Ненависть роз'їдає людину на клітинному рівні

Сьогодні хочу поділитися роздумами про те, що таке претензії і ненависть. Вони вбивають людину повільно і виривають з її серця добро. Ми не помічаємо цього, але хворобливі докори, слова сарказму, образа і критика - це не Любов! Це все, що вбиває Любов. Це те, що робить наші Душі злими на весь світ, і з часом на себе в тому числі.

 Претензії до інших - це обман себе. Ми брешемо собі, що винні інші, коли не хочемо взяти на себе відповідальність за те що, що відбувається. Ми брешемо, думаючи, що цього ніхто не помітить. Але, головне, що болить наша Душа. Вона втрачає свою променистість.

 Кожен раз, коли ти хочеш комусь сказати гидоту - зупинись, замовкни, подумай. Чи примножиш ти добро своїми словами? Якщо ти людину любиш, тобі це буде легко. Ти усвідомлюєш, що не правий. Якщо ти до неї пред'являєш претензії, тобі доведеться її просити про прощення. І знову, усвідомлюєш, що був не правий тільки ти. Адже якщо ти її критикуєш, значить - не любиш!

 Якщо ти її ненавидиш, ти повинен пробачити себе за невігластво почуттів і гординю. І знову той же досвід, тому що ти створив ілюзію відносин, ти за неї відповідаєш. Ненависть роз'їдає людину на клітинному рівні. Вона, як іржа для серця. Може вбити того, хто її породив.

 У цьому світі всі люди такі, якими ми їх бачимо. Вони виявляють до нас ті якості, які ми готові від них сприйняти. Вони грають в ті ігри, які нас захоплюють. Тому що саме ми постійно здійснюємо вибір - жити в любові або претензіях. Саме ми обираємо бути чесними до себе або брехати, зображуючи того, ким не є.

Тетяна Дугельна, психолог