Красуня Ліза

"Дитячий церебральний параліч зробив Лізу Шапошник, дівчину з депресивної Донецької області, інвалідом з народження. На неї (звичайна совкова історія) не звертали уваги, її соромилися, уникали, їй платили жебрацьку пенсію.

Все змінилося, коли Ліза підробляла в Києві дрібною торгівлею, виявилася посеред Майданівської революції, де раптом відчула себе вперше в житті потрібною і любимою.

Своїми короткими, як крильця лебеденяти, ручками 27 - річна Ліза з граціозною незграбністю ріже лимони і сортує пакетики з чаєм на кухні української революції в Будинку Профспілок на Майдані.

Вона спить на матраці, на підлозі на третьому поверсі. Дбайлива київська родина запропонувала їй дах, вона відмовилася і користується пропозицією, тільки щоб зайти раз на день, прийняти душ і попрати речі.

Решту часу вона проводить на Майдані. Її батьки в Донецькій Дружківці підтримують Януковича і відмовляються вірити, що Ліза безкоштовно працює волонтером на Майдані.

«Я ніколи навіть уявити не могла, що можу бути комусь потрібною та корисною», - говорить крихітна Ліза красивим, соковитим голосом дорослої жінки. «У мене раптом з'явилося стільки друзів, про що я в житті і мріяти не могла. Всі тут знають мене по імені, всі посміхаються мені, цілують мене по-дружньому так. Я немов знову народилася, тільки не хворою, а здоровою, немов живу по-справжньому цільним таким життям, як усі, немов прокинулася від усього, що було».

У Лізи, яка живе на Майдані з 29 листопада, сьогодні на перекус на робочому місці є маленький снікерс. Вона намагається розірвати міцну обгортку, але ніяк не виходить. Сусід по робочому столу, високий статний хлопчина, один із сотень інших волонтерів, бере у неї снікерс і розриває обгортку, обіймає її за плечі. Повз проходить огрядна середніх років жінка в марлевій масці, шапочці і фартуху. Вона зупиняється біля Лізи, цілує її в щоку і говорить з любов'ю: «Лізонька, красуня ти наша. Щоб ми без тебе робили!»

Сергій Лойко, журналіст, фотограф