Не говори зі мною про свою духовність
Не говори зі мною про свою духовність, друже!
Мені це не так цікаво...
Будь ласка, не говори зі мною про «чисту усвідомленість» або «проживання в Абсолют».
Я хочу подивитися, як ти ставишся до свого партнера. До своїх дітей, батьків, до свого дорогоцінного тіла.
Будь ласка, не читай мені лекцію про ілюзії окремого Я або про те, як ти досяг постійного блаженства всього за сім днів.
Я хочу відчути непідробне тепло, що виходить з твого Серця. Я хочу почути, як добре ти вмієш слухати. Сприймати інформацію, яка не відповідає твоїй особистій філософії.
Я хочу подивитися, як ти спілкуєшся з людьми, які не згодні з тобою.
Не говори мені, що ти прокинувся і вільний від Его.
Я хочу пізнати тебе поза словами. Я хочу знати, як ти себе почуваєш, коли тебе наздоганяє нещастя.
Якщо ти можеш повністю зануритися в біль і не прикидатися невразливим. Якщо ти відчуваєш свій гнів, але не йдеш в насильство.
Якщо ти можеш спокійно допустити переживання свого горя, не ставши його рабом.
Якщо ти можеш відчувати свою ганьбу і не звинувачувати в ній інших. Якщо ти можеш зробити помилку і визнати це. Якщо ти можеш сказати «пробач» і дійсно пробачити... Якщо ти можеш бути повністю Людиною в своїй чудовій божественності.
Так що, не говори зі мною про свою духовність, друже. Мені це не цікаво. Я просто хочу зустрітися з Тобою Справжнім. Пізнати твоє дорогоцінне Серце. Зрозуміти Прекрасну Людину, що бореться за Світло.
До слів «про духовну людину».
До всіх цих майстерних слів...
© Джеф Фостер