Духовна людина
Духовна людина - це людина, що розширила свою свідомість за межі матеріального Світу, яка усвідомлює єдність і взаємозв'язок із Землею і Космосом, яка виявляє в житті найвищі людські якості, творить добро для себе і людей і живе щасливо.
Духовне народження - необхідний і обов'язковий етап життя, про нього йдеться в різних культурах. І в релігійних вченнях існує поняття «народитися згори».
Але багато хто не надають належного значення цьому процесу, не розуміють його важливості, а він обов'язковий на шляху розвитку людини. Якщо духовне народження не відбулося, життя людини може виявитися на волосині. В основному, з цієї причини йдуть з життя люди у віці близько сорока років. І йдуть, як правило, люди вельми талановиті. І це зрозуміло - кому багато дається, з того багато і питається.
Тому ідуть багаті і знамениті люди в розквіті сил. З цієї ж причини не реалізуються багато проектів, відбуваються несподівані банкрутства... Замість того, щоб розвиватися і йти вперед до нових знань і вмінь, люди задовольняються досягнутим, а то й обертаються назад, жалкують про минуле і змушені йти з життя через накопичені хвороби або пристрасті.
З духовним народженням пов'язане ще одне важливе питання. Часто можна бачити, як «психічно не народжені» входять в духовні сфери. І там вони залишаються неповноцінними, незважаючи на глибокі знання та високі духовні сани і посвяти. Останнім часом це досить поширене явище. Вільний доступ до різних духовних знань дозволяє легко увійти в ці сфери. Багато спрямовуються в них, тікаючи від труднощів у соціальному житті. На ґрунті передчасного духовного народження часто трапляються психічні відхилення, аж до серйозних захворювань. Необхідна певна послідовність у розвитку людини, де духовне народження є завершальним з трьох етапів (фізичний, психічний, а потім духовне народження).
Духовна зрілість призводить до мудрості. Згадайте притчі Нового Завіту, в яких тридцятитрьохрічний Ісус розкриває грані духовного життя. Ось приклад мудрості. Але це було дві тисячі років тому, а сьогоднішній розвиток свідомості дозволяє дуже багатьом не лише досягти рівня Христа, але й піти далі. Він і Сам говорив: «Хто пізнав мене сотворить стільки ж, скільки і я, сотворить і більше, ніж я». Так ось, двері мудрості відкриті всім, але пройти в них можна, ставши зрілим психічно і духовно. Людина, що пройшла через двері мудрості стає Підприємцем Життя.
Далі ми будемо розглядати детально духовно-моральну основу Підприємця Життя. Це і є межею духовної зрілості.
Масштабність особистості
Більшість людей живуть, немов метелики-одноденки. Їх часовий масштаб настільки малий, що вони не сприймають і не розуміють процесів, що виходять за межі добового циклу. «Дайте мені сьогодні достатньо коштів, щоб я зробив таку-то справу, забезпечив себе на сьогодні та трохи відклав на завтра, і ще дещо залишив дітям...». Ось мислення метелика-одноденки! Людина з таким типом мислення не в силах зрозуміти завдань суспільства, Землі, а тим більше принципів еволюції Космосу - все це знаходиться за межами її свідомості. У новій епосі потрібні особистості, здатні мислити стратегічно, глобально, оперуючи поняттями «вік», «континент», «цивілізація», «всесвіт»... Простіше кажучи, потрібні люди, думаючі масштабно! Причому масштабність цих людей повинна постійно приростати!
Саме такі люди реалізують масштабні проекти, творять історію, саме вони і визначають еволюційний шлях. Тому масштабність - неодмінна риса Підприємця Життя.
Якщо про психічний і духовний розвиток особистості говорять і пишуть багато, то про розвиток масштабу практично не почуєш. А чому? Щоб говорити про це, потрібно піти від світогляду метелики-одноденки і зрозуміти, що таке масштабність. Поки ще мало тих, хто усвідомлює нагальну необхідність масштабного мислення, а ще менше тих, хто живе і діє масштабно. Наявність великих грошей і високої влади ще не говорять про масштабність особистості - найчастіше, навпаки - за красивим антуражем криється дрібна особистість.
