Ну то й що?
О, це прекрасне НУ ТО Й ЩО, якому навчила мене в далекому ще дитинстві одна безстрашна жінка...
Я тоді шубовснула у біломі костюмі у найбруднішу з калюж, і опікувалася лише тим, що зараз про мене скажуть на конкурсі читця, переодягнутися до якого у мене не було жодного шансу.
Одна з вчительок з жалем веліла мені йти додому, а інша - ні.
- Брудна? Ну то й що??? - здивувалася вона, - вірші ж не забула?
- Ні, - схлипнула я своїм червоним заплаканим носом.
- Тоді вперед! Не костюм демонструєш!
- Та ти глянь на неї! - обурилася перша.
- Ну то й що??? Нормальна дитина в нормальній ситуації. Не в найгіршій. А гірші будуть. І якщо кожен раз тікати, то нічого не вийде. Йди, Ліля! Читай. Інше не важливе.
І я пішла.
Через дві години я вийшла з залу.
Костюмчик зібгався, але в трохи тремтячих від хвилювання руках була затиснута книга прекрасних повістей Володимира Железнікова, яка жива і зараз...
Приз за перше місце.
Ну то й що?...
Що з того, якщо ти потрапив у велику, або малу неприємність?
Що з того, якщо тебе не люблять, не приймають, не поспішають зрозуміти?
Що з того, якщо життя не поспішає зі своїми щедрими подарунками, про які ти мрієш?
Хіба привід це опустити руки, назавжди зарахувати себе до нещасних, і не висовувати носа в галасливий світ?
Хіба чиясь нелюбов - вирок?
Хіба сьогоднішній програш - запорука відсутності завтрашніх перемог?
Хіба чужа оцінка - керівництво для зниження твоєї самооцінки?
Хіба ті, що не бажають тобі щастя, можуть хоч якось вплинути на його появу?
Ну то й що?...
Так говорю я, тримаючи за руки маленьких і дорослих, які вирішили, ніби те, що трапилося з ними перетворює їх на вигнанців і невдах.
І я не знецінюю їхніх переживань, розплутую довгі і гіркі клубки болю, шукаю правильні рішення.
Але...
Жодного шансу я не даю думкам про те, що хоч якась причина може засудити людину до хронічного відчуття себе нікчемним, або негідним щастя.
Жодного!
І не дам...
НУ ТО Й ЩО? - це чесне питання, який замінює поверхню, що розгойдується під ногами, на надійну платформу психологічної стійкості.
Будь-якого троля можна заткнути за пояс, спокійно, і без роздратування купіруючи своїм НУ ТО Й ЩО всі його токсичні спроби відшукати в нас вразливі місця.
Продовжуйте з посмішкою після будь-яких невдач.
З розумною посмішкою відмови від будь-якої ідеальності, від невротичних спроб подобатися всім, від безпорадності перед тими, хто дозволяє собі вас образити.
Ну то й що?
Життя ж триває!
© Ліля Град