Собача вірність. Любов сильніша від смерті

Вже декілька років головною визначною пам'яткою російського міста Тольятті вважається не тільки гігант "АвтоВАЗ", а й малопримітний пам'ятник собаці на околиці Автозаводського району. Сім років вірний пес чекав на своїх загиблих господарів на вулиці міста ... Його вперше помітили на узбіччі дороги в далекому 1995 році. Невелика вівчарка кидалась під колеса зустрічних автомобілів. Машини виїжджали, а собака залишалася. Вона, віддана і любляча душа, не знала, що ті, кого вона так відчайдушно чекає, не повернуться до неї ніколи.

Влітку 1995 року, незадовго до появи собаки-примари на Південному шосе, на тому ж самому місці сталася автокатастрофа. Автомобіль вишневого кольору, в якому молодята поверталися з весільної подорожі, зіткнулася з зустрічною машиною. З усіх пасажирів неушкодженим залишився тільки пес. Під час удару собаку просто викинуло з автомобіля. Молода дружина померла ще до приїзду лікарів. Через кілька годин у реанімації помер і чоловік. А собака так і залишилася чекати його на тому місці, де востаннє бачила живим. Пес не кинув господаря. Точніше те місце, де бачив його востаннє. Він чекав, чекав, що господар прийде. І він би обов'язково прийшов, якби був живий ... 7 років, у спеку і холод, пес охороняв останній притулок свого господаря.

Тільки через кілька місяців брудного, обідраного пса помітили місцеві жителі.Псові дали кличку Костянтин ("постійний", "вірний"). Всі чекали, що ще трохи - і пес забуде про все це. Але кожного дня він знову і знову кидався на зустрічні автомобілі. Причому вибирав саме вишневі "дев'ятки": "Хазяїн повернувся!". Але автомобілі пролітали мимо.

Весь цей час місцеві жителі підгодовували вівчарку і навіть намагалися прихистити пса, але той ніби не помічав збитих для нього будок. Він не кинув свого посту. Та й людей особливо близько до себе не підпускав. Ні хлопчаків, ні міліцію, ні співробітників санітарних служб. Не вдавалося підійти і тим, хто підгодовував собаку. Усі, хто їздив у нове чи старе місто, бачили пса, що бігаючого вздовж дороги або мирно лежачого.

Історію про нього неодноразово публікували газети по всій Росії. Коли його знайшли мертвим у лісі, почали говорити про те, що Костик потрапив під колеса великого "КамАЗу", і водій, злякавшись народного гніву, таким чином "приховав докази". Але ніяких слідів насильницької смерті не виявилося. Собаки часто йдуть, відчувши наближення смерті, щоб не гинути на очах своїх господарів. Так і Вірний пішов у ліс, щоб господар, повернувшись, не побачив його мертвим. Пес був упевнений: рано чи пізно господар прийде. Не може не прийти. І тому чекав до останнього ...

А потім почалася інша історія.  В ній головні ролі грають вже люди. Прості люди.

Для початку біля дороги відразу поставили щит з написом: "Псові, яка навчив нас любові і відданості". Плакат постійно здувало вітром. Тоді тольятинська громадськість виступила з ініціативою поставити Вірному справжній бронзовий пам'ятник.

Через два роки після смерті собаки було встановлено пам'ятник з написом "Пам'ятник відданості" на перетині Південного шосе і вулиці Льва Яшина. Пам'ятник, по суті, не псу призначений більше, а самим людям. Щоб пам'ятали. Зібрали 250 тисяч. Ульяновський скульптор Олег Клюєв створив в бронзі собаку, за його словами: "Все, що я намагався втілити в своїй роботі, так це - безмежну відданість". За задумом скульптора, виліплений у бронзі собака "дивиться вдалину з надією в погляді".

У 2003 році, в День міста Тольятті пам'ятник встановили. І тепер на узбіччі застиг вже не живий, а бронзовий пес. Скульптура висотою півтора метра встановлена ​​на гранітному постаменті так, що у проїжджаючих по Південному шосе створюється враження, що собака повертає голову вслід за проїжджаючими повз автомобілями.
Зараз скульптура псу Вірному, чия відданість і вірність стала легендою - це один із символів міста.