]]>Діагностика життєвого призначення]]>
]]>Діагностика життєвого призначення]]>

Юрій Єлісовенко "Ораторське мистецтво" - Page 9

Ти ходила так за няньком,               1

Як я тепер за Іванком.                      ]

| (двічі)

Тобі було добре, мати,

Між своїми вибирати:

Ти любила мого нянька,

Я люблю чужого Йванка.

| (двічі)

Ой, якби ми в’єдно жили,

Нам би люди завиділи,

Бо ми такі зчаровані,

Як горнятка паровані.

| (двічі)

Тече вода коло села,

А дівчина вже весела: Любилися, кохалися - Через рочок побралися.

| (двічі)

 
 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

  1. Яких два фізичних явища лежать в основі звуку й голосу?
  2. Що таке голосові резонатори?
  3. Які резонатори в людини вважаються найвищими?
  4. Які резонатори в людини вважаються найнижчими?
  5. Які резонатори найбільше сприяють утворенню внутрішнього об’єму голосу?
  6. Що потрібно для того, щоб забезпечити потрапляння повітря в голосові резонатори людини?
  7. Який різновид дихання потребує найбільш потужного стру­меня повітря?
  1. Ораторський голос та методика його постановки

Є чотири види мистецтва, в яких системно і цілеспрямовано займаються постановкою голосу. Це: музика (вокал, хоровий смів), театр (акторська майстерність, сценічне мовлення), естра­да (солоспів, вокальний ансамбль, музична пародія й імітація) та ораторське мистецтво. До того ж, у музиці та естраді викорис­товується ще й сольфеджіо, в якому неодмінним складником є сольфеджування - співної із вимовою їхніх назв-складів (до, мі, соль і г. ін.). З прискореним розвитком новітніх аудіовізуальних засобів масової комунікації, зокрема таких, як радіо й телеба­чення, в яких голос журналіста виступає певним інструментом донесення інформації, на передових позиціях ораторського мис­тецтва з’явились ще й радіо- та тележурналісти, які також потре­бують професійної постановки їхніх мовленнєвих голосів.

Насамперед, варто розглянути саме поняття «постановка голосу», його сутність і зміст. Отже, під постановкою голосу в музичній та театральній педагогіці традиційно розуміється, по суті, одне і те ж - педагогічний процес, а також результати йо­го щодо формування навичок і вмінь звукотворенпя на основі фо­наційного, здебільшого, міишно-діафрагмацшиого дихання. Цей процес має чітке спрямування па фізіологічне зміцнення голо­сового апарату, висотне та тембральне становлення голосу, ви­ховання вокальної та сценічної культури співака чи актора.

1 в музичній, і в театральній педагогіці постановка голосу по­гребує обов’язкового розв’язання цілої низки спільних для них обох завдань, зокрема таких, як розширення верхніх і нижніх меж голосу з мстою становлення робочого діапазону; розвиток сили голосу; досягнення повноцінного звучання його в усіх голо­сових регістрах; виявлення властивого йому тембрального коло­риту; оволодіння методикою зняття зайвої напруги та розігріву голосового апарату; формування індивідуальної манери співу чи мовлення; досягнення активної артикуляції, досконалої дикції (чіткості), інтонаційної виразності виконання та багато інших.

Цей далеко не повний перелік завдань доводить, що поста­новка голосу є складною педагогічною проблемою, яка має свою історію, теорію і практику. Своїм корінням вона сягає си­вої давнини. Її паростки можна знайти практично в усіх пластах культури давнього світу - Греції і Риму, Індії й Китаю, Месопо­тамії й Єгипту.

З історії відомо, що ще в IV столітті до Різдва Христового грецький політичний діяч Демосфен (384-322 рр. до н. е.) піс­ля свого невдалого дебюту як публічного промовця-ритора, ді­йшов висновку, що йому треба, зокрема, поставити голос! Як це зробити, йому порадив нриятель-актор, до якого звернувся Де­мосфен з проханням допомоги. Літописці стверджували, що по­рада пішла йому на користь, оскільки розвитком свого голосу, дикції, мовлення він займався систематично й цілеспрямовано, завдяки чому і став видатним оратором.

Можна знайти й інші історичні факти, які свідчать про те, що над вирішенням науково-практичної проблеми постановки голосу, з давніх-давен, працювали й працюють фахівці-иауков- ці різних галузей знань, зокрема, анатомії, фізіології, фоніатрії, фізики, акустики, педагогіки, психології, мистецтвознавства, фольклористики, журналістикознавства тощо.

У площині практичного розв’язання цієї проблеми значних зусиль докладають кращі педагоги вокалу, хорового співу, соль­феджіо, риторики, ораторики, сценічної мови, словесної дії, ре­жисури, майстерності актора та радіо-, телемовлення. Здебіль­шого, вони шукають можливі шляхи розв’язання складного комплексу практичних завдань засобами відповідного жанру, рідко використовуючи досвід суміжних видів мистецтва. Хоча теза про те, що спільні завдання ймовірно можуть мати спільні шляхи їхнього розв’язання, є нетаємною та ще й цілком слуш­ною. Проте, перш ніж робити спроби пошуку їх, розглянемо від­мінності співочого і будь-якого іншого, скажімо, акторського чи ораторського голосу. Вони ж, як відомо, зумовлені самою практикою застосування голосу, а тому містяться в площині їх­нього функціонування.

Голос кожного співака є свого роду феноменом, який завдя­ки своїм тембральним, силовим, висотним особливостям, а та­кож індивідуальній манері звукотворенпя та виконання, навіть без зорового сприйняття, дає змогу ідентифікувати його з люди­ною, якій він належить, відрізняти його від множин будь-яких інших голосів. Основним його призначенням можна вважати виконання вокальних творів. Задля цього співак має бути справж­нім музикантом. Зокрема, потрібно обов’язково володіти музич­ним слухом, почуттям ритму та розвинутим слухняним голосом, який здатний відтворювати точну висоту кожного звуку. Остан­нє, саме в прямому музичному розумінні, не є умовою й завдан­ням драматичного актора, політичного, академічного, військо­вого, судового оратора чи радіо-, тележурналіста. На відміну від музичного, їхнє мистецтво, в частині володіння голосом, не потребує точного відтворення певної висоти звуку, тому вона в них завжди відносна. Проте, перед ними стоять багато інших, властивих їхньому мистецтву завдань.

У риториці та ораториці - це, зокрема, добір лексичних та художніх засобів для точного висловлення думки, донесення до аудиторії за допомогою

Сторінки