]]>Діагностика життєвого призначення]]>
]]>Діагностика життєвого призначення]]>

Ну то й що?

Ну і що?

О, це прекрасне НУ ТО Й ЩО, якому навчила мене в далекому ще дитинстві одна безстрашна жінка...

Я тоді шубовснула у біломі костюмі у найбруднішу з калюж, і опікувалася лише тим, що зараз про мене скажуть на конкурсі читця, переодягнутися до якого у мене не було жодного шансу.

Одна з вчительок з жалем веліла мені йти додому, а інша - ні.

- Брудна? Ну то й що??? - здивувалася вона, - вірші ж не забула?

- Ні, - схлипнула я своїм червоним заплаканим носом.

- Тоді вперед! Не костюм демонструєш!

- Та ти глянь на неї! - обурилася перша.

- Ну то й що??? Нормальна дитина в нормальній ситуації. Не в найгіршій. А гірші будуть. І якщо кожен раз тікати, то нічого не вийде. Йди, Ліля! Читай. Інше не важливе.

І я пішла.

Через дві години я вийшла з залу.

Костюмчик зібгався, але в трохи тремтячих від хвилювання руках була затиснута книга прекрасних повістей Володимира Железнікова, яка жива і зараз...

Приз за перше місце.

 

Ну то й що?...

Що з того, якщо ти потрапив у велику, або малу неприємність?

Що з того, якщо тебе не люблять, не приймають, не поспішають зрозуміти?

Що з того, якщо життя не поспішає зі своїми щедрими подарунками, про які ти мрієш?

Хіба привід це опустити руки, назавжди зарахувати себе до нещасних, і не висовувати носа в галасливий світ?

Хіба чиясь нелюбов - вирок?

Хіба сьогоднішній програш - запорука відсутності завтрашніх перемог?

Хіба чужа оцінка - керівництво для зниження твоєї самооцінки?

Хіба ті, що не бажають тобі щастя, можуть хоч якось вплинути на його появу?

Ну то й що?...

Так говорю я, тримаючи за руки маленьких і дорослих, які вирішили, ніби те, що трапилося з ними перетворює їх на вигнанців і невдах.

І я не знецінюю їхніх переживань, розплутую довгі і гіркі клубки болю, шукаю правильні рішення.

Але...

Жодного шансу я не даю думкам про те, що хоч якась причина може засудити людину до хронічного відчуття себе нікчемним, або негідним щастя.

Жодного!

І не дам...

НУ ТО Й ЩО? - це чесне питання, який замінює поверхню, що розгойдується під ногами, на надійну платформу психологічної стійкості.

Будь-якого троля можна заткнути за пояс, спокійно, і без роздратування купіруючи своїм НУ ТО Й ЩО всі його токсичні спроби відшукати в нас вразливі місця.

Продовжуйте з посмішкою після будь-яких невдач.

З розумною посмішкою відмови від будь-якої ідеальності, від невротичних спроб подобатися всім, від безпорадності перед тими, хто дозволяє собі вас образити.

Ну то й що?

Життя ж триває!

© Ліля Град

Рубрики сайту: