телевізор. Так, ви засвоїте і гарну вимову, і підхопите правильні інтонації, і запам'ятаєте звороти.

Буває, що люди вважають себе нездатними до мови. Деякі при цьому додають: «Мені так ще в школі вчителька сказала». А що вона вам мала сказати? Що вона халтурить? Немає людей, нездатних до мови. Це ж не музика. Ви розмовляєте рідною мовою? Значить, з мозковими центрами, що відповідають за мову, у вас все в порядку. Вік також не грає ролі. Як ми вже говорили, справа не в пам'яті, не в запам'ятовуванні матеріалу, а в звиканні до мови. Це всього лише поширений забобон, що мову треба вчити в дитинстві. Більшість людей засвоює мову в дорослому віці. І ніяких вікових обмежень тут немає. Головне - не боятися стрибнути у воду.

Ілля Франк