Все менше часу на нелюбов
З віком все менше залишається часу на те, що не є любов.
На сварки, докори, докази, заперечення, з'ясування стосунків, на злобу дня і розум століть, на критику і прогрес - ні на що не залишається часу.
Тільки встигай любити, обіймати, притискати до себе, поширювати навколо себе тепло, купатися в теплі іншого, слухати його серце і дихання, ділитися і головним, і миттєвим так, щоб все це негайно ставало спільним.
Входити в згуртованість таємниці, переповнюватися ніжністю і вихлюпувати її з себе, поєднуватися, зріднившись кожною клітинкою, горнутися, припадати, вникати, втілюватися в ближньому.
І поспішати, відчайдушно поспішати з цією любов'ю, поки не згасло в тобі її джерело, поки не розгублені засоби її втілювати, поки ще є очі, щоб милуватися, і руки, щоб пестити, і серце, щоб мучитися і насолоджуватися. Тому що пекло, як сказано у Достоєвського, - це усвідомлення неможливості любити, почуття назавжди втрачених, не втілених можливостей любові.
© Михайло Епштейн