]]>Діагностика життєвого призначення]]>
]]>Діагностика життєвого призначення]]>

Юрій Єлісовенко "Ораторське мистецтво" - Page 6

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

  1. Які типи дихання ви знаєте?
  2. Що таке фізіологічне дихання?
  3. Що таке фонаційне дихання?
  4. Чим відрізняється вдих у фізіологічному та фонаційному ди­ханні?
  5. Чим відрізняється видих у фізіологічному та фонаційному ди­ханні?
  6. Які різновиди дихання ви знаєте?
  7. Який з усіх різновидів дихання вважається найоб’ємнішим?
  8. Що таке «верхнє» дихання?
  9. Які основні ознаки «черевного» дихання?
  10. Чим відрізняється мішано-діафрагмаційие дихання від просто діафрагмаційного?
  11. У чому полягає сенс роботи над диханням?
  12. Які вправи слід робити для постановки дихання?
  1. Голосовий і мовний апарат: методика тренування

Голосовий і мовний апарат людини існують у неподільній єдності, тому часто, коли йдеться про голос, його називають го­лосовим, а в разі, якщо стосується тільки мовлення - мовним. Є ще одна деталь, про яку не можна не згадати. Це насамперед те, що основою голосового апарату вважають голосники, а мов­ного - язик і губи, без яких не обходиться і голосовий апарат. Так само голосники не є основними у мовному апараті, але без них він також буде неповноцінним, бо усне мовлення складається зі звуків, які створюються, у тому числі, за допомогою голосникі в.

Поняття «голос» і «мовлення» не є тотожними, проте в ус­ному мовленні вони існують у синкретичному природному син­тезі. Адже усне мовлення потребує голосу, як, власне, і голос потребує мовлення.

До голосового апарату, окрім голосників, входять також гор­тань, носоглоткові і ротові резонатори, а також усе те, що нази­вають мовним апаратом людини.

Мовний апарат складається з рухливих і нерухливих час­тин. Рухливими є губи, язик, нижня щелепа, завіса піднебіння з маленьким язичком; нерухливими - зуби, верхня щелепа, за­глиблення щелепних кісток - альвеоли.

Розвиткові м’язів рухливих частин допомагають спеціальні вправи, що зорієнтовані па тренування доцільних рухів, в ре­зультаті яких утворюються голосні і приголосні звуки україн­ської мови. Особливо корисними вони будуть для тих, у кого мовний апарат від природи страждає на пасивність, малорухли- вість, скутість.

Не буде зайвим звернути увагу па те, що всі вправи па тре­нування мовного апарату бажано робити перед дзеркалом, щоб мати можливість постійно й ретельно стежити за правильністю їх виконання.

Правильне відкриття рота під час вимови голосних і приго­лосних звуків української мови так чи інакше пов’язане з робо­тою нижньої щелепи та є необхідною умовою чіткості усного мовлення людини.

Вправа 5. Тренування нижньої щелепи.

Висхідне положення: сидячи перед дзеркалом, голову тримати прямо, губи зімкнуті.

На рахунок «один» щелепу опустити на відстань ширини двох пальців руки - вказівного і середнього, «два» - нижня щелепа опуще­на, кінчик язика біля нижніх різців, губи не напружувати, зуби не ого­ляти. «Три», «чотири» - повернутися у висхідне положення. Вправу повторити вісім - десять разів.

Вправа 6. Тренування губних м’язів.

На рахунок «один», «два» - скласти губи «хоботком», відірвати від зубів і висунути вперед. «Три», «чотири» - розімкнути губи, оголити зуби, але не розтискати їх, а прийняти положення посмішки. Стежте за тим, щоб ваші губи не були перенапружені. Повторіть вправу ві­сім - десять разів.

Правильність звучання голосних і приголосних звуків у проце­сі мовлення, певного мірою, залежить від рухливост і й т очності ро­боти язика людини. Саме тому виникає потреба у тренуванні м’язів та положень різних його частин - кінцевої, середньої та кореневої.

Вправа 7. Тренування м’язів язика.

Висхідне положення: рот відкритий, кінчик язика торкається пе­редніх нижніх різців. На рахунок «один» кінчик язика піднімаємо до передніх верхніх зубів, на рахунок «два» - опускаємо, повертаючись у висхідне положення. Вправу повторюємо вісім - десять разів.

  1. Nota Bene!

 «У ПОСТІЙНІЙ ПРАЦІ НАДІЯ»,- вважали давні римляни. Тож зробімо свою працю постійною, систематичною й натхненою!

Вправа 8. Тренування кінчика язика.

Висхідне положення: рот відкритий, кінчик язика торкається пе­редніх нижніх різців. На рахунок «один» кінчик язика торкається внут­рішнього боку лівої щоки, на рахунок «два» повертається у висхідне положення. На рахунок «три» кінчик язика торкається внутрішнього боку правої щоки, «чотири» - висхідне положення. Стежте за тим, щоб нижня щелепа під час виконання вправи не рухалась.

Вправа 9. Тренування кінчика язика.

Висхідне положення: рот відкритий, кінчик язика торкається пе­редніх нижніх різців. На рахунок «один» кінчик язика щільно притис­нути до корінних частин нижніх зубів із внутрішньої сторони. При цьо­му язик вигинається. На рахунок «два» поштовхом від кореня вперед, так, як це робиться під час вимови задньоязикового проривного при­голосного «Ґ». На рахунок «три» зробити ще один поштовх від коре­ня вперед, «чотири» - повернутися у висхідне положення. Вправу повторити вісім - десять разів.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

  1. Що таке голосовий апарат людини?
  2. Що таке мовний апарат людини?
  3. З яких частин складається голосовий апарат людини?
  4. З яких частин складається мовний апарат людини?
  5. Які частини мовного апарату є рухливими?
  6. Які частини мовного апарату є нерухливими?
  7. Які вправи необхідні для тренування мовного апарату?
  8. Як часто слід викопувати вправи для тренування мовного апарату?
  1. Голосові резонатори

Голос практично кожного музичного інструмента спираєть­ся на два фізичних явища. Одним із них є коливання (струни, перетинки, мембрани чи їх множини), а іншим - акустика - підсилення звуку шляхом відбиття звукової хвилі в якихось внутрішніх чи зовнішніх порожнинах та їх комбінаціях (скри­ня, труба, корпус, акустичне приміщення). Яків пертому, так і в другому випадках це можуть бути і множини струн, і множи­ни порожнин. Наслідком першого фізичного явища є сам звук, а другого - підсилений і забарвлений звук.

Всі ті порожнини в тулубі людини, в яких відбивається звук, називають голосовими резонаторами. їх поділяють на черепні, горлові та тулубні. Назвемо їх у такій послідовності: від найви­щих - до найнижчих. Отже, черепні резонатори,- поміж яких ті, що містяться в надбрівній ділянці чола, вважаються найви­щими, бо розміщені на ділянці чола. До черепних належать та­кож носові або гайморові пазухи та ротова порожнина.

Горлові резонатори,- до яких входять трахейні та гортанні. Вони, здебільшого, першими відбивають звук і передають його іншим резонаторам.

Тулубні резонатори,- до яких належать грудні та черевні, є найбільш об’ємними, а тому звичайно більше за інших сприя­ють створенню внутрішнього об’єму голосу.

Отже, для потрапляння повітря в будь-які резонатори по­трібно, щоб струмінь був достатньо сильним. Найбільш по­тужний струмінь повітря забезпечує тільки мішапо-діафрагма- ційне дихання. Саме тому важливо в усіх подальших вправах приділяти йому належну увагу.

Пам’ятайте: для отримання високого звуку струмінь повітря слід спрямовувати вертикально, щоб він досяг надбрівних по­рожнин. І навпаки, для отримання низького

Сторінки