Зв`язок із зовнішнім середовищем

Це усвідомлення прийшло до мене після смерті одного дуже доброго друга. Коли  гуляла по цвинтару, де він похований, я побачила могилку братика та сестрички, їм було всього 18 і 16 років. Вони загинули в один день, напевно якась аварія, таке часто буває. Але я спробувала поставити себе не місце їх батьків, що відчувала мама.. Напевно таке горе пережити взагалі неможливо. Тому що в мене також двоє дітей з маленькою різницею, і я дуже добре розумію яке це щасття мати двох діток, коли вони разом зростають, які вони кумедні коли маленькі. І тут бах...

Біблія каже, що неможна прив'язуватися ні до чого земного, чим більше ми боїмося щось втратити, тим імовірніше, що в нас це заберуть.

Але як це можна зрозуміти, як це можна прийняти, коли йдеться про дітей, про батьків, про коханих, втрата яких часто  асоціюється з кінцем всьому?

Пам'ятаєте пісню: "Если у вас нет собаки, ее не отравит сосед..."  Так от треба бути вдячним, вдячним, що ці люди були у Вашому житті, вони радували Вас, вони наповнювали Ваше життя. І коли хтось уходить, обов'язково треба пам'ятати про це, тому що перш за все, ви мали можливість спілкування з ними. Було дано і було забрано, такі речі від нас не залежать, нам треба тільки приймати, і не лити сльози, проявляючи неповагу та невдячність Богу за те, що Він зробив для нас за те, що Він вводив цих людей в наше життя. 

Тому будьте перш за все вдячні світу, і тоді він буде вдячний Вам.