Володимир Бовгиря -Тому що не вмію інакше

Того дня Володимир ремонтував на заводі 120-тонний гідравлічний прес. Хтось із робітників, ударившись, раптом скрикнув. Володя мимоволі озирнувся – і прес, як голодне чудовисько, втягнув у себе долоні механіка.

- Поки мене звільняли, перед очима пролетіло все життя, - згадує сьогодні, через 35 років, Володимир Семенович. – Я розумів, що рук мені ніхто не поверне, але все одно вірив у диво. Сподівався, що є протези, які замінять мені пальці.
Але дива не сталося.

- Пропонували гарні протези. Але від них не було пуття, - каже він. – А мені руки потрібні не для краси, а для праці!
Вихід зі становища житель Рівненщини знайшов сам. Спочатку змайстрував підпору з рукавиці: дуже хотілося на власному весіллі підняти келих за кохану, яка і в біді залишалася поруч. А потім сконструював кріплення і пристосував під себе всі інструменти.

- Я можу абсолютно все: різати, пиляти, стругати, рубати і навіть шити! – не приховує гордості Володимир Семенович. – Хоча, щоб засунути нитку в голку, доводиться поморочитися.

Сьогодні він працює столяром. І  азартно грає в настільний теніс.

- Хоча кріплення для ракетки переробляв багато разів – натирало до крові, - згадує Володимир Семенович.

Він не просто грає. Їздить на спортивні ігри, змагаючись нарівні зі здоровими. І виграє! Володимир Семенович – чемпіон області, на всеукраїнських змаганнях посів п'яте місце, а тепер мріє увійти до трійки призерів.  І хто сказав, що дива не трапляються? Ця мужня людина здійснила диво сама!

- Просто я живу повноцінним життям, - щиро усміхається він. – Тому що хочу так жити. Тому що не вмію інакше.

Дивитись відео: