Любов як орієнтація характеру
Опубліковано admin Сбт, 12/09/2015 - 22:42
Любов - це не обов'язково ставлення до певної людини; це установка, орієнтація характеру, яка задає відношення людини до світу взагалі, а не тільки до одного "об'єкту" любові. Якщо людина любить тільки когось одного і байдужа до решти ближніх, її любов - це не любов, а симбіотичний союз.
Більшість людей впевнені, що любов залежить від об'єкта, а не від власної здатності любити. Вони навіть переконані, що, якщо вони не люблять нікого, крім "коханої" людини, це говорить силу їхнього кохання. Тут проявляється омана, про яку вже згадувалося вище, - установка на об'єкт. Це схоже на стан людини, яка хоче малювати, але замість того щоб вчитися живопису, твердить, що вона просто повинна знайти гідну натуру: коли це станеться, вона буде малювати чудово, причому станеться це само собою.
Але якщо я дійсно люблю якусь людину, я люблю всіх людей, я люблю світ, я люблю життя. Якщо я можу сказати комусь "я люблю тебе", я повинен бути здатним сказати "я люблю в тобі все", "я люблю завдяки тобі увесь світ, я люблю в тобі самого себе".
Еріх Фромм
| Долучення | Розмір |
|---|---|
 lyubov.jpg | 39.61 КБ |
