Гонитва за страхом!
«Якщо хочете нічого не боятися, згадайте,
що боятись можна рішуче всього.»
Сенека молодший
Із великим задоволенням хочу поділитись з читачами своїми враженнями від роуп-джампінгу. Тому присвячую цю статтю темі природи страху. Все починалось з маленького тренінгу з танатотерпії (thanatos - смерть і therapia - лікування, піклування, турбота), на якій я потрапила в навчально-освітній табір «Пізнай себе!» минулого літа. Я тоді не мала жодного уявлення про цей напрям психології, але моя цікавість і жага до саморозвитку зробили свою справу. Як виявилось головним завданням танатотерапії є специфічна допомога в установленні і відновленні втраченого максимально повного контакту з процесами смерті і вмирання. В танатотерапії інтегровані всі знання про різні види смерті. Вважається, що смерть це - головний страх людини від якого походять всі інші різновиди страху. Тому основні вправи на тренінгу були спрямовані на подолання відчуття страху. Пригадую одну вправу «На довіру», де потрібно було з високого бордюру стрибнути розвернувшись спиною в положенні солдатика, тобто падаючи абсолютно рівним тулубом на руки людей, які відповідно ловили внизу. Зараз я з усмішкою згадую той стрибок, який я виконала попри свою боязкість та хвилювання. На той момент, воно дало мені відчуття впевненості у собі та позитивні враження від пережитого.
Того ж літа, я наважилась стрибнути з парашутом. Якщо чесно, це бажання було деякою мірою незвичайним для мене самої. В день стрибка з парашутом, зібрались мої найближчі друзі, які також горіли бажанням приєднатись до стрибків. Тоді і відбулось моє перше вторгнення у небо! Складається враження, що у небі час зупиняється, виникає відчуття, що політ триває не три хвилини, а п’ять і більше. Крім того, я ніколи не забуду смішних інструкторів з чорним почуттям гумору.
Цього року потреба у заграванні зі страхом знову постала переді мною. Але на цей раз, я вирішила «скоштувати на смак» роуп-джампінг. Роуп-джампінг являє собою вільний стрибок з високих об’єктів, з використанням амортизаційної системи альпійських снарядів, який закінчується маятником (качанням назад - вперед поки інструктори не спустять вниз). Пам’ятаю… лоскотливе відчуття страху на душі, серце нервово теліпається, декілька дуже довгих секунд перед стрибком, команда інструктора і крок у прірву, а далі довгоочікуваний вільний політ…і свист у вухах, відчуття, як опір повітря пригальмовує швидкість польоту, тому не почуваєш себе так, що падаєш з неймовірною швидкістю, а на очах виступають сльози від поривів вітру… І це дарує незабутні відчуття, які, на мою думку, важко описати словами! Неймовірно, але в той день я здійснила три стрибка з моста! З посмішкою згадую, свій перший стрибок - качаючись маятником вже попід мостом, я облітала всі кущі і позбирала з них на себе всі колючки та рип*яхи, а після другого та третього стрибку я з кущами взагалі не стикалась. Цікаво, звідки вони взялись в перший раз і куди поділись ці зарості потім?
Декілька порад для любителів пригод, що планують здійснити стрибки. Страх - нормальна, природна реакція організму, в даному випадку тут включається просто інстинкт самозбереження. Тому якщо ви боїтеся, не потрібно цього соромитися. Як казали мої інструктори: «Не боїться тільки дурень». Почуття страху іноді можна подолати в собі, абозапобігти його вияв, якщо ви усвідомите наявність страху та зрозумієте його походження. А головне - це гнати від себе негативні думки, налаштуватись на позитивну установку і повірити у себе! Що я тепер намагаюсь робити в різних життєвих ситуаціях. Мене приваблює такий спосіб життя. Це і пригоди, цікаві поїздки, незвичайні події. Я не маю шкідливих звичок, і вважаю, що гроші краще використовувати на екстремальні пригодницькі «штучки», які дарують людям море позитивних емоцій та вражень, стан ейфорії, відчуття задоволеності собою, впевненість та головне не є шкідливим для здоров’я людини, а навпаки, виділення адреналіну є корисним, бо стимулює обмін речовин, носить профілактичний та терапевтичний ефект проти депресії, підвищує рівень гормону щастя в організмі (ендорфін). Перший крок завжди важко зробити, але ніколи не забувайте, що у всьому потрібно мати свою певну межу.
Почуття страху не можна розглядати у відриві з особистістю. Воно тісно пов’язано зі свідомістю, підсвідомістю і самосвідомістю людини, з її почуттями, волею, характером та темпераментом. Міра прояву страху також залежить від розвитку інших психічних процесів таких, як мислення, увага, уява.
Яка природа страху та чому люди наважуються на такі кроки заради отримання задоволення, стоїть досі «під знаком питання». Але з власного досвіду, можу сказати, що головним поштовхом для людей може виступати незвідність очікуваної події, спосіб «показати себе», самовиразитись, пошук «гострих відчуттів», спосіб розбавити буденність, для мене ж це – отримання позитивних емоцій та вражень, повного задоволення собою, відкриття для себе чогось нового… Стрибки навчили мене керувати відчуттями страху та розуміти їх, також суттєво помінялось світосприйняття, дещо стало незначним у житті, а щось набуло свого змісту та значення.
Людина завжди мріяла хоч на секунду відірватись від землі і відчути свою невагомість, пориви вітру, відчути вільний політ та феєричне відчуття свободи! Тепер така можливість доступна кожному бажаючому і одного разу переборовши свій страх, люди починають шукати нові порції адреналіну та вражень знову і знову.