Буває і по-іншому: внутрішньо людина багата, і масштаб її особистості в потенціалі величезний, але займається вона дрібними справами і, як кажуть, «стріляє з гармат по горобцях». Адже ніхто не вчить нас масштабності, і масштабність особистості не враховується при влаштуванні на роботу. Немає достовірних критеріїв... Та й мало хто взагалі замислюється про це - лише б гроші були хороші і місце тепле.
Як правило, оточуючі вас люди - це дзеркала, що показують реальний ваш портрет.
Цю просту істину мало хто згадує. Так ось, поруч з чудовою людиною виявляється дрібна посередність, причому втретє - чому? А це дзеркало показує потенційно масштабній людині, що вона дрібна у своїй діяльності, не розкриває свій масштаб, не реалізує його. Кожна людина прагне займатися реальними справами, але для кожного - своя реальність. І ця реальність визначається масштабом її мислення. Якщо людина володіє обивательським мисленням, то рівень його побуту і є її реальністю. Все інше знаходиться за її межами. Вона так і каже: «Це нісенітниця! Це нереально! Цього не може бути! ». Звідси важливий висновок:
Величина справ залежить не від наявних ресурсів людини, а від масштабу її мислення. Ресурси вторинні!
Можна навести безліч прикладів того, як люди, що вступають у життя з однаковими ресурсами, домагалися абсолютно різних результатів. І нерідкі випадки, коли великий початковий ресурс іде в пісок, а старт з маленького ресурсу призводить до величезних успіхів. Найпростіший приклад: початковий ресурс випускника із золотою медаллю або з червоним дипломом значно більше, ніж у інших, але що ми маємо в результаті? «Трієчники» найчастіше виявляються попереду!
Масштабність людини визначається тим, як вона мислить, говорить і діє: в масштабі себе, сім'ї, роду, країни, людства.
Якщо людина думає тільки про себе і все робить для себе - вона всього лише маленька дитина ясельного масштабу. І не важливо, що у неї борода, що вона народила декількох дітей, має наукові ступені, величезні грошові кошти... В дійсності це маленька, образлива дитина, психічно ще не дозріла людина. І таким вона може бути все життя.
Трохи дорослішим є той чоловік, у якого інтереси обмежені сім'єю. Він живе в масштабі: «Посадити дерево, побудувати будинок, народити дитину». Це поширений обивательський світогляд. І інтереси у такої людини дитсадівського рівня відповідні - телефон найновішої моделі, модна машина, дружина-модель, будинок в престижному місці ...
Ще трохи подорослішавши, людина, дивись, починає серйозно думати про батьків і родичів. Це вже наступний масштаб - школяра-підлітка. У такої особистості відповідні інтереси і ресурси. Психіка підлітка ще не усталилася, цей вік називають важким. І ось у такому психічному стані перебуває в нашій країні велика частина тих, хто прийшов у владу і в бізнес. Звідси і в країни - «важкий вік»...
Поговоримо про наступний масштабі особистості - коли людина думає про себе, про свою сім'ю, рідних, про свій рід, свою країну і про те, що вона може зробити для них. Це рівень юнака. У юнацькому психічному стані теж є свої особливості - максималізм, прожектерство, емоційність ... Така людина, наприклад, щиро бажає робити добро, але йому не вистачає масштабу, він не в змозі побачити реальну картину, і все у нього складається за приказкою: «Хотів, як краще, а вийшло, як завжди». Таких людей теж багато. Все це «психічно не народжені» люди. Їх в нашому суспільстві більше шістдесяти відсотків.
І ось тільки коли людина думає про себе, про свою сім'ю, рідних, свій рід, свою країну, батьківщину, про планету в цілому, і коли робить для них все, що може - це зріла людина. Для нього Земля - це будинок, про який потрібно піклуватися, берегти його. Академік Андрій Сахаров говорив: «Я відповідальний за все, що відбувається в світі!» І він не тільки так думав і говорив, але і так жив.
Коли думка, слово і діло знаходяться в одному масштабі і цей масштаб глобальний, тільки тоді людина може називатися істинно дорослим. Це і є перший щабель масштабу Підприємця Життя.
Анатолій Нєкрасов «Підприємець життя, або Як багатому потрапити в рай»