Близькі відносини: залежність чи свобода?
Іноді так трапляється, що якась людина раптово полегшує наш душевний біль і трохи пом'якшує наші рани. Наприклад, починає про нас піклуватися, коли ми не можемо зробити це самі. Або бачить і приймає нас так, як ніколи не приймали батьки. Або дає ту ступінь близькості, якої ми потребуємо. Іноді хтось інший дає нам те, що нам дуже треба і що ми самі собі дати не в змозі.
І ось тоді трапляється, що відносини з цією людиною стають надцінними. Іноді це сприймається, як любов. Або, як велика прихильність. Іноді, як сильна дружба чи залежність. Але часто, коли є надцінні відносини, ми перестаємо відчувати себе вільно в цих відносинах. Починаємо орієнтуватися на іншу людину і робити все, щоб «не зіпсувати» або «зберегти» контакт.
Метафорично це можна описати, як ніби хтось тримав руку на нашій рані, яка від цього не так болить і кровоточить. І ми б тоді орієнтувалися не на те, куди нам хочеться рухатися, а на те, як уникнути розставання з цими руками, які допомагають. Ми стоїмо нерухомо, аби не відчути біль. Підлаштовуємось і починаємо залежати.
Часто в надцінних відносинах ми по-справжньому починаємо підігравати іншій людині і втрачаємо свободу вибору, тому що вона може привести нас до болю. Якщо ми ворухнулись в сторону своїх бажань, то є ризик, що цінна людина не захоче піти з нами, і тоді ми знову опинимося один на один зі своїми проблемами, ранами, смутком і болем. І ми починаємо думати, як би не сказати чогось зайвого. Як би не зробити, не образити, не засмутити і не потривожити. Як би не роздратувати. І в цей момент ми стрімко втрачаємо спонтанність, жвавість і свободу. І, звичайно ж, притягуємо те, чого так боїмося.
Наш партнер теж відчуває стримані емоції, тому що ми їх стримуємо. Він втрачає інтерес, тому що в нас немає творчості. Він втрачає відчуття свободи, тому що ми мимоволі його контролюємо. І це може привести до розставання, якого ми так боїмося. Ще більше хворобливого через те, що ми десь в глибині душі його очікували. І разом з болем від розриву, як не дивно, приходить полегшення. Полегшення від того, що тепер не треба прикидатися і можна знову бути собою. І знову в своїй свободі ми готові зустріти когось, поруч з ким під впливом страху розставання знову ризикуємо втратити своє творче начало. Таке буває з багатьма.
Але справжнє призначення близьких стосунків не в тому, щоб знайти когось, поряд з ким не так боляче жити, і завмерти поряд з ним. Процес дорослішання полягає в тому, щоб залікувати свої рани і навчитися піклуватися про себе самостійно. Щоб зустріти людину, як особистість, а не як зручний нам набір якостей.
Суть близьких відносин в тому, щоб залишатися собою, навіть якщо це може принести душевний біль. Залишатися уразливими поруч з близькими іншими, навіть якщо ми точно не знаємо, як вони на це відреагують. Робити крок по своєму шляху, навіть якщо ми не впевнені, що інша людина складе нам компанію. В кожному наступному дні намагатися бути трохи більше справжнім, а не ще більш зручним.
Суть в тому, щоб розвивати ступені свободи в стосунках, а не обмежувати. І в цій ситуації є великий ризик, що може бути боляче і самотньо. Але є і шанс, що станеться справжня любов і близькість. Коли без будь-яких спроб і напруг з вашого боку людина захоче йти разом з вами. Коли трапиться щось, чого ви не можете очікувати, спрогнозувати і проконтролювати. Станеться справжня любов і зустріч між людьми. Коли інша людина не буде незамінною і надцінною, а буде просто любимою і цінною. Не єдиною у світі, але тією, яку ви обираєте кожного дня. Тоді ви можете бути впевнені, що інша людина перебуває разом з вами не тому, що ви її контролюєте, а тому, що вона сама бажає цього кожного дня.
Чи не в цьому справжнє спільне щастя?
© Аглая Датешідзе