Ілюзія бездоганності
Найбільша ілюзія, в яку впадає людина, це ілюзія того, що чим ближче до усвідомленості, тим смиреннішим, чистішим та ідеальнішим ти маєш бути. Така собі відшліфована світла душа без вад. Що постійно посміхається зсередини і посилає любов.
Так ви втратите силу, яка була з вами від самого народження, ви станете іншою людиною, яку одного разу не впізнаєте.
Поліпшувати себе можна нескінченно.
Немає постійної стабільної вершини, на якій перестаєш бруднитися.
Немає надчистоти тут, на Землі. Не треба здаватися хорошистом, якщо у вас вирують абсолютно різні енергії. Не потрібно полірувати себе до нудотного блиску.
Ми всі різні. Хтось із нас милий, білосніжний, пухнастий «шматочок» щастя, що несе світло, а хтось хижак із побитою шерстю та збитими до крові лапами, борець за справедливість. Кожен має свої завдання.
Іноді бути носієм двох енергій, одна з яких руйнація, - це частина світла.
Без сили руйнування ваші ілюзії були б дуже міцними і ви не могли б завершувати старе. Комусь із нас доводиться виконувати "брудну", не дуже приємну роботу. Комусь доводиться постійно переробляти чужі негативні енергії, розчиняти їх у собі. Без різкого слова не було б пробудження від солодко-рожевого сну немовляти.
І кожен ваш крок на шляху усвідомлення повинен наближати вас не до ілюзорної чистоти, а до власного центру душі.
Тільки так ви повернете собі силу, дану вам від народження і навчитеся нею керувати.
Тільки так ви не станете кимось іншим і будете ближче до бажаного світла, ніж тоді, коли старанно намагалися ним здаватися.