Відмова: поразка чи стимул?
Відмова - одна з найнеприємніших речей у світі. Навіть немає значення, чого вона стосується: стосунків, працевлаштування, навчання абощо. Багатьох з нас лякає сама думка про неї, що вже казати про те, аби зустрітися з цим явищем “лоб до лоба”. Та є способи подолати страх відмови, не втративши при цьому бажання рухатись далі.
Передусім варто відзначити, що найуразливішими до відмови є наші самооцінка та мотивація. Водночас ці компоненти, немов фундамент, підтримують нас, дозволяють рости вгору (у кар'єрному плані, міжособистісних взаєминах тощо), а тому, втративши опору, ми зупиняємося, втрачаємо впевненість у собі та боїмося зробити наступний крок. Що ж робити у таких випадках? Хтось порадить шукати підтримки серед друзів і близьких людей, хтось — забути і пробувати ще раз, хтось — не приймати невдачу близько до серця, бо “як не відчинились одні двері, значить відчиняться інші”, а хтось скаже: “Вгамуйся і займись чимось іншим”. Що ж, я теж знаю кілька способів боротьби з відмовами.
Ніколи не здавайтесь!
Просто і в той же час неймовірно складно. Складно не опустити руки. Складно не запанікувати, коли раз по раз зазнаємо невдач. Складно не покинути все як є, коли у думках витає лиш одна нав'язлива думка: “Нічого не вийде, нічого не вийде. Мені не може так пощастити: це просто неможливо!”. Так, це складно. Але давайте поглянемо на ситуацію з іншого боку. Якщо ми здаємося, це означає ніщо інше, як те, що ми зраджуємо самих себе, перестаємо вірити у власні сили та помічати переваги. Здатися — синонім до невміння і небажання вчитися на помилках, самовдосконалюватись. Так, ніхто не ідеальний і далеко не все виходить з першого разу. Пам'ятаєте фразу: “Бачу ціль — не бачу перешкод”? Нехай вона стане вашим життєвим кредом.
Не сприймайте відмову як щось особисте
Безглузда порада, скажете ви? Хм, але якраз дотримання цього правила здатне вберегти нашу самооцінку від самознищення. Відмова, наприклад, під час прийому на роботу, може означати, що у вас недостатньо потрібних навиків (а не те, що ви не сподобались роботодавцю); відмова, до прикладу, в публікації ваших віршів, статей, романів може означати, що вони не достатньо добрі/цікаві (і проблема аж ніяк не в тому, що ви не змогли потоваришувати з редактором). У такому разі варто всього лиш трішки більше працювати над собою.
Будьте впертими!
Спробувати знову нам заважає страх: “А що подумають про мене люди?”, “Я виглядатиму справжнім ідіотом, якщо у мене й цього разу нічого не вийде”. Це нас паралізує. Але подумаймо про те, що під час минулої відмови ми таки засвоїли урок, зрозуміли свої помилки і таким чином стали більш “озброєнішими”. Що ж заважає нам тепер зробити ще одну спробу?.. До речі, звичайна тупа впертість ніяк не допоможе. Набагато більше користі, коли ми, будучи впертими, залишаємось відкритими до критики, вміємо адекватно її сприймати та прислухатись до порад.
Зосереджуйте увагу на меті
Завжди. Якою б неймовірною, нереальною вона не здавалась вам чи іншим людям. Нерідко відмова здатна притупити нашу увагу чи й узагалі розсіяти її. Та попри все необхідно спокійно прийняти невдачу, проаналізувати всі похибки та з новими знаннями піднятись і прямувати далі, до цілі.
Відмова - постійна супутниця нашого життя. Та це не страшний монстр. Вона скоріш схожа на застуду: вберегтись важко (хіба що людина живе в строгій самоті і на вулицю й носа не показує), а одужати можливо (ну або ж за допомогою власних думок, переживань і нагнітань погіршити ситуацію). Не лякайтесь її, сприймайте це краще як стимул: стимул, аби стати ще кращим!
Софія Пилипчук
Долучення | Розмір |
---|---|
![]() | 54.99 КБ |